Рішення

від 18.11.2019 по справі 910/12705/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2019Справа № 910/12705/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеному позовному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ЛОГІСТИК" (04212, м.Київ, Маршала Тимошенко,21,корпус 3, код ЄДРПОУ 34760547)

до Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" (02002, м.Київ, Є. Сверстюка, 1, код ЄДРПОУ 00203588)

про стягнення 175 684,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС-ЛОГІСТИК" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" про стягнення 132 375,02 грн інфляційних втрат, 43309,48 грн 3% річних за невиконання грошового зобов`язання щодо оплати отриманих послуг організації перевезення вантажу за період з 26.01.2018 по 13.06.2019 прострочення, та покладення на відповідача 15000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/12705/19 стягнуто з ПАТ "Укрпластик" на користь ТОВ "ВС-ЛОГІСТИК" 1040050 грн заборгованості, 35753,12 грн витрат від інфляції, 7693,52 грн 3% річних, 71635,22 грн пені, 17325,52 грн судового збору. В межах виконавчого провадження кошти, стягнуті за наказом суду у цій справі були перераховані на користь позивача 14.06.2019 року ВДВС у Дніпровському РУЮ у м.Києві. Оскільки, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому, на думку позивача, 14.06.2019 є датою, коли зобов`язання припинилось. За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 132 375,02 грн інфляційних втрат, 43309,48 грн 3% річних за прострочення виконання зобов`язання по сплаті суми, стягнутої за рішенням суду за період з 26.01.2018 по 14.06.2019 (до моменту фактичного виконання зобов`язання).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.09.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/12705/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначив сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

09.10.2019 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позов. Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що позивачем невірно визначено момент виконання рішення суду у справі, оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження 04.07.2019 стягнення коштів за рішенням суду перебувало на відповідальності органів державної виконавчої служби, а не відповідача, а дати арешту рахунку 19.07.2019 відповідач не несе відповідальність на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, також стверджує, що фактичне виконання рішення у вказаній справі відбулось 06.06.2019, тобто, у момент списання з рахунків відповідача коштів на рахунки державної виконавчої служби, а не на рахунки стягувача 14.06.2019. У задоволені позову просив відмовити у повному обсязі.

Позивач відповіді на відзив не надав.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015 ТОВ ВС-Логістик (експедитор) і ПАТ Укрпластик (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- за Договором експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу; Договір регулює взаємини сторін, пов`язані із наданням транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (пункт 1.1 Договору);

- для виконання умов Договору експедитор діє від свого імені за плату та за рахунок замовника (пункт 1.2 Договору);

- конкретні умови кожного транспортного експедирування узгоджуються сторонами в заявках на кожне перевезення, що є невід`ємними частинами Договору (пункт 1.3 Договору);

- експедитор зобов`язаний надати замовнику оригінал рахунку (рахунку-фактури) за виконане транспортне експедирування, оформленого у відповідності з вимогами законодавства, з обов`язковим додаванням до нього оригіналу довіреності від експедитора на отримання вантажу зі складу замовника, оригіналу податкової накладної, засвідченої оригінальною печаткою експедитора, оригіналу товарно-транспортної накладної, видаткової накладної або CMR з відміткою про отримання вантажу; оплата рахунків експедитора здійснюється в гривнях виходячи з погодженої суми фрахту, яка визначається сторонами Договору в заявці (пункт 2.9 Договору);

- за здійснення передбачених Договором транспортно-експедиторських послуг замовник виплачує експедитору грошові кошти у сумі, що погоджена сторонами в Додатку №2; у випадку перевезення за маршрутом, який не передбачений у Додатку №2, то його вартість узгоджується сторонами у заявці (пункт 4.1 Договору);

- сторони погодили встановити у заявці на перевезення постійну складову ціни перевезення, та змінну складову ціни перевезення, яка складається з витрат за межами території України (паливно-мастильні матеріали, транспортна документація, оплата за користування автобанами); змінна складова ціни перевезення встановлюється в розмірі еквівалентному євро за міжбанківським середнім (avg) курсом EUR/UAH, опублікованому на інтернет-сайті www.bin.ua, визначеному на день, що передує даті надання довідки про транспортні витрати; розрахунок між експедитором і замовником здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України (пункт 4.2 Договору);

- зазначена в пункті 4.1 Договору сума перераховується замовником на поточний рахунок експедитора протягом 45 календарних днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення згідно з заявкою та отримання замовником від експедитора належно оформлених оригіналів документів, вказаних в пунктах 2.9, 2.12, 2.14 і 2.15 Договору (пункт 4.3 Договору);

- підтвердженням повного виконання експедитором своїх зобов`язань щодо доставки вантажу, особі, визначеній в заявці, яка є невід`ємною частиною Договору, є товарно-транспортні документи: CMR (ТТН, видаткові накладні), які мають бути оформлені належним чином відповідно до умов Договору і чинного законодавства України та своєчасно передані замовнику (пункт 4.4 Договору);

- за порушення строку, вказаного в пункті 4.3 Договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми грошових коштів за кожен день прострочення (пункт 5.5 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного їх виконання; якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання Договору, термін його дії автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше 3 років (пункт 8.3 Договору).

Оскільки відповідач в установлений договором строк оплату отриманих послуг повністю не здійснив, ТОВ "ВС-ЛОГІСТИК" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23528/17, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 позовні вимоги ТОВ "ВС-ЛОГІСТИК" задоволено частково та стягнуто з ПАТ "Укрпластик" 1 040 050 грн. заборгованості; 35 753 грн. 12 коп. втрат від інфляції; 7 693 грн. 52 коп. 3% річних; 71 635 грн. 22 коп. пені; 17 325 грн. 52 коп. судового збору.

Відповідно до змісту цього судового акту, 35 753 грн. 12 коп. втрат від інфляції; 7 693 грн. 52 коп. 3% річних було заявлено позивачем станом на 25.01.2018.

12.06.2018 на виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ.

Згідно приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже судове рішення, прийняте в справі №910/23528/17 має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/23528/17 від 12.06.2018 ВДВС у Дніпровському РУЮ у м.Києві в межах ВП № 56697770 здійснено перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ "ВС-ЛОГІСТИК" за платіжним дорученням № 8797 від 14.06.2019 на суму 1 216 348,41 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку рішення суду у справі № 910/32528/17 не виконав, примусове стягнення відбулось 14.06.2019, у період з 26.01.2018 по 14.06.2019 він був позбавлений можливості використовувати кошти, підтверджені рішенням суду, тому заявив вимоги про стягнення з відповідача 132 375,02 грн інфляційних втрат, 43309,48 грн 3% річних за невиконання грошового зобов`язання щодо оплати отриманих послуг організації перевезення вантажу за період з 26.01.2018 по 13.06.2019 прострочення.

Положеннями статті 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядаючи справу № 905/600/18, правовідносини у якій є подібними з даними правовідносинами, у постанові від 05.07.2019 навела свої висновки про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

При цьому, суд відзначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013.

Таким чином, заперечення відповідача щодо строку виконання рішення суду та відсутності підстав для його відповідальності за таке невиконання, не приймаються судом.

Також доводи відповідача про те, що моментом фактичного виконання рішення є списання (надходження) коштів з рахунку ПАТ "Укрпластик" на рахунок виконавчої служби, що на думку відповідача, відбулось 06.06.2019 року, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п.30.1. ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", роз`яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що моментом фактичного виконання рішення є списання (надходження) коштів з рахунку ПАТ "Укрплатик" на рахунок виконавчої служби, є необґрунтованими, оскільки таким моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Враховуючи викладене, встановивши порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати отриманих послуг за договором від 28.02.2015 у сумі 1 045 500,00 грн та її сплати лише у примусовому порядку в межах ВП № 56697770 , суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість становить 132 375,02 грн інфляційних втрат, 43309,48 грн 3% річних за період з 26.01.2018 по 13.06.2019 прострочення, нарахування яких здійснено на суму 1 045 500,00 грн основного боргу, що відповідає нормам чинного законодавства та є арифметично вірним.

Доказів сплати відповідачем вказаних сум, суду не надано.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ЛОГІСТИК" у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про покладення на відповідача витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.

Розглянувши вказане клопотання та дослідивши надані матеріали, суд відмовляє в його задоволенні у зв`язку із відсутністю доказів фактично понесення цих витрат позивачем: позовна заява підписана директором товариства; доказів виконання робіт, сплати гонорару по договору № 23/17 про надання правової допомоги АБ Євдоченко Н.Д. у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" (02002, м.Київ, Є. Сверстюка, 1, код ЄДРПОУ 00203588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ЛОГІСТИК" (04212, м.Київ, Маршала Тимошенко, 21, корпус 3, код ЄДРПОУ 34760547) 132 375 (сто тридцять дві тисячі триста сімдесят п`ять) грн. 02 коп інфляційних втрат, 43309 (сорок три тисячі триста дев`ять) грн 48 коп 3% річних та судовий збір у розмірі 2635 (дві тисячі шістсот тридцять п`ять) грн. 27 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М.Ярмак