Постанова

від 12.11.2019 по справі 924/1147/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 924/1147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Міщенко І.С., Кушнір І.В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та представників: позивача: Бойченка О.В. , відповідача: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Матвійчука Олексія Юрійовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 924/1147/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім - 4" про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 353 005, 46 грн. згідно з кредитним договором від 15.03.2012 № 116-2012, В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім - 4" 353 005, 46 грн заборгованості зі сплати процентів за кредитним договором № 31-2012 від 28.02.3012.

Господарський суду Хмельницької області дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, тому рішенням від 19.03.2019 позов задовольнив.

Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку, визнав наданий позивачем розрахунок таким, що не можна вважати обґрунтованим розрахунком позовних вимог, оскільки він не містить інформації, за який саме період і на яку суму боргу нарахована сума грошових коштів, які є, за твердженням позивача, процентами за користування кредитом. З огляду на неподання позивачем витребуваних судом апеляційної інстанції доказів, які необхідні для вирішення спору, апеляційний суд постановою від 06.06.2019 рішення місцевого суду скасував, а позов залишив без розгляду.

Судами обох встановлено, що 15.03.2012 між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитором) та приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма імені Потриваєва" (позичальником) укладено кредитний договір № 116-2012 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 40000000,00 грн., а позичальник зобов`язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов`язки, визначені цим договором. Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 06.02.2013 включно (п. 1.3. договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується). Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок № НОМЕР_1 , не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту. Процентна ставка за кредитом може бути змінена кредитором у випадках та в порядку, що передбачені статтею 3 цього договору (п. 2.2. - 2.5. договору).

В обґрунтування заявлених у даній справі вимог, позивач зазначив, що на виконання вимог кредитного договору №116/2012 від 15.03.2012 банк, виконав свої зобов`язання в повному обсязі. Однак, позичальником в порушення умов кредитного договору (зі змінами та доповненнями до нього постійно) не додержано строків здійснення оплати за кредитом та процентами за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Обґрунтовуючи розрахунок своїх вимог, позивач в уточненій позовній заяві, поданій після закриття підготовчого провадження, зазначив, що враховуючи п. 6.5. Кредитного договору, він просить суд стягнути частину заборгованості, а саме, 353 005,46 грн. процентів за період користування кредитом з 15.03.2012 по 31.03.2018, згідно із розрахунком, що доданий до позовної заяви.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою заява не є заявою про зміну підстав або предмету позову, збільшення чи зменшення позовних вимог, відтак, з огляду на зміст ст. 207 ГПК України, прийняв її, та розглянув справу з урахуванням уточнених вимог.

Однак суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку, зазначив, що право позивача на уточнення позовної заяви може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді шляхом подання до суду відповідної письмової заяви.

За висновком апеляційного суду, суд першої інстанції в підготовчому провадженні, а також розглядаючи позов по суті, не витребував обґрунтованого розрахунку позовних вимог, а вийшов з приблизних оцінок розміру позовних вимог, що є неприпустимим з огляду на характер спірних правовідносин, які виникли з кредитного договору.

Апеляційним судом зазначено, що кредитні правовідносини виникають внаслідок укладення кредитного договору, який за змістом ст. 1054 Цивільного кодексу, є договором про надання банком або іншою фінансовою установою (кредитодавцем) позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. відтак, однією з істотних умов договору є розмір кредиту та розмір процентів , які визначені договором за користування кредитом. Таким чином, у коло обставин, які досліджуються і встановлюються судом у справах, що випливають з кредитних правовідносин, входить сума боргу, нарахована позивачем у відповідності з умовами договору, яка не може бути визначена приблизно (неточно).

Судом апеляційної інстанції було зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни надати апеляційному суду письмові пояснення щодо розрахунку відсотків за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. Однак, таких пояснень суду апеляційної інстанції не надано.

За висновком апеляційного суду, ігнорування стороною вимог суду щодо надання вичерпних пояснень щодо предмета спору унеможливлює встановлення істини у цій справі і забезпечення судового розгляду у відповідності до задекларованих у статті 2 ГПК України засад господарського судочинства, тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишив позов без розгляду, у зв`язку з тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Не погоджуючись з висновком апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

За доводами скаржника, наданий ним розрахунок є обґрунтованим, формується автоматично, без можливості якимось чином вплинути на зазначені в ньому суми та періоди заборгованості, вважає, що поданою ним заявою лише уточнено позовні вимоги, не змінено ані предмет, ані підставу позову, відтак судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано обґрунтоване рішення місцевого суду та залишено позов без розгляду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в порядку ст. 300 ГПК України в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 162 цього Кодексу у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві може бути наведено й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За висновком місцевого суду, з наданого позивачем розрахунку розміру позовних вимог вбачається, що враховуючи проведені відповідачем часткові оплати, заборгованість по сплаті процентів, яку він просить стягнути з відповідача, виникла з листопада 2014 року; відповідачем даного твердження не спростовано жодними доказами.

Також судом зазначено, що встановлені ним обставини свідчать про правомірність нарахування 10% річних з листопада 2014 року, а не 26% як вказано у розрахунку. При цьому суд зазначив, що починаючи з 28.12.2015 позивачем не здійснюється погашення процентів за користування кредитом, а тому сума боргу за процентами навіть з розрахунку 10% річних не може бути меншою заявленої позивачем у позові.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивач не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, зокрема, для розрахунку дійсного розміру заборгованості та періоду, за який вона нарахована, при цьому не зазначив, яких саме доказів не вистачає для всебічного та повного розгляду позову у даній справі, та не обґрунтував, з чого випливає висновок про неналежність розрахунку, поданого позивачем, та про приблизність розміру стягнутих місцевим судом сум грошових коштів.

Між тим матеріалами справи не підтверджено посилання апеляційного суду на відсутність в цьому розрахунку "указівки, за який саме період і на яку суму боргу нарахована сума грошових коштів, які є, за твердженням позивача, процентами за користування кредитом". Водночас, апеляційний суд належним чином не мотивував, в чому полягає помилковість позиції місцевого господарського суду, який дійшов висновку, що в наданому позивачем розрахунку зазначено всю інформацію, необхідну для перевірки обґрунтованості заявлених вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок місцевого суду щодо можливості розгляду позовної заяви на підставі наданого позивачем розрахунку, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовної заяви, яка не містить ані інших вимог, ані інших підстав позову.

Щодо висновку апеляційного суду, то колегія суддів вважає, що він зроблений з неправильним застосуванням норм процесуального права, адже обставини, зазначені судом в якості підстави для залишення позову без розгляду не підтверджено наявними матеріалам справи. Між тим, в силу приписів ст.ст. 86, 210, п. 2 ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції, зобов`язаний був надати оцінку обставинам, встановленим судом першої інстанції, перевірити наданий позивачем розрахунок на відповідність його вимогам законодавства та умовам договору, та у разі виявлення невідповідностей, навести мотиви відхилення наявних доказів у справі, та зробити висновок з приводу правильності чи неправильності застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції зроблено помилкові висновки, про неможливість вирішення спору на підставі наявних серед матеріалів справи доказів, у зв`язку з чим безпідставно залишено без розгляду позов та передчасно скасовано рішення місцевого господарського суду у даній справі, оскаржена позивачем постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Матвійчука Олексія Юрійовича задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 924/1147/18 скасувати, справу передати до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Міщенко І.С. Кушнір І.В.