Рішення

від 19.11.2019 по справі 910/12767/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2019Справа № 910/12767/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Альянс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київсервісбуд" про стягнення 311 034,83 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Альянс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київсервісбуд" (далі - Компанія) грошових коштів у розмірі 311 034,83 грн., з яких: 204 236,80 грн. - основний борг, 63 622,94 грн. - інфляційні втрати, 15 896,90 грн. - три проценти річних, 27 278,19 грн. - пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором на виконання робіт від 15 вересня 2015 року № 00150915.

Разом із позовною заявою Товариством було подано заяву від 2 вересня 2019 року № 020919/02, в якій останнє просило суд забезпечити пред`явлений ним позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Компанії, що знаходяться на усіх наявних рахунках відповідача, у межах суми ціни позову в розмірі 311 034,83 грн. та понесених судових витрат у розмірі 5 626,02 грн. до набрання законної сили відповідним судовим рішенням у даній справі.

Ухвалою суду від 19 вересня 2019 року в задоволенні вищенаведеної заяви Товариства про забезпечення поданого ним позову було відмовлено.

Разом із тим ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2019 року прийнято позовну заяву Товариства до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12767/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Компанія у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 19 вересня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/12767/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 38.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Компанії з посиланням на відсутність наведеного адресата.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 19 вересня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2015 року між Компанією та Товариством був укладений договір на виконання робіт № 00150915, за умовами якого позивач зобов`язався виконувати роботи з демонтажу склопакетів та з виготовлення, доставки та монтажу нових склопакетів у приміщенні автомобільного комплексу за адресою: місто Київ, вулиця Новоконстантинівська, 4А, та ті ж самі роботи, а також встановлення протипожежних вікон та дотягувачів за адресою: с. Гора, автосалон "Mitsubishi", тоді як замовник, у свою чергу, зобов`язався приймати та своєчасно оплачувати виконані роботи

Вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Пунктом 1.2 вказаної угоди передбачено, що номенклатура робіт, їх загальна вартість, а також строк виконання робіт узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору, які є невід`ємними його частинами.

За змістом пункту 2.1 цього правочину оплата відповідних робіт здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів замовником на поточний рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі. Оплата робіт за цим договором вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів замовника на поточний рахунок виконавця.

У пункті 2.2 договору сторони погодили порядок проведення розрахунків, відповідно до якого замовник протягом першого етапу перераховує на поточний рахунок виконавця 80 % від загальної вартості робіт, визначеної згідно відповідних додатків до цього договору, а протягом другого етапу замовник перераховує на поточний рахунок виконавця 20 % від загальної вартості робіт згідно відповідних додатків до цього договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі виконаних робіт у порядку, встановленому пунктом 6.2 цього договору.

Відповідно до пункту 6.2 договору після отримання від виконавця акта приймання-передачі виконаних робіт, замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів повинен розглянути такий акт, підписати чи направити мотивовану відмову від його підписання. В іншому разі такий акт вважатиметься прийнятим замовником. При цьому сторони погодили, що вмотивована відмова від підписання акту буде прийматися сторонами до уваги лише у разі її направлення замовником на адресу виконавця рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 9.1 наведеного правочину останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором та відповідними додатками до нього.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору Товариство виконало передбачені цією угодою роботи на загальну суму 468 515,52 грн. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27 листопада 2015 року № 00150915 на суму 37 586,40 грн., від 27 листопада 2015 року № 00150915/1 на суму 19 230,48 грн., від 30 листопада 2016 року № 00150915/2 на суму 64 116,00 грн., від 30 листопада 2016 року № 00151915/3 на суму 7 077,12 грн., від 30 листопада 2016 року № 00150915/5 на суму 75 077,52 грн. та від 30 листопада 2016 року № 00150915/6.1 на суму 265 428,00 грн., а також відповідних специфікацій до договору.

Про належне виконання Товариством своїх зобов`язань за цим договором щодо виконання погоджених між сторонами робіт також свідчить відсутність з боку Компанії претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Проте з матеріалів справи вбачається, що Компанія погасила наявну в неї перед виконавцем заборгованість лише частково, заборгувавши таким чином останньому 204 236,80 грн. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2016 року № 00150915/6.1. Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором на виконання робіт від 15 вересня 2015 року № 00150915, яка складає 204 236,80 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Компанія на момент прийняття рішення не надала документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати вищенаведених робіт, позивач також просив суд стягнути з Компанії три проценти річних у розмірі 15 896,90 грн., нарахованих у період з 5 грудня 2016 року по 9 липня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 204 236,80 грн., а також 63 622,94 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначену суму боргу протягом грудня 2016 року - травня 2019 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте судом встановлено, що дійсною початковою датою прострочення відповідачем виконання взятого на себе грошового зобов`язання з оплати виконаних Товариством робіт, з урахуванням передбаченого пунктом 2.2 договору строку (5 банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі виконаних робіт від 30 листопада 2016 року № 00150915/6.1), є 8 грудня 2016 року, а не 5 грудня 2016 року, як помилково зазначено у розрахунку позивача.

Відтак, стягненню з Компанії на користь Товариства підлягає сума трьох процентів річних у розмірі 15 845,44 грн., нарахованих у період з 8 грудня 2016 року по 9 липня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 204 236,80 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 51,46 грн. слід відмовити.

Водночас оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимоги про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат в сумі 63 622,94 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків за роботи, виконані позивачем на підставі договору на виконання робіт від 15 вересня 2015 року № 00150915 згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 30 листопада 2016 року № 00150915/6.1, Товариство просило суд стягнути з Компанії 27 278,19 грн. пені, нарахованої у період з 5 грудня 2016 року по 4 червня 2017 року на суму основного боргу в розмірі 204 236,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 договору на виконання робіт від 15 вересня 2015 року № 00150915 передбачено, що у випадку порушення замовником термінів оплати згідно пункту 2.2.2 даного договору, останній зобов`язаний виплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний календарний день прострочення виконання грошових зобов`язань.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищує обрахованого судом розміру цієї штрафної санкції у дійсні періоди прострочення відповідачем проведення розрахунків (з 8 грудня 2016 року по 4 червня 2017 року), позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що за пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо стягнення суми пені, то позовна давність до даної позовної вимоги судом не застосовується.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У той же час сплачена позивачем сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 960,50 грн. відшкодуванню останньому не підлягає та залишається за Товариством у зв`язку з відмовою в задоволенні такої заяви.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київсервісбуд" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 38; ідентифікаційний номер 37034138) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Альянс" (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 52; ідентифікаційний номер 39433423) 204 236 (двісті чотири тисячі двісті тридцять шість) грн. 80 коп. основного боргу, 27 278 (двадцять сім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 19 коп. пені, 15 845 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 44 коп. трьох процентів річних, 63 622 (шістдесят три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 94 коп. інфляційних втрат, а також 4 664 (чотири тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 75 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Альянс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київсервісбуд" про стягнення 51,46 коп. трьох процентів річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19 листопада 2019 року

Суддя Є.В. Павленко