Постанова

від 18.02.2020 по справі 328/1756/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.02.2020 Справа № 328/1756/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 328/1756/19 Головуючий у 1 інстанції: Коваленко П.Л.

№ 22-ц/807/504/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради про визнання права на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Долинської сільської ради про визнання права на майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивача - ОСОБА_2 . Позивач фактично прийняла спадщину після смерті сестри та рішенням Токмацького районного суду Запорізької області 21.12.2009 за нею було визнано в порядку спадкування за законом після смерті її рідної сестри ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, згідно з Державним актом, виданим Долинською сільською радою серії ІІ-ЗП №028534 від 09 квітня 2001 року; земельну ділянку площею 4,34 га, ради, згідно з Державним актом, виданим Долинською сільською радою серії ІІ-ЗП № 034243 від 09 квітня 2001 року; та земельну ділянку площею 4,34 га, ради, згідно з Державним актом, виданим Долинською сільською радою серії ІІ- ЗП № 034244 від 09 квітня 2001 року. Але через деякий час позивачу стало відомо, що за сертифікатами на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0124469 від 13.03.1997, серії ЗП № 0124470 від 13.03.1997, серії ЗП № 0124477 від 18.02.1997, за якими видано Державні акти на земельну ділянку сільськогосподарського виробництва (рілля), а на пасовища (сільськогосподарські угіддя), за цими же сертифікатами Державні акти не видавалися. Позивач є єдиним спадкоємцем після померлої сестри. 14.06.2019 позивач звернулася до Токмацької районної державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було відмовлено у видачі зазначеного свідоцтва, з причини пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини. Спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не відкривалася. До нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини позивач не подавала, разом зі спадкодавцем на день її смерті не проживала. За цих підстав, свідоцтво про право на спадщину за законом нотаріусом не може бути видано. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину порушує право позивача на спадкування та набуття права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом

Посилаючись на зазначені обставини просила суд, визнати право на майно в порядку спадкування за законом.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Долинською сільською радою Токмацького району Запорізької області від 26.12.2002.

Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються копіями наступних документів: свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 ; свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 , відповідно до якого позивач змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ; свідоцтва про укладення шлюбу позивача НОМЕР_5 , відповідно до якого позивач змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження спадкодавця НОМЕР_6 ; свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_7 , відповідно до якого спадкодавець змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все її майно.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалася, що підтверджується листом Токмацької районної державної нотаріальної контори Запорізької області від 05.09.2019 № 860/01-16.

На підставі рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21.12.2009, справа №2-1809/09, встановлено факт прийняття ОСОБА_1 після смерті її рідної сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спадщину належні їй на праві власності земельні ділянки: земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП № 028534 від 09 квітня 2001 року; земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП № 034243 від 09 квітня 2001 року; та земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП № 034244 від 09 квітня 2001 року. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її рідної сестри ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП № 028534 від 09 квітня 2001 року; земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП №034243 від 09 квітня 2001 року; та земельну ділянку площею 4,34 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом серії ІІ-ЗП № 034244 від 09 квітня 2001 року.

Судом першої інстанції встановлено, що виходчи зі змісту рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21.12.2009, ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, так як здійснювала володіння та користування земельними ділянками. В зв`язку з чим, на підставі ст.549 ЦК УРСР судом визнано факт прийняття спадщини позивачем та право власності в порядку спадкування за законом виключно на вище зазначені земельні ділянки.

Позивачем на підставі рішення Токмацького районного суду Запорізької області 21.12.2009, отримано: Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК в„–829100 від 07.04.2010, відповідно до якого ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки площею 4,34 га, з кадастровим №2325280800:07:003:0002; Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК в„–829088 від 07.04.2010, відповідно до якого ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки площею 4,3398 га, з кадастровим №2325280800:07:003:0004; Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10 від 07.04.2010, відповідно до якого ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки площею 4,3399 га, з кадастровим №2325280800:07:003:0003.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді позивач зазначала, що їй стало відомо, що за сертифікатами на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0124469 від 13.03.1997, серії ЗП № 0124470 від 13.03.1997, серії ЗП № 0124477 від 18.02.1997, було видано Державні акти на земельну ділянку сільськогосподарського виробництва (рілля), а на пасовища (сільськогосподарські угіддя), за цими же сертифікатами не видавався.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до довідки №651/120-19, виданої міськрайонним управлінням Держгеокадастру у Токмацькому районі та м. Токмак від 15.05.2019, ОСОБА_2 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0124477 від 18.02.1997, на підставі якого виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ІІ-ЗП №034243 в розмірі 4,34 га фізичних гектарів. Розмір сільськогосподарських угідь, включених за цим сертифікатом, але не наданих за державним актом у власність ОСОБА_2 , складає 1,8363 умовних кадастрових гектарів вартістю 3791,17 грн.

Відповідно до довідки №650/120-19, виданої міськрайонним управлінням Держгеокадастру у Токмацькому районі та м. Токмак від 15.05.2019, ОСОБА_2 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0124470 від 13.03.1997, на підставі якого виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ІІ-ЗП №028534 в розмірі 4,34 га фізичних гектарів. Розмір сільськогосподарських угідь, включених за цим сертифікатом, але не наданих за державним актом у власність ОСОБА_2 , складає 1,8363 умовних кадастрових гектарів вартістю 3791,17 грн.

Відповідно до довідки №649/120-19, виданої міськрайонним управлінням Держгеокадастру у Токмацькому районі та м. Токмак від 15.05.2019, ОСОБА_2 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0124469 від 13.03.1997, на підставі якого виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ІІ-ЗП №034244 в розмірі 4,34 га фізичних гектарів. Розмір сільськогосподарських угідь, включених за цим сертифікатом, але не наданих за державним актом у власність ОСОБА_2 , складає 1,8363 умовних кадастрових гектарів вартістю 3791,17 грн.

14 червня 2019 року позивач звернулася до нотаріуса Токмацької районної державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлої ОСОБА_2 Нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з причини пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини. Спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не відкривалася. До нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини позивач не подавав, разом зі спадкодавцем на день її смерті не проживала та не була зареєстрована. За цих підстав, свідоцтво про право на спадщину за законом нотаріусом не може бути видано. Свою відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії нотаріус виклала в Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 червня 2019 року №651/02-31.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції врахував, що спір виник у зв`язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.

Натомість судом першої інстанції одночасно було встановлено і відсутність підстав для визнання права на майно в порядку спадкування.

При цьому суд виходив з наступних положень закону.

За п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі Указ №720/95), який був чинний на час отримання видачі сертифікатів та державних актів, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до п.17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України сертифікат на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, після одержання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), право на земельну частку (пай) припиняється та у особи виникає право власності на конкретно визначену земельну ділянку з відповідною площею та місцем розташування.

Зазначеним нормами права не передбачено можливості отримання двох і більше державних актів на право приватної власності на землю за одним сертифікатом про право на земельну частку (пай), тим більше визначено, що після видачі державного акту сертифікат втрачає свою дійсність.

Судом першої інстанції було встановлено, що за життя ОСОБА_2 скористалась своїм правом та отримала у власність земельні ділянки, що посвідчено Державними актами на право приватної власності на земельну ділянку, а тому її право на земельну частку (пай) за сертифікатами на земельну частку (пай) припинилося.

Таким чином суд першої інстанції правомірно встановив, що у зв`язку з припиненням права померлої ОСОБА_2 на земельну частку (пай) за сертифікатом на право на земельну частку (пай), неохоплений державним актом розмір сільськогосподарських угідь не входив до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 , а тому вимоги позивача про визнання права на вказані угіддя у порядку спадкування визнав необґрунтованими і такими що задоволенню не підлягають.

Крім того, судом першої інстанції було враховано, що позивач заявила позов до Долинської сільської ради, тоді як ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06 вересня 2012 року № 5245-VI внесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, цим Законом змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагентства України, а згодом - до Держгеокадастру України.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто, як зазначив суд преш інстанції, законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та передано такі функції Держгеокадастру України замість державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Оскільки наслідком визнання права на земельну частку (пай) є виділення її в натурі, то вирішення цього позову неможливо без залучення до участі у справі, як розпорядника землі, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, але вони та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2019 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2020 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков