Рішення

від 06.11.2019 по справі 260/717/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2019 року м. Ужгород№ 260/717/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача : представник - Метровцій В .І.,

відповідача : представник - Крупа-Газуда М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області №0009671403 від 21.12.2018 р., яким підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 337299,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 53764,25 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує безпідставністю висновків контролюючого органу за результатами проведеної перевірки щодо порушень податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 , оскільки факт придбання від вказаної особи лісоматеріалів підтверджується необхідними первинними документами та такі в подальшому були експортовані за межі митної території України з наданням митним органам документів про їх походження. Твердження посадових осіб відповідача щодо відсутності фізичної можливості у ФОП ОСОБА_2 реалізувати та поставити значні обсяги дров колотих, враховуючи відсутність найманих працівників, наявність тільки одного транспортного засобу ЗІЛ 130 та незначні проміжки часу постачання, спростовує тим, що склад вказаної особи у період проведення операцій знаходився на незначній відстані від підприємства. Також вважає, що позивач не може нести відповідальність за відсутність офіційно працевлаштованих працівників у своїх контрагентів.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06 листопада 2019 року проти задоволення позову заперечила, обґрунтовуючи обставинами, зазначеними в поданому відзиві на адміністративний позов від 04.07.2019 р. Так, зокрема, зазначила, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що позивачем у період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р. було придбано товарно-матеріальні цінності (дрова букові колоті у пачках) у ФОП ОСОБА_2 в обсязі 1637,764 м куб. Відповідно до товарно-транспортних накладних поставка здійснювалася ФОП ОСОБА_2 транспортним засобом ЗІЛ 130 державний номер НОМЕР_1 . Однак згідно з даними АІС "Автомобіль" такий транспортний засіб за зазначеною фізичною особою-підприємцем не зареєстровано. Жодних доходів на користь власника транспортного засобу ФОП ОСОБА_2 не виплачував. Більше того, вважає, що заявлена кількість товару фізично не могла перевозитися на вказаному в товарно-транспортних накладних транспортному засобі. Також відповідно до інформації ІС "Податковий блок", у ФОП ОСОБА_2 за вказані періоди відсутні наймані працівники. Тому, враховуючи значні обсяги поставки дров колотих, відсутність у ФОП ОСОБА_2 працівників та транспортних можливостей, незначні проміжки в часі постачання, проведеною перевіркою зроблено обґрунтований висновок про не підтвердження позивачем факту постачання вказаного товару. З огляду на що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення вважає правомірним та таким, що відповідає нормам податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Закарпатській (далі - ГУ ДФС У Закарпатській області) у період з 24 жовтня 2018 року по 13 листопада 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" (далі - ДП "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт №1191/07-16-14-01/32545544 від 28.11.2018 р. (арк. спр. 193 - 238, т. 2).

Згідно з висновками акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення ДП "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД", в тому числі, вимог п. 6, 7, 8, 18 П(с)БО 16 Витрати , п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в розмірі 385908,00 грн., у тому числі: 2015 рік - 122242,00 грн., І квартал 2016 року - 47763,00 грн.; ІІ квартал 2016 року - 29462,00 грн.; ІІІ квартал 2016 року - 28088,00 грн.; ІV квартал 2016 року - 14322,00 грн.; І квартал 2017 року - 23731,00 грн.; ІІ квартал 2017 року - 32333,00 грн.; ІІІ квартал 2017 року - 25219,00 грн.; ІV квартал 2017 року - 14139,00 грн.; І квартал 2018 року - 25344,00 грн.; ІІ квартал 2018 року - 23265,00 грн.

ДП "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" подало до ГУ ДФС у Закарпатській області заперечення на акт перевірки та надало додатково товарно-транспортні накладні, які були відсутні при перевірці.

З урахуванням розгляду наданих заперечень контролюючим органом встановлено порушення вимог п. 6, 7, 8, 18 П(с)БО 16 Витрати , п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в розмірі 337299,00 грн., у тому числі: 2015 рік - 122242,00 грн., І квартал 2016 року - 47763,00 грн.; ІІ квартал 2016 року - 29462,00 грн.; ІІІ квартал 2016 року - 28088,00 грн.; ІV квартал 2016 року - 14322,00 грн.; І квартал 2017 року - 23731,00 грн.; ІІ квартал 2017 року - 32333,00 грн.; ІІІ квартал 2017 року - 25219,00 грн.; ІV квартал 2017 року - 14139,00 грн. (арк. спр. 190, т. 2).

За результатами проведеної податкової перевірки у зв`язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009671403 від 21 грудня 2018 року, яким за порушення вимог п. 6, 7, 8, 18 П(с)БО 16 Витрати , п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 391063,25 грн., в тому числі, 337299,00 грн. за основним платежем та 53764,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. спр. 1, т. 1).

Не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався правом на його адміністративне оскарження та подав скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої рішенням №9630/6199-99-11-04-01-25 від 27.02.2019 р. податкове повідомлення-рішення №0009671403 залишено без змін (арк. спр. 188 - 192, т. 2).

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків посадових осіб контролюючого органу щодо включення до складу витрат підприємства вартості придбаних від ФОП ОСОБА_2 . товарно-матеріальних цінностей (дров колотих у пачках) у сумі 1873884,23 грн. за період 2015 - 2017 рр. на підставі документів, інформація в яких не відповідає дійсності, оскільки в постачальника відсутні можливості здійснення таких операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні також наполягала саме на відсутності реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Питання оподаткування податком на прибуток підприємств регламентуються нормами розділу ІІІ ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Нормами п. 44.1. ст. 44 ПК України встановлено обов`язок платників податків для цілей оподаткування вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: наявність відомостей про господарську операцію та підтвердження реальності її здійснення.

Водночас, господарською операцією в розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а факт здійснення такої і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій . Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Згідно з нормами п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати ).

Разом з тим, відповідно до пп. 9.4 п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту.)

Отже, проведений правовий аналіз законодавчих норм свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді віднесення вартості придбаних активів до складу витрат є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

На думку суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом встановлено, що 12 січня 2015 року між ДП "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до предмету якого продавець передає у власність покупця дрова твердолистяної породи, а покупець приймає та оплачує їх (арк. спр. 174 - 179, т. 2).

Згідно з умовами доповнення №1 до договору купівлі-продажу №1 від 12.01.2015 р., місцем фактичної передачі товару визначається м. Перечин. Підтвердженням товару по кількості та якості є підпис матеріально-відповідальної особи на супровідних документах (арк. спр. 176, т. 2).

П.п. 4.1, 4.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що продавець зобов`язаний погрузити на свій вантажний автотранспорт товар покупцеві за даним договором до 31.12.2015 р.

Доповненням №1 до договору купівлі-продажу №1 від 12.01.2015 р. п. 4.2 договору було викладено в наступній редакції: Кожна партія товару супроводжується оформленням окремої товаро-транспортної накладної. На підставі товаро-транспортної накладної на кожну поставку протягом для оформляється 1 (одна) видаткова накладна, 1 (одна) зведена товаро-транспортна накладна, рахунок. Для оформлення сертифікату про походження Продавець повинен надати оригінали товаро-транспортних накладних на дрова від ДЛГ та специфікації до них форми ЛГ-25. Після виготовлення сертифікату про походження надані товаро-транспортні накладні буде повернуто продавцю .

Договори аналогічного змісту було укладено між сторонами також 04 січня 2016 року та 03 січня 2017 року (арк. 180 - 187, т. 2).

На виконання умов укладених договорів на підставі товарно-транспортних накладних, рахунків та накладних у період з січня 2015 року по жовтень 2017 року ДП "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" придбало від ФОП ОСОБА_2 дрова букові колоті в пачках, загальною вартістю 1873884,23 грн. (арк. спр. 15 - 249, т. 1; арк. спр. 1 - 146, т. 2; арк. спр. 25 - 98, т. 3).

Вказані первинні документи складені з дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підписані уповноваженими особами та скріплені печатками.

Жодних зауважень до їх змісту контролюючий орган не мав, що підтверджено також представником відповідача в судовому засіданні.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних постачання товару здійснювалося безпосередньо ОСОБА_2 (водій) за допомогою автомобіля ЗІЛ-130, д/н НОМЕР_1 з пункту розвантаження в м. Перечин до пункту навантаження в м. Перечин.

На накладних на товар наявні печатки Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства про видачу сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій.

Судом також встановлено, що транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ 554М, реєстраційний № НОМЕР_1 , належний громадянину ОСОБА_4 , на якому здійснювалося транспортування товару знаходився у розпорядженні ОСОБА_2 на підставі довіреності від 24.11.2008 р., виданої громадянином ОСОБА_5 з урахуванням довіреності на користування та розпорядженні автомашиною від 20.07.2007 р., виданої на ім`я останнього власником транспортного засобу - ОСОБА_4 (арк. спр. 20 - 21, т. 3).

Оплата за придбаний товар за укладеними з ФОП ОСОБА_2 договорами проведена в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (арк. спр. 147 - 173, т. 2). Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Отже, суд вважає, що операції по придбанню від ФОП ОСОБА_2 лісоматеріалів підтверджені належними первинними документами, форма та зміст яких відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує те, що нормами ПК України регламентовано презумпцію добросовісності платника податків, яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків , якщо інше не буде доведено контролюючим органом .

Вказане кореспондується також з нормами процесуального законодавства, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак суд вважає, що в даному випадку контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами факту нереальності здійснених з ФОП ОСОБА_2 операцій та відсутності ознак товарності таких.

Зокрема, наявні в матеріалах справи копії довіреностей та товарно-транспортних накладних (окремо на кожну поставку товару в межах одного дня та зведені за день), що засвідчують перевезення товару на транспортному засобі ЗІЛ, д/н НОМЕР_1 безпосередньо продавцем декількома партіями за день в межах одного населеного пункту, спростовують твердження відповідача про відсутність в ФОП ОСОБА_2 . можливостей для здійснення зазначених поставок. Суд зауважує, що обсяг кожної з таких окремих поставок, відповідно до інформації, наявної в товарно-транспортних накладних, не перевищує технічні можливості об`єму кузова зазначеного транспортного засобу.

Суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на відсутність в ФОП ОСОБА_2 найманих працівників, оскільки вважає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, оформлення та обліку трудових відносин з найманими працівниками не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 жовтня 2019 року у справі №П/811/669/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За результатами розгляду даної адміністративної справи жодних доказів безтоварності операцій з ФОП ОСОБА_2 суб`єктом владних повноважень надано не було. Такі твердження не були доведені ані рішеннями суду, якими було б визнано укладені договори позивача з контрагентом недійсними або нікчемними; або ж діяльність такого контрагента фіктивною; ані результатами проведених податкових перевірок ФОП ОСОБА_2 , якими встановлено неможливість здійснення останнім вказаних господарських операцій.

Натомість позивачем надано всі належні первинні документи, оформлені відповідно до законодавчих вимог, що відповідно до норм податкового законодавства є підставою для віднесення господарської операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_2 до складу витрат підприємства. Більше того, суд вважає, що свідчення реальності вказаних операцій є подальший експорт отриманих лісоматеріалів.

З огляду на встановлені судом обставини справи, враховуючи недоведеність контролюючим органом правомірність прийнятого рішення на підставі висновків про неможливість здійснення ФОП ОСОБА_2 операцій з постачання ДП "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" товарно-матеріальних цінностей за укладеними договорами, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Дочірнього підприємства "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" (місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 5, м. Перечин, Закарпатська область, 89200; код ЄДРПОУ - 32545544) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0009671403 від 21.12.2018 р., яким Дочірньому підприємству "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 337299,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 53764,25 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ - 39393632) на користь Дочірнього підприємства "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" (місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 5, м. Перечин, Закарпатська область, 89200; код ЄДРПОУ - 32545544) судовий збір в розмірі 5865,95 грн. (п`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять грн. 95 коп.), сплачений відповідно до платіжного доручення №597 від 10 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2019 року .

СуддяР.О. Ващилін