Постанова

від 11.03.2020 по справі 160/7016/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7016/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (суддя 1-ї інстанції Кучма К.С.) у справі №160/7016/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Топстар" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС від 05.06.2019 року за №UA110180/2019/400044/1 щодо коригування митної вартості товарів; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно визначви митну вартість за іншим методом, ніж за методом вартості операції, що був заявлений позивачем у ЕМД № UA110180/2019/409309 від 04.06.2019 року, подану до Дніпропетровської митниці ДФС для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість. Документи не містили в собі розбіжностей, та не мали наявних ознак підробки, навпаки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за товар. На думку позивача, всі зауваження відповідача не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Позивачем були надані всі належні основні документи, які передбачали заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МКУ та які надавали право визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту). Таким чином, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2019 року за №UA110180/2019/400044/1, та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089 прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України, а тому підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року позов задоволено.

На вказане рішення суду Дніпровської митниці Держмитслужби подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга містить виклад обставин прийняття рішень про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є предметом позову.

У спростування висновків суду першої інстанції, відповідачем зазначено ненадання декларантом всіх документів на підтвердження ціни товару, а саме щодо вартості страхування, неподання інвойсу за реквізитами, зазначеними у сертифікаті походження, поданий прайс-лист з терміном пропозиції, що не кореспондується із датою замовлення, схема оплати не відповідає додатковій угоді №12, у декларації країни відправлення наявні реквізити коносаменту, який не подавався до митного оформлення.

На думку відповідача, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги доводи відповідача щодо наявності підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги, стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн.

Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні допущено заміну відповідача правонаступником.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції не з`явився. Позивач повідомлений про день та час розгляду справи 14.02.2020р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого повідомлення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з`явились до судового засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.06.2019 року позивачем на підставі контракту №СН019/16 від 05.05.2016 p., специфікації №12 від 08.04.2019 року до митного оформлення було надано ЕМД №UA110180/2019/409309 від 04.06.2019 року, в якій заявлена митна вартість товару (промислова арматура для трубопроводів в асортименті) загальною вартістю - 178 476,90 грн., за ціною контракту.

Разом із ЕМД у якості додатків були подані наступні документи, а саме: контракт №СН019/16 від 05.05.2016 p., специфікація №12 від 08.04.2019 p., додаткова угода №1 від 21.03.2018 p., рахунок-фактура (комерційний інвойс) №12/2019 від 08.04.2019 p., рахунок-проформа №12/2019 від 21.01.2019 p., пакувальний лист від 08.04.2019 p., коносамент №ZIMUXNG3401040 від 12.04.2019 p., автотранспортна накладна №1125 від 31.05.2019 p., страховий поліс PYIE201912009600E18346 від 11.04.2019 p., банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.05.2019 p., банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.01.2019 p., сертифікат про походження товару від 26.04.2019 p., копія митної декларації країни відправлення від 08.04.2019 p., сертифікат якості від 10.04.2019 p., прайс-лист від 04.04.2019 p., креслення та зображення від 03.06.2019 p., фото від 03.06.2019 p.

05.06.2019 року відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів за №UA110180/2019/400044/1, яким підвищив митну вартість товару, внаслідок чого збільшилась сума податків на 187 491,30 грн.

04.06.2019 року позивач на вимогу відповідача листом надав додаткові документи, а саме: прайс-лист від 06.01.2019 року компанії « KANG DA PIPE FITTINGS CO, LTD» , сертифікат походження CCPIT661 1901423054 19C4401A1133/07389 від 20.04.2019 р. з офіційним перекладом.

Проте відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089.

Позивач, 05.06.2019 року попередньо сплатив за митне оформлення суму у розмірі 180 146,13 грн. та оплатив суму, нараховану відповідачем до сплати у розмірі 187 491,30 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення Дніпропетровської митниці ДФС від 05.06.2019 року за №UA110180/2019/400044/1 щодо коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановивши зі змісту направленого на адресу позивача повідомлення про витребування у декларанта додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови, дійшов висновку, що такі документи не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезеного товару, органом доходів і зборів не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, а подані для митного оформлення документи з урахуванням додатково наданих не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, вважав, що відповідачем під час митного оформлення не висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, відповідно, дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать, що 04.06.2019 року позивачем на підставі контракту №СН019/16 від 05.05.2016 p., специфікації №12 від 08.04.2019 року до митного оформлення було надано ЕМД №UA110180/2019/409309 від 04.06.2019 року, в якій заявлена митна вартість товару (промислова арматура для трубопроводів в асортименті) загальною вартістю - 178 476,90 грн., за ціною контракту.

Разом із ЕМД у якості додатків були подані наступні документи, а саме: контракт №СН019/16 від 05.05.2016 p., специфікація №12 від 08.04.2019 p., додаткова угода №1 від 21.03.2018 p., рахунок-фактура (комерційний інвойс) №12/2019 від 08.04.2019 p., рахунок-проформа №12/2019 від 21.01.2019 p., пакувальний лист від 08.04.2019 p., коносамент №ZIMUXNG3401040 від 12.04.2019 p., автотранспортна накладна №1125 від 31.05.2019 p., страховий поліс PYIE201912009600E18346 від 11.04.2019 p., банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.05.2019 p., банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.01.2019 p., сертифікат про походження товару від 26.04.2019 p., копія митної декларації країни відправлення від 08.04.2019 p., сертифікат якості від 10.04.2019 p., прайс-лист від 04.04.2019 p., креслення та зображення від 03.06.2019 p., фото від 03.06.2019 p.

05.06.2019 року відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів за №UA110180/2019/400044/1, яким підвищив митну вартість товару, внаслідок чого збільшилась сума податків на 187 491,30 грн.

04.06.2019 року позивач на вимогу відповідача листом надав додаткові документи, а саме: прайс-лист від 06.01.2019 року компанії « KANG DA PIPE FITTINGS CO, LTD» , сертифікат походження CCPIT661 1901423054 19C4401A1133/07389 від 20.04.2019 р. з офіційним перекладом.

Проте відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1101880/2019/00089.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Згідно з ч. ч. 8-9 цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

Згідно з ч. 6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.

Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару Дніпропетровською митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

В межах апеляційного перегляду справи такими обставинами орган доходів і зборів зазначає:

1) декларантом надано до митного оформлення страховий поліс PY1E201912009600Е18346, відповідно до якого вартість застрахованого товару разом із страховою винагородою (покриття 110%) складає 29 160,46 дол.США, що не відповідає вартості заявленої партії товару враховуючи заявлений відсоток страхового покриття. При цьому, при перерахунку вартості товарів згідно страхового полісу, фактурна вартість заявленої партії складає 26 244,41 дол.США.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що поставка товару здійснювалась на умовах CIF Одеса.

Згідно з міжнародними правилами перевезень ІНКОТЕРМС - CIF (Вартість, страхування і фрахт) продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставлення товару в порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця до покупця. Однак, за умовами терміна CIF, на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. На підтвердження факту страхування товару декларантом надано до митного оформлення Договір страхування перевезення вантажів РYIE201912009600Е18346, що не заперечується митним органом. Проте, відповідно до умов, закріплених в цьому Договорі (застрахована особа) KANG DA PIPE FITTINGS CO., LIMITED, уклала Договір із страховиком за винагороду (погоджену страхову премію), розмір якої визначається за домовленістю сторін.

Таким чином доводи митного органу у повідомленні, про розмір страхового покриття у 110% є помилковим, оскільки декларант не є стороною Договору страхування перевезення вантажів, а за умовами CIF обов`язок придбання морського страхування покладається на продавця, що був виконаний ним у повному обсязі;

2) щодо наданого сертифікату походження ССРІТ661 1901423054 19С4401А1133/07389 від 20.04.2019 зазначені реквізити комерційного рахунку 12/2019 від 10.01.2019 та не надання декларантом інвойс із зазначеними реквізитами.

Судом встановлено, що декларантом було надано іншого сертифікату походження. Декларантом 04.06.2019 року, в рамках проведення консультації, було надано митному органу вірний сертифікат походження GCPIT661 1901423054 19С4401А1 133/07389 від 20.04.2019 р. з офіційним перекладом, а подання первісного здійснено помилково, а така помилка усунута, а доводи відповідача є безпідставними;

3) щодо надання прайс-листа від 04.04.2019 р. із терміном пропозиції 30 днів, що не кореспондується із датою замовлення товару проформи-інвойс від 21.01.2019 р., згідно з яким здійснювалась передплата за товар та такий містить відомості для продажу саме на території України, на що вказують умови поставки та кінцевий пункт призначення CIF Одеса.

Судом встановлено, що позивач в свою чергу, 04.06.2019 року надав митному органу ще один прайс-лист від 06.01.2019 року компанії « KANG DA PIPE FITTINGS CO, LTD» . Враховуючи відомості щодо його терміну дії (30) днів, вказаний документ відображає рівень цін на товар на дату виставлення проформи-інвойс від 21.01.2019 р. №12/2019 та проведення предоплат по даній проформі-інвойс.

Зазначена відповідачем специфікація №6 від 12.12.2018 року не існує та не подавалася при митному оформленні, а отже доводи відповідачав в цій частині також є помилковими.

4) щодо умов оплати, а саме, схема оплати не відповідає умовам додаткової угоди №12. Зміни до умов оплати до митного оформлення декларантом не надано.

Судом встановлено, що до митного оформлення надано специфікацію №12 від 08.04.2019 року, в якій сторонами узгоджені умови поставки: 30% передплата; 70% після отримання копії коносаменту.

У платіжному дорученні (свіфт) від 23.01.2019 року міститься посилання на Контракт поставки №СН019/16 від 05.05.2016 року, укладеного між компанією « KANG DA PIPE FETTINGS CO., LTD» (Китай) та TOB «Науково-виробнича фірма Топстар» (Україна), проформу-інвойс від 21.01.2019 р. №12/2019.

У платіжному дорученні (свіфт) від 13.05.2019 року міститься посилання на Контракт поставки №СН019/16 від 05.05.2016 року, укладеного між компанією « KANG DA PIPE FETTINGS CO., LTD» (Китай) та TOB «Науково-виробнича фірма Топстар» (Україна), комерційний-інвойс від 08.04.2019 р. №12/2019.

Посилання на вказаний проформу-інвойс є цілком обгрунтованими, так як сторони погодили комерційний інвойс (основний інвойс) лише 08.04.2019 року, а отже комерційний інвойс від 08.04.2019 року не міг бути вказаний у платіжному дорученні (свіфт) від 23.01.2019 року. Оплата згідно з платіжним доручення (свіфт) від 23.01.2019 року - є авансом у сумі 30% вартості загальної суми за партію товару.

Сумісна підведена сума платіжних доручень, свіфт від 23.01.2019 р. на суму 7 161,65 дол.США, свіфт від 13.05.2019 р. на суму 18 305,01 дол.США, заявлених до митного оформлення відповідає сумі комерційного інвойсу від 08.04.2019 року №12/2019 на суму 25466,66 дол.США та Специфікації №12 від 08.04.2019 року на суму 25 466,66 дол.США.

Отже судом встановлено, що додаткової угоди №12 не подавалось позивачем до митного органу, оскільки така відсутня, таким чином доводи відповідача про те, що схема оплати не відповідає умовам додаткової угоди №12 не відповідає дійсності.

Вищезазначене було встановлено судом першої інстанції, висновки якого доводи відповідача не спростовують.

Суд вважає, що не зважаючи на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містили певні недоліки в оформленні, проте такі недоліки не перешкоджали органу доходів і зборів перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, та усувались озивачем, а також такі документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості.

Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд вважає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Суд не піддає сумніву право органу доходів і зборів контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

При цьому є цілком обґрунтованим зазначення судом першої інстанції, що визначення митної вартості відповідачем за резервним методом є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у оспореному рішенні не наведено мотивів щодо того, що товари за митними деклараціями, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорюване рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, ґрунтується на митній вартості подібного товару, враховуючи валюту контракту, країну виробництва та відправлення, назву товару, здійснених за митними деклараціями позивача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, не спростовані відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Щодо питання про судові витрати на правову допомогу, колегія суддів доходить наступного висновку.

Позивачем у відзиві заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Такі витрати складаються з: надання правової допомоги у судовому засіданні суду апеляційної інстанції (1 година) 1000грн, правовий аналіз апеляційної скарги (5 годин) 5000грн, написання та оформлення та надсилання відзиву (4години) 4000грн. Такаож надано договір, рахунок та платіжне доручення про оплату таких послуг у розмірі 10000грн.

Відповідача надав клопотання про незгоду з заявленою сумою для відшкодування, оскільки акту прийняття виконаних робіт надано не було, а специфікація №13 від іншої дати подавалась у іншій справі.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд також врахувати, що представник поизвача також не приймав участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, проте витрати такі заявлені.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС).

Стаття 134 КАС України встановлює, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 134 КАС обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Правнича допомога в цій справі позивачу надавалась адвокатом адвокатського об`єднання «Віннерлекс» Чехута В.М. на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.03.2018 р.

Судом встановлено, що правова допомога, вартість якої складає 10 000 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, складається з: надання правової доопомоги у судовому засіданні суду апеляційної інстанції (1 година) 1000грн, правовий аналіз апеляційної скарги (5 годин) 5000грн, написання та оформлення та надсилання відзиву (4години) 4000грн.

Також надано договір, рахунок та платіжне доручення про оплату таких послуг у розмірі 10000грн.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд вказує, що обсяг, види та вартість правничої допомоги є неспівмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягу, оскільки участь в суді апеляційної інстанції представник позивача не брав, той самий адвокат брав участь у справі в суді першої інстанції, складав позовну заяву, відповідно, був обізнаний в обставинах справи, правовому регулюванні спірного питання, що обумовлює висновок про недоведеність підстав для стягнення витрат на правовий аналіз апеляційної скарги та формування правової позиції в розмірі 9000грн.

Крім того, договором від 01.03.2019р. розділом 3, п.3.4 передбачено укладання звіту про надання правової допомоги та звіту про фактичні витрати. Такі звіти суду апеляційної інстанції надано не було.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що заявлена сума на відшкодування правничої допомоги не обгрунтована та вважає за необхідне відмовити позивачу у стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000грн.

Керуючись ст.ст. 139, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі №160/7016/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Топстар" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 18 березня 2020року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак