Постанова

від 13.11.2019 по справі 761/10967/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2019 року місто Київ

справа № 761/10967/18

провадження №22-ц/824/11773/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Махлай Л.Д. , Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гамор Наталією Вікторівною

на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 12 червня 2019 рокуухвалене у складі судді Савицького О.А.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення 1056529 грн.57 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 11 жовтня 2014 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. та зареєстрований в реєстрі за № 230. Договір був укладений від імені позивачки, яка на той час була власником земельної ділянки, ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 як покупцем, які є чоловіком та дружиною.

Про укладення договору позивачу було невідомо, вона присутня при укладенні договору не була, ОСОБА_3 виступав від імені продавця на підставі довіреності від 26 вересня 2014 року.

Згідно з п.2.1 договору продаж земельної ділянки провадиться за ціною 498808 грн.37 коп., яку ОСОБА_2 повинна була сплатити ОСОБА_1 повністю до підписання договору.

Позивачка категорично стверджує, що їй не були сплачені грошові кошти за земельну ділянку.

Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути суму, що відповідає вартості земельної ділянки, а також три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 12 червня 2019 року, описки в якому виправлено ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 11 липня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення коштів.

Не погоджуючись з таким рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, посилалась на те, що матеріали справи не містять жодного підтверджуючого доказу щодо сплати коштів за земельну ділянку. В судовому засіданні 12 червня 2019 року представником ОСОБА_2 було підтверджено, що грошові кошти за договором отримав ОСОБА_3 , а не позивач, однак доказів такого отримання як і доказів передання коштів позивачу відповідачем надано не було. Апелянт вважає, що належним та допустимим доказом, який підтверджує факт розрахунку між фізичними особами за договором купівлі-продажу на суму, яка перевищує 150000 грн. є відповідні документи з відмітками банківської установи про здійснення безготівкового розрахунку, які в тому числі мали бути пред`явлені приватному нотаріусу для здійснення нотаріального посвідчення такого договору, будь-які інші докази не можуть підтверджувати факт розрахунку за договором, оскільки законодавством, а саме постановою Правління НБУ від 6 червня 2013 року № 210 встановлено, якими засобами доказування мають бути підтверджені відповідні обставини.

Відсутність в договорі умов щодо здійснення розрахунків за договором в безготівковій формі (в тому числі, у вигляді окремого застереження нотаріуса про повідомлення осіб про вимоги чинного законодавства України щодо безготівкового розрахунку) та перевірку нотаріусом факту щодо розрахунку безготівковим шляхом, додаткового та беззастережно доводить, що розрахунки із позивачем за договором здійснені не були та, що позивач не отримувала кошти за земельну ділянку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Різник О.О. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 - третя особа ОСОБА_3 також просив рішення суду залишити без змін.

В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.95 т.2, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу в його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Забродський В.В. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Різник О.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом установлено, що 11 жовтня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку, площею 3,384 га, кадастровий номер 3223182000:05:004:0005, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Григорівська сільська рада, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Вказаний договір від імені позивача був укладений ОСОБА_3 на підставі довіреності від 26 вересня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Нікітенко В.В., зареєстрованої в реєстрі за № 3030.

Відповідно до п.2.1 договору продаж земельної ділянки провадиться за ціною 498808,37 грн., які покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку.

Крім того, судом установлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., зареєстрований в реєстрі за № 230. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 по 243 грн.60 коп. сплаченого ОСОБА_5 судового збору при зверненні до суду з позовом.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2014 року, який за своєю формою, змістом відповідає вимогам закону, та рішеннями судів визнаний дійсним, беручи до уваги що відповідно до п.2.1 якого, продаж земельної ділянки провадиться за ціною 498808 грн.37 коп., які покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору та сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану земельну ділянку, а тому суд дійшов висновку, що відповідач сплатив позивачу грошові кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2014 року.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на їх правильність не впливають.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст.628 цього Кодексу.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Установлено, що між сторонами 11 жовтня 2014 року укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки. Від імені продавця ОСОБА_1 договір підписаний ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності.

Ні довіреність, на договір купівлі-продажу недійсними не визнані.

Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу передбачено, що ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, а ОСОБА_2 приймає у власність земельну ділянку, площею 3,3840 га і сплачує за неї оговорену цим договором грошову суму. За умовами договору продаж земельної ділянки провадиться за 498808,37 грн., які покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку ( п.2.1 договору).

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують сплату коштів за земельну ділянку на підставі договору, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки факт проведення розрахунку до підписання договору підтверджується самими умовами договору, який недійсним не визнаний.

Сам по собі факт проведення розрахунку при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки в готівковій формі, а не в порядку , передбаченому Постановою Національного банку України від 6 червня 2013року № 210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою , не спростовують висновки суду про те, що кошти за земельну ділянку були передані покупцем продавцю до укладення договору.

Посилання представника позивача на неправомірність дій нотаріуса при посвідченні договору купівлі-продажу не заслуговують на увагу у цій справі, оскільки дії нотаріуса, які в установленому законом порядку не оскаржені, не можуть впливати на права та обов`язки сторін договору, в тому числі і щодо проведення між ними розрахунків.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено обставини щодо порушення відповідачем прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, а відповідачем надано належні та допустимі докази, які спростовують доводи позивача, є законним і обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з`ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Гамор Наталією Вікторівною - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 12 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 15 листопада 2019 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д.Махлай

А.М. Стрижеус