Постанова

від 13.11.2019 по справі 21/150-10

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. Справа№ 21/150-10

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Плисецький гранітний кар`єр та Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк Укргазбанк

на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2019

у справі № 21/150-10 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк Укргазбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Плисецький гранітний кар`єр

про стягнення 929 229,03 євро

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2011 у справі №21/150-10, залишеним без змін постановою Київського апеляційного Господарського суду від 15.02.2012, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Плисецький гранітний кар`єр (далі - ТОВ Плисецький гранітний кар`єр , відповідач, боржник) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк (далі - АБ Укргазбанк , позивач, стягувач):

- 653 117 євро 00 євроцентів заборгованості по сплаті кредиту, 67 127 євро 90 євроцентів пені за порушення строків сплати кредиту, що по курс НБУ станом на 08.06.2010 становить 635 835 грн 46 коп.;

- 171 936 євро 33 євроценти заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 17 623 євро 69 євроцентів пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, що по курс НБУ станом на 08.06.2010 становить 166 931 грн 59 коп.;

- 2 588 євро 51 євроцент державного мита, 230 грн 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виконання даного рішення розстрочено строком на 35 місяців зі сплатою:

- з грудня 2011 року по травень 2013 року зі щомісячною сплатою по 4 500,00 євро та 10 000,00 грн;

- з червня 2013 року по листопад 2013 року зі щомісячною сплатою по 9 000,00 євро та 20 000,00 грн;

- з грудня 2013 року по листопад 2014 року зі щомісячною сплатою по 62 967,44 євро та 45 727,09 грн.

07.05.2012 Господарським судом Київської області видано наказ на виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2011 у справі №21/150-10, що набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 та рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2011 скасовано в частині розстрочки виконання рішення у даній справі.

12.09.2012 Господарським судом Київської області видано наказ на виконання постанови Вищого господарського суду України від 17.07.2012 щодо стягнення 653 117 євро 00 євроцентів заборгованості по сплаті кредиту, 67 127 євро 90 євроцентів пені за порушення строків сплати кредиту, що по курс НБУ станом на 08.06.2010 становить 635 835 грн 46 коп.; 171 936 євро 33 євроценти заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 17 623 євро 69 євроценти пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, що по курс НБУ станом на 08.06.2010 становить 166 931 грн 59 коп.; 2 588 євро 51 євроцент державного мита, 230 грн 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2015 було затверджено мирову угоду від 05.11.2015 у справі №21/150-10, укладену між ТОВ Плисецький гранітний кар`єр та АБ Укргазбанк , за умовами якої, з моменту її затвердження Господарським судом Київської області Боржник зобов`язується погасити Стягувачу заборгованість на підставі наказу Господарського суду Київської області від 12.09.2012 року по справі №21/150-10, про стягнення з ТОВ Плисецький гранітний кар`єр на користь АБ УКРГАЗБАНК заборгованості за кредитним договором №111 від 22.08.2007 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2013р. ВП №39376031 в розмірі 867 302,28 євро, що складається з заборгованості по сплаті кредиту, пені за порушення строків сплати кредиту, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, державного мита та 230,94 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в строк до 30.06.2019, згідно наступного графіку погашення заборгованості:

до 30.11.2015 сплатити заборгованість в сумі 3 315,00 євро (згідно рішення суду в валюті кредиту) та 230,00 грн (сума заборгованості згідно рішення суду в гривні); до 30.11.2015 сплатити заборгованість в сумі 3 315,00 євро, 0,00 грн; до 30.01.2016 сплатити заборгованість в сумі 0,00 євро, 0,00 грн; до 29.02.2016 сплатити заборгованість в сумі 0,00 євро, 0,00 грн; до 30.03.2016 сплатити заборгованість в сумі 3 315,00 євро, 0,00 грн; до 30.04.2016 сплатити заборгованість в сумі 3 315,00 євро, 0,00 грн; до 30.05.2016 сплатити заборгованість в сумі 3 315,00 євро, 0,00 грн; до 30.06.2016 сплатити заборгованість в сумі 3 315,00 євро, 0,00 грн; до 30.07.2016 сплатити заборгованість в сумі 3 315,00 євро, 0,00 грн; до 30.08.2016 сплатити заборгованість в сумі 3 315,00 євро, 0,00 грн; до 30.09.2016 сплатити заборгованість в сумі 3 315,00 євро, 0,00 грн; до 30.10.2016 сплатити заборгованість в сумі 5 800,00 євро, 0,00 грн; до 30.11.2016 сплатити заборгованість в сумі 5 800,00 євро, 0,00 грн; до 30.12.2016 сплатити заборгованість в сумі 5 800,00 євро, 0,00 грн; до 30.01.2017 сплатити заборгованість в сумі 0,00 євро, 0,00 грн; до 28.02.2017 сплатити заборгованість в сумі 0,00 євро, 0,00 грн; до 30.03.2017 сплатити заборгованість в сумі 5 800,00 євро, 0,00 грн; до 30.04.2017 сплатити заборгованість в сумі 5 800,00 євро, 0,00 грн; до 30.05.2017 сплатити заборгованість в сумі 5 800,00 євро, 0,00 грн; до 30.06.2017 сплатити заборгованість в сумі5 800,00 євро0,00 грн; до 30.07.2017 сплатити заборгованість в сумі 5 800,00 євро, 0,00 грн; до 30.08.2017 сплатити заборгованість в сумі 5 800,00 євро, 0,00 грн; до 30.09.2017 сплатити заборгованість в сумі 8 200,00 євро, 0,00 грн; до 30.10.2017 сплатити заборгованість в сумі 8 200,00 євро, 0,00 грн; до 30.11.2017 сплатити заборгованість в сумі 8 200,00 євро, 0,00 грн; до30.12.2017 сплатити заборгованість в сумі 8 200,00 євро, 0,00 грн; до 30.01.2018 сплатити заборгованість в сумі 0,00 євро, 0,00 грн; до 28.02.2018 сплатити заборгованість в сумі 0,00 євро, 0,00 грн; до 30.03.2018 сплатити заборгованість в сумі 8 200,00 євро, 0,00 грн; до 30.04.2018 сплатити заборгованість в сумі 8 200,00 євро, 0,00 грн; до 30.05.2018 сплатити заборгованість в сумі 8 200,00 євро, 0,00 грн; до 30.06.2018 сплатити заборгованість в сумі 8 200,00 євро, 0,00 грн; до 30.07.2018 сплатити заборгованість в сумі 8 200,00 євро, 0,00 грн; до 30.08.2018 сплатити заборгованість в сумі 40 323,49 євро, 0,00 грн; до 30.09.2018 сплатити заборгованість в сумі 82 455,47євро, 0,00 грн; до 30.10.2018 сплатити заборгованість в сумі 82 455,47євро, 0,00 грн; до 30.11.2018 сплатити заборгованість в сумі 82 455,47євро, 0,00 грн; до 30.12.2018 сплатити заборгованість в сумі 82 455,47євро, 0,00 грн; до 30.01.2019 сплатити заборгованість в сумі 0,00 євро, 0,00 грн; до 28.02.2019 сплатити заборгованість в сумі 0,00 євро, 0,00 грн; до 30.03.2019 сплатити заборгованість в сумі 82 455,47 євро, 0,00 грн; до 30.04.2019 сплатити заборгованість в сумі 82 455,47євро, 0,00 грн; до 30.05.2019 сплатити заборгованість в сумі 82 455,47євро, 0,00 грн; до 30.06.2019 сплатити заборгованість в сумі 93 955,50 євро, 0,00 грн. Всього: 867 302,28 євро, 230,94 грн.

Пунктом 4 Мирової угоди сторони погодили, що заборгованість погашається Боржником щомісячно з урахуванням графіку, зазначеного в пункті 3 цієї мирової угоди, при умові, що погашення заборгованості протягом перших 9 місяців в іноземній валюті буде здійснюватись шляхом перерахування позичальником на поточний рахунок у національній валюті в розмірі 100 000,00 грн, з подальшою купівлею іноземної валюти, і якщо після конвертації гривні у валюту зобов`язання за виконавчим документом сума погашення буде меншою, ніж передбачено графіком в п. З цієї Мирової угоди, непогашена сума коштів, яка буде виникати за рахунок курсової різниці по платежу згідно графіка, переноситься на останній місяць погашення по графіку. У випадку, якщо дата погашення, зазначена в графіку, який наведений в п. З Мирової угоди, припадає на неробочий день, Боржник зобов`язаний внести платіж в останній робочий день, що передує такому неробочому дню.

За умовами пункту 5 Мирової угоди сторони домовились, що при сплаті заборгованості, згідно рішення суду в валюті кредиту, у відповідності до графіку зазначеного в п. З Мирової угоди, в першу чергу кошти направляються на погашення державного мита в розмірі 2 588 євро 51 євроцент, а надалі кошти направляються на погашення заборгованості за кредитним договором в черговості, визначеній умовами кредитного договору.

При цьому сторони зобов`язуються щомісячно проводити звірку розрахунків по проведеним платежам не пізніше 10-го числа наступного місяця, згідно графіку, зазначеного в пункті 3 Мирової угоди, з врахуванням умов викладених в п. 4 цієї Мирової угоди, шляхом підписання відповідного акту звірки взаєморозрахунків (п. 6 Мирової угоди).

Згідно пункту 8 Мирової угоди, ухвала суду про її затвердження оформлюється у відповідності з вимогами ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , має статус виконавчого документу у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження та може бути пред`явлена Стягувачем до примусового виконання до органів Державної виконавчої служби у випадку порушенням Боржником умов цієї Мирової угоди, зокрема у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником графіку, зазначеного в пункті 3 Мирової угоди, в межах строків, передбачених чинним законодавством.

У відповідності до пункту 9 Мирової угоди, сторони погодили, що така вступає в законну силу з дня набрання ухвалою Господарського суду Київської області про затвердження мирової угоди законної сили і діє до остаточного виконання Боржником прийнятих на себе зобов`язань.

19.07.2019 ТОВ Плисецький гранітний кар`єр звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії приватного виконавця Говорова Павла Володимировича, що виявились у винесенні 06.12.2018 постанови про відкриття виконавчого провадження №57871535 про примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі №21/150-10 від 08.12.2015.

02.09.2019 ТОВ Плисецький гранітний кар`єр подало до Господарського суду Київської області уточнення до скарги на дії приватного виконавця, які прийнято судом першої інстанції до розгляду частково, а саме, в частині вимог про:

- визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця Говорова П.В. від 06.12.2018 ВП №57871535 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі №8/069-12 від 13.01.2016 з ТОВ Плисецький гранітний кар`єр у розмірі 694850,54 євро, що на день відкриття виконавчого провадження відповідно до офіційного курсу валют НБУ еквівалентно 22658809,29 грн та суму заборгованості згідно рішення суду в гривні - 843570,61 грн;

- визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця Говорова П.В. від 11.01.2019 ВП №57871535 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та від 20.06.2019 ВП №57871535 про арешт майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі №21/150-10 скаргу ТОВ Плисецький гранітний кар`єр на дії приватного виконавця Говорова П.В. задоволено, визнано незаконними та скасовано постанову приватного виконавця Говорова П.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №57871535 від 06.12.2018, постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП №57871535 від 11.01.2019 та про арешт майна боржника ВП №57871535 від 20.06.2019.

Задовольняючи скаргу відповідача, суд виходив з того, що виконуючи судове рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, виконавець повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора), тоді як визначення гривневого еквіваленту суми боргу у валюті станом на момент відкриття виконавчого провадження суперечить змісту законодавчих норм; під час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №57871535 приватним виконавцем в порушення законодавчих приписів зазначено невірну резолютивну частину виконавчого документа - ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 та змінено спосіб виконання такої ухвали, якою передбачено стягнення суми боргу у валюті, а не конвертованої у гривню суми боргу, а тому постанова приватного виконавця Говорова Павла Володимировича про відкриття виконавчого провадження ВП №57871535 від 06.12.2018 є незаконною та підлягає скасуванню, як і підлягають визнанню недійсними та скасуванню винесені приватним виконавцем у межах такого виконавчого провадження постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 11.01.2019 та про арешт майна боржника від 20.06.2019, з огляду на їх похідний характер.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ Плисецький гранітний кар`єр звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину оскаржуваної ухвали, а резолютивну частину - залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку доводам, які наводились відповідачем у скарзі, відхиливши доводи стосовно невідповідності ухвали Господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі №21/150-10 законодавчим вимогам, зокрема, відсутності у відповідному процесуальному документі заходів примусового виконання рішення, строку пред`явлення ухвали до виконання та неможливості стягнення суми боргу одним платежем, при цьому, зазначивши, що зміст вказаної ухвали містить усі необхідні реквізити та відомості виконавчого документа; судом не вказано в якому пункті, абзаці, сторінці тощо вказаної ухвали міститься припис про стягнення всієї суми боргу у разі невиконання графіку, встановленого мировою угодою, а також строк пред`явлення до виконання; враховуючи, що незазначення в ухвалі про затвердження мирової угоди строку пред`явлення її до виконання свідчить про невідповідність даної ухвали вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України Про виконавче провадження №606-XIV, приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з грубим порушенням чинного законодавства України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 поновлено ТОВ Плисецький гранітний кар`єр пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі №21/150-10, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, призначено до розгляду на 23.10.2019, встановлено АБ Укргазбанк та приватному виконавцю Говорову П.В. строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

18.10.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ Плисецький гранітний кар`єр надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження та доповнити мотивувальну частину ухвали Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі №21/150-10 наступним: підставою для скасування є те, що у мировій угоді, затвердженій Господарським судом Київської області 08.12.2015 у справі №21/150-10 відсутні заходи примусового виконання рішень, які б передбачали примусове стягнення всієї суми боргу та строк пред`явлення її до виконання, а отже, ухвала Господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі №21/150-10 про затвердження мирової угоди не відноситься до переліку виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що за приписами ч.ч. 1-2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на те, що ТОВ Плисецький гранітний кар`єр подало вищевказані доповнення до апеляційної скарги поза межами строку на апеляційне оскарження, який вже було поновлено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, а повторне поновлення такого строку тій самій особі процесуальним законом не передбачено, а також враховуючи, що відповідачем не було надано доказів надіслання копії відповідних доповнень позивачеві, суд апеляційної інстанції не враховує такі доповнення до апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 розгляд апеляційної скарги ТОВ Плисецький гранітний кар`єр на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі № 21/150-10 відкладено на 13.11.2019.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, АБ Укргазбанк також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, на підставі неповно з`ясованих обставин, що мали вирішальне значення для вирішення даної справи, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що судом безпідставно поновлено ТОВ Плисецький гранітний кар`єр строк для звернення зі скаргою на дії приватного виконавця, без надання належної оцінки доводам АБ Укргазбанк про обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження №57871535; поновлення відповідачеві строку для звернення зі скаргою на дії приватного виконавця порушує принцип правової визначеності, оскільки дії заявника свідчать про намір ухилитися від примусового виконання виконавчого документу, а тому суд першої інстанції повинен був залишити дану скаргу без розгляду.

Крім того, АБ Укргазбанк наголошував на тому, що оскільки при примусовому стягненні коштів в іноземній валюті з боржника приватним виконавцем буде здійснюватись конвертація цієї валюти в національну валюту на день здійснення платежу та перераховуватись на рахунок стягувача, то зазначення іноземної валюти та її гривневого еквіваленту на дату відкриття виконавчого провадження не може бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АБ Укргазбанк на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі №21/150-10, спільний розгляд вищевказаних апеляційних скарг призначено на 13.11.2019, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу АБ Укргазбанк .

У судовому засіданні представники позивача та приватного виконавця Говорова В.П. підтримали вимоги апеляційної скарги АБ Укргазбанк , просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги; проти вимог апеляційної скарги ТОВ Плисецький гранітний кар`єр заперечили, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними та необґрунтованими.

Представник відповідача вимоги поданої ним апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, проти вимог апеляційної скарги позивача заперечив з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

13.11.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників учасників справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Частиною 1 статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України Про виконавче провадження ) однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В обґрунтування поданої скарги на дії приватного виконавця боржник зазначив, що приватним виконавцем Говоровим П.В. незаконно відкрито виконавче провадження №57871535 та винесено відповідну постанову, оскільки в означеному документі вказано суму стягнення у розмірі всієї суми боргу, тоді як ухвалою про затвердження мирової угоди у справі №21/150-10 від 08.12.2015, виплати за якою боржником частково здійснювались, не передбачено одноразового стягнення всієї суми боргу одним платежем; приватний виконавець самостійно конвертував іноземну валюту в гривню на момент відкриття виконавчого провадження, хоча в рішенні судом вже було зазначено гривневий еквівалент суми боргу; приватний виконавець змінив текст постанови про відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанов про зміну (доповнення) реєстраційних даних, зокрема стосовно внесення резолютивної частини ухвали про затвердження мирової угоди.

На думку скаржника, дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є незаконними, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди від 08.12.2015 у даній справі не містить заходів примусового виконання рішення, що є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу у відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, як стверджує відповідач, усі винесені приватним виконавцем постанови не були доведені до його відома, а постанови про стягнення основної винагороди та про об`єднання виконавчих проваджень у зведене були сфальсифіковані, а більшість винесених у виконавчих провадженнях №№58471104, 59275086 та 58470584 постанов відсутні або у паперовому вигляді, або в АСВП.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення скарги ТОВ Плисецький гранітний кар`єр на дії приватного виконавця з мотивів, викладених в оскаржуваній ухвалі, виходячи з наступного.

Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

При цьому, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин в частині щодо наявності підстав для відкриття виконавчого провадження застосовуються положення Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), а в частині, що стосуються вимог до виконавчого документа, яким є ухвала Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 - вимоги Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. ст. 5, 18, 26 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2018, за заявою стягувача, позивача у справі, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем було відкрито виконавче провадження №57871535 з виконання ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 шляхом винесення відповідної постанови (а.с. 137, т. 4).

Зі змісту резолютивної частини вказаної постанови вбачається, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 про стягнення з ТОВ Плисецький гранітний кар`єр 867 302,28 євро, що на день відкриття виконавчого провадження відповідно до офіційного курсу валют НБУ еквівалентно 29 406 473,90 грн, та 230,94 грн витрат на ІТЗ судового процесу.

Однак, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі №21/150-10, про примусове виконання якої відкрито виконавче провадження №57871535, затверджено мирову угоду від 05.11.2015, укладену між ТОВ Плисецький гранітний кар`єр та АБ Укргазбанк , відповідно до якої сторони погодили, що боржник зобов`язується погасити заборгованість щомісячними платежами в іноземній валюті - євро, та 230,94 грн згідно графіку погашення, погодженого сторонами та викладеного у відповідній мировій угоді.

Резолютивна частина ухвали Господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі №21/150-10 містить текст мирової угоди від 05.11.2015, а також реквізити боржника та стягувача, відомості про набрання ухвалою законної сили та строки її пред`явлення до виконання.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, зміст зазначеної приватним виконавцем в оскаржуваній постанові резолютивної частини виконавчого документа, а також резолютивна частина і самої постанови, не відповідають резолютивній частині ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015, на примусове виконання якої відкрито виконавче провадження №57871535.

Крім того, згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. При цьому, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 Цивільного кодексу України, зокрема, в частині третій цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені статтею 49 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону №1404-VIII, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу.

У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Пунктом 5.4 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216, передбачено, що уповноважений банк виконує платіжну вимогу на списання коштів у визначеному в ній виді іноземної валюти (з конвертацією в інший вид іноземної валюти, визначений у призначенні платежу) або платіжну вимогу на списання національної валюти для купівлі за її рахунок відповідного виду іноземної валюти (визначений у призначенні платежу), у якій обов`язково зазначено: номер рахунку клієнта-боржника/коррахунку банку-боржника (в іноземній або національній валюті), з якого здійснюватиметься списання; номер рахунку в іноземній валюті органу державної виконавчої служби/приватного виконавця; сума та назва національної/іноземної валюти, що підлягає списанню для купівлі/конвертації.

У призначенні платежу зазначається, що іноземна валюта, яка списується, підлягає конвертації на Міжбанківський валютний ринок України (МВРУ) в іншу іноземну валюту (її назва) або те, що за національну валюту, що списується, купується іноземна валюта (її назва) з посиланням на статтю 49 Закону України Про виконавче провадження та назва, номер (якщо він є) і дата видачі виконавчого документа.

З аналізу зазначених норм матеріального права вбачається, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті, як наслідок судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 49 Закону України Про виконавче провадження , а погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №910/25711/13.

Отже, виконуючи судове рішення про стягнення коштів у іноземній валюті, виконавець повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора), тоді як визначення гривневого еквіваленту суми боргу у валюті станом на момент відкриття виконавчого провадження суперечить змісту законодавчих норм.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем в межах виконавчого провадження №578715358 було винесено низку постанов, зокрема:

- постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №57871535 від 11.01.2019, відповідно до якої виконавчі провадження №№57871535 і 58064919 об`єднано у зведене виконавче провадження №59275086;

- постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних №57871535 від 04.06.2019, відповідно до яких, зокрема, посилаючись на ст. ст. 8, 18 Закону №1404-VIII та п. 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість резолютивної частини стягнути з ТОВ Плисецький гранітний кар`єр 867 302,28 євро, що на день відкриття виконавчого провадження відповідно до офіційного курсу валют НБУ еквівалентно 29406473,90 грн, та 230,94 грн витрат на ІТЗ судового процесу зазначити резолютивну частину, за змістом повністю тотожну змісту резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 про затвердження мирової угоди;

- постанову про арешт майна боржника №57871535 від 20.06.2019, відповідно до якої накладено арешт на право оренди земельної ділянки, площею 28,6878 га, кадастровий номер 3221486200:03:001:0035.

З наявних в автоматизованій системі відомостей про виконавче провадження №57871535 вбачається, що винесена приватним виконавцем 11.01.2019 постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження датується та знаходиться у списку винесених постанов 05.06.2019, а зміст вказаної постанови містить резолютивну частину ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 (текст мирової угоди від 05.11.2015), тоді як відповідні зміни були внесені постановами приватного виконавця від 04.06.2019.

Водночас, згідно з п. 7 розділу ІІ Положення про систему внесення змін, видалення реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, у тому числі виконавчих документів, не допускаються, крім випадків виправлення технічних помилок, описок чи доповнення реєстраційних даних відомостями, отриманими під час проведення виконавчих дій, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з наданих приватним виконавцем матеріалів виконавчого провадження, до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження №110/23471/2018 від 06.12.2018 було додано, зокрема, оригінал дублікату ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015, тобто станом на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець був обізнаний зі змістом виконавчого документа та безпосередньо його резолютивною частиною.

За таких обставин, доводи приватного виконавця про допущення ним технічної помилки, а саме, неповного зазначення резолютивної частини виконавчого документа та, як наслідок дії по внесенню виправлень до оскаржуваної постанови згідно постанов про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якими права боржника у виконавчому провадженні були відновлені, правомірно відхилені місцевим господарським судом як такі, що не відповідають вищевказаним законодавчим приписам, оскільки резолютивна частина ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 містить, зокрема, текст мирової угоди, а не висновок суду про стягнення з боржника на користь стягувача суми коштів одним платежем, тоді як доповнення реєстраційних даних може бути здійснене лише у разі, якщо такі відомості були отримані під час проведення виконавчих дій.

Крім того, внесення таких виправлень приватним виконавцем є неправомірним, оскільки постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних за своїм визначенням не є постановою про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані твердження позивача про вжиття приватним виконавцем заходів, спрямованих на усунення допущених порушень, у зв`язку з чим на момент звернення до Господарського суду Київської області зі скаргою права боржника у виконавчому провадженні були поновлені.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що під час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №57871535 приватним виконавцем в порушення законодавчих приписів зазначено неправильну резолютивну частину виконавчого документа - ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 та змінено спосіб виконання такої ухвали, якою передбачено стягнення суми боргу у валюті, а не конвертованої у гривню суми боргу, а тому постанова приватного виконавця Говорова П.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №57871535 від 06.12.2018 є незаконною та підлягає скасуванню, як і винесені останнім у межах вказаного виконавчого провадження постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 11.01.2019 та про арешт майна боржника від 20.06.2019, з огляду на їх похідний характер.

Водночас, при прийнятті рішення про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця Говорова П.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №57871535 від 06.12.2018 місцевим господарським судом правомірно враховано, що помилкове формулювання скаржником у прохальній частині скарги визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця Говорова Павла Володимировича ВП №57871535 від 06.12.2018 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі №8/069-12 від 13.01.2016 з ТОВ Плисецький гранітний кар`єр у розмірі 694 850,54 євро, що на день відкриття виконавчого провадження відповідно до офіційного курсу валют НБУ еквівалентно 22658809,29 грн та суму заборгованості згідно рішення суду в гривні - 843570,61 грн не змінює суті обставин, що виникли між сторонами виконавчого провадження, а також змісту оскаржуваних дій та постанови, а відтак, не впливає на відповідне рішення суду.

Крім того, на переконання колегії суддів, доводи скаржника стосовно невідповідності ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 законодавчим вимогам, зокрема, відсутності у відповідному процесуальному документі заходів примусового виконання рішення, строку пред`явлення ухвали до виконання та неможливості стягнення суми боргу одним платежем, правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що зміст ухвали Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 містить усі необхідні реквізити та відомості виконавчого документа у відповідності до Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Так, відповідно до ст. 18 вказаного Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ТОВ Плисецький гранітний кар`єр про відсутність в ухвалі Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV, який був чинним станом на дату постановлення вказаної ухвали, не містив відповідної вимоги до виконавчого документу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу скаржника, що в ухвалі Господарського суду Київської області у справі №21/150-10 від 08.12.2015 встановлено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання в один рік у відповідності до вимог ст. ст. 18, 22 вказаного Закону (а.с. 131, т. 4), у зв`язку з чим необґрунтованими є доводи апеляційної скарги ТОВ Плисецький гранітний кар`єр про наявність підстав для повернення виконавчого документу у порядку ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Втім, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що останній, у разі наявності у нього сумнівів щодо відсутності в резолютивній частині ухвали суду у справі №21/150-10 від 08.12.2015 заходів примусового її виконання, не був позбавлений можливості реалізувати своє процесуальне право на звернення до суду з відповідною заявою про роз`яснення судового рішення в частині його виконання у примусовому порядку.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що посилання скаржника на фальсифікацію приватним виконавцем частини постанов є необґрунтованими, а доводи щодо відсутності постанов у виконавчих провадженнях №№58471104, 59275086 та 58470584 у паперовій формі чи в АСВП знаходяться поза межами предмету скарги у даній справі, що у свою чергу не спростовує встановлених судом порушень вимог законодавства під час винесення приватним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та наявності підстав для її скасування, а також скасування постанов про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про арешт майна боржника.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги ТОВ Плисецький гранітний кар`єр на дії приватного виконавця Говорова Павла Володимировича, визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця Говорова Павла Володимировича про відкриття виконавчого провадження ВП №57871535 від 06.12.2018, про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП №57871535 від 11.01.2019 та про арешт майна боржника ВП №57871535 від 20.06.2019, оскільки в протилежному випадку порушується баланс інтересів стягувача та боржника та основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, обов`язковість виконання якого встановлена приписами ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України.

При цьому, доводи апеляційної скарги АБ Укргазбанк про те, що судом безпідставно поновлено ТОВ Плисецький гранітний кар`єр строк для звернення зі скаргою на дії приватного виконавця, без надання належної оцінки доводам АБ Укргазбанк про обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження №57871535, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Статтею 341 ГПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається зі змісту скарги ТОВ Плисецький гранітний кар`єр та її прохальної частини, скаржник просив поновити строк на подання скарги, оскільки про оскаржувані дії та постанову приватного виконавця Говорова П.В. дізнався лише 11.07.2019 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, тоді як оскаржувана постанова на адресу скаржника не надходила.

За приписами ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2019 у справі №21/150-10 поновлено ТОВ Плисецький гранітний кар`єр строк для подання скарги на дії приватного виконавця Говорова П.В., прийнято та призначено відповідну скаргу до розгляду на 27.08.2019.

Враховуючи викладені у скарзі доводи відповідача про те, що оскаржувана постанова приватного виконавця на адресу скаржника не надходила, а також з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів протилежного, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поновлення відповідного строку та прийняття до розгляду скарги ТОВ Плисецький гранітний кар`єр на дії приватного виконавця Говорова П.В., а твердження АБ Укргазбанк про обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження не впливають на правильність такого висновку.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянтів не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом Київської області від 09.09.2019 у справі №21/150-10 за скаргою ТОВ Плисецький гранітний кар`єр на дії приватного виконавця прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційні скарги ТОВ Плисецький гранітний кар`єр та АБ Укргазбанк - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Плисецький гранітний кар`єр та Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк Укргазбанк на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі №21/150-10 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі №21/150-10 залишити без змін.

3. Матеріали справи №21/150-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.11.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Є.Ю. Пономаренко