Рішення

від 05.11.2019 по справі 914/1459/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2019 справа № 914/1459/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-комплекс"

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки

за участю представників:

від позивача не з`явився.

від відповідача не з`явився.

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агат-комплекс про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 348310,11 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.

Протокольною ухвалою суду від 09.10.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2019р.

05.11.2019р. представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні (вх. № 45793/19).

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд розглянув клопотання позивача про відкладення розгляду справи та дійшов висновку, що таке задоволенню не підлягаю, оскільки доказів відрядження саме представника С.Чорнобай до Господарського суду міста Києва по справі № 910/10779/19 до клопотання не долучено. Разом з тим, неможливість забезпечення іншого представника для розгляду даної справи № 914/1459/19 по суті у клопотанні позивачем не наведена. Також суд бере до уваги, що у матеріалах справи достатньо доказів для розгляду її по суті.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку розглянути справу по суті в судовому засіданні 05.11.2019 за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

18.04.2019р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агат-комплекс (покупець) укладено договір купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні № 3257 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенком Ю.П, зареєстрований в реєстрі за № 531.

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю нежитлове приміщення першого та третього поверхів під індексами 8, 9, 9а, XX, XXI, XXII, 13, 14 загальною площею 85,3 кв.м, що розташоване за адресою місто Львів, площа Ринок, 40, а покупець зобов`язався прийняти зазначене нежитлове приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі, та зареєструвати право власності на зазначене приміщення у органі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Покупець зобов`язаний заплатити 6000000 грн., у тому числі ПДВ 1000000 грн., за придбаний Об`єкт продажу протягом 30 календарних днів з дати підписання Договору. Розрахунки за придбаний Об`єкт продажу здійснює Покупець способом безготівкового перерахування суми 5728380,00 грн. з поточного рахунку. Сума, що підлягає до сплати відповідно до пункту 2.1 цього Договору, зменшується на суму гарантійного внеску сплаченого Покупцем у розмірі 271620,00 грн. (пункти 2.1., 2.1.1, 2.1.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору, покупець зобов`язаний сплатити ціну продажу Об`єкта продажу у строк, встановлений Договором.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у разі несплати коштів за об`єкт приватизації протягом 30 днів з дати укладення договору та його нотаріального посвідчення, покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку у розмірі 5% ціни продажу Об`єкта продажу.

З огляду на вищенаведене, позивачем нараховано неустойку у розмірі 300000,00 грн. При цьому, як зазначено в позовній заяві та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачено неустойку у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується копією виписки з казначейського рахунку від 21.05.2019р.

Крім того, відповідно до пункту 6.3 договору, несплата коштів, у тому числі неустойки та штрафних санкцій, зазначених у пунктах 6.2. та 6.4. за об`єкт продажу протягом 60 днів з дати укладення договору є підставою для його розірвання.

У пункті 6.4 договору зазначено, що у разі порушення строку сплати ціни продажу за договором, покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день проведеної оплати. Пеня нараховується з тридцять першого дня від дати нотаріального посвідчення договору.

Враховуючи, що відповідач кошти за об`єкт приватизації протягом встановленого у договорі строку не заплатив, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить розірвати договір купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні № 3257 від 18.04.2019р., стягнути з відповідача на його користь неустойку у розмірі 200000,00 грн. та пеню у розмірі 148310,11 грн.

Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечив, надіславши на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 38553/19 від 19.09.2019р.), у якому зазначено, що договір виявився невиконаним відповідачем у зв`язку з тим, що об`єкт нерухомості втратив для нього комерційний інтерес, оскільки заявлена ціна продажу неспівставна із реальним станом об`єкту та не відповідає його якісним характеристикам. Крім того, зазначає про необгрунтованість одночасного нарахування позивачем пені та неустойки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно з статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов`язання щодо купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні.

При укладенні Договору сторонами погоджено усі істотні умови і відповідачем взято на себе низку зобов`язань. Так, згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов`язаний заплатити 6000000,00грн. за придбаний об`єкт продажу протягом 30 календарних днів з дати підписання цього договору. Сума, що підлягає до сплати відповідно до пункту 2.1 цього Договору, зменшується на суму гарантійного внеску сплаченого Покупцем у розмірі 271620 грн. (пункт 2.1.2 договору). Відповідно до пункту 4.1 цього договору покупець зобов`язаний сплатити ціну продажу об`єкта продажу у строк, встановлений цим договором.

Під час судового розгляду справи сторони підтвердили сплату відповідачем гарантійного внеску для участі в аукціоні.

Враховуючи умови договору відповідач повинен був здійснити оплату до 18.05.2019р. Однак доказів сплати відповідачем в повному обсязі ціни продажу об`єкта продажу в матеріалах справи відсутні. У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив факт несплати коштів за об`єкт приватизації у встановлений строк.

Відповідно до пункту 6.2 Договору у разі несплати коштів за об`єкт приватизації протягом 30 днів з дати укладення договору та його нотаріального посвідчення, покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку у розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта продажу.

Аналогічне положення містить частина 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", згідно з якою за несплату коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору купівлі-продажу нараховується неустойка та частина 4 статті 29 даного Закону, згідно з якою у разі несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Слід зазначити, що заявлена позивачем до стягнення неустойка в розмірі 200000,00 грн., за своєю правовою природою є штрафом.

Таким чином, існують правові підстави для нарахування та стягнення неустойки (штрафу) у розмірі (6000000,00* 5%) = 300000,00 грн. Проте, враховуючи факт часткової її сплати відповідачем у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується копією виписки з казначейського рахунку від 21.05.2019р., обгрунтованим є стягнення неустойки у розмірі 200000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.3 договору, несплата коштів, у тому числі неустойки та штрафних санкцій, зазначених у пунктах 6.2. та 6.4. за об`єкт продажу протягом 60 днів з дати укладення договору є підставою для його розірвання.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" однією з виключних умов для розірвання договору купівлі- продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов

Відповідач кошти за об`єкт продажу протягом 60 днів з дня укладення договору та станом на час подання позову позивачу не сплатив. Тобто, наявний факт повного невиконання відповідачем договірних зобов`язань у строки, встановлені договором, що є безумовною підставою для розірвання договору, яка передбачена нормами Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та положеннями п. 6.3. договору.

Відповідно до пункту 6.4 договору у разі порушення строку сплати ціни продажу за договором, покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день проведеної оплати. Пеня нараховується з тридцять першого дня від дати нотаріального посвідчення Договору.

Оскільки відповідач прострочив оплату за договором, перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку, що існують підстави для стягнення пені у розмірі 148310,11 грн.

Отже, позовні вимоги позивача про розірвання договору № 3257 купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні від 18.04.2019р. та про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 200000,00 грн. і пені у розмірі 148310,11 грн. є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо заперечень відповідача про стягнення пені, у зв`язку з одночасним стягненням штрафу та пені, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення неустойку в розмірі 200000,00 грн., що за своєю правовою природою є штрафом, та пеню у розмірі 148310,11 грн.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України , частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" , а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України . При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України , тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/194/18.

Належить зазначити, що відповідач у відзиві заперечував проти стягнення усієї суми пені, проте обґрунтованої та підтвердженої доказами заяви про необхідність зменшення розміру пені суду не подавав. Водночас, доказів у підтвердження обставин зазначених у відзиві відповідач також не подавав.

Відповідач також зазначає, що договір виявився невиконаним відповідачем у зв`язку з тим, що об`єкт нерухомості втратив для нього комерційний інтерес, оскільки заявлена ціна продажу неспівставна із реальним станом об`єкту та не відповідає його якісним характеристикам, внаслідок чого відповідач поніс ризикові збитки.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст.21 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , органи приватизації здійснюють відповідно до законодавства комплекс заходів щодо забезпечення прозорості приватизації, висвітлення приватизаційних процесів шляхом оприлюднення в засобах масової інформації (на веб-сайті органів приватизації, в офіційних друкованих виданнях органів приватизації, у мережі Інтернет та/або на радіо, телебаченні, рекламних щитах) повідомлень про хід і результати приватизації.

Обов`язковому оприлюдненню підлягають: переліки об`єктів, що підлягають приватизації; інформація про об`єкти, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

В інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майна обов`язково зазначаються, зокрема: найменування об`єкта приватизації, його місцезнаходження; дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними.

Доказів неможливості відповідачу ознайомитись з об`єктом продажу, який є предметом договору купівлі-продажу, та його станом на дату проведення аукціону матеріали справи не містять.

Тим не менше, предметом спору у даній справі є розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки у зв`язку з його невиконання відповідачем. Обставини щодо понесення витрат та збитків можуть бути предметом спору в іншій справі.

Стосовно понесених відповідачем витрат на придбання об`єкту продажу суд звертає увагу, що відповідно до п.13.1. договору, всі витрати, пов`язані з укладенням цього договору, його нотаріальним посвідченням, реєстрацією та виконанням, бере на себе покупець.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 7145,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням №16 від 11.07.2019р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 7145,66 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 202, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити.

2 .Розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна способом продажу на аукціоні № 3257 від 18.04.2019, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15, ідентифікаційний код 25558625) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агат-комплекс (79026, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 35, ідентифікаційний код 31145181).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агат-комплекс (79026, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 35, ідентифікаційний код 31145181) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15, ідентифікаційний код 25558625) неустойку у розмірі 200000,00 грн., пеню у розмірі 148310,11 грн. та судовий збір у розмірі 7145,66 грн.

5 .Наказ видати після набрання рішенням законної сили у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.11.2019р.

Суддя Петрашко М.М.