Рішення

від 08.11.2019 по справі 328/1756/19

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/1756/19

08.11.2019

2/328/771/19

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2019 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради про визнання права на майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Токмацького районного суду Запорізької області з позовною заявою до Долинської сільської ради про визнання права на майно в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивача - ОСОБА_2 . Позивач фактично прийняла спадщину після смерті сестри та рішенням Токмацького районного суду Запорізької області 21.12.2009 за нею було визнано в порядку спадкування за законом після смерті її рідної сестри ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, згідно з Державним актом, виданим Долинською сільською радою серії ІІ-ЗП №028534 від 09 квітня 2001 року; земельну ділянку площею 4,34 га, ради, згідно з Державним актом, виданим Долинською сільською радою серії ІІ-ЗП № 034243 від 09 квітня 2001 року; та земельну ділянку площею 4,34 га, ради, згідно з Державним актом, виданим Долинською сільською радою серії ІІ-ЗП № 034244 від 09 квітня 2001 року. Але через деякий час позивачу стало відомо, що за сертифікатами на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_14 від 13.03.1997, серії НОМЕР_15 від 13.03.1997, серії НОМЕР_13 від 18.02.1997, за якими видано Державні акти на земельну ділянку сільськогосподарського виробництва (рілля), а на пасовища (сільськогосподарські угіддя), за цими же сертифікатами Державні акти не видавалися. Позивач є єдиним спадкоємцем після померлої сестри. 14.06.2019 позивач звернулася до Токмацької районної державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було відмовлено у видачі зазначеного свідоцтва, з причини пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини. Спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не відкривалася. До нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини позивач не подавала, разом зі спадкодавцем на день її смерті не проживала. За цих підстав, свідоцтво про право на спадщину за законом нотаріусом не може бути видано. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину порушує право позивача на спадкування та набуття права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, за захистом якого позивач змушена звернутися до суду, адже в позасудовому порядку їх захистити не можливо.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові та просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Секретар сільської ради Бескровна М.М. надала заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 звернулася до Токмацького районного суду Запорізької області з позовною заявою до Долинської сільської ради про визнання права на майно в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області Коваленка П.Л. від 15.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника та ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Законом України від 2 вересня 1993 року №3425-ХІІ "Про нотаріат", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Долинською сільською радою Токмацького району Запорізької області від 26.12.2002.

Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються копіями наступних документів: свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 ; свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 , відповідно до якого позивач змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ; свідоцтва про укладення шлюбу позивача НОМЕР_5 , відповідно до якого позивач змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження спадкодавця НОМЕР_6 ; свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_7 , відповідно до якого спадкодавець змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все її майно.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалася, що підтверджується листом Токмацької районної державної нотаріальної контори Запорізької області від 05.09.2019 № 860/01-16.

На підставі рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21.12.2009, справа №2-1809/09, встановлено факт прийняття ОСОБА_1 після смерті її рідної сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спадщину належні їй на праві власності земельні ділянки: земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП № 028534 від 09 квітня 2001 року; земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП № 034243 від 09 квітня 2001 року; та земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП № 034244 від 09 квітня 2001 року. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її рідної сестри ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП № 028534 від 09 квітня 2001 року; земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП №034243 від 09 квітня 2001 року; та земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП № 034244 від 09 квітня 2001 року.

Як слідує зі змісту рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21.12.2009, ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, так як здійснював володіння та користування земельними ділянками. В зв`язку з чим, на підставі ст.549 ЦК УРСР судом визнано факт прийняття спадщини позивачем та право власності в порядку спадкування за законом виключно на вище зазначені земельні ділянки.

Позивачем на підставі рішення Токмацького районного суду Запорізької області 21.12.2009, отримано: Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №829100 від 07.04.2010, відповідно до якого ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки площею 4,34 га, з кадастровим №2325280800: 07: 003:0002; Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №829088 від 07.04.2010, відповідно до якого ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки площею 4,3398 га, з кадастровим №2325280800: 07 :003:0004; Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №829101 від 07.04.2010, відповідно до якого ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки площею 4,3399 га, з кадастровим №2325280800:07:003:0003.

Позивачу стало відомо, що за сертифікатами на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_14 від 13.03.1997, серії НОМЕР_15 від 13.03.1997, серії НОМЕР_13 від 18.02.1997, було видано Державні акти на земельну ділянку сільськогосподарського виробництва (рілля), а на пасовища (сільськогосподарські угіддя), за цими же сертифікатами не видавався.

Відповідно до довідки №651/120-19, виданої міськрайонним управлінням Держгеокадастру у Токмацькому районі та м. Токмак від 15.05.2019, ОСОБА_2 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_13 від 18.02.1997, на підставі якого виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ІІ-ЗП №034243 в розмірі 4,34 га фізичних гектарів. Розмір сільськогосподарських угідь, включених за цим сертифікатом, але не наданих за державним актом у власність ОСОБА_2 , складає 1,8363 умовних кадастрових гектарів вартістю 3791,17 грн.

Відповідно до довідки №650/120-19, виданої міськрайонним управлінням Держгеокадастру у Токмацькому районі та м. Токмак від 15.05.2019, ОСОБА_2 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_15 від 13.03.1997, на підставі якого виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ІІ-ЗП №028534 в розмірі 4,34 га фізичних гектарів. Розмір сільськогосподарських угідь, включених за цим сертифікатом, але не наданих за державним актом у власність ОСОБА_2 , складає 1,8363 умовних кадастрових гектарів вартістю 3791,17 грн.

Відповідно до довідки №649/120-19, виданої міськрайонним управлінням Держгеокадастру у Токмацькому районі та м. Токмак від 15.05.2019, ОСОБА_2 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_14 від 13.03.1997, на підставі якого виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ІІ-ЗП №034244 в розмірі 4,34 га фізичних гектарів. Розмір сільськогосподарських угідь, включених за цим сертифікатом, але не наданих за державним актом у власність ОСОБА_2 , складає 1,8363 умовних кадастрових гектарів вартістю 3791,17 грн.

14 червня 2019 року позивач звернулася до нотаріуса Токмацької районної державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлої ОСОБА_2 Нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з причини пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини. Спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не відкривалася. До нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини позивач не подавав, разом зі спадкодавцем на день її смерті не проживала та не була зареєстрована. За цих підстав, свідоцтво про право на спадщину за законом нотаріусом не може бути видано. Свою відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії нотаріус виклала в Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 червня 2019 року №651/02-31.

Письмові докази відповідають вимогам ст.ст.77-79 ЦПК України і враховуються судом відповідно до ч.3 ст.89 ЦПК України.

Згідно зі ст.392 ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання права власності.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, а невизнані державою права спадкоємців - захищені в судовому порядку.

Суд встановив, що спір виник у зв`язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.

Відповідно до положень п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі Указ №720/95), який був чинний на час отримання видачі сертифікатів та державних актів, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до п.17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України сертифікат на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, після одержання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), право на земельну частку (пай) припиняється та у особи виникає право власності на конкретно визначену земельну ділянку з відповідною площею та місцем розташування.

Зазначеним нормами права не передбачено можливості отримання двох і більше державних актів на право приватної власності на землю за одним сертифікатом про право на земельну частку (пай), тим більше визначено, що після видачі державного акту сертифікат втрачає свою дійсність.

ОСОБА_2 скористалась своїм правом та отримала у власність земельні ділянки, що посвідчено Державними актами на право приватної власності на земельну ділянку, а тому її право на земельну частку (пай) за сертифікатами на земельну частку (пай) припинилося.

Таким чином суд встановив, що у зв`язку з припиненням права померлої ОСОБА_2 на земельну частку (пай) за сертифікатом на право на земельну частку (пай), неохоплений державним актом розмір сільськогосподарських угідь не входив до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 , а тому вимоги позивача про визнання права на вказані угіддя у порядку спадкування є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Також суд зазначає наступне. Позивачем в даному спорі зазначено - Долинську сільську раду.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06 вересня 2012 року № 5245-VI внесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, цим Законом змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагентства України, а згодом - до Держгеокадастру України.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та передано такі функції Держгеокадастру України замість державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Оскільки наслідком визнання права на земельну частку (пай) є виділення її в натурі, то вирішення цього позову неможливо без залучення до участі у справі, як розпорядника землі, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови від 12.06.2009 №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному законом. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорювання його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 10, 13, 51, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Долинської сільської ради про визнання права на майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорозької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Долинська сільська рада, місце знаходження: 71760, Запорізька область, Токмацький район, село Долина, вулиця Центральна, 85, код ЄДРПОУ 04353623.

Дата складення повного судового рішення 15.11.2019.

Суддя: