Постанова

від 12.11.2019 по справі 918/836/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Справа № 918/836/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Хижняк А.В.

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Рівненській області на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 02.05.19р. суддею Горплюком А.М., повний текст складено 13.05.19р. у справі № 918/836/18

за позовом Колективного підприємства "Будінвестсервіс"

до відповідача Служби автомобільних доріг у Рівненській області

про стягнення в сумі 1 463 726 грн. 11 коп.

ВСТАНОВИВ:

КП "Будінвестсервіс" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Рівненській області про стягнення в сумі 1 463 726 грн. 11 коп.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.05.19 року позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що послуги на суму 1 339 516 грн. 74 коп. надавалися позивачем в межах основного договору, а тому не потребували додаткового погодження між сторонами. Враховуючи укладення між сторонами договору, надання на виконання його умов позивачем відповідачу послуг, не проведення відповідачем при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 339 516 грн. 74 коп. обґрунтовані, законні та підлягають до задоволення.

Судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та визнано його обґрунтованим, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 124 209 грн. 37 коп. інфляційних втрат підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі, а відтак підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 02.05.19 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які насправді є недоведеними, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.

Стверджує, що у довідки КБ-2в, КБ-3 від 31.12.15 р. включені витрати за електроенергію за серпень-листопад 2015 р., що прямо суперечить Додатковій угоді №4/4, п. 4.1 Договору № 4. Витрати за на електроенергію за серпень-листопад 2015 р. не включались позивачем до актів за відповідні місяці, що є прийнятими та оплаченими відповідачем.

Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з довідками форми КБ-2в, КБ-3 для оплати.

Зазначає, що рахунки фактури формувались з 21.12.15 р. по 25.12.15 р., тобто на момент підписання додаткової угоди № 4/4 від 08.12.15 р., позивач не міг прогнозувати такі вимоги та виставити відповідачу - не відповідає дійсності. Рахунки фактури за надану електроенергію в серпні-листопаді 2015 р. датовані відповідними місяцями, а не груднем 2015р.

Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги умови Договору, наявні в матеріалах справи Додаткові угоди, якими сторони узгодили розмір бюджетних зобов`язань, не взяв до уваги неповне надання послуг позивачем, а тому прийшов до помилкового висновку, що узгоджена сторонами першочергова ціна Договору в розмірі 6921363,59 грн., у т.ч. ПДВ 1153560,60 грн. є сталою, а не динамічною, як вказано у п. 3.3 Договору.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив заяву відповідача про застосування строку позовної давності без розгляду, оскільки, ст. 267 ГПК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, обмежень щодо подання вказаної заяви лише на стадії підготовчого засідання ГПК України - не передбачає.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначив, що послуги електропостачання надані позивачем в межах основного договору, а тому не потребували додаткового погодження між сторонами.

Апелянтом не додано доказів на підтвердження того, що рахунки фактури ПАТ Рівнеобленерго виставлені позивачу в період серпень-листопад 2015 р., а не в грудні 2015р.

Звертає увагу на те, що підрядник зобов`язується здійснювати своєчасну оплату за використану електроенергію, згідно виставленого рахунку ПАТ Рівнеобленерго . Умовами договору № 4 не передбачено обов`язок, що послуги позивача по оплаті за спожиту електричну енергію та перетікання реактивної електроенергії повинні бути виставлені відповідачу у період фактично споживання електроенергії, а не з моменту проведення позивачем оплати на підставі спірних рахунків.

Вважає, що відсутність між сторонами неврегульованих спорів з приводу виконання Договору, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, по оплаті наданих послуг на момент підписання Додаткової угоди 08.12.15 р., не доводить факт відсутності зобов`язань відповідача по оплаті послуг після вказаної дати.

Позивач вважає безпідставним твердження відповідача, що в спірних правовідносинах закінчився строк позовної давності, оскільки апелянт, помилково відраховує перебіг строку від дати зазначено в рахунку фактурі, тоді як правильно відраховувати з дати підписання відповідних документів.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення частково скасувати, виходячи з наступного.

11 березня 2015 року між Колективним підприємством "Будінвестсервіс" (надалі Підрядник) та Службою автомобільних доріг в Рівненській області (надалі Замовник) укладено Договір №4.

Відповідно до п. 1.1 Договору, підрядник зобов`язується в 2015 році на свій ризик надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення в межах Рівненської області (обслуговування об`єктів зовнішнього освітлення, обслуговування світлофорних об`єктів) за рахунок коштів державного бюджету відповідно до умов договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.3. договору обсяги послуг за цим договором, визначені в технічному завданні (Додаток №1), надаються підрядником в межах фінансових ресурсів замовника, призначених на ці цілі. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.4. Договору).

Визначення вартості послуг проводиться згідно з СОУ 42.1-37641918-085:2012 "Правила визначення вартості робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування, мостів та інших транспортних споруд" (п. 3.2. Договору).

Пунктами 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 сторони визначили, що вартість послуг є динамічною, при цьому не може перевищувати ціни договору і може бути змінена з дотриманням вимог законодавства за взаємною згодою сторін; замовник має право уточнити обсяг фінансування послуг протягом поточного року; у разі зміни обсягів фінансування та у випадках, визначених п.п. 3.3. договору, ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом укладення додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору; бюджетні зобов`язання за даним договором виникають у разі наявності в межах відповідних бюджетних асигнувань та фактичних надходжень.

Відповідно до п. 4.1 договору підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт (ф. №КБ-2в), довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. №КБ-3), що складаються підрядником і подаються для підписання замовнику до 28 числа звітного місяця. Розрахунок проводиться протягом 7 робочих днів з дати підписання відповідних документів сторонами, за наявності на рахунку замовника коштів, призначених для фінансування послуг за договором.

Вартість наданих послуг, що підлягають оплаті, визначається в порядку, визначеному СОУ 42.1-37641918-085:2012 "Правила визначення вартості робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування, мостів та інших транспортних споруд", по усіх складових вартості послуг, розрахованих у договірній ціні (п. 4.4. Договору).

Згідно з п. 4.5 договору підрядник зобов`язується в першочерговому порядку здійснювати своєчасну оплату за використану електроенергію кожного місяця, протягом дії договору, згідно виставленого рахунку ПАТ "Рівнеобленерго".

Пунктом 5.1 договору визначено, що строк (термін) надання послуг: січень-грудень 2015 року. Місце надання послуг автомобільні дороги державного значення в межах Рівненської області, обсяги та кількість надання послуг визначені в технічному завданні (Додаток №1).

Підрядник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за використану елетроенергію (п. 6.3.5).

Згідно з підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 договору підрядник має право отримувати плату за надані послуги, виходячи з фактичного надходження коштів замовнику на фінансування цих послуг.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а щодо фінансових зобов`язань до повного і належного їх виконання (п. 10.1).

З матеріалів справи вбачається, що Додатком №1 до договору №4 від 11.03.2015 сторони погодили Технічне завдання "Експлуатаційне утримання автомобільних доріг державного значення в межах Рівненської області (обслуговування об`єктів зовнішнього освітлення, обслуговування світлофорних об`єктів)".

Згідно з Додатком №2 до договору №4 від 11.03.2015 договірна ціна складає 6 921 363 грн. 59 коп., у тому числі ПДВ: 1 153 560 грн. 60 коп.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою №4/4 від 08.12.2015 до Договору №4 від 11.03.2015 сторони дійшли згоди доповнити п. 3.1, а саме: бюджетні зобов`язання у 2015 році за цим договором у відповідності до плану використання бюджетних коштів станом на 08.12.015 року складають 4 888 563 грн. 95 коп. з врахуванням ПДВ.

Вказаною додатковою угодою сторони підтвердили, що на момент підписання даної додаткової угоди в сторін немає будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в т.ч. по оплаті наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору, надав відповідачу послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення в межах Рівненської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі КБ-3, актами прийому виконаних будівельних робіт по формі КБ-2.

Відповідач здійснив оплату в розмірі 4 888 563 грн. 95 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень, копією банківських виписок.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в період з серпня по грудень 2015 року позивачем надано відповідачу послуги з оплати вартості спожитої електричної енергії та за перетікання реактивної електричної енергії на загальну суму 1 339 516 грн. 74 коп., що підтверджується рахунками фактури за спожиту електричну енергію, рахунками фактурами за плату за перетікання реактивної електроенергії та банківськими виписками по рахунку позивача.

При цьому, послуги з оплати вартості спожитої електричної енергії та за перетікання реактивної електричної енергії з серпня по грудень 2015 року не були включені до Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі КБ-3 та Актів прийому виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в, які оплачені Службою автомобільних доріг, а були враховані в документацію за грудень, зокрема: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі КБ-3 за грудень 2015 року від 31.12.2015 на суму 1 339 516 грн. 74 коп. та акти прийому виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 233 639 грн. 69 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 215 973 грн. 26 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 184 грн. 32 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 80 340 грн. 44 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 93 388 грн. 42 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 187 грн. 45 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 27 984 грн. 44 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 94 656 грн. 91 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 187 грн. 45 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 94 625 грн. 20 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 161 496 грн. 66 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 183 грн. 86 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 153 151 грн. 32 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 183 327 грн. 53 коп., за грудень 2015 року б/н та без дати на суму 189 грн. 79 коп., які підписані лише зі сторони позивача.

Відповідач вартість спожитої електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії з серпня по грудень 2015 року не оплатив, що і стало підставою для звернення в суд з даним позовом про стягнення з Служби автомобільних доріг у Рівненській області 1 339 516 грн. 74 коп. боргу за надані послуги та 124 209 грн. 37 коп. інфляційних втрат.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України ).

Згідно зі статтями 525 , 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.6 та ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли договірні правовідносини, які за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Як вбачається з умов Договору, підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт (ф. №КБ-2в), довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. №КБ-3), що складаються підрядником і подаються для підписання замовнику до 28 числа звітного місяця. Розрахунок проводиться протягом 7 робочих днів з дати підписання відповідних документів сторонами, за наявності на рахунку замовника коштів, призначених для фінансування послуг за договором (п. 4.1).

Згідно з п. 4.5 договору підрядник зобов`язується в першочерговому порядку здійснювати своєчасну оплату за використану електроенергію кожного місяця, протягом дії договору, згідно виставленого рахунку ПАТ "Рівнеобленерго".

Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити надані підрядником послуги, виходячи з фактичного надходження коштів замовнику та фінансування цих послуг.

Враховуючи приписи ст. 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови договору, які є обов`язковими до виконання.

З пояснень працівників КП Будінвестсервіс вбачається наступний порядок ведення господарської діяльності з відповідачем в межах виконання робіт за договором № 4 , а саме: до 25 числа місяця працівники позивача подавали звіт про спожиту електроенергію у підрозділи Рівнеобленерго (Радивилівський, Корецький, Гощанський, Дубенський, Рівненський, Здолбунівський, Рівненський міський район електричних мереж); після 25 числа отримували рахунки-фактури за спожиту активну та реактивну електроенергію та вносили дані з рахунків у акти виконаних робіт КБ-2в; до 28 числа місяця позивач подавав відповідачу, підписані акти, які в подальшому зберігались у відповідача до надходження відповідних сум для оплати ( покази свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні 12.04.19, пояснення письмові КП "Будінвестсервіс" а.с. 60-62 т. 3)

Крім того, з показів свідків вбачається, що акти КБ-2в, в які врахована електроенергія за серпень-грудень 2015р., подавались відповідачу вчасно до 28 числа звітного місяця, але без зазначення місяця, в якому ці роботи були виконані по вказівці керівництва відповідача. Однак, станом на кінець грудня 2015 р., відповідач роботи не оплатив та не повернув підписані акти КБ-2в, які знаходились у нього. За таких обставин, позивач був змушений повторно роздрукувати акти, в які врахована електроенергія за серпень-грудень 2015р. та надати відповідачу для підпису та оплати (пояснення письмові КП "Будінвестсервіс" а.с. 60-62 т. 3). Даними поясненнями спростовано твердження позивача, викладені в відповіді на відзив (т. 1 а.с. 210-213), щодо неможливості сформувати акти, на підставі яких просить стягнути вартість спожитої електроенергії у період серпень-листопад 2015 у зв`язку з отриманням рахунків-фактур за серпнень-грудень у грудні 2015р.

Судом приймаються дані пояснення з огляду на те, що умови договорів між позивачем та ПАТ "Рівнеобленерго" № 1182 від 12.02.2014; № 280018600 від 12.02.2014; № 280018300 від 20.02.2014; № 280018302 від 20.02.2014; № 280018400 від 12.02.2014; № 280018601 від 24.02.2014; № 280018500 від 20.02.2014, згідно додатку "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків" до яких покази засобів обліку фіксуються споживачем 20 числа кожного місяця. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє звіт про використану електроенергію, та надає його постачальнику нарочно і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

Перевіривши рахунки-фактури за спожиту електричну енергію за період серпень-грудень (т. 1 а.с. 76-109), судом встановлено, що кожен рахунок датований 20-26 числах місяця, у якому здійснювалося споживання електроенергії, чим спростовується твердження позивача про отримання рахунків від обленерго за даний період лише в грудні 2015р., про що він вказує у відповіді на відзив (т. 1 а.с. 210-213).

Також суд здійснив оцінку актів звіряння розрахунків від 22.04.2019 між позивачем та Рівнеобленерго в особі Дубенського, Здолбунівського, Корецького, Рівненського, Радивилівського, Рівненського міського районів електричних мереж, за даними яких розрахунки за спожиту активну та реактивну електричну енергію здійснювалися позивачем у місяці споживання або наступного місяця, згідно вартості такої електроенергії визначеній у відповідному рахунку-фактурі.

Беручи до уваги пояснення позивача, покази свідків, умови договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Рівнеобленерго" та дії позивача вчинені на їх виконання, суд вважає аргументованими твердження позивача, викладені в поясненні від 04.10.19 (т. 3 а.с. 60-62), що витрати за електроенергію були включені ним в окремі акти форми КБ-2в за період серпень-грудень 2015, які передавалися відповідачу до 28 числа кожного звітного місяця на підставі п. 4.1 договору № 4 від 11.03.19. Однак, як стверджують представники позивача та свідки зі сторони відповідача ( ОСОБА_3 , покази свідків на диску від 12.04.19), акти за серпень-грудень відповідачем підписані не були, оплата за такими актами не відбувалася, а акти не поверталися. У зв`язку з даними обставинами, позивач додатково в грудні 2015 року сформував акти форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2015, в яких відобразив вартість спожитої електричної енергії на обслуговування доріг за період серпень-грудень 2015 року, та передав їх на підпис позивачу, які останнім теж не підписані та не повернуті. Після чого позивач вчинив самостійно запис в графах "Замовник", "Прийняв" - "Від підпису відмовився" та звернувся до суду про стягнення за даними актами виключно вартості використаної електроенергії на обслуговування доріг за договором № 4 від 11.03.19р.

А тому, строк виконання зобов`язання відповідачем щодо сплати отриманих послуг з оплати електроенергії із врахуванням умови п. 4.1 договору № 4 від 11.03.2015 (розрахунок проводиться протягом 7 робочих днів з дати підписання відповідних документів) за серпень 2015 р. настав 09 вересня 2015 р.; за вересень 2015 р. - 08 жовтня 2015 р.; за жовтень 2015 р. - 09 листопада 2015р; за листопад 2015 р. - 09 грудня 2015 р.; за грудень 2015р. - 11 січня 2016 р.

При цьому суд не бере до уваги твердження відповідача про необгрунтованість позову, оскільки позивачем не надано належних доказів вручення актів виконаних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість робіт форми КБ-3 та аргументує наступним.

П. 4.1 Договору № 4 від 11.03.15р. сторони визначили, що підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в), довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), що складаються підрядником і подаються для підписання замовнику до 28 числа звітного місяця.

Отже, умовами договору сторони не передбачили порядок подання актів форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 замовнику. Згідно пояснень, наданих в судових засіданнях представниками обох сторін, сформовані акти виконаних робіт форми КБ-2в з копіями документів, що підтверджували внесені в акти дані (рахунки, накладні, журнали виконаних робіт) передавалися нарочно підрядником інженерам з якості (закріпленими за кожною окремою ділянкою дороги) на перевірку щодо кількості та якості виконаних робіт, підписувалися зі сторони замовника інженером та відповідальною особою відповідача (заступником начальника).

При цьому подані підрядником акти не реєструвалися Службою автомобільних доріг, про що свідчить сам представник відповідача в судових засіданнях. А відтак письмових доказів про передачу актів, які оплачені (т. 2 а.с. 15-119), та які не оплачені відповідачем (т.1 а.с. 38-75), враховуючи ведення обліку господарської діяльності сторін, не існує. А тому суд, оцінюючи факт надання актів, покликається лише на пояснення сторін та покази свідків у справі.

Також суд бере до уваги природу послуг (робіт), які здійснені підрядником (позивачем), за стягненням вартості якої звернувся останній. Зокрема, до спірних актів, наданих стороною позивача за договором № 4, включено виключно вартість електроенергії, яка використана на зовнішнє освітлення ділянок доріг в межах надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення. Вартість та кількість спожитої електроенергії підтверджена належними та допустимими доказами, а саме: укладеними договорами між КП "Будінвестсервіс" та ПАТ "Рівнеобленерго" (витребувані апеляційною інстанцією); рахунками фактурами, сформованими ПАТ "Рівнеобленерго" (т. 1 а.с. 76-109); доказами оплати поставленої електроенергії позивачем, що підтверджено актами звіряння розрахунків між позивачем та ПАТ "Рівнеобленерго" від 22.04.2019 за весь 2015 рік по ділянках (т. 2 а.с. 199-112). А тому понесені витрати підрядником у вигляді вартості електричної енергії на зовнішнє освітлення доріг є доведеними та свідчать про реальність надання послуги з оплати вартості електроенергії, спожитої в серпні-грудні 2015р.

Водночас, судом проаналізовано акти виконаних робіт за договором № 4 від 11.03.19, за якими стороною відповідача проведено розрахунок (т. 2 а.с. 15-119), та зазначає, що в даних актах за березень-грудень 2015 відображена вартість електроенергії лише включно до липня 2015. Рахунки за серпень-грудень 2015 в такі акти не включено, водночас факт споживання елекроенергії у даний період для зовнішнього освітлення не спростовано та доведено матеріалами справи, заперечень щодо кількості тавртості такої електроенергії відповідачем не надано.

Також судом не беруться до уваги заперечення відповідача в частині неврахування судом першої інстанції умов додаткової угоди 4/4 від 08.12.15 до договору 4 від 11.03.15, як підстави для відмови в позові, виходячи з наступного.

Додатковою угодою 4/4 від 08.12.15р. сторони доповнили п. 3.1 умовою, що бюджетні хобов`язання за цим договором у 2015 році складають 4 888 563,95 грн.

Сторони підтвердили, що на момент підписання даної угоди в сторін немає будь-яких інших неврегульованих спорів з приводу виконання умов договору, а також будб-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в тому числі по оплаті наданих послуг.

Разом з тим, фіксування в угоді суми бюджетних зобов`язань за договором не підтверджує та не спростовує можливість надання позивачем послуг в межах виконання умов договору на суму, що перевищує бюджетні зобов`язання.

Як служно зауважив представник позивача, зміни в частині ціни договору угодою не вносилися, сторони також не узгоджували припинення дії договору на час підписання додаткової угоди. Додаткова угода підписана 08.12.15 в той час, як правовідносини за договором тривали до 31.12.15 (п. 5.1 договору).

Даний висновок підтверджується листом № 13/2169 від 18.12.15р. Служби автомобільних доріг підряднику (т. 2 а.с. 140), за змістом якого Службою автомобільних доріг 18.12.2015 перераховано на рахунок КП "Будінвестсервіс" 318 755,38 грн. Для недопущення відключення електроенергії відповідач у листі просить в першочерговому порядку провести розрахунки перед ПАТ "Рівнеобленерго". Крім того відповідач повідомив, що в Держказначействі зареєстрована заборгованість в сумі 787 тис. грн., яка буде перерахована до кінця грудня поточного року.

25.12.15р. платіжними дорученнями № 103 та № 104 відповідачем перераховано позивачу відповідно 695 339,70 грн. та 88 563,95 грн. (т. 2 а.с. 114, 119).

Даним листом та подальшими діями Служби автомобільних доріг (перерахування коштів 18.12.15 та 25.12.15) спростовуються підтвердження, що містяться в додатковій угоді 4/4 від 08.12.15, про відсутність невиконаних зобов`язань в частині оплати станом на 08.12.15. А викладене в листі від 18.12.15 прохання про забезпечення в повному обсязі освітлення по всій ділянці автодороги держанвого значення Київ-Чоп М-06 свідчить про триваючі зобов`язання за договором № 4 від 11.03.15 до кінця 2015 року.

А відтак, судом встановлено виконання підрядником послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення в межах Рівненської області в частині забезпечення зовнішнього освітлення автомобільних доріг та прийняття таких послуг замовником в період серпень-грудень 2015р. на загальну суму 1 463 726,11 грн. Однак, відповідач у встановлені строки розрахунки за отримані в серпні-грудні 2015р. послуги з електроенергії не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1 463 726,11 грн.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 525 , 526 Цивільного кодексу України , статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання на виконання його умов позивачем відповідачу послуг, не проведення відповідачем при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за період серпень-грудень 2015 р. в сумі 1 339 516 грн. 74 коп. обґрунтовані.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності у справі № 918/836/18.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції залишив заяву відповідача про застосування строку позовної давності без розгляду посилаючись на ст. 207 ГПК України.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно із ст.169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Статтею 207 ГПК України визначено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно із ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Отже, заява про застосування позовної давності не є заявою з процесуального питання та не може вважатись заявою по суті справи у розумінні норм ст.161 ГПК України, оскільки до заяв по суті справи згідно ст.161 ГПК України відносяться виключно заяви, визначені цим Кодексом.

Застосування позовної давності врегульовано нормами матеріального права (ЦК України), тому суд першої інстанції помилково залишив заяву без розгляду з посиланням на норми ст.207 ГПК України.

Враховуючи викладене та зважаючи на право сторони заявити клопотання про сплив позовної давності на будь-якій стадії судового процесу до винесення судового рішення, колегія суддів вважає що дана заява підлягає застосуванню у справі в силу вимог ст. 267 ЦК України.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу).

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 ЦК України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Обов`язок відповідача оплатити підрядні роботи визначено з дня підписання отриманих актів протягом 7 днів (п. 4.1 договору № 4). Як встановлено судом, акти виконаних робіт за серпень-грудень 2015 не були підписані відповідачем. Водночас обов`язок підписання актів відповідачем кореспондується і з правом позивача вимагати такої оплати, а тому враховуючи, що судом встановлено (а позивачем підтверджено) надання актів форми КБ-2 відповідачу за період з серпня по грудень 2015 року щомісячно до 28 числа, суд вважає, що 29 число кожного місяця слід вважати тією датою, з якої починається відлік строку, встановленого п. 4.1 договору для оплати вартості наданих послуг (в даному випадку вартості використаної для освітлення доріг електроенергії). А тому відповідач зобов`язаний був розрахуватися за актами за серпень 2015 до 08 вересня 2015 р.; за вересень 2015 р. до 07 жовтня 2015 р.; за жовтень 2015 р. до 06 листопада 2015р; за листопад 2015 р. до 08 грудня 2015 р.; за грудень 2015р. до 10 січня 2016 р.

З наступного дня за вказаними у кожному місяці датами право позивача на отримання оплати за договором слід вважати порушеним, та відповідно у нього виникло право вимагати належного виконання умов правочину в частині оплати наданих послуг.

Таким чином, перебіг строку позовної давності для позивача розпочався за зобов`язаннями за серпень 2015 р. - 09 вересня 2015 р.; за вересень 2015 р. - 08 жовтня 2015 р.; за жовтень 2015 р. - 09 листопада 2015р; за листопад 2015 р. - 09 грудня 2015 р.; за грудень 2015р. - 11 січня 2016 р.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою 27.12.18 р., а відтак за зобов`язаннями серпень-листопад 2015 строк позовної давності слід вважати таким, що сплив. А тому із врахуванням заяви про застосування строків позовної давності до вимог позивача задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача заборговангості за актами виконаних робіт за грудень на суму 233 639,69 грн. та на суму 215 973,26 грн. (т. 1 ас. 39-43).

При цьому суд вважає необгрунтованим твердження позивача, що зобов`язання з оплати за спожиту електроенергію у серпні-листопаді включено в акт на грудень 2015, оскільки повторне оформлення акта виконаних робіт у грудні 2015 року не змінює строків виконання робіт, а вітак і строків розрахунків, визначених та погоджених сторонами у договорі.

Також суд не бере до уваги твердження позивача, що строк позовної давності слід обчислювати з дня підписання актів відповідачем, оскільки такі акти і на день звернення до суду є не підписаними, водночас, факт непідписання замовником актів є самостійним доказом порушення прав підрядника на отримання оплати та не обмежує право останнього на звернення до суду з відповідними вимогами.

Разом з тим, з письмових пояснень директора КП Будінвестсервіс вбачається, що підприємство декілька років не мало коштів, щоб сплатити судовий збір за подання позовної заяви в суд (доказів не надано). А тому суд вважає незаперечним є той факт, що незаконність дій відповідача в частині оплати отриманих в серпні-листопаді 2015 послуг з оплати електроенергії була відома позивачу, однак, останнім не було вчинено жодних дій для відновлення своїх прав та інтересів.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Оскільки, встановлено, що відповідачем не здійснено оплату послуг позивача з оплати електричної енергії, що є підставою для стягнення заборгованості, водночас строк позовної давності за вимогою позивача за період серпень - листопад 2015 р. сплив, що є підставою для відмови в позові в частині стягнення заборгованості за вказаний період.

З урахуванням застосування наслідків спливу строків позовної давності відносно здійснених позивачем нарахувань за період серпень - листопад 2015 року, до стягнення з відповідача підлягають кошти за електричну енергію на загальну суму 449 612,95 грн., яка складається з вартості спожитої теплової енергії та плати за перетікання реактивної електроенергії за грудень 2015р.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 449 612,95 грн. заборгованості за грудень 2015 р. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв`язку з неналежним виконанням умов договору, крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 124 209 грн. 37 коп. за період з 01.01.2016 р. по 31.12.18 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач при здійсненні розрахунку інфляційних збитків вищевказаного не врахував, що призвело до необгрунтованого та неправильного нарахування інфляційної складової боргу.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 124 209 грн. 37 коп. інфляційних втрат за визначений позивачем період, з визначеним позивачем індексом інфляції 3% (що не відповідає індексу інфляції за період з 01.01.16 по 31.12.18) не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 449 612,95 грн. заборгованості, в частині стягнення 889 903,79 грн. боргу слід відмовити за пропуском строку позовної давності, в частині 124 209,37 грн. інфляційних слід відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю вимог.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Рівненській області на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.05.19 р. у справі № 918/836/18 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 02.05.19 р. у справі № 918/836/18 скасувати в частині стягнення 1 014 113,16 грн., в іншій частині рішення залишити без змін, у зв`язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Пушкіна, 19, код 25894919) на користь Колективного підприємства "Будінвестсервіс" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Грушевського, 55а, код 22579348) 449 612,95 грн. основного боргу, 6742,65 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

В решті позову відмовити."

Стягнути з Колективного підприємства "Будінвестсервіс" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Грушевського, 55а, код 22579348) на користь Служби автомобільних доріг у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Пушкіна, 19, код 25894919) 10 114 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/836/18 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "15" листопада 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Василишин А.Р.