Постанова
від 05.02.2020 по справі 280/4206/19
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/4206/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,

за участю сторін (представників): представники сторін не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року (суддя 1-ї інстанції Садовий І.В.) у справі №280/4206/19 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Науково-виробничого повного товариства "Конструкторське бюро інформаційних систем" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Науково-виробничого повного товариства "Конструкторське бюро інформаційних систем" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році у розмірі 90734,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем самостійно визначено кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у нього, проте станом на кінець звітного періоду відповідач не виконує нормативи щодо працевлаштування інвалідів, внаслідок чого до нього застосовано адміністративно - господарські санкції та нарахована пеня в розмірі 90734,84 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні . Скаржник вказує, що законодавством чітко встановлено, що підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, що не виконане відповідачем. Державна служба зайнятості та інші органи працевлаштування покликані лише сприяти працевлаштуванню інвалідів, а не забезпечувати цей норматив.

В судове засіданні учасники справи не з`явились. Повідомлені про день та час розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вказану норму законодавства, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу справи № 280/4206/19 не здійснювалось.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Науково-виробниче повне товариство Конструкторське бюро інформаційних систем відноситься до суб`єктів, яким відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 15.08.2019 подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за Формою № 10-ПІ за 2018 рік (а.с.5, 18).

Із поданого позивачем звіту форми № 10-ПІ вбачається наступне: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 23 особи; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1; фонд оплати праці штатних працівників становить 1931,6 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника 83982,61 грн.

Позивач зазначає, що за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України №875 (відповідач повинен був працевлаштувати 1 інваліда, однак працевлаштував 0), Науково-виробниче повне товариство Конструкторське бюро інформаційних систем має сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 83982,61 грн. Також, за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нарахована відповідачу пеня в сумі 6752,26 грн.

Відповідачем у добровільному порядку не здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, у зв`язку із чим, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не допущено порушення приписів статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , оскільки останнім вживались дії щодо працевлаштування у 2018 році осіб з інвалідністю, що зумовлює відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Суд визнає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно зі ст. 17 цього Закону метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою (стаття 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ).

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Відповідно до поданого відповідачем звіту за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 23 особи, таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України № 875, у відповідача повинна складати 1 особу.

Так, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Оскільки у відповідача не працевлаштовано інвалідів відповідачем згідно зі ст. 20 цього Закону нараховані адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій самостійно не нарахована та не сплачена.

У зв`язку з несплатою суми адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу), позивачем нарахована пеня відповідно до ст. 20 цього Закону і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій стало те, що кількість працюючих у відповідача інвалідів протягом 2018 року становила 0 осіб замість 1-ї.

Разом з тим, статтею 18 Закону України № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів ст.18-1 Закону України № 875, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, з положень Закону не вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обов`язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18.

Так у період з 20.03.2018 року по 12.10.2018 року та з 19.10.2018 року по 29.03.2019 року на підприємстві відповідача працював інвалід 3 групи з дитинства ОСОБА_1 (пенсійне посвідчення №3454311971 від 06.12.2017 року (а.с.61)), про що свідчать повідомлення про прийняття працівника на роботу від 19.03.2018 року та 18.10.2018 року (а.с. 59,60), записи у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 62-63).

Згідно довідки №11 від 30.10.2019 року, виданої Науково-виробничим повним товариством Конструкторське бюро інформаційних систем , ОСОБА_1 був прийнятий на роботу майстром наказом по ПНВП КБІС від 19.03.2018 року № 29п з 20.03.3018 року та звільнився 12.10.2018 року, у зв`язку з закінченням терміну трудового договору (а.с. 58).

Матеріали справи також містять листи відповідача № 27 від 10.10.2018 року, № 1 від 07.01.2019 року, № 8 від 10.04.2019 року, № 28-1 від 02.10.2019 року, які направлені ним до Запорізького міського центру зайнятості, якими з метою укомплектування штату, а саме забезпеченню працевлаштування необхідною кількістю інвалідів відповідно до норм діючого законодавства де відповідач просив направити на посаду майстра по обслуговуванню житлових будинків, який має робочу групу інвалідності (а.с. 64-67).

Таким чином, з 20.03.2018 року по 12.10.2018 року та з 19.10.2018 року по 29.03.2019 року на підприємстві Науково-виробничого повного товариства Конструкторське бюро інформаційних систем працювала одна особа з інвалідністю, як того вимагає Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем виконаний обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства, зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, що обумовлює відсутність підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі №280/4206/19 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Науково-виробничого повного товариства "Конструкторське бюро інформаційних систем" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2020року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак

СудТретій апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення05.02.2020
Оприлюднено06.02.2020
Номер документу87386726
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —280/4206/19

Постанова від 05.02.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Малиш Н.І.

Ухвала від 09.01.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Малиш Н.І.

Ухвала від 17.12.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Малиш Н.І.

Рішення від 15.11.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Садовий Ігор Вікторович

Ухвала від 17.10.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Садовий Ігор Вікторович

Ухвала від 18.09.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Садовий Ігор Вікторович

Ухвала від 03.09.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Садовий Ігор Вікторович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні