Рішення

від 06.11.2019 по справі 440/1804/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1804/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Солтис О.О.,

представника позивача - Фелоненка Г.М.,

представника відповідача - Фоменка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2019 року Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" /надалі - позивач, ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області/, з урахуванням заяви про уточнення змісту позовних вимог /том 2 а.с. 1/, про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2019 №Ю0003631306 на суму 2089613,88 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.03.2019 №0003641306 в розмірі 1044806,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для винесення оскаржуваних рішень є акт від 04.03.2019 №269/16-31-13-06-14/08680690 про результати документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 та правильності нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018. Позивач вважає, що висновки акту перевірки від 04.03.2019 №269/16-31-13-06-14/08680690 є помилковими, а оскаржувані рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню, посилаючись на те, що Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" не є роботодавцем у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а особи, засуджені до позбавлення волі, не є найманими працівниками Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1804/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази, продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/1804/19 на тридцять календарних днів.

05 липня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /том 1 а.с. 195-198/, у якому представник ГУ ДФС у Полтавської області просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на висновки документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 та правильності нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, оформленої актом перевірки від 04.03.2019 №269/16-31-13-06-14/08680690, у якому зафіксовано порушення позивачем: пунктів 1, 2 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму нарахованого єдиного внеску в загальній сумі 2089613,28 грн. із заробітної плати засуджених (із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску), в т.ч. за жовтень 2016 - 45494,77 грн., за листопад 2016 - 48062,58 грн., за грудень 2016 - 51961,09 грн., за січень 2017 - 90537,09 грн., за лютий 2017 - 98922,33 грн., за березень 2017 - 96613,13 грн., за квітень 2017 - 97443,41 грн., за травень 2017 - 84650,83 грн., за червень 2017 - 85284,03 грн., за липень 2017 - 90540,85 грн., за серпень 2017 - 79006,58 грн., за вересень 2017 - 85063,45 грн., за жовтень 2017 - 91513,69 грн., за листопад 2017 - 95511,76 грн., за грудень 2017 - 88898,23 грн., за січень 2018 - 107867,32 грн., за лютий 2018 - 105590,60 грн., за березень 2018 - 79103,75 грн., за квітень 2018 - 100922,61 грн., за травень 2018 - 119773,19 грн., за червень 2018 - 80665,90 грн., за липень 2018 - 104626,46 грн., за серпень 2018 - 87548,10 грн., за вересень 2018 - 74011,53 грн.; абз. "ґ" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, а саме подання розрахунку не в повному обсязі та з недостовірними відомостями за 4 кв. 2015 - 3 кв. 2018.

Ухвалами суду від 29 серпня 2019 року витребувано докази та на підставі пункту 4 частини 6 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11:00 11 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 11 вересня 2019 року клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання задоволено та підготовче засідання відкладено до 14:00 26 вересня 2019 року.

26 вересня 2019 року до суду надійшло клопотання представника ГУ ДПС у Полтавській області про заміну відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області на ГУ ДПС у Полтавській області на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

26 вересня 2019 року до суду надійшла заява позивача про уточнення змісту позовної заяви від 26.09.2019 /том 2 а.с. 1/.

Ухвалами суду від 26 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Полтавській області про заміну відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області на ГУ ДПС у Полтавській області, прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи заяву позивача про уточнення змісту позовної заяви від 26.09.2019.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09:00 10 жовтня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року витребувано від відповідача докази та на підставі частини 2 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у судовому засіданні до 10:00 06 листопада 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" (ідентифікаційний код 08680690) зареєстроване як юридична особа 09.08.2000 та взяте на облік як платник єдиного внеску у Полтавській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якої наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 19/.

У термін з 29.01.2019 по 25.02.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 та правильності нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 04.03.2019 №269/16-31-13-06-14/08680690 /том 1 а.с. 21-50, том 2 а.с. 91-105/.

В акті перевірки від 04.03.2019 №269/16-31-13-06-14/08680690 зафіксовано порушення ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)":

1) пунктів 1, 2 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму нарахованого єдиного внеску в загальній сумі 2089613,28 грн. із заробітної плати засуджених (із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску), в т.ч. за жовтень 2016 - 45494,77 грн., за листопад 2016 - 48062,58 грн., за грудень 2016 - 51961,09 грн., за січень 2017 - 90537,09 грн., за лютий 2017 - 98922,33 грн., за березень 2017 - 96613,13 грн., за квітень 2017 - 97443,41 грн., за травень 2017 - 84650,83 грн., за червень 2017 - 85284,03 грн., за липень 2017 - 90540,85 грн., за серпень 2017 - 79006,58 грн., за вересень 2017 - 85063,45 грн., за жовтень 2017 - 91513,69 грн., за листопад 2017 - 95511,76 грн., за грудень 2017 - 88898,23 грн., за січень 2018 - 107867,32 грн., за лютий 2018 - 105590,60 грн., за березень 2018 - 79103,75 грн., за квітень 2018 - 100922,61 грн., за травень 2018 - 119773,19 грн., за червень 2018 - 80665,90 грн., за липень 2018 - 104626,46 грн., за серпень 2018 - 87548,10 грн., за вересень 2018 - 74011,53 грн.;

2) абз. "ґ" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, а саме подання розрахунку не в повному обсязі та з недостовірними відомостями за 4 кв. 2015 - 3 кв. 2018.

26.03.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області на підставі акту від 04.03.2019 №269/16-31-13-06-14/08680690 винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0003631306 зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2089613,28 грн. /том 1 а.с. 16/;

- рішення №0003641306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.03.2019, яким до ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" застосовано штрафні санкції в розмірі 1044806,64 грн. /том 1 а.с. 17/.

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України /том 1 а.с. 60-66/.

Рішенням ДФС України від 10.05.2019 №21490/6/99-11-05-02-25 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2019 №Ю-0003631306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.03.2019 №0003641306 ГУ ДФС у Полтавській області залишено без змін, а скаргу ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" від 05.04.2019 №15/05/135/Рб - без задоволення /том 1 а.с. 67-69/.

Позивач не погодився з вимогою Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2019 року №Ю 0003631306 та з рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області №0003641306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 березня 2019 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним вимозі Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2019 року №Ю 0003631306 та рішенню Головного управління ДФС у Полтавській області №0003641306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 березня 2019 року, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами пункту 2 частини 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний : своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Платники єдиного внеску визначені у статті 4 цього Закону.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці : підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону , - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат , які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами .

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 1 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону , встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску , крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частинами 1-4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 3 частини 11 статті 25 цього ж Закону встановлено, що за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, приписи норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовуються виключно до платників єдиного внеску, визначення яких наведено у статті 4 цього Закону, зокрема, до роботодавців : підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Поняття заробітної плати наведено у п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, згідно якого заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом .

Відповідно до п.п. 6 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Порядок використання праці засуджених осіб врегульовано положеннями статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України зі змінами, внесеними Законом України № 1492-VI.II від 07.09.2016: якою визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором) , за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Вказані зміни набрали чинності 08.10.2016 року.

Тобто, з 08.10.2016 виникли юридичні підстави для укладання строкових трудових договорів між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018, який набрав чинності з 28.08.2018, було внесено зміни до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, зокрема частину першу викладено в такій редакції: "Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами".

Таким чином, положеннями статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України в редакції, що діяла з 08.10.2016 по 28.08.2018, передбачалась можливість укладати строкові трудові договори виключно із виправною колонією.

Юридичні підстави для укладання трудових договорів між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг (і відповідні трудові договори в обов`язковому порядку мали бути погоджені з установою виконання покарань) виникли лише з 28.08.2018.

Аналіз наведений норм права дає підстави для висновку, що особою відповідальною за нараховування, обчислення і сплату єдиного внеску, є, зокрема, роботодавець, який використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, нараховує та виплачує застрахованим особам заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як встановлено під час розгляду справи, між позивачем (замовник) та Надержинщинська виправна колонія УДПтСУ в Полтавській області (№65), у подальшому Державна установа "Надержинщинська виправна колонія (№65)" (виконавець) укладались договори на використання праці осіб позбавлених волі для виконання робіт і послуг на виробничих об`єктах організацій та підприємств усіх форм власності №ГЗ/5Г від 04.01.2016 та №3Г-П/Г2 від 03.01.2017 /том 1 а.с. 115-119/, відповідно до умов яких виконавець надає в розпорядження замовника робочу силу з числа осіб позбавлених волі для виконання робіт на підприємстві установи, а також договір про залучення засуджених до суспільно корисної праці №4Г-П/3Г від 02.01.2018 /а.с. 119-120/, за умовами якого виконавець надає у розпорядження замовника для залучення до суспільно-корисної праці в місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, засуджених, які мають бажання бути залученими до оплачуваної праці та уклали строковий трудовий договір з виконавцем.

Відповідно до умов договорів №ГЗ/5Г від 04.01.2016 та №3Г-П/Г2 від 03.01.2017 на підставі звітів про осіб позбавлених волі до праці на підприємстві - здійснюють перерахування грошових коштів на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України на ім`я установи за місцем їх обслуговування за напрямками, зазначеними у договорах.

Згідно з п. 4.1 договору №4Г-П/3Г від 02.01.2018 праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

На виконання умов вказаних вище договорів в розпорядження замовника було надано засуджених до позбавлення волі осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт /том 1 а.с. 91-114, том 2 а.с. 3-11/.

Відповідно до даних актів визначались загальні суми заробітку, які підлягали перерахуванню на рахунки Надержинщинської виправної колонії УДПтСУ в Полтавській області (№65), у подальшому Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)", та зарахуванню на особові рахунки засуджених.

Тобто, позивач не здійснював оплату роботи засуджених осіб безпосередньо, натомість відповідні кошти, в силу вимог договорів, перераховувались на рахунки установи виконання покарань у відповідності до умов договорів про залучення засуджених осіб та в подальшому саме установа виконання покарань здійснювала відповідні виплати засудженим, з якою і були укладені відповідні строкові трудові договори з засудженими.

Матеріалами справи підтверджено, що строкові трудові договори укладалися між засудженими особами та Державною установою "Надержинщинська виправна колонія (№65)" /том 2 а.с. 30-31, 34-36, 39-40, 106-107/.

Доказів того, що позивач є роботодавцем для засуджених та укладав з ними строкові трудові договори відповідачем не надано, як не надано і доказів укладення між засудженими та позивачем цивільно-правових договорів.

У акті перевірки зафіксовано, що перерахування коштів за укладеними договорами з Надержинщинською виправною колонією УДПтСУ в Полтавській області (№65), у подальшому Державною установою "Надержинщинська виправна колонія (№65)", здійснювалося на рахунки саме Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" /том 1 а.с. 38-41/.

Тобто, позивач не укладав з засудженими строкових трудових договорів або цивільно-правових договорів, не виплачував засудженим заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", або суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, а отже, у перевіряємому періоді позивач не був роботодавцем для засуджених та не мав статусу платника єдиного внеску у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд зауважує, що положеннями статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).

Згідно пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПК України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, визначений п. 168.1 ст. 168 ПК України.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Положеннями п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

В силу положень ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Аналіз наведений норм права дає підстави для висновку, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Таким чином, у правовідносинах щодо організації залучення до суспільно-корисної оплачуваної праці засуджених, які відбувають покарання в Державній установі "Надержинщинська виправна колонія (№65)", позивач, виступаючи замовником перед установою виконання покарань, не є роботодавцем, а тому відповідно не має статусу податкового агента у правовідносинах, пов`язаних із використанням праці засуджених.

Відтак, сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб-засуджених не є підставою для автоматичного нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, оскільки позивач у перевіряємому періоді не мав статусу податкового агента у правовідносинах, пов`язаних із використанням праці засуджених.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що податок на доходи фізичних осіб сплачувався позивачем на виконання умов договорів, укладених з Надержинщинською виправною колонією УДПтСУ в Полтавській області (№65), у подальшому Державною установою "Надержинщинська виправна колонія (№65)", якими передбачалося проведення всіх відрахувань та відшкодувань з заробітку засуджених.

Слід зазначити, що за приписами частини 5 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суми , зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Тобто єдиний внесок нараховується на відповідні суми, а не відраховується із заробітку, а умовами укладених договорів не передбачалося нарахування та сплата позивачем замість виправної колонії, з якою у засуджених осіб були укладені строкові трудові договори, сум єдиного внеску.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача про правомірність оскаржуваних рішень з посиланням на те, що позивачем сплачувався податок на доходи фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

У ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних у даній справи вимоги та рішення.

Підсумовуючи все вищевикладене, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, враховуючи відсутність у позивача обов`язку щодо нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску та, відповідно, відсутності правових підстав для застосування до позивача відповідних штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2019 року №Ю 0003631306 та рішення №0003641306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 березня 2019 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що спірні рішення суб`єкта владних повноважень є правовими актами індивідуальної дії, та згідно п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог про скасування вимоги та рішення, натомість визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2019 року №Ю 0003631306, а також визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0003641306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 березня 2019 року.

Таким чином, позовні вимоги ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 19210 грн., що підтверджується платіжним дорученням №441 від 16 травня 2019 року /том 1 а.с. 7/.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене, при задоволенні позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" (ідентифікаційний код 08680690, вул. Паркова, 14, село Божківське, Полтавський район, Полтавська область, 38734) до Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про скасування вимоги та рішення -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2019 року №Ю 0003631306.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0003641306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 березня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№65)" витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 18 листопада 2019 року.

Суддя С.С. Сич