Постанова

від 22.04.2020 по справі 910/12705/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2020 р. Справа№ 910/12705/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Разіної Т.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпластик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019

у справі №910/12705/19 (суддя: Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ЛОГІСТИК"

до Публічного акціонерного товариства "Укрпластик"

про стягнення 175 684,50 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС-ЛОГІСТИК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" (далі - відповідач) про стягнення 175 684,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23528/17 стягнуто з ПАТ "Укрпластик" на користь ТОВ "ВС-ЛОГІСТИК" 1 040 050 грн заборгованості, 35 753,12 грн витрат від інфляції, 7 693,52 грн 3% річних, 71 635,22 грн пені, 17 325,52 грн судового збору. В межах виконавчого провадження кошти, стягнуті за наказом суду у цій справі були перераховані на користь позивача 14.06.2019 року ВДВС у Дніпровському РУЮ у м. Києві. Оскільки, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому, на думку позивача, 14.06.2019 є датою, коли зобов`язання припинилось. За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 132 375,02 грн інфляційних втрат, 43 309,48 грн 3% річних за прострочення виконання зобов`язання по сплаті суми, стягнутої за рішенням суду за період з 26.01.2018 по 14.06.2019 (до моменту фактичного виконання зобов`язання), а також покладення на відповідача 15 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/12705/19 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ЛОГІСТИК" 132 375 грн. 02 коп інфляційних втрат, 43 309 грн 48 коп 3% річних та судовий збір у розмірі 2 635 грн. 27 коп.

Рішення мотивоване тим, що судове рішення у справі №910/23528/17 від 22.05.2018 має преюдиціальне значення для вирішення даного спору; наявність такого рішення не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України за час прострочення; моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора; з огляду на порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати отриманих послуг за договором від 28.02.2015 у сумі 1 045 500,00 грн. та сплати заборгованості лише в примусовому порядку в межах виконавчого провадження №56697770, вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за період з 26.01.2018 по 14.06.2019 є обґрунтованим, а їх розрахунок - арифметично вірним.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрпластик" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/12705/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а судові витрати покласти на позивача.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12705/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019; апеляційний перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

02.01.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

13.01.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що стягнення коштів та фактичне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23258/17 згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження відбулось не 13 червня 2019 року, а 06 червня 2019 року - шляхом списання коштів з рахунків відповідача, а відтак позивачем було зроблено неправильний розрахунок позовних вимог; при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме - ч. 1 ст. 7, ст.. 11, ч. 2 ст. 13, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Позивач звертає увагу, що апелянт, не заперечуючи наявності заборгованості за договором в частині оплати отриманих ним послуг, вважав, що у спірний період він не відповідає за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки було відкрито виконавче провадження, та покладав цю відповідальність на органи державної виконавчої служби; позивач заперечує проти доводів апелянта щодо порушення судом норм процесуального права, оскільки такі доводи є необґрунтованими та зводяться до цитування норм процесуального права. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не вчинялись.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

28.09.2015 між ТОВ "ВС-Логістик" (експедитор) і ПАТ "Укрпластик" (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- за Договором експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу; Договір регулює взаємини сторін, пов`язані із наданням транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (пункт 1.1 Договору);

- для виконання умов Договору експедитор діє від свого імені за плату та за рахунок замовника (пункт 1.2 Договору);

- конкретні умови кожного транспортного експедирування узгоджуються сторонами в заявках на кожне перевезення, що є невід`ємними частинами Договору (пункт 1.3 Договору);

- експедитор зобов`язаний надати замовнику оригінал рахунку (рахунку-фактури) за виконане транспортне експедирування, оформленого у відповідності з вимогами законодавства, з обов`язковим додаванням до нього оригіналу довіреності від експедитора на отримання вантажу зі складу замовника, оригіналу податкової накладної, засвідченої оригінальною печаткою експедитора, оригіналу товарно-транспортної накладної, видаткової накладної або CMR з відміткою про отримання вантажу; оплата рахунків експедитора здійснюється в гривнях виходячи з погодженої суми фрахту, яка визначається сторонами Договору в заявці (пункт 2.9 Договору);

- за здійснення передбачених Договором транспортно-експедиторських послуг замовник виплачує експедитору грошові кошти у сумі, що погоджена сторонами в Додатку №2; у випадку перевезення за маршрутом, який не передбачений у Додатку №2, то його вартість узгоджується сторонами у заявці (пункт 4.1 Договору);

- сторони погодили встановити у заявці на перевезення постійну складову ціни перевезення, та змінну складову ціни перевезення, яка складається з витрат за межами території України (паливно-мастильні матеріали, транспортна документація, оплата за користування автобанами); змінна складова ціни перевезення встановлюється в розмірі еквівалентному євро за міжбанківським середнім (avg) курсом EUR/UAH, опублікованому на інтернет-сайті www.bin.ua, визначеному на день, що передує даті надання довідки про транспортні витрати; розрахунок між експедитором і замовником здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України (пункт 4.2 Договору);

- зазначена в пункті 4.1 Договору сума перераховується замовником на поточний рахунок експедитора протягом 45 календарних днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення згідно з заявкою та отримання замовником від експедитора належно оформлених оригіналів документів, вказаних в пунктах 2.9, 2.12, 2.14 і 2.15 Договору (пункт 4.3 Договору);

- підтвердженням повного виконання експедитором своїх зобов`язань щодо доставки вантажу, особі, визначеній в заявці, яка є невід`ємною частиною Договору, є товарно-транспортні документи: CMR (ТТН, видаткові накладні), які мають бути оформлені належним чином відповідно до умов Договору і чинного законодавства України та своєчасно передані замовнику (пункт 4.4 Договору);

- за порушення строку, вказаного в пункті 4.3 Договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми грошових коштів за кожен день прострочення (пункт 5.5 Договору).

Згідно з пунктом 8.3 згаданого Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного їх виконання; якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання Договору, термін його дії автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше 3 років.

Оскільки відповідач в установлений договором строк оплату отриманих послуг повністю не здійснив, ТОВ "ВС-ЛОГІСТИК" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23528/17, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-Логістик" та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "ВС-ЛОГІСТИК": стягнуто з ПАТ "Укрпластик" 1 045 500,00 грн. суми основного боргу, 104 136, 90 грн. пені, 11 338, 91 грн. 3% річних, 37 398, 48 грн. втрат від інфляції, 17 974, 12 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до змісту цього судового акту, інфляційні втрати та 3% річних було заявлено позивачем станом на 25.01.2018.

12.06.2018 на виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ.

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/23528/17 від 12.06.2018 ВДВС у Дніпровському РУЮ у м.Києві в межах ВП № 56697770 здійснено перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ "ВС-ЛОГІСТИК" за платіжним дорученням № 8797 від 14.06.2019 на суму 1 216 348,41 грн.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23528/17, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-Логістик" та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "ВС-ЛОГІСТИК", стягнуто з ПАТ "Укрпластик" 1 045 500,00 грн. суми основного боргу, 104 136, 90 грн. пені, 11 338, 91 грн. 3% річних, 37 398, 48 грн. втрат від інфляції, 17 974, 12 грн. витрат по сплаті судового збору. В межах виконавчого провадження кошти, стягнуті за наказом суду у цій справі були перераховані на користь позивача 14.06.2019 року ВДВС у Дніпровському РУЮ у м.Києві.

Так, вказане судове рішення має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що у відповідача перед позивачем існувала заборгованість, що була стягнута в примусовому порядку.

Щодо тверджень апелянта про неправильний розрахунок позовних вимог.

Позивачем в межах даної справи заявлено про стягнення заборгованості за порушення зобов`язання щодо оплати отриманих послуг організації перевезення вантажу за договором від 28.09.2015 за період з 26.01.2018 по 14.06.2019 (до моменту фактичного виконання зобов`язання) прострочення.

Суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи апелянта щодо ставлення під сумнів розрахунку щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних по 13 червня 2019, тобто по той день, що передує отриманню позивачем грошових коштів на виконання рішення суду у справі №910/23528/17 від 22.05.2018, а не по 06 червня 2019 - по день списання коштів з рахунків відповідача з огляду на наступне.

Так, правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що в силу приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Крім того, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що доводи відповідача про те, що моментом фактичного виконання рішення є списання коштів з рахунку ПАТ "Укрпластик" на рахунок виконавчої служби, що на думку відповідача, відбулось 06.06.2019 року, є необґрунтованими з огляду на положення п.30.1. ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001, відповідно до якого переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи апелянта щодо ставлення під сумнів розрахунку позовних вимог щодо періоду нарахування інфляційних втрат і 3 % річних.

А відтак, перевіривши сам розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних, здійснений позивачем, колегія суддів вважає його арифметично правильним.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

У розділі ІІ апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення ряду норм Господарського процесуального кодексу України, зокрема ч. 1 ст. 7, ст.. 11, ч. 2 ст. 13, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236, однак в чому саме було допущено порушення апелянт не зазначає та не обґрунтовує.

Таким чином, цитування норм процесуального права не спростовує висновків суду першої інстанції, а відтак суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованими та відхиляє їх.

3.3. доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заявлених позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних в період з 26.01.2018 по 13.06.2019 прострочення, нарахування яких здійснено на суму 1 045 500,00 грн основного боргу. Розрахунок заборгованості в розмірі 132 375,02 грн інфляційних втрат, 43 309,48 грн 3% річних є арифметично правильним.

3.4. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Враховуючи обставини справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання плати за виконання Договору транспортного експедирування № 319 від 28.09.2015.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Таким чином, зважаючи на порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, встановлену судовим рішенням, що має преюдиціальне значення, відсутність доказів сплати заборгованості інфляційних втрат та 3% річних позивачеві в межах заявленого періоду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи положення зазначених правових норм та те, що позивачем не обґрунтовано факт існування обставин, що зумовлюють розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, шо кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до 86 ГПК України, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Єдиним аргументом апеляційної скарги є те, що відповідач не вважає вірними розрахунки позивача в частині періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Також апелянт посилається на порушення норм процесуального права, однак жодним чином не обґрунтовує, в чому саме полягає таке порушення.

Зазначені доводи суд апеляційної інстанції відхиляє, враховуючи вищезазначені норми законодавства та обставини справи.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/12705/19 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Укрпластик на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/12705/19 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрпластик на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/12705/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/12705/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством Укрпластик .

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

Т.І. Разіна