Рішення

від 15.11.2019 по справі 280/4206/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2019 року Справа № 280/4206/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд.147, код ЄДРПОУ 20508338)

до: Науково-виробничого повного товариства Конструкторське бюро інформаційних систем (69076, м.Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, буд.42, кв.50, код ЄДРПОУ 23848709)

про: стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Науково-виробничого повного товариства Конструкторське бюро інформаційних систем (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році у розмірі 90734,87 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2019 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.09.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження 17.10.2019 з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 17.10.2019 розгляд справи було відкладено на 31.10.2019.

В судовому засіданні розгляд справи було відкладено на 14.11.2019.

Позивач у судове засідання не з`явився, направив суду клопотання (вх. №47784 від 14.11.2019) про розгляд справи за відсутності його представника. Згідно з вимогами позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році у розмірі 90734,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон України № 875), Господарським кодексом України. Зазначено, що відповідачем самостійно визначено кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у нього, проте станом на кінець звітного періоду відповідач не виконує нормативи щодо працевлаштування інвалідів, внаслідок чого до нього застосовано адміністративно - господарські санкції та нараховано пеню в розмірі 90734,84 грн. З наведених підстав просить позов задовольнити.

Представник відповідача направив на адресу суду заяву (вх. №47864 від 14.11.2019) про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 13.11.2019 (вх. №47490 від 13.11.2019). В обґрунтування заперечень вказано, що у період з 20.03.2018 по 12.10.2018 та з 19.10.2018 по 29.03.2019 на підприємстві відповідача працював інвалід 3 групи з дитинства ОСОБА_1 . Більш того, відповідач вказував на те, що оскільки звільнилась посада, яку займав ОСОБА_1 , підприємством були направлені листи до Запорізького міського центру занятості про направлення на посаду майстра по обслуговуванню житлових будинків, особи яка має робочу групу інвалідності, з метою укомплектування штату.

Поміж іншого, відповідач вказав на допущену помилку при оформленні звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (за формою № 10-ПІ) в рядках: "середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність", "кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", де проставлено 0 осіб, замість 1 особи.

Посилаючись на норми ст. 18 Закону України №875, зазначає про відсутність обов`язку у відповідача здійснювати пошук інвалідів для працевлаштування. Враховуючи відсутність вини з його боку щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, застосування суб`єктом владних повноважень адміністративно господарських санкцій та пені вважає незаконним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Науково-виробниче повне товариство Конструкторське бюро інформаційних систем відноситься до суб`єктів, яким, відповідно до ст. 19 Закону України № 875, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 15.08.2019 було подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за Формою № 10-ПІ за 2018 рік (а.с.5, 18).

Із поданого позивачем звіту форми № 10-ПІ вбачається наступне:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 23 особи;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить - 0;

- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1;

- фонд оплати праці штатних працівників становить 1931,6 грн.;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника 83982,61 грн.

Позивач зазначає, що за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України №875 (відповідач повинен був працевлаштувати 1 інваліда, однак працевлаштував 0), Науково-виробниче повне товариство Конструкторське бюро інформаційних систем має сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 83982,61 грн. Також, за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нарахована відповідачу пеня в сумі 6752,26 грн.

Відповідачем у добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Так, Закон України №875 визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч.1 ст.19 Закону України №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст.19 Закону України №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до поданого відповідачем звіту за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 23 особи, таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України №875, у відповідача повинна складати 1 особу.

Згідно приписів ч.1 ст.20 Закону України №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій стало те, що кількість працюючих у відповідача інвалідів протягом 2018 року становила 0 осіб замість 1-ї.

Разом з тим, статтею 18 Закону України №875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.18-1 Закону України №875, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу норм Закону України №875 вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у ст. 18 Закону України №875.

Судом встановлено, що у період з 20.03.2018 по 12.10.2018 та з 19.10.2018 по 29.03.2019 на підприємстві відповідача працював інвалід 3 групи з дитинства ОСОБА_1 (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 06.12.2017 (а.с.61)), про що свідчать повідомлення про прийняття працівника на роботу від 19.03.2018 та 18.10.2018 (а.с. 59,60, відповідно), записи у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с. 62-63).

Відповідно до довідки №11 від 30.10.2019, виданої Науково-виробничим повним товариством Конструкторське бюро інформаційних систем , ОСОБА_1 був прийнятий на роботу майстром наказом по ПНВП КБІС від 19.03.2018 № 29п з 20.03.3018 та звільнився 12.10.2018, у зв`язку з закінченням терміну трудового договору . (а.с. 58).

Крім того, матеріали справи також містять листи відповідача № 27 від 10.10.2018, № 1 від 07.01.2019, № 8 від 10.04.2019, № 28-1 від 02.10.2019, які були направлені ним до Запорізького міського центру зайнятості, якими, з метою укомплектування штату, а саме забезпеченню працевлаштування необхідною кількістю інвалідів відповідно до норм діючого законодавства де відповідач просив направити на посаду майстра по обслуговуванню житлових будинків, який має робочу групу інвалідності (а.с. 64-67).

Отже, з 20.03.2018 по 12.10.2018 та з 19.10.2018 по 29.03.2019 на підприємстві Науково-виробничого повного товариства Конструкторське бюро інформаційних систем працювала одна особа з інвалідністю, як того вимагає Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Враховуючи обставини справи, що підтверджується долученими до справи доказами, суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, а тому підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій також не має.

У відповідності до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За результатами судового розгляду адміністративної справи, суд дійшов висновку, що відповідачем вживались дії щодо працевлаштування у 2018 році осіб з інвалідністю, що зумовлює відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

А відтак, твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується матеріалами справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд.147, код ЄДРПОУ 20508338) до Науково-виробничого повного товариства "Конструкторське бюро інформаційних систем" (69076, м.Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, буд.42, кв.50, код ЄДРПОУ 23848709) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15.11.2019.

Суддя І.В.Садовий