Рішення

від 14.11.2019 по справі 920/900/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.2019 Справа № 920/900/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області

до - Сумського національного аграрного університету в особі Маловисторопського коледжу імені П.С. Рибалка,

треті особи: 1. Маловисторопська сільська рада;

2. Сумська обласна рада;

про стягнення 171900 грн 25 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 27.08.2019 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 171 900 грн 25 коп., завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що ним в результаті планової перевірки було встановлено факт забору і використання відповідачем підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України (надалі - ВК України).

Ухвалою суду від 17.09.2019 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами.

27.09.2019 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що проти позовних вимог заперечує.

Відповідач обгрунтовує заперечення тим, що в акті перевірки не було вказано, що діяльністю відповідача було завдано будь-які збитки або шкоду навколишньому середовищу. Відповідач звертався з клопотанням про погодження умов і отримання дозволу на спеціальне водокористування, однак відповідним органом було направлено відповідачу лист про неможливість видачі дозволу до усунення зауважень за висновком Державного агенства водних ресурсів України. Припинити водокористування відповідач не мав можливості. Відповідач вчасно звернувся для отримання дозволу, не мав можливості вчасно отримати дозвіл, не приховував факту забору води, подавав звіти та сплачував податки, збитків природному середовищу не завдавав.

Позивачем 01.10.2019 надано до суду відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача. Позивач зазначає, що не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу. В діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, необхідні для відшкодування шкоди (збитків).

Відповідачем 11.10.2019 надано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів та не доведено, що відповідачем спричинені будь-які збитки державі.

Ухвалою суду від 17.10.2019 було відкладено розгляд справи та залучено до участі у справі третіх осіб.

Третя особа - Маловисторопська сільська рада, письмових пояснень по справі суду не надала.

Третя особа - Сумська обласна рада, 30.10.2019 надала до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що підтримує позовні вимоги.

08.11.2019 відповідачем надано до суду відповідь на пояснення третьої особи, в якій зазначено, що відповідач проти позовних вимог заперечує, оскільки заподіювач шкоди відповідає тільки за наявну реальну матеріальну шкоду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

В період з 12.12.2017 по 27.12.2017 позивачем, в присутності представників відповідача, було проведено перевірку по дотриманню вимог природоохоронного законодавства відповідачем. За результатами перевірки було складено акт планової перевірки (а.с.15-25). Акт було підписано представниками сторін, що сторонами не спростовується.

Актом планової перевірки від 12.12-27.12.2017 було встановлено факт здійснення відповідачем забору та використання підземних вод в період з 11.04.2015 по 09.03.2017 без дозволу на спеціальне водокористування.

Також, листом від 21.03.2018 Сумського обласного управління водних ресурсів було надано позивачу копії звітів 2-ТП за 2015-2017 роки (а.с.26-32).

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Факт водокористування сторонами визнається та зафіксований відповідним актом, а тому факт використання води відповідачем в об`ємі 50300 м. куб. є таким, що встановлений судом.

Позивач здійснив розрахунок збитків на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 14.08.2009 № 767/16783 (надалі - Методика) (а.с.33).

Позивач 09.10.2019 звернувся до відповідача з претензією на суму 171900 грн 25 коп. (а.с.34). Відповідач 22.10.2018 надав позивачу відповідь на претензію, в якій заперечував протии доводів позивача. Оскільки відповідач позивачу вказані збитки не відшкодував, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що звертався з клопотанням про погодження умов і отримання дозволу спеціальне водокористування. Однак від Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської РДА відповідачем отримано лист від 05.08.2015 про неможливість видачі дозволу на спеціальне водокористування до усунення зауважень за висновком Державного агенства водних ресурсів України від 21.07.2015 (а.с.36-43).

Відповідач зазначає, що припинити водокористування свердловиною відповідач не мав змоги у зв`язку із постійними вимогами населення с. Малий Вистороп, продовжував систематично щоквартально сплачувати встановлену рентну плату за користування корисними копалинами (водокористування), що підтверджується наданими копіями розрахунків податкових зобов`язань та копіями платіжних доручень.

У подальшому, за позитивним висновком Державного агенства водних ресурсів України, відповідач отримав дозвіл на водокористування (а.с.45-46).

Відповідач наголошує, що затримака в отриманні дозволу виникла не з вини відповідача, всі платежі відповідачем сплачувались, реальних збитків відповідачем природному середовищу не завдавалось, а отримання дозволу саме по собі є усуненням порушення про використання води без дозволу на спеціальне водокористування.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ВК України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно з п. 9 ч. й ст. 44 ВК України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Пунктом 6 ч. З ст. 110 ВК України встановлено, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Стаття 111 ВК України передбачає, що підприємства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Пунктом 1.2. Методики передбачається, що Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, в тому числі, самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів.

Суд погоджується з доводами позивача, що на законодавчому рівні визначена підстава розрахунку розмірів відшкодування збитків - підставою для визначення розміру заподіяних державі збитків є самовільне використання водних ресурсів без спеціального дозволу.

У відповідності до вимог ст. ст. 68,69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Суд погоджується з доводами позивача, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, яка регулюється ст. 1166 ЦК України.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідач наголошує, що затримака в отриманні дозволу виникла не з вини відповідача та ним вчасно вживались заходи по отриманню дозволу на спеціальне водокористування. Відповідач зазначив, що він неодноразово (липень 2015 року та 09.12.2016) звертався до Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації (надалі - Департамент) за отриманням дозволу на спеціальне водокористування.

Частиною 5 ст.4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності встановлено, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей.

Департамент в листі від 05.08.2015 як підставу відмови відповідачу в наданні дозволу на спеціальне водокористування зазначив наступне: у клопотанні про погодження умов і отримання дозволу не в повному обсязі заповнені пункти 4,9,12,13, не вірно заповнений пункт 4; розбіжність у клопотанні із обгрунтуванням розрахунку водоспоживання при зазначенні об`ємів водовідведення, які відсутні у розрахунку; розбіжність у пунктах 4 та 12 клопотання; зазначені норми у розрахунку відсутні у ДБНВ.

Суд погоджується з доводами позивача, що, всупереч ст.ст. 73-74 ГПК України, будь-яких доказів на підтвердження факту незаконності дій або бездіяльності з боку Департаменту (дозвільного органу) в порядку процедури оформлення дозволу на спеціальне водокористування, відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Тобто, відповідачу відмовили у видачі дозвільного документу з підстав, визначених ч. 5 ст. 4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , що є свідченням його вини у несвоєчасному отриманні дозволу на спеціальне водокористування, яка обумовлена його безпосередніми діями, які полягали в неналежному опрацюванні документів, необхідних для отримання дозволу. Доводи відповідача стосовно того, що затримка в отриманні дозволу виникла не з вини відповідача є такими, що суперечить фактичним обставинам справи.

Крім того, факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Оскільки у видачі дозволу на спеціальне водокористування відповідачу відмовлено у зв`язку з ненаданням ним відповідних документів для отримання спеціального дозволу, то відмова виникла з його вини (вищезазначена правова позиція міститься також у Постанові Верховного Суду від 25.06.2019 по справі № 910/8682/16).

Суд дійшов висновку, що в діях відповідача встановлена наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: 1) протиправність поведінки полягає у порушенні правових норм, ст.ст. 44,48, 49 ВК України; 2) наслідком самовільного забору та використання підземних вод за відсутності дозволу, закон визначає спричинення шкоди; 3) причинний зв`язок полягає в тому, що відповідач, в процесі своєї діяльності відповідач здійснив самовільний забір підземних вод, в порушення ВК України, спричинивши державі збитки; 4) вина відповідача полягає у несвоєчасному отриманні дозволу на спеціальне водокористування та використанні вод без спеціального дозволу.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що несвоєчасне оформлення дозволу на спеціальне водокористування відбулось внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій чи з інших об`єктивних причин, які унеможливлювали його своєчасне отримання, відповідно до ч. 2 ст. 110 ВК України.

Також, суд погоджується з доводами позивача та відхиляє заперечення відповідача, що Податковий кодекс України не має норм, які б передбачали, що сплата податків, зборів чи інших загальнообов`язкових платежів, у нашому випадку рентної плати за користування підземними водами, є підставою для звільнення від відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, що також не було враховано відповідачем.

Отже, суд дійшов висновку, що в результаті самовільного забору та використання підземних вод позивачем була завдана шкода навколишньому природному середовищу в розмірі 171900 грн 25 коп., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, суд стягує вищезазначену суму з відповідача з урахуванням п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, в яких зазначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 % стягнень. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 % стягнень, а саме до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 %, обласних бюджетів - 20 відсотків. Реквізити рахунків знаходяться на аркушах справи 47- 48.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені повністю, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 2578 грн 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Сумській області до Сумського національного аграрного університету в особі Маловисторопського коледжу імені П.С. Рибалка, треті особи - Маловисторопська сільська рада та Сумська обласна рада, про стягнення 171900 грн 25 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сумського національного аграрного університету в особі Маловисторопського коледжу імені П.С. Рибалка (вул. Герасима Кондратьєва, б. 160, м. Суми, 40021, код 04718013) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, 29, м. Суми, 40030, код 37970834) збитки у сумі 171900 грн 25 коп., а саме: 51570 грн 08 коп. - до спеціального фонду Державного бюджету України; 34380 грн 05 коп. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 85950 грн 12 коп. - до спеціального фонду місцевого бюджету Маловисторопської сільської ради; з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Маловисторопської сільської ради, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р 33118331018228, ОКРО 37345566, Державне казначейство України, МФО 899998.

3. Стягнути з Сумського національного аграрного університету в особі Маловисторопського коледжу імені П.С. Рибалка (вул. Герасима Кондратьєва, б. 160, м. Суми, 40021, код 04718013) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, 29, м. Суми, 40030, код 37970834) 2578 грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати Державній екологічній інспекції у Сумській області накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 18.11.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко