Постанова

від 13.11.2019 по справі 492/1439/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5497/19

Номер справи місцевого суду: 492/1439/15-ц

Головуючий у першій інстанції Варгаракі С. М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Ткачука В.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Холмська сільська рада Арцизького району Одеської області,

треті особи, які заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Арцизька районна державна нотаріальна контора Одеської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 29 березня 2019 року, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 3,96 га, що розташована на території Холмської сільради Арцизького району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120486400:01:002:0116, посилаючись на те, що позбавлена можливості у нотаріальному порядку оформити свої спадкові права на земельну ділянку, яку заповів їй батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через розбіжності в зазначенні серії та номеру державного акту у заповіті та правовстановлюючому документі, який надано нотаріусу.

У листопаді 2016 р ОСОБА_2 , яка залучена судом до участі у справі в якості третьої особи, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, та звернулась з позовом, в якому просить визнати заповіт від 16.01.2014 року, яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку, недійсним.

У обґрунтуванні свого позову посилається на те, що є донькою померлого ОСОБА_4 та також претендує на успадкування майна, яке залишилося після смерті батька, і звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_2 зазначає, що заповіт має бути визнаний недійсним, оскільки в ньому наявні розбіжності в написанні по батькові ОСОБА_1 , тобто родинний зв`язок спадкодавця та спадкоємця не доведений, а також різняться серії та номери державних актів, що зазначений у заповіті та наявний у спадковій справі. Крім того, в порушення законодавства, що регулює порядок посвідчення заповітів, заповіт посвідчений уповноваженою особою в присутності лише одного свідка за потреби присутності не менш двох.

На підставі ч. 1, 2 ст.1257 ЦК України, просила задовольнити її позовні вимоги (а.с. 86-88 т. 1).

В липні 2017 року, ОСОБА_3 , яка залучена судом до участі у справі в якості третьої особи, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає, заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги підтримує та подала до суду позов, в якому просить суд встановити факт, що вона є донькою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що в теперішній час вона оформлює документи, необхідні для прийняття спадщини, що залишилася після смерті її батька, який помер. Однак, у документах, що підтверджують факт родинних відносин між нею та батьком, є розбіжності. Крім того, ОСОБА_3 просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 1/3 частини земельної ділянки площею 3,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області, кадастровий номер 5120486400:01:002:0116, у зв`язку з тим, що на момент смерті спадкодавця вона була не працездатною та має право на обов`язкову частку спадкового майна.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 29 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування - відмовлено.

Позов ОСОБА_2 - задоволений.

Заповіт від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , посвідчений 16.01.2014 року секретарем виконавчого комітету Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області Христовою Д.А., зареєстрований у реєстрі № 02, - визнано недійсним.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Кочуров А.О., який представляє інтереси ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якої просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

У обґрунтуванні апеляційної скарги, адвокат Кочуров А.О., який представляє інтереси ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного і всебічного з`ясування обставин та матеріалів справи, судом було зроблено висновок про недійсність заповіту через його нікчемність, що не відповідає нормам матеріального права, тому, що ці поняття є взаємовиключними.

За наведених підстав просив задовольни апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу від учасників провадження не надходило.

Інші сторони, рішення суду не оскаржують.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Порядок спадкування за заповітом регламентується Главою 85 Книги шостої ЦК України.

Право на заповіт, відповідно статті 1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України).

Згідно з абзацом 3 частини другої статті 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Свідками, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України, не можуть бути члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (частина п`ята статті 1253 ЦК України).

За змістом пунктів 3-8 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), передбачено, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, ОСОБА_5 , вона має прочитати документ і підписати його. Якщо така особа не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов`язково повинен бути сурдоперекладач.

Відповідно до пункту 3 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій, якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України, нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.08.2014 р., виданим відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Арцизького районного управління юстиції в Одеській області (а.с. 6 т. 1).

ОСОБА_4 , належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,96 га, розташована на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку cepiя ЯГ № 919424 від 02.11.2006 року, кадастровий номер 5120486400:01:002:0116 (а. с. 11 т. 1).

16.01.2014 року складено заповіт на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,96 га, розташована на території Холмської сільської ради, яка належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку cepiя ЯГ № 119424 від 02.11.2006 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області Христовою Д.А. (а.с. 12 т. 1).

На проханням заповідача у зв`язку з його хворобою та неграмотністю заповіт був підписаний ОСОБА_6 у присутності секретаря виконавчого комітету Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області.

15.03.1985 року ОСОБА_1 , уклала шлюб з ОСОБА_8 , змінивши прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 від 15.03.1985 року (а.с. 8 т. 1).

ОСОБА_11 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком вказаний ОСОБА_4 , матір`ю вказана ОСОБА_12 , відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 03.05.1966 р. (а.с. 7 т. 1).

ОСОБА_1 звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , але її було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що позивачкою до нотаріальної контори було надано заповіт посвідчений секретарем Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області від 16.01.2014 р. за реєстровим № 02, в якому вказано, що ОСОБА_4 заповів їй земельну ділянку площею 3,96 га, розташована на території Холмської сільської ради, яка належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку cepiя ЯГ № 119424, але позивачкою було надано до нотаріальної контори державний акт на право власності на земельну ділянку cepiя ЯГ № 919424. Крім того, наданий заповіт не відповідає вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій посадовим особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 року № 3306/5 (а.с. 13).

Зі спадкової справи № 418-2014, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , відкритої після смерті з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , з заявою про відмову від прийняття спадщини звернулася ОСОБА_14 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.02.2016 р., ОСОБА_13 після смерті ОСОБА_4 успадкував земельну ділянку площею 3,71 га в межах згідно з планом, розташованої на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 460089, виданого на підставі рішення 18 сесії ХХІІІ скликання Холмської сільської Ради народних депутатів Арцизького району Одеської області від 22 серпня 2001 року № 86, зареєстрованого 25 грудня 2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 272. Кадастровий номер земельної ділянки 5120486400:01:002:0322.

ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що нею до нотаріальної контори було надано заповіт посвідчений секретарем Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області від 16.01.20147 р. за реєстровим № 02, в якому вказано, що ОСОБА_4 заповів їй земельну ділянку площею 3,96 га, розташована на території Холмської сільської ради, яка належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку cepiя ЯГ № 119424, але позивачкою було надано до нотаріальної контори державний акт на право власності на земельну ділянку cepiя ЯГ № 919424. Крім того, наданий заповіт не відповідає вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 року № 3306/5.

ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження виданого повторно серія НОМЕР_4 від 12.05.2015 р., в графі батько вказано ОСОБА_15 , без зазначення прізвища та по-батькові. Також в копії актового запису про її прізвище та прізвище її матері вказано - ОСОБА_16 , а в свідоцтві про народження виданого повторно серія НОМЕР_4 від 12.05.2015 р., прізвище вказано ОСОБА_1 (а.с. 144-199).

Допитана як свідок ОСОБА_17 показала, що на момент посвідчення заповіту від 16.01.2014 р. вона працювала секретарем виконавчого комітету Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області, заповіт підписаний ОСОБА_6 у її присутності, за проханням заповідача у зв`язку з хворобою та неграмотністю, дієздатність ОСОБА_4 була перевірена. ОСОБА_17 визнала, що при посвідчені вказаного заповіту нею було допущено помилки при посвідченні, а саме не було залучено не менш як двох свідків при посвідчені заповіту.

Судом першої інстанції встановлено, що заповіт було складено з порушенням нормативно-правових актів, вимог щодо його посвідчення, оскільки посвідчення даного заповіту відбувалося без присутності не менш як двох свідків, в присутності особи, на користь якої заповідалося майно. Відсутність відмітки про те, що заповіт прочитаний вголос. Тому, такий заповіт є нікчемним, який не породжує для сторін юридично-правових наслідків.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , та задоволення позову ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що судом було зроблено висновок про недійсність заповіту через його нікчемність, з порушенням норм матеріального права, тому, що ці поняття є взаємовиключними, колегія суддів вважає безпідставним, за таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що волевиявлення заповідача була вільною та відповідала його волі.

Доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи позовної заяви і зведені до переоцінки доказів, які районним судом досліджені на підставі вірно встановлених обставин, та яким надано правильну оцінку.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 29 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 18 листопада 2019 року.

Головуючий

Судді