Постанова

від 07.02.2020 по справі 909/713/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2020 р. Справа №909/713/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Хабіб М.І.

розглянув у спрощеному провадженні апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2019 року (суддя Кобецька С.М., повний текст складено 18 листопада 2019 року, м. Івано-Франківськ) у справі №909/713/19 за позовом Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона №618" про стягнення 127 076,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Івано-Франківська міська рада подала до Господарського суду Івано-Франківської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована пересувна механізована колона №618 . про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 127 076,20 грн. (а.с.5-7).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач є власником нерухомого майна - будинку №2 по вул. Шеремети в м. Івано-Франківськ та фактичним користувачем земельної

ділянки на якій розміщено нерухоме майно. Відтак, вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Івано-Франківська, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 25 квітня 2016 року до 31 грудня 2018 року в розмірі 127 076,20 грн., які просить стягнути на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 1 Закону України Про оренду землі , ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідач заперечив позовні вимоги з тих підстав, що земельна ділянка, за користування якою без правовстановлюючих документів позивач просить стягнути кошти у вигляді орендної плати за період з 25 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року, не була сформованою, а відтак така не є об`єктом цивільних прав в розумінні ст. ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України, тому вважає позовні вимоги безпідставними.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 07 листопада 2019 року у справі №909/713/19 у позові відмовив.

Місцевий господарський суд керувався ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 79, 79-1, 93 96,120, 125, 141, 206 Земельного кодексу України та ст. ст. 20, 23 Закону України Про оцінку земель . Суд відхилив доводи позивача про те, що відповідач є власником нерухомого майна - будинку №2 по вул. Шеремети в м. Івано-Франківську, а отже фактичним користувачем земельної ділянки і наголосив, що відсутність кадастрового номера та нормативно - грошової оцінки земельної ділянки по вул. Шеремети,2 в м. Івано-Франківськ не доводить, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Івано-Франківська, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати саме у розмірі визначеному позивачем - 127 076,20 грн.

Позивач - Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу, просить скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає рішення необґрунтованим, прийнятим із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та з невірним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявного в матеріалах справи кадастрового плану земельної ділянки по вул. Шеремета, 2 площею 0,0559 га., який вважає належним і допустимим доказом визначення площі земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна, що належить відповідачу, а розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів виконано на підставі інформації Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 06.09.2018. Посилається на правові висновки Великої палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 05 грудня 2019 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2019 року у справі №909/713/19 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Суд керувався ч.10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалу від 05 грудня 2019 року у справі №909/713/19 сторони отримали, про що є докази у матеріалах справи.

Станом на дату розгляду справи відзиву, заяв, клопотань до суду не надійшло.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що у задоволенні апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2019 року у справі №909/713/19 належить відмовити з таких підстав.

Предметом спору є вимога Івано-Франківської міської ради стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона №618" 127 076,20 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою територіальної громади у період з 25 квітня 2016 року до 31 грудня 2018 року.

За Інформацією (номер інформаційної довідки 103900800 від 15 листопада 2017 року) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 25 червня 2004 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона № 618" (код ЄДРПОУ 05465666) зареєстровано нерухоме майно - будинок №2 по вул. Шеремети в м. Івано-Франківськ, на праві колективної власності в розмірі частки 1/1; реєстраційний номер нерухомого майна 6379412; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності б/н від 13.09.2006, видане Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (а.с.19-20, 27, 28).

Згідно з актом №137 від 23 січня 2018 року обстеження земельної ділянки, інспектор з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради Чернов Р.М. в присутності свідка ОСОБА_1 провів обстеження земельної ділянки по вул. Шеремети 2 в м. Івано - Франківську на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Встановлено зокрема, що земельна використовується для обслуговування будинку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона № 618" (код ЄДРПОУ 05465666). Документів на право користування обстежуваною земельною ділянкою, укладеного (діючого) договору оренди землі - не встановлено. Згідно публічної кадастрової карти земельна ділянка не сформована. (а.с.14-15).

Згідно кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого КВП "Архітектурно-планувальне бюро - ІФ" підставі договору №102, укладеного з Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, загальна площа земельної ділянки по вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ становить 0,0559га. (а.с.33, 34).

На звернення Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради Головне управління ДФС в Івано-Франківській області листами №338/9/09-19-55-01-19 від 15.01.2018, вх№652/34.3-02/15в від 09.10.2018 повідомило, що ТОВ "Спеціалізована пересувна механізована колона № 618" протягом 2015-2018 років декларує та сплачує земельний податок за земельну ділянку площею 0,0679 га по вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ: у 2015 задекларовано та сплачено 14 111,83 грн., у 2016 задекларовано та сплачено 20 222,25 грн., у 2017 задекларовано 23 825,34 грн., сплачено 21 839,84 грн., у 2018 задекларовано 23 825,34 грн., сплачено 17 869,10 грн. (а.с.30,32).

У листі за підписом начальника Відділу у м. Івано-Франківськ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.31-280/106-18 від 06.09.2018 зазначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки по вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ, код КВЦПЗ - 03.07, НГО 1 кв. м. становить: 2016 рік - 4 008,77 грн.; 2017 рік - 4 248, 40 грн.; 2018 рік - 4 248, 40 грн. (а.с.31).

Івано-Франківська міська рада розрахувала суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки (а.с.18) і вважає, що сума безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки площею 0,0559 га по вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ, право на яку не оформлено у встановленому порядку, за період 25 квітня 2016 року до 31 грудня 2018 року становить 127 076,20 грн., яку просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Наведені вище обставини встановив суд першої інстанції, який належно дослідив наявні справі докази і з`ясував обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За положеннями частини п`ятої статті 5, частини першої статті 13, частин першої - другої статті 15, частини другої статті 18 Закону України "Про оренду земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років. Нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з частинами першою, другою статті 20, частинами першою і третьою статті 23 Закону України "Про оренду земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, у силу названих приписів закону земельна ділянка на вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ повинна бути сформована з присвоєнням їй кадастрового номера. Дані про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки повинні бути оформлені як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Проте у матеріалах справи відсутні докази формування земельної ділянки на вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ у розумінні статті 79-1 ЗК України, а саме: внесення інформації про земельну ділянку по вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ до Державного земельного кадастру, державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі, присвоєння кадастрового номера. Більш того, в наданому позивачем акті №137 від 23 січня 2018 року обстеження земельної ділянки на вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ вказано, що згідно публічної кадастрової карти земельна ділянка не сформована. Також, позивач не назвав кадастрового номера земельної ділянки по вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ, оскільки такий відсутній.

Кадастровий план земельної ділянки по вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ, яким позивач доводить формування земельної ділянки, виготовлений КВП "Архітектурно-планувальне бюро - ІФ" на підставі договору №102, укладеного з Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради і є результатом виконання робіт за договором: інженерно-геодезичні вишукування території на вул. Шеремети,2. Названий кадастровий план не є належним і допустимим доказом формування відповідно до вимог статті 79-1 ЗК України земельної ділянки на вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ з присвоєнням їй кадастрового номера.

Відтак земельна ділянка на вул . Шеремети 2 в м. Івано - Франківськ не може бути об`єктом цивільних прав, у тому числі не може бути об`єктом оренди.

Також у матеріалах справи відсутній Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на вул. Шеремети 2 в м. Івано-Франківськ, який у силу названих приписів Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду земель", Податкового кодексу України необхідний для визначення розміру орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.08.2018 у справі №920/739/17 викладена правова позиція про те, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативно грошова оцінка земель. Якщо позивачем здійснено розрахунок суми позовних вимог без наявності даних щодо розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки, який може бути визначено у вигляді витягу з технічної документації після формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав в порядку, визначеному статтею 79-1 Земельного кодексу України, то такі позовні вимоги не можуть бути задоволені. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справах №920/739/17, №922/3780/17, №908/220/18, №922/587/18.

Наведені приписи закону і встановлені фактичні обставини справи спростовують доводи скаржника про доведеність позовних вимог, однак суд першої інстанції не врахував наявного в матеріалах справи кадастрового плану земельної ділянки по вул. Шеремета, 2 площею 0,0559 га. та що розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів виконано на підставі інформації Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 06.09.2018.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку по вул. Шеремети,2 в м. Івано-Франківськ, без зазначення кадастрового номера та нормативно - грошової оцінки цієї земельної ділянки, відсутні підстави стверджувати про збереження відповідачем без достатньої правової підстави за рахунок територіальної громади міста Івано-Франківськ коштів у вигляді орендної плати у розмірі 127 076,20 грн. Той факт, що відповідач є власником нерухомого майна - будинку №2 по вул. Шеремети в м. Івано-Франківську цього висновку не спростовує. Адже виникнення права власності відповідача на будинок №2 по вул. Шеремети в м. Івано-Франківськ не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій він розміщений. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Також, лист Відділу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9.31-280/106-18 від 06.09.2018 не є належним і достовірним доказом нормативно-грошової оцінки земельної ділянки по вул. Шеремети,2 в м. Івано-Франківську.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення від 07 листопада 2019 року у справі №909/713/19 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 07 листопада 2019 року у справі №909/713/19 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2019 року у справі №909/713/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради без задоволення.

Судові витрати покласти на Івано-Франківську міську раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя О.В. Зварич

суддя М.І. Хабіб