Рішення

від 18.11.2019 по справі 340/2372/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2372/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагун А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (а.с. 51-54), просить:

- визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького щодо повернення пакету документів для видачі ОСОБА_1 будівельного паспорту забудови земельної ділянки площею 979 кв.м., що розташована в м. Кропивницькому між вулицями Глибка, Курганної, Аксьонкіної та Ушакова, з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації згідно листа від 28.03.2019 № 19-872;

- зобов`язати Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки загальною площею 979 кв.м., що розташована в м. Кропивницькому між вулицями Глибка, Курганної, Аксьонкгної та Ушакова, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі будівельного паспорту з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки Плану зонування території м. Кіровограда, що є порушенням вимог ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки рішення відповідача є законним та обґрунтованим.

Так, розглядаючи подану заяву, відповідачем було встановлено невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (зокрема плану зонування території міста Кіровограда).

З урахуванням зазначеного та керуючись ст. 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", розділу II Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки відповідачем було прийнято рішення про відмову у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки й повернення поданих документів та листом від 28.03.2019 № 19-872 повідомило заявника про встановлені обставини та відсутність підстав для задоволення його заяви (а.с. 104-109).

Позивачем подано заяву про зміну предмету позову (а.с.51-54).

Додатково представником відповідача було подано відзив на заяву про зміну предмета позову, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки рішення відповідача є законним та обґрунтованим (а.с. 125-131).

Ухвалою суду від 25.09.2019 задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача доказів, а саме висновку Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про погодження передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 5872,83 кв.м. ПП Агропромсервіс ,для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться між вулицями Глибка, Курганною, Аксьонкіної та Ушакова (а.с.1-3, 13-14) .

На виконання вимог ухвали суду представником відповідача надано інформацію, що висновок про погодження передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 5872,83 кв.м. ПП Агропромсервіс , що знаходиться між вулицями Глибка, Курганною, Аксьонкіної та Ушакова в архівних матеріалах Управління відсутній (а.с.122).

Суд дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, встановив наступне.

Повноваження Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького визначаються, зокрема, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011, № 3038-VI (далі по тексту - Закон № 3038-VI), Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, від 05.07.2011, № 103 (далі по тексту - Порядок №103).

Відповідно до положень п.п.1,2 ч.1 ст. 27 Закону № 3038-VI, забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт - це комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Порядок надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки визначено ч.4 статтею 27 Закону № 3038-VI та Порядком № 103.

Згідно п. 2.1 розділу II Порядку №103, видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять:

- заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;

- засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;

- ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо);

- проект будівництва (за наявності);

- засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно п. 2.3 розділу II Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно п. 2.4 розділу II Порядку №103 пакет документів для видачі будівельного паспорта повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику, зокрема у разі невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, будівельний паспорт видається на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні будівельного паспорту є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання будівельного паспорту або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору суборенди землі № 108/13 від 19.03.2019 та акту приймання-передачі земельної ділянки, згідно зазначеного договору ОРЕНДАР - приватне підприємство АГРОПРОМСЕРВІС , в особі директора ОСОБА_2 , відповідно до умов договору суборенди землі № 108/13 від 19 березня 2019 року, який укладено на підставі п. 4.110 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року №405 та договору оренди землі від 27.12.2012 року №108 зареєстрованого за №351010004001379 від; 29,12.2012 року в Державному реєстрі земель ПЕРЕДАВ, а СУБОРЕНДАР - ОСОБА_1 ПРИЙНЯВ (-ЛА) в суборенду частину земельної ділянки площею 979 кв.м., із земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:46:355:0059, загальною площею 5 873 кв.м., яка перебуває в оренді у ОРЕНДАРЯ згідно договору оренди землі від 27.12.2012 року №108, зареєстрованого за №351010004001379 від 29.12.2012 року в Державному реєстрі земель, яка знаходиться: між вулицями Глибка, Курганною, Аксьонкіної та Ушакова в місті Кіровограді, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, терміном до 29 грудня 2027 року (а.с. 16-22).

Так, позивач звернувся з заявою до Управління містобудування та архітектури з заявою щодо отримання будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, що знаходиться між вулицями Глибка, Курганною, Аксьонкіної та Ушакова в м. Кропивницькому.

Перевіривши відповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні Управлінням містобудування та архітектури було встановлено, що будівництво житлового будинку за вказаною адресою суперечить плану зонування території міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року № 2456 (а.с. 110-118).

Як вбачається з Плану зонування м. Кіровограда, земельна ділянка, що знаходиться між вулицями Глибка, Курганною, Аксьонкіної та Ушакова в м. Кропивницькому розміщена в рекреаційній зоні активного відпочинку Р-2, вказане підтверджується викопіюванням з Генерального плану та плану зонування міста Кіровограда, що додаються.

Відповідно до Плану зонування міста Кіровограда зона Р-2 - це рекреаційна зона активного відпочинку.

Рекреаційна зона активного відпочинку Р-2 призначена для активних рекреаційних функцій. До них належать міські території загального користування з відповідними об`єктами для активного відпочинку населення та громадські центри.

План зонування передбачає декілька видів використання території - використання та забудова території, що поєднуються за подібністю відповідних ознак. Розрізняються дозволений (переважний, супутній) та допустимий вид використання.

Переважні види використання земельних ділянок в зоні Р-2 є стадіони та фізкультурні майданчики; човнові станції, яхтові клуби; готелі; спеціалізовані спортзали; басейни (криті та відкриті); озеленені території; водно-оздоровчі комплекси; будівлі та споруди адміністративного та господарського призначення.

Супутні переважним видам забудови в рекреаційній зоні активного відпочину Р-2 є споруди комунальної та інженерно-технічної інфраструктури, необхідні для обслуговування даної зони; окремі адміністративно-господарські будівлі; відкриті автостоянки для легкових автомобілів; громадські вбиральні; тимчасові павільйони і кіоски для будь-яких видів роздрібної торгівлі і обслуговування; кафе, заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування; пункти прокату спортивного інвентарю, відповідно обладнанні експозиційні зони, що встановлюються адміністрацією.

Основні види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природнозаповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Оскільки наміри забудови земельної ділянки позивача (будівництво житлового будинку) не входять до переліку переважних та супутніх переважним видам будівництва зони Р-2 наявна підстава для відмови у видачі будівельного паспорта з підстав невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Позивач, в обґрунтування вимог зазначає, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.08.2019 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:46:355:0059 - для колективного житлового будівництва (а.с. 65-74).

Суд зазначає, що позивач допущено підміну понять "відповідність цільовому призначенню земельної ділянки" та "відповідність намірів забудови містобудівній документації"", що є помилковим та спростовується наступним.

Так, на виконання вимог ухвали суду представником відповідача була надана копія листа т.в.о начальника управління-головного архітектора міста, згідно якого висновок про погодження передачі земельної ділянки площею 5872,83 кв. м, розташованої між вулицями Глибка, Курганна, Аксьонкіної та Ушакова, в оренду ПП "Агросервіс" та рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 р. № 405 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" в архівних матеріалах управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького відсутні (а.с. 123).

Питання цільового призначення земельної ділянки врегульоване Земельним кодексом України, зокрема в ч. 1 ст. 20 зазначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Цільове призначення земельної ділянки можна розглядати як, вольовий акт держави, спрямованим на якомога повнішу реалізацію земельно-ресурсного потенціалу належної їй території.

Натомість питання відповідності намірів забудови та визначення спеціальних функціональних зон врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Державними будівельними нормами ДБН - 360-92 Містобудування. Планування і забудова населених пунктів , так відповідно до п. 9) ч. 1 ст. 1 Закону № 3038 план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Основною задачею зонінгу є визначення меж зон і підзон однорідних видів та умов використання на території населеного пункту і встановлення, диференційовано по зонах та підзонах, містобудівних регламентів.

Згідно пункту 6 статті 2 Закону № 3038 планування і забудова територій -діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка, зокрема, передбачає: встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності.

Відповідно до Розділу 3 плану зонування території міста Кіровограда, види використання земельних ділянок або нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними для відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені, у тому числі і за процедурою спеціального погодження.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 28.10.2019 у справі № 820/4909/17 (адміністративне провадження № К/9901/58871/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що Управлінням містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького правомірно, в межах наданих повноважень, з підстави, передбаченої пунктом 2.4. розділу II Порядку №103, а саме: невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, Плану зонування території м. Кіровограда, відмовлено в підготовці будівельного паспорту за заявою позивача.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач відмовляючи позивачу у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, що знаходиться між вулицями Глибка, Курганною, Аксьонкіної та Ушакова в м. Кіровограді (Кропивницькому) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідач відповідають вимогам встановленим ч.2 ст.2 КАС України, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судових витрат, які б підлягали стягненню з позивача на користь відповідача, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 139, 243 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького (вул. Тараса Карпи, 68, м. Кропивницький, 25022, код ЄДРПОУ 02498694) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун