Постанова

від 10.02.2020 по справі 914/1459/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2020 р. Справа №914/1459/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

секретар судового засідання Матіїшин Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат - Комплекс» , б/н від 29.11.2019 (вх. №01-05/4299/19 від 02.12.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2019 (повний текст рішення складено 14.11.2019, суддя Петрашко М.М.)

у справі № 914/1459/19

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат - Комплекс»

про: розірвання договору купівлі - продажу та стягнення неустойки

За участю представників від:

позивача: Чернобай С.С. - головний спеціаліст;

відповідача: Кулик В.В. - адвокат;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агат-комплекс про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 348 310,11 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.2019 у справі №914/1459/19 позов задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна способом продажу на аукціоні № 3257 від 18.04.2019, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Агат-комплекс . Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агат-комплекс на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради неустойку у розмірі 200 000,00 грн., пеню у розмірі 148 310,11 грн. та судовий збір у розмірі 7 145,66 грн.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами у справі 18.04.2019 укладено договір купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні № 3257, відповідно до п. 2.1 якого відповідач зобов`язався заплатити 6 000 000,00грн. за придбаний об`єкт продажу протягом 30 календарних днів з дати підписання цього договору ( до 18.05.2019). Оскільки відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо сплати в повному обсязі ціни об`єкта продажу у строки, встановлені договором, з врахуванням положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та п.п.6.2., 6.3.,6.4. договору, суд дійшов до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог щодо розірвання зазначеного договору та стягнення з відповідача на користь позивача 200 000,00 грн. неустойки та 148 310,11 грн. пені.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат - Комплекс» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2019 у справі №914/1459/19 скасувати.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду було прийняте 05.11.2019 при відсутності обох сторін, оскільки представник апелянта з незалежних від нього причин не доїхав до суду. Вказане позбавило відповідача можливості подати суду докази щодо необхідності зменшення неустойки і штрафу, а також причин відмови від договору та його оплати. При цьому, апелянт зазначає, що ним вже понесено витрати при укладенні спірного договору на суму 609 454,60 грн. і стягнення ще 355 455,77грн. штрафних санкцій є непомірним тягарем для відповідача, однак суд першої інстанції не дослідив питання зменшення суми неустойки.

Окрім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував дійсні причини відмови відповідача від виконання договору, оскільки такий укладений відповідачем під впливом помилки.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Однак, відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1459/19 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат - Комплекс» рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2019 у справі №914/1459/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 13.01.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.01.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.02.2020.

27.01.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат - Комплекс» поступило клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Львівської області справи №914/2282/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат - Комплекс» до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна, розірвання якого є предметом позову у даній справі, з підстав укладення такого договору під впливом помилки щодо предмета договору.

В судове засідання прибули представники сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечивши, зазначивши про відсутність об`єктивної неможливості вирішення даної справи до вирішення справи №914/2282/19.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Однак, апелянт в клопотанні про зупинення провадження у справі не навів мотивів, що свідчать про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення судом перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків.

Окрім того, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розгляд Господарським судом Львівської області справи №914/2282/19 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, розірвання якого є предметом позову у цій справі, не є перешкодою для встановлення суттєвих обставин у цій справі під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку в межах перегляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 269 ГПК України), виходячи з предмета, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 ЦК України.

Відтак, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2019 у справі №914/1459/19 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2019 у справі №914/1459/19 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 18.04.2019 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агат-комплекс (покупець) укладено договір купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні № 3257 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенком Ю.П, зареєстрований в реєстрі за № 531 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю нежитлове приміщення першого та третього поверхів під індексами 8, 9, 9а, XX, XXI, XXII, 13, 14 загальною площею 85,3 кв.м, що розташоване за адресою місто Львів, площа Ринок, 40, а покупець зобов`язався прийняти зазначене нежитлове приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі, та зареєструвати право власності на зазначене приміщення у органі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Покупець зобов`язаний заплатити 6 000 000 грн., у тому числі ПДВ 1 000 000 грн., за придбаний Об`єкт продажу протягом 30 календарних днів з дати підписання Договору. Розрахунки за придбаний Об`єкт продажу здійснює Покупець способом безготівкового перерахування суми 5 728 380,00 грн. з поточного рахунку. Сума, що підлягає до сплати відповідно до пункту 2.1 цього Договору, зменшується на суму гарантійного внеску сплаченого Покупцем у розмірі 271 620,00 грн. (пункти 2.1., 2.1.1, 2.1.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору покупець зобов`язаний сплатити ціну продажу Об`єкта продажу у строк, встановлений Договором.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у разі несплати коштів за об`єкт приватизації протягом 30 днів з дати укладення договору та його нотаріального посвідчення, покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку у розмірі 5% ціни продажу Об`єкта продажу.

Згідно з п. 6.4 Договору у разі порушення строку сплати ціни продажу за договором, покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день проведеної оплати. Пеня нараховується з тридцять першого дня від дати нотаріального посвідчення договору.

Крім того, відповідно до п. 6.3. Договору несплата коштів, у тому числі неустойки та штрафних санкцій, зазначених у пунктах 6.2. та 6.4. за об`єкт продажу протягом 60 днів з дати укладення договору є підставою для його розірвання.

Враховуючи, що відповідач кошти за об`єкт приватизації протягом встановленого у договорі строку не заплатив, позивачем нараховано неустойку у розмірі 300 000,00 грн.

Відповідач частково сплатив неустойку у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується копією виписки з казначейського рахунку від 21.05.2019 та не заперечується сторонами.

З огляду на наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про розірвання договору купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні № 3257 від 18.04.2019, стягнення з відповідача неустойки у розмірі 200 000,00 грн. та пеню у розмірі 148 310,11 грн.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення зобов`язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків( ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, 18.04.2019 між сторонами у справі укладено договір купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні № 3257, відповідно до з п. 2.1 якого відповідач зобов`язався заплатити 6 000 000,00грн. за придбаний об`єкт продажу протягом 30 календарних днів з дати підписання цього договору. При цьому, сума, що підлягає до сплати відповідно до пункту 2.1 цього Договору, зменшується на суму гарантійного внеску сплаченого Покупцем у розмірі 271 620 грн. (пункт 2.1.2 договору).

Отже, враховуючи умови договору відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 5 728 380,00 грн. до 18.05.2019, однак не виконав свого обов`язку. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно до пункту 6.2 Договору у разі несплати коштів за об`єкт приватизації протягом 30 днів з дати укладення договору та його нотаріального посвідчення, покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку у розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта продажу.

Аналогічне положення містить частина 2 статті 24 Закону України "Про приватизаціюдержавного і комунального майна", згідно з якою за несплату коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладеннядоговору купівліпродажу нараховується неустойка та частина 4 статті 29 даного Закону, згідно з якою у разі несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Окрім того, відповідно до п. 6.4 Договору у разі порушення строку сплати ціни продажуза договором, покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день проведеної оплати. Пеня нараховується з тридцять першого дня від дати нотаріального посвідчення договору.

Оскільки відповідач не здійснив оплати за Договором у визначений строк, позивачем підставно та обгрунтовано нараховано відповідачу 300 000,00 грн. неустойки ( штрафу) та 148 310,11 грн. пені.

Відповідач частково сплатив неустойку у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується копією виписки з казначейського рахунку від 21.05.2019 та не заперечується сторонами.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки ( штрафу) у розмірі 200 000,00 грн. та пені у розмірі 148 310,11 грн.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Окрім того, відповідно до пункту 6.3 договору, несплата коштів, у тому числі неустойки та штрафних санкцій, зазначених у пунктах 6.2. та 6.4. за об`єкт продажу протягом 60 днів з дати укладення договору є підставою для його розірвання.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" однією з виключних умов для розірвання договору купівлі- продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов

Оскільки, відповідач кошти за об`єкт продажу протягом 60 днів з дня укладення договору не сплатив, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору № 3257 купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні від 18.04.2019.

З приводу доводів апелянта про те, що оскаржуване рішення суду було прийняте 05.11.2019 при відсутності обох сторін, оскільки представник апелянта з незалежних від нього причин не доїхав до суду, що позбавило відповідача можливості подати суду докази щодо необхідності зменшення неустойки і штрафу, а також причин відмови від договору та його оплати, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Під час підготовки справи до розгляду суд має вжити належних заходів щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи та до початку її розгляду по суті, з`ясувати явку учасників справи у судове засідання та вирішити питання про можливість розгляду справи у разі неявки того чи іншого учасника справи, виходячи з визначеного у пункті 4 частини 5 статті 13 ГПК України обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, у тому числі права на участь у судових засіданнях, надання суду пояснень, наведення своїх доводів і міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечень проти заяв, клопотань, доводів та міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини 1 статті 42 ГПК України).

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явка сторін у судове засідання 05.11.2019 судом не визнавалася обов`язковою, відповідач подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, а представник відповідача був присутнім у судовому засіданні 09.10.2019, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не порушив норм процесуального права, прийнявши оскаржуване рішення за відсутності сторін.

З приводу твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив питання зменшення суми неустойки з огляду на те, що відповідачем вже понесено витрати при укладенні спірного договору на суму 609 454,60 грн. і стягнення ще 355 455,77грн. штрафних санкцій є непомірним тягарем, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 19.03.2019 у справі №908/856/18).

Відповідно до приписів ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст. 13, ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.78, ч. 1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Як вже зазначалось вище, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи судом першої інстанції, подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, а представник відповідача був присутнім у судовому засіданні 09.10.2019, однак, відповідач не подав суду першої інстанції клопотання про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру неустойки та пені, не обгрунтував наявності підстав для застосування судом положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Окрім того, відповідач не подав жодних доказів наявності підстав для застосування судом положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.і суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини та те, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, доводи апеляційної скарги відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необгрунтовані.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2019 у справі №914/1459/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2019 у справі №914/1459/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат - Комплекс» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок та строк оскарження встановлені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.02.2020