Постанова

від 11.11.2019 по справі 910/3902/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р. Справа№ 910/3902/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.07.2019 (повний текст складено 31.07.2019)

у справі №910/3902/19 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі

регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР"

про стягнення 119 735,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР" (надалі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 119 735,00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на положення статті 307 Господарського кодексу України, статей 3, 10 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут залізниць України); неправильним зазначенням у залізничній накладній №33807793 маси вантажу у напіввагоні №68798263, який прямував зі станції Дарниця Південно-Західної залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, що є підставою для нарахування і стягнення з відправника штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, тобто у сумі, заявленій до стягнення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №910/3902/19 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 119 735, 00 грн штрафу та 1 921, 00 судового збору.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній №33807793 у напіввагоні №68798263, що визнав підставою для притягнення відповідача до відповідальності у виді стягнення штрафу у сумі, заявленій до стягнення.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що комерційний акт за спірним перевезенням залізниця склала із дотриманням вимог законодавства, зокрема Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №910/3902/19 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на вантаж, який повинен зважуватись відповідно до приписів чинного законодавства та який підлягає зважуванню відповідно до домовленості сторін, оформляється перевізний документ "залізнична накладна" лише за результатами зважування.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що факт відповідності ваги та належного закріплення вантажу залізниця засвідчила шляхом накладення електронного цифрового підпису в графі 38 залізничної накладної, а отже позивачем не доведено, що на момент заповнення накладної вага вантажу була інша ніж та, що зазначена в залізничній накладній.

Окрім того, до апеляційної скарги представником скаржника долучено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/3902/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019. Зупинено дію оскаржуваного судового рішення до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

Роз`яснено позивачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого п. 4 резолютивної частини зазначеної ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

19.09.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, письмовим доказам, долученими до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у жовтні 2018 року за залізничною накладною №33807793 (том 1, аркуш справи 21) на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці зі станції Дарниця Південно - Західної залізниці на адресу ПрАТ "Маріупольський МК ім. Ілліча" в залізничному вагоні №68798263 був відправлений вантаж "лом чорних металів, не поіменований в алфавіті. Вид 3" відправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР".

Відповідно до п. 24 залізничної накладної маса вантажу становить 58 500 кг. Спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) (п. 26 залізничної накладної).

20.10.2018 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми №26201 від 19.10.2018, №42267 від 20.10.2018 було проведення переважування вагона №68798263. В результаті чого було встановлено, що маса вантажу, вказана відправником у залізничній накладній №33807793 не відповідає масі вантажу встановленій на станції Запоріжжя-Ліве, а саме: маса нетто по накладній - 58 500 кг., маса нетто при перевірці - 75 600 кг.; різниця - +17100 кг. Проведено контрольне зважування вагону на справних вагонних вагах №87 ст. Запоріжжя-Ліве, держповірка 12.12.2017, огляд - перевірка 23.08.2018. Після зважування вагон був затриманий по причині перевантажування понад 17100 кг. по документу та понад 6600 кг. вантажопідйомності вагону, та відставлений на путі затримки для вирішення питання щодо усунення комерційної несправності.

За результатами перевірки станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складено комерційний акт №460005/1746 від 20.10.2018 (том 1, аркуш справи 22) та на підставі ст. ст. 122, 118 Статуту залізниць України позивачем нараховано відповідачу штраф за невірно вказану у накладній масу вантажу в загальній сумі 119 735,00 грн., стягнення якого є предметом позову у даній справі.

Оскільки відповідач не сплатив в добровільному порядку штраф в розмірі 119 735,00 грн., нарахований за невірно вказану у накладній масу вантажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що за результатами перевірки маси переданого до перевезення вантажу, позивачем виявлено її невідповідність із даними зазначеними відповідачем у накладній. Факт перевищення вантажовідправником маси вантажу у вагоні №68798263 підтверджено комерційним актом №460005/1746 від 20.10.2018, який є належним та допустимим доказом у справі. Встановлення цих обставин відповідно до наведених положень законодавства є підставою для відповідальності вантажовідправника - сплати штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, та інших актів законодавства України.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно з статті 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Як унормовано, відповідно до вимог статті 122 Статуту залізниць України - за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З огляду на вказані норми за неправильно зазначену у накладній масу відповідальність несе відправник.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами в накладній узгоджено порядок визначення маси вантажу на 150-тонних вагонних вагах. Графа 26 залізничної накладної відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів "спосіб визначення маси" заповнюється відправником/залізницею та в ній зазначається спосіб визначення маси.

Відповідно до п. 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони, тощо), а у даному випадку спірний вагон є напіввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагону, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Водночас, згідно з вимогами п. 7 "Правил приймання вантажів до перевезення" маса вантажів, які перевозяться навалом насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах.

Даний пункт кореспондується з "Правилами перевезення вантажів навалом і насипом", які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542 п. 1.1. яких трактує вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом. У перевізних документах на ці вантажі у графі "найменування вантажу" проставляється "навалом".

У додатку №1 до цих правил надано перелік вантажів, які допускаються до перевезення навалом або насипом серед яких зазначено - метали чорні.

Відходи та брухт чорних металів відповідно до довідника кодів товарів відповідно до Української класифікації товарів УКТ ЗЕД відносяться до групи 72 чорні метали та мають свій особистий код 7204.

Саме тому у графі 20 залізничної накладної зазначено "навалом", зазначений вантаж може бути прийнятим до перевезення лише після зважування, згідно з вимогами п. 7 "Правил приймання вантажів до перевезення".

Крім цього, відповідно до п. 5 "Правил приймання вантажів до перевезення" передбачено, що за домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси.

Залізнична накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, то саме в ній сторони домовились щодо саме цього вагону про спосіб визначення маси.

Так, 07.10.2018 станція Дарниця згідно договору №07456/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018 про надання послуг, та за для узгоджень графи 26 залізничної накладної, о 19 год. 10 хв. подала вагон №68798263 під завантаження, що підтверджується пам`яткою про подавання вагонів №824 та відомістю №08100183 плати за користування вагами.

Вагон було завантажено вантажовідправником та залізниця о 23 год. 30 хв. забрала вказаний вагон своїм локомотивом, попередньо зважив його на вагонних вагах ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ", заводський №1617 повірених залізницею, та технічний паспорт на які зберігається у начальника залізничної станції "Дарниця", відповідно до вимог п. 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваго зважувальної техніки на залізничному транспорті України затвердженої Наказом Міністерства Інфраструктури України від 31.07.2012 №442.

Як вбачається з матеріалів справи, у графі 55 накладної №33807793 правильність внесених відомостей підтвердив своїм електронно-цифровим підписом уповноважений представник ТОВ "СКРАП-ЦЕНТР", у графі 24 такої накладної "Маса вантажу, визначена відправником" зазначено цифрами 58 500 кг та прописом - п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот. У графі 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" відсутні зазначення маси вантажу у кілограмах (брутто вантажу) та загальної маси вантажу прописом.

Більш того, таку вагу зафіксовано у поданих відповідачем супровідних документах - документи про якість та посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність.(том 1, аркуші справи 89-91).

Слід зазначити, що жоден працівник відповідача не володіє в повному обсязі знаннями та навиками роботи з ваговимірювальними засобами та пристроями - у даному випадку для визначення маси у вагоні. Об`єктивно зважування на чужих вагах не мав можливості провести відповідач, оскільки не має ключів доступу до чужого майна, та не має відповідних спеціалістів.

Порядок участі працівників залізниці при зважуванні вагонів регулюється Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними - послуги (Тарифне керівництво №1) (затв. наказом №317 від 26.03.2009 Міністерства транспорту та зв`язку України та зареєстровано в Мін`юсті 15.04.2009 за N 340/16356).

Пунктом 3 Розділу 1 Тарифного керівництва №1 встановлено, що державні регульовані тарифи встановлюються на: роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника. Так, зокрема до розділу III входить пункт 4 "Збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу", де в підпункті 4.2 передбачено, що за участь на вимогу вантажовласника працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу нараховується збір у розмірі 66,2 грн за перші півгодини і 14,7 грн за кожні наступні півгодини. Неповні півгодини округлюються до повних.

П. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Таким чином, участь працівника залізниці при зважуванні вагону здійснюється на вимогу вантажовласника, за що сплачується державний регульований тариф, який в свою чергу відображається у накопичувальній картці.

Як зазначено в п. 4.1. Інструкції про порядок застосування засобів вагозважувальної техніки на залізничному транспорті України, яка затверджена Наказом Міністерства Інфраструктури України від 31.07.2012 №442 за результатами зважування оформляються перевізні документи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач на підставі даних залізниці вніс в п. 24 накладної відомості щодо маси вантажу.

Також слід зазначити, що відповідно до книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні ф. ГУ-78, 17.10.2018 на станції П`ятихатки залізницею проводилось контрольне зважування на вагонних вагах (запис за 17.10.2018).

Вагон №68798263 на зазначеній станції зважувався працівником залізниці. Тара вагона склала 20 000 кг. При зважуванні встановлено вагу вантажу брутто - 78 700 кг., нетто - 58 700 кг.(том 1, аркуш справи 88), що на 200 кг більше ніж зазначено в залізничній накладній №33807793. В такому разі комерційний акт не складався, так як різниця вагою 200 кг не перевищує норму природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто.

Отже, позивачем не доведено, що на момент заповнення накладної, вага вантажу була інша ніж та, що зазначена відповідачем у накладній та зафіксована позивачем в книзі зважування на станції П`ятихатки.

У разі, якщо відправником зазначено не ту вагу, залізниця повинна відправити відправника на дозувальну площадку, яку передбачено п. 11 Правил приймання вантажів до перевезення та п. 3 параграфу 66 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності затвердженої Міністерством путей сообщения СССР від 30.12.1978 №ЦФ/3504, якою введено в дію ведення книги зважування ГУ36, та яка є чинною відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів Законодавства СССР".

У розділі 9 залізничної накладної передбачено, що залізниця отримала від відповідача протокол радіаційного обстеження №7103 від 07.10.2018, документ про якість або сертифікат на продукцію №7103 від 07.10.2018, посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність №7103 від 07.10.2018 - у всіх цих документах зазначена вага 58 5000 кг. Залізницею вказані документи перевірено і негативних результатів перевірки щодо невідповідності жодного з них, в тому числі і ваги вантажу не повідомлено. Навпаки, вантаж прийнято до перевезення.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855 та затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.

З матеріалів справи вбачається, що по прибутті вагону на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні №68798263, про що було складено комерційний акт №460005/1746 від 20.10.2018.

Як вбачається з комерційного акта №460005/1746 від 20.10.2018 підставою його складення стала невідповідність маси вантажу даним, який перевозився у вагоні №68798263, зазначеним вантажовідправником у накладній №33807793.

З розділу "Д" комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону №68798263 в присутності заст. нач. станції Трощинського, приймальників поїздів Кисельова, Маковської на справних вагоних вагах №87 станції Запоріжжя-Ліве, які пройшли держперевірку 12.12.2017, виявлено вагу брутто-95 600 кг, тара по документу - 20 000 кг, нетто - 75 600кг, що понад документа на 17 100 кг та понад вантажопідйомності вагону на 6 600 кг. В комерційному відношенні навантаження нижче рівня бортов 5см, вантаж накритий листами, промаркований білою фарбою, що відповідає документу навантаження і маркування не порушені.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що цей акт відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом матеріальної відповідальності ТОВ "СКРАП-ЦЕНТР".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що відомості даного комерційного акта не можуть бути належним доказом у справі, оскільки позивач при здійсненні контрольного переважування застосував інший спосіб зважування, ніж при зважуванні вантажу при його прийманні до перевезення.

Пунктом 10 Правил приймання вантажів до перевезення, які затверджені наказом Міеістерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 встановлено, що метали всіх найменувань які перевозяться навалом зважуються із зупинкою і розчепленням вагонів. Відповідно до ДСТУ 4121 -2002 металобрухт визначається як "метали чорні вторинні". Крім цього, відповідно до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності УКТ ЗПТ відходи та брухт чорних металів відносяться до Групи 72 Чорні метали та мають свій особистий код 7204. Таким чином брухт чорних металів (металобрухт) за внутрішньодержавним стандартом та за зовнішньоекономічною класифікацією відноситься до чорних металів.

На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці при зважуванні вагону не зазначено, чи здійснювалось розчеплення вагонів, що є обов`язковою умовою при зважуванні чорних металів відповідно до пункту 10 Правил приймання вантажів до перевезення. Зі змісту комерційного акта неможливо достеменно встановити чи правильно визначалась вага вантажу.

В матеріалах справи міститься Акт загальної форми АРМ ПКО №42267 від 20.10.2018, в якому зокрема зазначено, що на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці комерційну несправність виявлено 20.10.2018. Комерційна несправність буде усуватися після відчеплення вагона.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при зважуванні вагону №68798263 не здійснювалось розчеплення вагонів.

Також колегія суддів не приймає комерційний акт, як доказ, оскільки він складений з порушенням чинного законодавства, а саме ч. 3-4 п. 4. Правил складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.05.2002 №334, відповідно до яких у разі перевірки маси вантажу зважування на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається вдень зважування вагона з вантажем. На вантаж що перебуває у дорозі комерційні акти складаються у день виявлення обставин, що підлягають оформленню. В даному випадку, як свідчать матеріали справи, обставини про порушення навантаження вантажу виявлені 19.10.2018, а комерційний акт складено 20.10.2018. Отже, комерційний акт складено не в день зважування вагона з вантажем і не в день виявлення обставин.

З комерційного акту не можливо встановити чи проводилось зважування вагону в статичному режимі без розчеплення вагонів чи з розчепленням, оскільки відповідно до п. 10 правил приймання вантажів до перевезення металів всіх найменувань, які перевозяться навалом, зважуються із зупинкою і розчепленням вагонів (в тому числі і метали чорні вторинні згідно ДСТУ 4121-2002), відходи та брухт чорних металів, що відповідно до довідника кодів товарів згідно з Українською класифікацією товарів УКТ ЗЕД відносяться до Групи 72 Чорні метали та мають свій особистий код 7204.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/3930/17 від 01.06.2018.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що комерційний акт від 20.10.2018 серії №460005/1746 не може бути належним та допустимим доказом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів належним чином наявність обставин, на які він посилався, як на підставу позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції з огляду на вищевикладене.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір покладається на позивача, за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №910/3902/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №910/3902/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" відмовити.

3. Судовий збір за подачу позовної заяви залишити за Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця".

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 13; код ЄДРПОУ 40323689) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/3902/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 18.11.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай