Рішення

від 07.11.2019 по справі 909/713/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/713/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського, буд.21, м.Івано-Франківськ,76000;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна

механізована колона № 618",

с. Тростянець, Снятинський район, Івано-Франківська область,78353;

про стягнення 127 076,20грн,

за участю:

від позивача: Кручок А.Б. - головний спеціаліст відділу представництва, (довіреність №627/01-20/14в від 01.08.2019);

від відповідача: Небилович А.М. - адвокат, (ордер серія ТР №082537 від 31.10.2019; посвідчення №635 від 27.05.2011).

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона № 618" безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в сумі 127 076,20грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" від 09.12.2010, "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх тим, що ТОВ "Спеціалізована пересувна механізована колона № 618" є власником нерухомого майна - будинку №2 по вул.Шеремети в м.Івано-Франківськ та фактичним користувачем земельної ділянки на якій розміщено нерухоме майно. Вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Івано-Франківська, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 25.04.2016 по 31.12.2018 в розмірі 127 076,20грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги мотивує нормами статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 1 Закону України "Про оренду землі", статті 206 Земельного кодексу України, статей 181, 190, 1212-1214 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову. Вказує, що земельна ділянка, за користування якою без правовстановлюючих документів позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в період з 25.04.2016 по 31.12.2018 - не була сформованою, а отже не є об"єктом цивільних прав в розумінні статей 79, 79-1 Земельного кодексу України. Просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №103900800 від 15.11.2017 (а.с.19-20) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона № 618" 25.06.2004 зареєстровано колективну власність в розмірі частки 1/1 на нерухоме майно - будинок №2 по вул.Шеремети в м.Івано-Франківськ; реєстраційний номер нерухомого майна 6379412; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності б/н від 13.09.2006, видане Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.

У відповідності до повідомлення Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради №1051/34.3-02/18в від 26.12.2017 (а.с. 12), на підставі статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від №42-2 від 22.12.2015, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №1508-47 від 28.08.2014 із змінами №64-11 від 15.03.2017, інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради в присутності свідка проведено обстеження земельної ділянки по вул.Шеремети 2 в м.Івано-Франківську на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Обстеженням з"ясовано, що земельна ділянка знаходиться в центральній частині міста, не огороджена, захід на земельну ділянку здійснюється з вул.Шеремети. Земельна ділянка межує на півдні з земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:05:001:0228, на півночі - з земельною ділянкою, на якій розташований будинок №4. Західною стороною земельна ділянка виходить на вул.Шеремети, східною - на вул.Вірменську. Згідно публічної кадастрової карти земельна ділянка не сформована. На першому поверсі будинку розміщено магазин "Vodafone", магазин "Копійочка", пункт обміну валют, перукарня. Інші приміщення будинку використовуються як офісні різними юридичними особами для обслуговування торгово-офісних приміщень в т.ч. ТОВ "СПМК № 618". Наявності документів на право користування обстежуваною земельною ділянкою, укладеного (діючого) договору оренди землі - не встановлено. За результатами обстеження земельної ділянки складено акт №137 від 23.01.2018 з план схемою земельної ділянки (а.с.14-15).

Відповідно до листів Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №338/9/09-19-55-01-19 від 15.01.2018, вх№652/34.3-02/15в від 09.10.2018 (а.с.30,32) ТОВ "Спеціалізована пересувна механізована колона № 618" протягом 2015-2018 років декларує та сплачує земельний податок за земельну ділянку площею 0,0679га по по вул.Шеремети 2 в м.Івано-Франківськ, зокрема у 2015 задекларовано та сплачено - 14 111,83грн, у 2016 задекларовано та сплачено - 20 222,25грн, у 2017 задекларовано - 23 825,34грн, сплачено - 21 839,84грн, у 2018 задекларовано - 23 825,34грн, сплачено - 17 869,10грн.

Згідно план - схеми земельної ділянки (а.с.34), виготовленої КВП "Архітектурно-планувальне бюро - ІФ" на підставі договору №102 (а.с.33) площа земельної ділянки по вул.Шеремети 2 в м.Івано-Франківськ складає 0,0559га.

В матеріалах справи наявний лист відділу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.31-280/106-18 від 06.09.2018 (а.с.31), у відповідності до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул.Шеремети 2 в м.Івано-Франківськ, код КВЦПЗ - 03.07, НГО 1кв.м. становить: 2016 рік - 4 008,77грн; 2017 рік - 4 248, 40грн; 2018 рік - 4 248, 40грн.

У відповідності до розрахунку Івано-Франківської міської ради (а.с.18) сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул.Шеремети 2 в м.Івано-Франківськ за період 25.04.2016 по 31.12.2018 складає 127 076,20грн.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в розмірі 127 076,20грн.

Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна врегулювано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов'язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Водночас частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Таким чином, однією з істотних умов договору, яким передбачено набуття права власності на будівлю (окремих її приміщень) є площа, межі та кадастровий номер земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Водночас, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Заявлені позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,0559га по вул.Шеремети 2 в м.Івано-Франківськ, при цьому матеріали справи не містять відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та доказів її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, що в т.ч. вбачається із акту обстеження земельної ділянки №137 від 23.01.2018. Більше того в матеріалах справи відсутній Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, обумовлений частиною 2 статті 20, частиною 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", а інформація зазначена у листі відділу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.31-280/106-18 від 06.09.2018 (а.с.31) про нормативно - грошову оцінку земельної ділянки по вул.Шеремети 2 в м.Івано-Франківськ, в т.ч. без зазначення її площі - визнається судом неналежним документальним підтвердженням нормативної грошової оцінки саме цієї спірної земельної ділянки. Отже земельна ділянка по вул.Шеремети 2 в м.Івано-Франківськ з 25.04.2016 по 31.12.2018 не була сформованою, тому не була та і до цього часу не є об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. Саме лише посилання позивача на те, що відповідач є власником нерухомого майна - будинку №2 по вул.Шеремети в м.Івано-Франківськ, а отже фактичним користувачем земельної ділянки, без зазначення її кадастрового номеру та нормативно - грошової оцінки не може бути підставою для висновку про те, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Івано-Франківська, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати саме у розмірі визначеному позивачем - 127 076,20грн. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.09.2019 у справі №922/2927/18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином на основі вище сказаного суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, а наслідком є відмова в позові.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 1212 Цивільного кодексу України, статтями 79, 79-1, 93, 96, 120, 125, 141, 206 Земельного кодексу України, статтями 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Івано-Франківської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона № 618" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в сумі 127 076,20грн - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 18.11.2019

Суддя С.Кобецька