Постанова

від 12.11.2019 по справі 914/1581/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. Справа № 914/1581/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання: Гунька О.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпаття-Готель-Сервіс б/н від 16.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3724/19 від 16.10.2019),

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2019 року (м. Львів, суддя Чорній Л.З.)

про забезпечення позову

у справі № 914/1581/19

порушеній за позовом

позивача: Громадської організації Захист ветеранів України , м. Київ,

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів,

про визнання укладеним договору оренди державного майна.

За участю представників:

від апелянта: адвокат Радь І.І.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Савко Н.В.

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2019 року Громадською організацією Захист ветеранів України подано до Господарського суду Львівської області позовну заяву до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівський, Закарпатській та Волинській областях про визнання укладеним договору оренди державного майна.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

30.09.2019 р. до місцевого суду від Громадської організації Захист ветеранів України за вх. № 2632/19 поступила заява про забезпечення позову у справі № 914/1581/19 шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівський, Закарпатській та Волинській областях та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо приватизації державного майна будівлі готелю Світязь площею 7 896,4 м. кв., розміщеного за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4, що перебуває на балансі ДП Управління справами Фонду державного майна України (том 2-а, а. с. 9-12).

Заява позивача про забезпечення позову вмотивована тим, що останній звернувся з позовом до суду про визнання укладеним договору оренди державного майна, а саме будівлі готелю Світязь площею 7 896,4 м. кв., розміщеного за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4, що перебуває на балансі ДП Управління справами Фонду державного майна України , та в порядку ч. 3 ст. 237 ГПКУ заяву щодо визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1256 від 22.10.2018, і позивачу з мережі Інтернет, з сайту ФДМУ стало відомо, що наказом ФДМУ № 728 від 23.07.2019 до переліку об`єктів, що включені до малої приватизації додано будівлю готелю Світязь , щодо якої справа № 914/1581/19 розглядається у суді, оскільки відповідачем вчиняються дії, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тому у позивача виникла необхідність звернутися до суду з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2019 р. у справі № 914/1581/19 задоволено заяву Громадської організації Захист ветеранів України від 30.09.2019 р. за вх. № 2632/19 про забезпечення позову. Вжито заходів забезпечення позову у справі шляхом заборони Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівський, Закарпатській та Волинській областях вчиняти будь-які дії щодо приватизації державного майна - будівлі готелю Світязь площею 7 896,4 м. кв., розміщеного за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4, що перебуває на балансі ДП Управління справами Фонду державного майна України (том 2-а, а .с. 2-8).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами наявний спір про визнання укладеним договору оренди державного майна, а саме: будівлі готелю Світязь , загальною площею 7 896,4 м. кв., за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4 та визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1256 від 22.10.2018 р., будівля готелю Світязь . З огляду на надані позивачем наказ Фонду Державного майна України № 728 від 23.07.2019 р. Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 р. № 1637 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році , до переліку об`єктів, що включені до малої приватизації додано будівлю готелю Світязь , щодо якої розглядається спір у справі № 914/1581/19. Окрім того, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 06.08.2019 р. № 00504 прийнято рішення про приватизацію об`єктів малої приватизації державної власності, серед іншого, окремого майна готелю Світязь (будівлі готелю) загальною площею 7 896,4 м. кв., за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ Прикарпаття-Готель-Сервіс звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2019 р. у справі № 914/1581/19 скасувати у задоволенні заяви про забезпечення позову Громадської організації Захист ветеранів України відмовити (том 2-а, а.с. 41-46).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

16 жовтня 2019 року представник ТОВ Прикарпаття-Готель-Сервіс подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, покликаючись на доводи, наведені в апеляційній скарзі, а саме: безпідставне наведення в оскаржувані ухвалі суду першої інстанції позиції ніби про наявність у справі позовних вимог стосовно визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, а не переддоговірного спору, про неврахування обставин дійсного перебування спірного майна в оренді у апелянта, про відсутність у справі будь-яких заяв про зміну предмету та підстав позову, що унеможливлює застосування саме заходу забезпечення позову у формі заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях вчиняти будь-які дії щодо приватизації державного майна будівлі готелю Світязь площею 7896,4 кв. м., розміщеного за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4, що перебуває на балансі ДП Управління справами Фонду державного майна України . Також, апелянт наголошує на фактичній забороні органу державної влади вчиняти дії передбачені діючим законодавством, виконувати вимоги Фонду державного майна України, що по своїй суті підтверджує не співмірність застосованого заходу до позовних вимог. Окрім того, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відповідності поданої позивачем заяви про забезпечення позову вимогам ст. 139 ГПК України та просить відповідно скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2019 р. по справі № 914/1581/19, у задоволенні заяви про забезпечення позову Громадської організації Захист ветеранів України відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та заяви про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу з підстав, наведених у апеляційній скарзі.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив, був належним чином, з повідомленням про вручення, 04.11.2019 р. повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи (том 2-а, а.с. 78). 07.11.2019 за вхідним № 01-04/6789119, позивач подав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу (том 2-а, а.с. 80-82), заперечив щодо скасування ухвали суду першої інстанції та у відзиві наголосив на її відповідності вимогам норм процесуального права та співмірності до заявлених вимог.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників позивача, за наявності відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, представник відповідача приймав участь у судовому засіданні, підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу справу № 914/1581/19 розподілено до розгляду головуючому судді Данко Л.С., у складі колегії суддів: Мирутенко О.Л. та Скрипчук О.С. (том 2-а, а. с. 39, 40).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 р. задоволено клопотання ТОВ Прикарпаття-Готель-Сервіс про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 02.10.2019 у справі № 914/1581/19, відкрито апеляційне провадження (том 2-а, а. с. 36-38).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 р. справу № 914/1581/19 призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.11.2019 р., про що сторони (позивач та відповідач), а також апелянт (том 2-а, а. с. 77, 79, 78).

Позивач, 07.11.2019 р. за вх. № 01-04/6789/19 подав суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу.

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

На спірні процесуальні правовідносини поширюється дія Глави 10 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову є однією з важливих гарантій захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб, передбачених процесуальним законодавством.

У статті 137 Господарського процесуального кодексу України наведено перелік заходів забезпечення позову в господарському процесі.

Так, відповідно до пункту 2 та 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову можливе шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії (п.2) або забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.4).

Забезпеченню позову притаманні такі ознаки як терміновість, тимчасовий характер та відповідність заявленій вимозі.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем чи третіми особами дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З аналізу матеріалів оскарження ухвали суду випливає, що між сторонами у даній справі виник спір щодо визнання укладеним договору оренди державного майна, а саме, будівлі готелю Світязь загальною площею 7 896,4 м. кв., за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4, що можливий саме на стадії виникнення таких правовідносин з урахуванням статті 187 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи (том 2-а, а. с. 54-61), Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1256 укладено 22 жовтня 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Прикарпаття-Готель-Сервіс (Орендар) про передачу в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: готель Світязь загальною площею 7 896,4 м. кв., за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4 (розділ 1 Договору оренди), орендна плата визначена сторонами за цим Договором у розділі 3 Договору та додатком до цього договору Розрахунку плати за базовий місяць (том 2-а, а. с. 62).

Зазначений вище Договір оренди від 22.10.2018 р. нотаріально посвідчено 22 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю. Як вбачається з нотаріального напису, Договір підписано сторонами у присутності нотаріуса. Особи громадян, які підписали договір, нотаріусом встановлені, їх дієздатність та правоздатність ним перевірена. Договір зареєстровано в реєстрі за № 1184, про що вчинено нотаріусом запис (том 2-а, а. с. 61).

За Актом приймання-передавання 22 жовтня 2018 року орендодавець (Регіональне відділення ФДМУ по Волинській області) передав, а орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю Прикарпаття-Готель-Сервіс ) прийняв, виходячи з умов договору оренди від 22.10.2018 № 1256, в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: готель Світязь загальною площею 7 896,4 м. кв., за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4 (том 2-а, а. с. 63).

Окремо слід зазначити, що Регіональне відділення ФДМУ по Волинській області, а також РВ ФДМУ по Львівській та Закарпатській областях реорганізовано в межах пілотного проекту шляхом злиття у Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, місцезнаходження 79007, Львівська обл., вул. Січових Стрільців, буд. 3, код ЄДРПОУ 42899921.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях розпочало роботу відповідно до наказу ФДМУ № 459 розпочало свою роботу з 15.05.2019 р. та є правонаступником всіх прав та обов`язків реорганізованих РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (www. spfu. Gov. ua/ua/regions/Lviv).

Громадська організація Захист ветеранів України не є стороною вищевказаного Договору оренди від 22.10.2018 № 1256.

Матеріалами справи також підтверджується відсутність будь-яких вимог про визнання недійсним Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1256 від 22.10.2018 р., який укладений між відповідачем та апелянтом вже більше року.

Позовні вимоги ґрунтуються виключно на доводах, що згідно вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна відповідач був зобов`язаний укласти відповідний договір оренди державного майна саме з позивачем, тобто з ГО Захист ветеранів України , з огляду на наявність у позивача переваг та пільг, які визначені положенням статті 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Місцевим господарським судом вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях вчиняти будь-які дії щодо приватизації державного майна будівлі готелю Світязь площею 7896,4 кв. м., розміщеного за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4, що перебуває на балансі ДП Управління справами Фонду державного майна України .

Рішення, які наразі заборонені приймати відповідачу, в тому числі і третім особам, які не є учасниками справи № 914/1581/19, а також виконувати рішення та вказівки центрального органу - Фонду державного майна України, прямо не стосується предмету спору - визнання укладеним договору оренди.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що питання правомірності заявлених вимог про визнання укладеним договору оренди державного майна, а саме: будівлі готелю Світязь загальною площею 7 896,4 м. кв., за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4, з позивачем потребує ретельного дослідження з огляду на наявність орендних правовідносин між відповідачем (РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) та апелянтом (ТОВ Прикарпаття-Готель-Сервіс ), а заява позивача (ГО Захист ветеранів України ) про забезпечення позову в заявленому форматі, на переконання колегії суддів, подана передчасно.

Місцевий суд вказав, що предметом спору є визнання укладеним договору оренди державного майна, а саме, будівлі готелю Світязь загальною площею 7896,4 м. кв. за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4 та визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1256 від 22.10.2018 р.

Разом з тим, помилковим є таке судження, адже судом не прийнято жодного процесуального рішення про задоволення будь-якої заяви про зміну предмету чи підстав позову, а по суті наведеного в ухвалі - то і предмету і підстав. Суд розглядає спір з вимогами про визнання укладеним договору оренди державного майна, а саме будівлі готелю Світязь загальною площею 7 896,4 м. кв., за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4.

Визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1256 від 22.10.2018 р. укладеного між РВ Фонду державного майна України по Волинській області, правонаступником якого після реорганізації є РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ТОВ Прикарпаття-Готель-Сервіс - не є предметом спору у справі № 914/1581/19.

Тому висновок суду про те, що рішення суду в даній справі у разі задоволення позовних вимог може бути утруднене чи буде унеможливлено виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, є необґрунтованим.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип відповідності виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Окрім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Однак, позивачем у заяві про забезпечення позову не зазначено пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а судом питання зустрічного забезпечення з метою відшкодування можливих збитків відповідача, спричинених припиненням діяльності апелянта та несплатою орендних платежів, чи повернення здійснених апелянтом інвестицій, не вирішено.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що вжиті заходи забезпечення позову не можливо назвати співмірними заявленим вимогам, а також розумними та справедливими.

Таким чином, доводи апелянта знайшли своє підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи спростовують факти, покладені в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 02.10.2019р. у справі №914/1581/19.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 910/2341/17, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Місцевим господарським судом не вмотивовано яким чином вжиття саме такого заходу забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти відповідні дії буде гарантією виконання рішення суду, у разі винесення рішення на користь позивача (ГО Захист ветеранів України ), якщо орендарем майна вже більше року є інша юридична особа, в нашому випадку (апелянт - ТОВ Прикарпаття-Готель-Сервіс ), що було відомо місцевому суду на момент винесення оскаржуваної ухвали, як і не зазначено, яким чином обґрунтовує сам заявник вжиття такого заходу забезпечення позову, окрім вимоги про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1256 від 22.10.2018 р., яка відсутня в процесуальних заявах позивача.

Суд першої інстанції неправомірно та відповідно з порушенням вимог процесуального закону задовольнив заяву ГО Захист ветеранів України (вх. №2632/19 від 30.09.2019р.) про забезпечення позову, оскільки заявник не надав доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову та не навів переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову

З огляду на викладене вище суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2019 р. у справі №914/1581/19 слід скасувати, а в задоволенні заяви Громадської організації Захист ветеранів України від 30.09.2019 за вх. № 2632/19 про забезпечення позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 280, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2019 року у справі № 914/1581/19 скасувати, прийняти нову ухвалу.

3. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2019 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.Л.Мирутенко

Суддя О.С.Скрипчук