Рішення

від 25.09.2019 по справі 160/7016/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року Справа № 160/7016/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі судового засідання - Чорній М.В. за участю: представника позивача - Чехута В.М. представника відповідача - Кекуатової Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС від 05.06.2019 року за №UA110180/2019/400044/1 щодо коригування митної вартості товарів; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було жодних законних підстав визначати митну вартість за іншим методом, ніж за методом вартості операції, що був заявлений позивачем у ЕМД № UA110180/2019/409309 від 04.06.2019 року, подану до Дніпропетровської митниці ДФС для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість. Документи не містили в собі розбіжностей, та не мали наявних ознак підробки, навпаки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за товар. На думку позивача, всі зауваження відповідача не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Позивачем були надані всі належні основні документи, які передбачали заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МКУ та які надавали право визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту). Таким чином, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2019 року за №UA110180/2019/400044/1, та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089 прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача пред`явлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав та з урахуванням відповіді на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача пред`явленні позовні вимоги не визнала та зазначила, що митна вартість товару, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) органом доходів та зборів митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, якісні характеристики (марку сталі, ГОСТ), характер зовнішньоекономічної угоди за ЕМД від 21.05.2019 р. №UA10150/2019/223249 на рівні 2,17 дол.США/кг з урахуванням основної одиниці виміру згідно з УКТЗЕД. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято спірне рішення про коригування митної вартості від 05.06.2019 р. №UA10180/2019/400044/1. У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 05.06.2019 №UA110180/2019/00089. Картка відмови видана митним органом обґрунтована, у зв`язку з тим, що заявлену митну вартість товару скориговано рішенням про коригування митної вартості товарів 05.06.2019 р. №UA10000/2019/400044/1. За вказаних обставин, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, прийняті у спосіб та в межах повноважень, наданих органу доходів і зборів законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.06.2019 року позивачем на підставі контракту №СН019/16 від 05.05.2016 p., специфікації №12 від 08.04.2019 року до митного оформлення було надано ЕМД №UA110180/2019/409309 від 04.06.2019 року, в якій заявлена митна вартість товару (промислова арматура для трубопроводів в асортименті) загальною вартістю - 178 476,90 грн., за ціною контракту.

Разом із ЕМД у якості додатків були подані наступні документи, а саме: контракт №СН019/16 від 05.05.2016 p., специфікація №12 від 08.04.2019 p., додаткова угода №1 від 21.03.2018 p., рахунок-фактура (комерційний інвойс) №12/2019 від 08.04.2019 p., рахунок-проформа №12/2019 від 21.01.2019 p., пакувальний лист від 08.04.2019 p., коносамент №ZIMUXNG3401040 від 12.04.2019 p., автотранспортна накладна №1125 від 31.05.2019 p., страховий поліс PYIE201912009600E18346 від 11.04.2019 p., банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.05.2019 p., банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.01.2019 p., сертифікат про походження товару від 26.04.2019 p., копія митної декларації країни відправлення від 08.04.2019 p., сертифікат якості від 10.04.2019 p., прайс-лист від 04.04.2019 p., креслення та зображення від 03.06.2019 p., фото від 03.06.2019 p.

05.06.2019 року відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів за №UA110180/2019/400044/1, яким підвищив митну вартість товару, внаслідок чого збільшилась сума податків на 187 491,30 грн.

04.06.2019 року позивач на вимогу відповідача листом надав додаткові документи, а саме: прайс-лист від 06.01.2019 року компанії KANG DA PIPE FITTINGS CO, LTD , сертифікат походження CCPIT661 1901423054 19C4401A1133/ 07389 від 20.04.2019 р. з офіційним перекладом.

Проте відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089.

Позивач, 05.06.2019 року попередньо сплатив за митне оформлення суму у розмірі 180 146,13 грн. та оплатив суму, нараховану відповідачем до сплати у розмірі 187 491,30 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення Дніпропетровської митниці ДФС від 05.06.2019 року за №UA110180/2019/400044/1 щодо коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.4 та 5 статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.6 ст.53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, відповідачем зазначено, що декларантом заявлено комерційні умову, поставки CIF Одеса. Згідно міжнародних правил перевезень Інкотермс, CIF - вартість, страхування, фрахт до ціни товару включається вартість страхування, фрахту та інших витрат, включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна. Згідно з комерційним рахунком J2/2019 від 08.04.2019 року, вартість оцінюваної партії товарів - 25 466,66 дол.США. Декларантом надано до митного оформлення страховий поліс PY1E201912009600Е18346 , відповідно до якого вартість застрахованого товару разом із страховою винагородою (покриття 110%) складає 29 160,46 дол.США, що не відповідає вартості заявленої партії товару враховуючи заявлений відсоток страхового покриття. При цьому, при перерахунку вартості товарів згідно страхового полісу, фактурна вартість заявленої партії складає 26 244,41 дол.США.

Натомість, відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МКУ одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).

Так, поставка товару здійснювалась на умовах CIF Одеса. Згідно з міжнародними правилами перевезень ІНКОТЕРМС - CIF (Вартість, страхування і фрахт) продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставлення товару в порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця до покупця. Однак, за умовами терміна CIF, на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. На підтвердження факту страхування товару декларантом надано до митного оформлення Договір страхування перевезення вантажів РYIE201912009600Е18346 , що не заперечується митним органом. Проте, відповідно до умов, закріплених в цьому Договорі (застрахована особа) KANG DA PIPE FITTINGS CO., LIMITED, уклала Договір із страховиком за винагороду (погоджену страхову премію), розмір якої визначається за домовленістю сторін.

Тобто, твердження митного органу у повідомленні, надісланого на адресу декларанта про розмір страхового покриття у 110% не відповідає дійсності, та залишається поза увагою декларанта, оскільки, він не є стороною Договору страхування перевезення вантажів, а по-друге, за умовами CIF обов`язок придбання морського страхування покладається на продавця, що був виконаний ним у повному обсязі. Таким чином, правове значення при визначенні митної вартості товару має підтверджена наявність витрат на страхування та їх розмір у вигляді страхової винагороди, яка визначається сторонами - учасницями угоди за домовленістю.

Відповідач зазначає, що згідно наданого сертифікату походження ССРІТ661 1901423054 19С4401А1133/07389 від 20.04.2019 зазначені реквізити комерційного рахунку 12/2019 від 10.01.2019. Але декларантом не подавався інвойс із зазначеними реквізитами. Крім того, переклад наданого сертифікату походження в частині дати інвойсу не співпадає із датою в оригіналі документу.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що декларантом було помилково надано при митному оформленні переклад іншого сертифікату походження. Декларантом 04.06.2019 року, в рамках проведення консультації, було надано митному органу вірний сертифікат походження GCPIT661 1901423054 19С4401А1 133/07389 від 20.04.2019 р. з офіційним перекладом.

Суд критично ставиться до твердження митниці про те, що наданий прайс-лист від 04.04.2019 р. із терміном пропозиції 30 днів не кореспондується із датою замовлення товару проформи-інвойс від 21.01.2019 р., згідно з яким здійснювалась передплата за товар. Крім того, наданий прайс-лист містить відомості для продажу саме на території України, на що вказують умови поставки та кінцевий пункт призначення CIF Одеса. Враховуюче вищезазначене, та наданий декларантом сертифікат дилера, наявні підстави вважати, що встановлені у прайс-листі, специфікації №6 від 12.12.2018 р. ціни на оцінюваний товар встановлено для конкретного імпортера.

Позивач в свою чергу, 04.06.2019 року надав митному органу ще один прайс-лист від 06.01.2019 року компанії KANG DA PIPE FITTINGS CO, LTD . Враховуючи відомості щодо його терміну дії (30) днів, вказаний документ відображає рівень цін на товар на дату виставлення проформи-інвойс від 21.01.2019 р. №12/2019 та проведення предоплат по даній проформі-інвойс. А зазначена відповідачем специфікація №6 від 12.12.2018 року не існує та не подавалася при митному оформленні.

Так, відповідач зазначає, що умовами Специфікації №12 від 08.04.2019 року сторонами узгоджені умови поставки: 30% передплата; 70% після отримання копії коносаменту. Надані банківські платіжні відомості у системі світ від 24.01.2019 р. та 14.05.2019 р. свідчать про повну оплату за поставлену партію товару, але схема оплати не відповідає умовам додаткової угоди №12. Зміни до умов оплати до митного оформлення декларантом не надано.

Натомість, до митного оформлення надано специфікацію №12 від 08.04.2019 року, в якій сторонами узгоджені умови поставки: 30% передплата; 70% після отримання копії коносаменту.

У платіжному дорученні (свіфт) від 23.01.2019 року міститься посилання на Контракт поставки №СН019/16 від 05.05.2016 року, укладеного між компанією KANG DA PIPE FETTINGS CO., LTD (Китай) та TOB Науково-виробнича фірма Топстар (Україна), проформу-інвойс від 21.01.2019 р. №12/2019.

У платіжному дорученні (свіфт) від 13.05.2019 року міститься посилання на Контракт поставки №СН019/16 від 05.05.2016 року, укладеного між компанією KANG DA PIPE FETTINGS CO., LTD (Китай) та TOB Науково-виробнича фірма Топстар (Україна), комерційний-інвойс від 08.04.2019 р. №12/2019.

Посилання на вказаний проформу-інвойс є цілком обгрунтованими, так як сторони погодили комерційний інвойс (основний інвойс) лише 08.04.2019 року, а отже комерційний інвойс від 08.04.2019 року не міг бути вказаний у платіжному дорученні (свіфт) від 23.01.2019 року. Оплата згідно з платіжним доручення (свіфт) від 23.01.2019 року - є авансом у сумі 30% вартості загальної суми за партію товару.

Сумісна підведена сума платіжних доручень, свіфт від 23.01.2019 р. на суму 7 161,65 дол.США, свіфт від 13.05.2019 р. на суму 18 305,01 дол.США, заявлених до митного оформлення відповідає сумі комерційного інвойсу від 08.04.2019 року №12/2019 на суму 25466,66 дол.США та Специфікації №12 від 08.04.2019 року на суму 25 466,66 дол.США.

Посилання митного органу на те, що схема оплати не відповідає умовам додаткової угоди №12 не відповідають дійсності, так як, така угода відсутня, а отже не подавалася при митному оформленні. Усі умови оплати сторони зазначили у специфікації №12 від 08.04.2019 року. Отже, загальна сума контакту не змінилася, а митна вартість розраховується від загальної суми контракту.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року № 2. У п.1.3 Постанови вказано, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта .

Так, до митного оформлення було надано сертифікат якості №12/2019, в якому вказано, що виробником є KANG DA PIPE FITTINGS CO.,LTD, та також зазначаємо, що сертифікат якості видається виключно виробником, тобто KANG DA PIPE FITTINGS CO.,LTD.

Відповідач був зобов`язаний здійснити митне оформлення товарів за ціною контракту (за ст.58 МКУ), тобто позивачем безпідставно було сплачено надмірно нараховану відповідачем суму у розмірі 187 491,30 грн.

Контрактом №СН019/16 від 05.05.2016 року, укладеним позивачем з Компанією KANG DA PIPE FITTINGS CO. LTD, ціни на товари встановлені на договірних умовах і поставка вказаних товарів здійснювалась цією фірмою на умовах CIF (ІНКОТЕРМС 2010).

Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ) передбачено наступне.

Так, загальні положення щодо визначення митної вартості товарів, що ввозяться в Україну, відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ такі:

- митна вартість товарів визначається декларантом;

- митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в тому числі методом аудиту після пропуску товарів;

- для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості;

- заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

- у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов`язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки; митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Угодою про застосування статті VII ГАТТ встановлено:

- первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї Статті, коли умови, передбачені в ній, виконано;

- митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень Статті 8 за умови, що:

(a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів

покупцем;

(b) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, відповідно до якого вартість не може бути визначена відносно товарів, що оцінюються;

(c) жодна частина виручки за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде прямо або опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене відповідне коригування відповідно до положень Статті 8;

(d) покупець і продавець не пов`язані між собою або якщо покупець і продавець пов`язані, то контрактна вартість прийнятна для митних цілей згідно з положеннями параграфа 2 Статті 1.

Якщо згадані умови не виконуються, митна вартість не може бути визначена відповідно до ціни угоди з товарами, які ввозяться, то послідовно застосовуються інші методи митної оцінки.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МКУ).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Частиною 1 ст.54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МКУ передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснити митне оформлення товару за ціною, вказаною в специфікації № 12 від 08.04.2019 року, на підставі ст.58 МКУ (за ціною контракту), адже як вже було зазначено вище всі необхідні документи як основні, так і додаткові були надані позивачем відповідачу відповідно до вимог ст.53 МКУ.

Крім того, позивач 05.06.2019 року попередньо оплатив за митне оформлення суму у розмірі 180 146,13 грн. Позивач, дотримуючись строків визначених чинним законодавством, сплатив суму, нараховану відповідачем до сплати у розмірі 187 491,30 грн. Сплата підтверджується платіжним дорученням №737 від 05.06.2019 року на суму 187 491,30 грн.

Відповідно до ст.57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною контракту (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною контракту щодо ідентичних товарів; б) за ціною контракту щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною контракту (вартість операції).

Як було зазначено вище, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього МКУ. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Лише у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Крім того, можливе ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості (резервного методу).

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.

Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості від 05.06.2019 року за №UA110180/2019/400044/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

В силу частини 5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом установлено, що між Адвокатським об`єднанням "ВіннерЛекс" (код ЄДРПОУ 40181857) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Топстар" (код ЄДРПОУ 33183798) було укладено договір про надання правової допомоги від 01.06.2018 року, а також специфікацію №9, яка є додатком до договору, та містить деталізовану інформацію про об`єми, кількість та види реально наданих конкретних послуг, за які здійснено оплату позивачу, та обсяг часу, фактично витраченого Адвокатським об`єднанням на надання послуг. Адвокати, які здійснювали представництво позивача прийняті на роботу в Адвокатське об`єднання "ВіннерЛекс" на підставі наказів, долучених до матеріалів справи.

Представник позивача зазначає, що для підтвердження витрат на правову допомогу надано договір про надання правничої допомоги, специфікація, рахунок про оплату юридичних послу, платіжне доручення на 20 000 грн., що підтверджують розмір витрат позивача на правову допомогу.

При цьому зазначені копії документів не містять детального опису робіт/послуг наданих/виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, позивачем зазначено, що звіт про надання правової допомоги та акт приймання-передачі послуг будуть подані до матеріалів справи в строк, передбачений ч.3 ст.139 КАС України.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. Такого висновку суд дійшов з урахуванням часу участі представника позивача в суді, написання позову, розміру сплати судового збору за подачу позовної заяви та правової позиції Верховного Суду щодо компенсації на правничу допомогу (Постанова Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 716/1555/17, від 13.02.2019 року у справі № 826/7806/17).

За таких обставин, судові витрати по справі складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 5 624,74 грн. (за платіжним дорученням №2669 від 22.07.2019 р.) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС України від 05.06.2019 року за №UA110180/2019/400044/1 щодо коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 624,74 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складено 04.10.2019 року.

Суддя К.С. Кучма