Постанова

від 29.01.2020 по справі 920/900/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р. Справа№ 920/900/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Матюка Д.М. (присутній в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сумського національного аграрного університету

на рішення Господарського суду Сумської області від 14.11.2019 року (повний текст складено 18.11.2019)

у справі №920/900/19 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області

до Сумського національного аграрного університету в особі Маловисторопського коледжу імені П.С. Рибалка,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору

1. Маловисторопська сільська рада;

2. Сумська обласна рада;

про стягнення 171 900,25 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Державна екологічної інспекції у Сумській області звернулась до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 171 900,25 грн, завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на встановлення в результаті планової перевірки факту забору і використання відповідачем підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.11.2019 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Сумського національного аграрного університету в особі Маловисторопського коледжу імені П.С. Рибалка на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області збитки у сумі 171 900,25 грн, а саме: 51570,08 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України; 34380,05 грн- до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 85950,12 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету Маловисторопської сільської ради; з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Маловисторопської сільської ради, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р 33118331018228, ОКРО 37345566, Державне казначейство України, МФО 899998.

Стягнуто з Сумського національного аграрного університету в особі Маловисторопського коледжу імені П.С. Рибалка на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області 2 578,50 грн витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що в результаті самовільного забору та використання підземних вод позивачем була завдана шкода навколишньому природному середовищу в розмірі 171 900,25 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Сумський національний аграрний університет звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 14.11.2019 року по справі №920/900/19 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Сумській області у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та з невірним застосуванням норм матеріального права. Апелянт зазначив, що Кодексом України про надра передбачено випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 23 Кодексу України про надра), зокрема, у випадку, що відбір не перевищує 300 куб.м. на добу. Як вказав апелянт, за добу, у середньому, обсяг видобування підземних вод становить 53,33 куб.м., а тому відповідачем не було порушено вимоги природоохоронного законодавства. Відповідач починаючи з липня 2015 р звертався до Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської ОДА за отриманням дозволу на спеціальне водокористування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями від 20.12.2019 року, справу №920/900/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/900/19 призначено до розгляду на 29.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 розгляд справи, призначений на 29.01.2020 на 12:00, вирішено проводити в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

16.01.2020 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти апеляційної скарги та просить розглядати справу без участі представника Сумської обласної ради.

22.01.2020 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

27.01.2020 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшла відповідь на відзив позивача.

Явка представників сторін

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 29.01.2020 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджуються наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Оскільки відповідач та треті особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи містяться відзиви на апеляційну скаргу, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 29.01.2020 за відсутності представників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

В період з 12.12.2017 по 27.12.2017 позивачем, в присутності представників відповідача, було проведено планову перевірку по дотриманню вимог природоохоронного законодавства Сумським національним аграрним університетом. За результатами перевірки було складено акт планової перевірки. Акт було підписано представниками сторін, що сторонами не спростовується.

Актом планової перевірки від 12.12-27.12.2017 було встановлено, що Сумським національним аграрним університетом було отримано дозвіл на спеціальне водокористування УКР 0837 СУМ від 10.03.2017 з терміном дії до 10.03.2020. Термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування закінчився 10.04.2015. Таким чином, в період з 11.04.2015 по 09.03.2017 здійснювалось самовільне водокористування.

Також, листом від 21.03.2018 Сумського обласного управління водних ресурсів було надано позивачу копії звітів 2-ТП за 2015-2017 роки.

Позивачем було здійснено розрахунок збитків на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 14.08.2009 № 767/16783. Згідно з розрахунком, збитки які були заподіяні державі внаслідок самовільного використання при відсутності довільних документів складають 171 900,25 грн.

Позивач 09.10.2018 звернувся до відповідача з претензією на суму 171 900,25 грн.

Відповідач у відповідь на вказану претензію 22.10.2018 заперечував проти вимог позивача. Оскільки відповідач позивачу вказані збитки не відшкодував, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення збитків, заподіяних державі самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Положеннями ст. 66 Конституції України встановлено, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами частин 2, 3 статті 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до статей 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, частина 1 статті 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (частини 2, 4 статті 49 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра (в редакції чинній на момент проведення перевірки), надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно з ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Так, статтею 23 Кодексу про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.

Тобто, вказана норма звільняє землевласників та землекористувачів від обов`язку отримувати саме спеціальний дозвіл на користування надрами за умови не перевищення добового ліміту води - 300 м3 на дому, але не звільняє від обов`язку отримувати спеціальний дозвіл на водокористування відповідно до вимог Водного кодексу України.

Вказане, зокрема, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.09.2019 у справі № 908/1092/18 та від 12.11.2019 у справі № 914/2436/18.

А тому, доводи апелянта в цій частині колегією суддів відхиляються.

Більш того, як вказав апелянт у апеляційній скарзі, ним був вирахуваний середньодобовий ліміт забору та використання підземних вод, а саме в 2015 він становив 86,66 м3 на добу, у 2016,2017 роках - 53,33 м3 на добу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України не належать до спеціального водокористування, та відповідно отримання дозволу на спеціальне водокористування, забір та/або використання води в об`ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води.

Отже, відповідно до статистичних звітів відповідача за формами 2ТП-водгосп (річна) за 2015-2017 роки та розрахунків середньодобової норми забору підземних вод за вказаний період використання води перевищує ліміт, встановлений вимогами ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України, та, як наслідок, встановлює відповідачу обов`язок отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 11.04.2015 по 09.03.2017 відповідачем здійснювався забір води без спеціального дозволу водокористування, що підтверджується актом планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.12.-27.12.2017.

Акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.12.-27.12.2017 є чинним, підписаний без зауважень, в судовому порядку не оскаржувався.

Відповідач наголошує, що затримака в отриманні дозволу виникла не з вини відповідача та ним вчасно вживались заходи по отриманню дозволу на спеціальне водокористування. Відповідач зазначив, що він неодноразово (липень 2015 року та 09.12.2016) звертався до Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації (надалі - Департамент) за отриманням дозволу на спеціальне водокористування.

Частиною 5 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей.

Департамент в листі від 05.08.2015 як підставу відмови відповідачу в наданні дозволу на спеціальне водокористування зазначив наступне: у клопотанні про погодження умов і отримання дозволу не в повному обсязі заповнені пункти 4,9,12,13, не вірно заповнений пункт 4; розбіжність у клопотанні із обгрунтуванням розрахунку водоспоживання при зазначенні об`ємів водовідведення, які відсутні у розрахунку; розбіжність у пунктах 4 та 12 клопотання; зазначені норми у розрахунку відсутні у ДБНВ.

Таким чином, невчасне отримання дозволу на спеціальне водокористування відбулось саме з вини відповідача, оскільки документи для отримання спеціального дозволу на водокористування повертались на доопрацювання відповідачу. Водночас, сама по собі процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами не звільняє від відповідальності за самовільне їх використання.

Статтею 110 Водного кодексу України передбачена відповідальність за порушення водного законодавства, що тягне за собою за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно із статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.7. Методики самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Згідно із пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Державною екологічною інспекцією у Сумській області зроблено розрахунок збитків, заподіяних державі самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів відповідно до Методики за період з 11.04.2015 по 09.03.2017, розмір яких склав 171 900,25 грн.

Посилання апелянта на те, що відповідно до п. 255.2, 255.4 ст. 255 Податкового кодексу України він звільнений від сплати рентної плати за спеціальне водокористування, а тому Тар має дорівнювати 0 колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до Методики розмір Тар визначається виходячи з ставки рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, не зважаючи на те, які суб`єкти господарювання звільнені чи не звільнені від сплати такої рентної плати. Більш того, дані твердження апелянтом не були заявлені ні у суді апеляційної інстанції, ні у апеляційній скарзі.

А тому, колегія суддів доходить до висновку про вірність здійсненого розрахунку на суму 171 900,25 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За результатами дослідження наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, про те, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на водокористування, всупереч чинного законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389; а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у самовільному водокористування.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 14.11.2019 року у справі № 920/900/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Сумського національного аграрного університету на рішення Господарського суду Сумської області від 14.11.2019 року у справі № 920/900/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 14.11.2019 року у справі № 920/900/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 920/900/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 31.01.2020 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко