Постанова

від 27.02.2020 по справі 260/717/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 260/717/19 пров. № А/857/14/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Качмара В.Я., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД Товариства з обмеженою відповідальністю Діеффеджі до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (суддя першої інстанції Ващилін Р.О., м. Ужгород, повний текст складено 18.11.2019),

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД Товариства з обмеженою відповідальністю Діеффеджі звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області №0009671403 від 21.12.2018 р., яким підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 337299 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 53764,25 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0009671403 від 21.12.2018 р., яким Дочірньому підприємству Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД Товариства з обмеженою відповідальністю Діеффеджі визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 337299 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 53764,25 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь Дочірнього підприємства Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД Товариства з обмеженою відповідальністю Діеффеджі судовий збір в розмірі 5865,95 грн сплачений відповідно до платіжного доручення №597 від 10 травня 2019 року.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просив скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог й постановити нове - про відмову в позові. Обґрунтовуючи незгоду, зазначив, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що згідно поданих документів позивачем у період з 01.01.2015 по 30.06.2018 було придбано товарно-матеріальні цінності (дрова букові колоті у пачках) у ФОП ОСОБА_1 в обсязі 1637,764 м куб. До заперечення на акт перевірки та до суду було подано товарно-транспортні накладні, які під час перевірки не надавалися. Однак, видаткові накладні містять тільки загальну кількість відвантажених дров. У накладних ручкою зроблено запис зведена та прикріплено декілька товарно-транспортних накладних, в яких номер проставлено через дріб. Зазначене свідчить про дооформлення первинних документів з метою підтвердження реальності операцій, що відбулись. Відповідно до товарно-транспортних накладних поставка здійснювалася ФОП ОСОБА_1 транспортним засобом ЗІЛ. Однак згідно автомобіль за зазначеною фізичною особою-підприємцем не зареєстровано. Жодних доходів на користь власника транспортного засобу продавець не виплачував. Заявлена кількість товару фізично не могла перевозитися на вказаному в товарно-транспортних накладних транспортному засобі з огляду на його габарити. Враховуючи значні обсяги поставки дров колотих, відсутність у ФОП ОСОБА_1 працівників та транспортних можливостей, незначні проміжки в часі постачання, зроблено обґрунтований висновок про не підтвердження позивачем факту постачання вказаного товару. Отже, апелянт вважає оскаржуване повідомлення -рішення про донарахування позивачу податку на прибуток правомірним.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій зазначено про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення і безпідставність доводів фіскального органу.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином завчасно повідомлені про час та місце судового розгляду, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, відомостями про надіслання та отримання судових повісток електронною поштою на офіційну адресу й телефонограмою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Головного управління ДФС у Закарпатській (далі - ГУ ДФС У Закарпатській області) у період з 24 жовтня 2018 року по 13 листопада 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД Товариства з обмеженою відповідальністю Діеффеджі (далі - ДП 2Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт №1191/07-16-14-01/32545544 від 28.11.2018 (том 2 а.с. 193 - 238).

Згідно акту встановлено порушення ДП Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД , в тому числі, вимог п. 6, 7, 8, 18 П(с)БО 16 Витрати , п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в розмірі 385908,00 грн., у тому числі: 2015 рік - 122242,00 грн, І квартал 2016 року - 47763,00 грн; ІІ квартал 2016 року - 29462,00 грн; ІІІ квартал 2016 року - 28088,00 грн; ІV квартал 2016 року - 14322,00 грн; І квартал 2017 року - 23731,00 грн; ІІ квартал 2017 року - 32333,00 грн; ІІІ квартал 2017 року - 25219,00 грн; ІV квартал 2017 року - 14139,00 грн; І квартал 2018 року - 25344,00 грн; ІІ квартал 2018 року - 23265,00 грн.

ДП "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" подало до ГУ ДФС у Закарпатській області заперечення на акт перевірки та надало додатково товарно-транспортні накладні, які були відсутні при перевірці.

З урахуванням розгляду наданих заперечень контролюючим органом встановлено порушення вимог п. 6, 7, 8, 18 П(с)БО 16 Витрати , п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в розмірі 337299,00 грн, у тому числі: 2015 рік - 122242,00 грн, І квартал 2016 року - 47763,00 грн; ІІ квартал 2016 року - 29462,00 грн; ІІІ квартал 2016 року - 28088,00 грн; ІV квартал 2016 року - 14322,00 грн; І квартал 2017 року - 23731,00 грн; ІІ квартал 2017 року - 32333,00 грн; ІІІ квартал 2017 року - 25219,00 грн; ІV квартал 2017 року - 14139,00 грн (том 2 а.с. 190).

21 грудня 2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009671403, яким за порушення вимог п. 6, 7, 8, 18 П(с)БО 16 Витрати , п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 391063,25 грн., в тому числі, 337299 грн за основним платежем та 53764,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 14).

Не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався правом на його адміністративне оскарження та подав скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої рішенням №9630/6199-99-11-04-01-25 від 27.02.2019 податкове повідомлення-рішення №0009671403 залишено без змін (том 2 а.с. 188 - 192).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність вказаного рішення з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків посадових осіб контролюючого органу про зменшення позивачем бази оподаткування податком на прибуток внаслідок безпідставного включення позивачем до складу витрат підприємства вартості придбаних від ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей (деревини) у сумі 1873884,23 грн. за період 2015 - 2017 рр.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі й наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для проведення відповідних господарських операцій, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави, зокрема у вигляді податкового кредиту.

Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Як видно з матеріалів справи, 12 січня 2015 року між ДП "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до предмету якого продавець передає у власність покупця дрова твердолистяної породи, а покупець приймає та оплачує їх (том 2 а.с. 174 - 179 ).

Згідно з умовами доповнення №1 до договору купівлі-продажу №1 від 12.01.2015, місцем фактичної передачі товару визначається м. Перечин. Підтвердженням товару по кількості та якості є підпис матеріально-відповідальної особи на супровідних документах.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що продавець зобов`язаний погрузити на свій вантажний автотранспорт товар покупцеві за даним договором до 31.12.2015.

Доповненням №1 до договору купівлі-продажу №1 від 12.01.2015 п. 4.2 договору було викладено в наступній редакції: Кожна партія товару супроводжується оформленням окремої товаро-транспортної накладної. На підставі товаро-транспортної накладної на кожну поставку протягом для оформляється 1 (одна) видаткова накладна, 1 (одна) зведена товаро-транспортна накладна, рахунок. Для оформлення сертифікату про походження Продавець повинен надати оригінали товаро-транспортних накладних на дрова від ДЛГ та специфікації до них форми ЛГ-25. Після виготовлення сертифікату про походження надані товаро-транспортні накладні буде повернуто продавцю .

Договори аналогічного змісту було укладено між сторонами також 04 січня 2016 року та 03 січня 2017 року (том 2 а.с. 180 - 187).

На виконання умов укладених договорів у період з січня 2015 року по жовтень 2017 року ДП "Дж.Д.Ф. Сервіс ЛТД" придбало від ФОП ОСОБА_1 дрова букові колоті в пачках, загальною вартістю 1873884,23 грн, що супроводжувалось оформленням товарно-транспортних накладних, рахунків та накладних (том 1 а.с. 15 - 249,. 1; том 2 а.с. 1 - 146 том 3 а.с. 25 - 98).

Вказані первинні документи складені з дотриманням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підписані уповноваженими особами та скріплені печатками.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних постачання товару здійснювалося безпосередньо контрагентом позивача - підприємцем ОСОБА_1 , який безпосередньо був водієм вантажного автомобіля марки ЗІЛ і здійснював перевезення з пункту розвантаження в м. Перечин до пункту навантаження в цьому ж місті.

На накладних на товар наявні печатки Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства про видачу сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій.

Зазначене також спростовує доводи апелянта про складання вказаних документів з метою підтвердження неіснуючих операцій.

Судом також встановлено, що транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ 554 НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , належний громадянину ОСОБА_2 , на якому здійснювалося транспортування товару знаходився у розпорядженні ОСОБА_1 на підставі довіреності від 24.11.2008, виданої з урахуванням довіреності на користування та розпорядженні автомашиною від 20.07.2007 р., виданої на ім`я останнього власником транспортного засобу ОСОБА_3 (том 3 а.с. 20 - 21).

Оплата за придбаний товар була проведена в повному обсязі, що підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками (том 2 а.с. 147 - 173). Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Отже, операції по придбанню від ФОП ОСОБА_1 лісоматеріалів підтверджені належними первинними документами, форма та зміст яких відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, апеляційний суд зауважує, що доводи апелянта про проставлення номерів деяких накладних через дріб не свідчить про фальсифікацію вказаних документів.

Також, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про відсутність потенційних можливостей перевізника здійснити перевезення всього обсягу товару автомобілем ЗІЛ -ММЗ НОМЕР_3 , оскільки товарно-транспортні накладні оформлені окремо на кожну поставку товару в межах одного дня та зведені за день. При цьому, зазначене не виключає перевезення товару декількома партіями в межах одного населеного пункту. Обсяг кожної з таких окремих поставок, відповідно до інформації, наявної в товарно-транспортних накладних, не перевищує технічні можливості об`єму кузова зазначеного транспортного засобу.

Також, суд першої інстанції правильно відхилив доводи контролюючого органу на відсутність в ФОП ОСОБА_1 найманих працівників, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, оформлення та обліку трудових відносин з найманими працівниками не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, як видно з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 самостійно здійснював перевезення товару на вантажному автомобілі.

При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує те, що нормами ПК України регламентовано презумпцію добросовісності платника податків, яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Вказане кореспондується також з нормами процесуального законодавства, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем під час розгляду даної справи не було надано доказів безтоварності операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 .

Натомість позивачем надано всі належні первинні документи, оформлені відповідно до законодавчих вимог, що відповідно до норм податкового законодавства є підставою для віднесення господарської операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_1 до складу витрат підприємства.

Апеляційний суд також зауважує, що суд першої інстанції правильно встановив факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, адже в самому акті перевірки ГУ ДФС у Закарпатській області від 28 листопада 2018 року № 1191/07-16-14-01/3254544 вказано про подальшу реалізацію позивачем придбаного товару, а саме здійснення експорту відходів деревини букової для опалення і отримання доходу за наслідками таких операцій.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення .

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар Д. М. Старунський Повний текст постанови складено 05 березня 2020 року.