Рішення

від 06.11.2019 по справі 914/1373/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2019 справа № 914/1373/19

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Брівер» , м.Херсон

до відповідача : Фірми «Амперсенд ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову 179407,25 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брівер» , м.Херсон, до відповідача, Фірми «Амперсенд ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Львів про стягнення заборгованості за договором поставки №80 від 01.11.2017р. в сумі 179407,25грн., з якої 20000,00грн. - основний борг, 4482,08грн. пеня, 152370,00грн. штраф, 1735,47грн. інфляційні втрати та 819,70 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 19.07.2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк у 10 календарних днів на усунення недоліків.

12.08.2019р. за вх.№33235/19 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.09.2019р. відкрито провадження у справі №914/1373/19 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.10.2019 року.

Ухвалою суду від 02.10.2019р. підготовче засідання відкладено на 21.10.2019р.

Ухвалою суду від 21.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2019.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 06.11.2019р. не забезпечив.

В судове засідання по розгляду справи по суті 06.11.2019 р., як і в засідання 02.10.2019р., 21.10.2019р. відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив. Відзиву не подав, не скористався своїми процесуальними правами.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фірма «Амперсенд ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрована за адресою: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд.202, куди й скеровувались ухвали господарського суду рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Ухвала про відкриття провадження у справі від 09.09.2019 та ухвали від 02.10.2019 та від 21.10.2019 повернуті Укрпоштою з відмітками інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, адресат відсутній .

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом не порушено норм процесуального права щодо своєчасного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду даної справи.

Суд звертає увагу відповідача на те, що свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судом за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві, тоді як ця адреса співпадає з адресою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.04.2019р. у справі №922/1714/18.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частина 2 ст.202 ГПК України визначає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Отже, судом було забезпечено змагальність сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позиція позивача.

01 листопада 2017 року між ТОВ Брівер (Постачальник) та фірмою Амперсенд ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець), укладено договір поставки № 80 від 01.11.2017 року(далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) Покупцю ветеринарні субстанції, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар, відповідно до умов даного Договору.

Згідно п.1.3. Договору, Поставка Товару здійснюється партіями в кількості, асортименті, ціні та в строки, передбачені в заявці Покупця, узгодженій з Постачальником.

Відповідно до розділу 4 Договору, Постачальник поставляє Товар партіями за свій рахунок на умовах DDP м. Львів. Поставка кожної партії Товару здійснюється на підставі накладної згідно погодженої сторонами заявки. Датою поставки партії Товару Сторони визнають дату зазначену Покупцем у видатковій накладній, а в разі відсутності - дату виписки накладної Постачальником.

Згідно з п. 5.2. Договору, термін оплати - 100 % оплата не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати, вказаної у видатковій накладній Продавця.

На підставі укладеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю Брівер поставило фірмі Амперсенд ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю товар, а саме Олаквиндокс, на загальну суму 50 000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №725 від 12.04.2018р. Зазначений товар фірма Амперсенд ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, прийняла у повному обсязі. Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю Брівер виконало умови договору у строк та в обсязі, визначених сторонами у повному обсязі.

Відповідач, Фірма Амперсенд ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, зобов`язання виконав не у повному обсязі, сплативши вартість поставленого товару лише частково, залишок непогашеної заборгованості Відповідача, на думку позивача, складає 20 000грн.

Оскільки, Відповідач у повному обсязі не виконав зобов`язання за договором поставки №80 від 01.11.2017, Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 05.04.2019 №123/П про погашення заборгованості. Однак, дана вимога залишена Відповідачем без реагування.

Крім того, Позивач, заявляє вимоги про стягнення 4482,00 грн. пені та 152 370,00грн. штрафу, відповідно до п.6.3. Договору, 1735,47грн. інфляційних втрат та 819,70 грн. 3% річних, відповідно до ст.625 ГПК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договір №80 від 01.11.2017 року на підставі якого заявлено позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості, яка заявлена до стягнення.

З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено доводи позивача про існування у відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого товару в сумі 20000,00 грн. за договором поставки №80 від 01.11.2017 року, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 20000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. (ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання ( ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання ( ч.2 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.3 Договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику штраф У розмірі 3% від суми заборгованості, а також пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день просрочки, починаючи з сьомої доби.

Щодо заявленого позивачем штрафу у сумі 153370,00 грн. за період з 18.05.18 по 15.11.18.

При заявлені вказаних вимог позивач посилається на п. 6.3 Договору, за умовами якого за порушення строків оплати за отриманих товар, передбачених п. 6.3 даного Договору, Покупець також окрім пені додатково зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 3 % від вартості отриманого товару.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

В розумінні ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно або неналежно виконаного зобов`язання. В свою чергу, в силу ч. 3 даної статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, на відміну від штрафу пеня є тривалою неустойкою, яка стягується виключно за порушення грошового зобов`язання за кожен день прострочення, в той час як штрафом є одноразовий платіж.

Оскільки штрафом є одноразовий платіж, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню одноразово 3% від суми простроченої заборгованості що, за розрахунком господарського суду становить 1500,00 грн. (50000,00 х 3% (розмір штрафу)).

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення штрафу господарський суд відмовляє з огляду на безпідставність їх заявлення.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення будь-яких зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між кредитором і боржником щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення зобов`язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що Позивачем обчислено пеню на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 18.05.2018 по 15.11.2018р. з врахуванням поточних оплат відповідача, оскільки сума пені обчисленої на підставі встановленого в договорі розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 р.: … з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вже зазначено у п.5.2 Договору визначено терміни оплати - 100% оплата не пізніше 30 календарних днів з дати, вказаній у видатковій накладній продавцем.

У п.6.3 Договору, яким передбачено відповідальність за порушення грошових зобов`язань, зокрема у виді пені, зазначено, що нарахування останньої слід проводити за кожен день прострочки, починаючи з сьомої доби, однак така умова в Договорі, а саме про початок перебігу строку для нарахування пені суперечить приписам ч.6 ст.232 ГК України, яким передбачено перебіг строку з дня, наступного за останнім днем у який зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, встановлений приписами ч.6 ст.232 ГК України початок перебігу строку для нарахування пені не може бути змінений за згодою сторін (у даному випадку - згода про зміну початку перебігу строку для нарахування пені досягнута сторонами шляхом укладення договору у формі єдиного документа), а відтак така умова не береться судом до уваги, оскільки суперечить положенням ч.6 ст.232 ГК України.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Поставка товару по видатковій накладній №725 від 12.04.2018 відбулась 12.04.2018.

Передбачений п.5.2 Договору строк (30 календарних днів) починає свій перебіг з 13.04.2018 і закінчується 12.05.2018 (вихідний день - субота), відтак останнім днем тридцятиденного строку є перший робочий день (14.05.2018), а першим днем прострочення виконання грошового зобов`язання - 15.05.2018.

Перевірка розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат здійснена судом за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» (аналогічна правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 917/1622/16).

Здійснивши перерахунок пені за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА» , ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН» , 2019» , суд встановив, що:

за період з 15.05.2018р. по 20.06.2018р. від суми боргу 50000,00 грн. розмір пені становить 1723,29 грн.;

за період з 21.06.2018р. по 12.07.2018р. від суми боргу 39500,00 грн. розмір пені становить 809,48 грн.;

за період з 13.07.2018р. по 24.07.2018р. від суми боргу 39500,00 грн. розмір пені становить 454,52 грн.;

за період з 25.07.2018р. по 15.08.2018р. від суми боргу 30000,00 грн. розмір пені становить 661,64 грн.;

за період з 17.08.2018р. по 06.09.2018р. від суми боргу 20000,00 грн. розмір пені становить 402,74 грн.;

за період з 07.09.2018р. по 14.11.2018р. від суми боргу 20000,00 грн. розмір пені становить 1361,10 грн.

Відтак суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача підлягає пеня, у розмірі 5412,77 грн.

Суд встановив, що сума пені, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки позивач у визначеному ст.46 ГПК порядку із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає пеня в сумі 4482,08 грн.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА» , ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН» , 2019» встановив, що:

за період з 18.05.2018р. по 20.06.2018р. від суми боргу 50000,00 грн. розмір 3% річних становить 139,73 грн.;

за період з 21.06.2018р. по 24.07.2018р. від суми боргу 39500,00 грн. розмір 3 % річних становить 110,38 грн.;

за період з 25.07.2018р. по 15.08.2018р. від суми боргу 30000,00 грн. розмір 3 % річних становить 56,71 грн.;

за період з 17.08.2018р. по 24.06.2019р. від суми боргу 20000,00 грн. розмір 3 % річних становить 512,88 грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних, заявлена позивачем у розмірі 819,70 грн.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА» , ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН» , 2019» встановив, що:

за період з 18.05.2018р. по 20.06.2018р. від суми боргу 50000,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 0,00 грн.;

за період з 21.06.2018р. по 24.07.2018р. від суми боргу 39500,00 грн. розмір інфляційних втрат становить -276,50 грн.;

за період з 25.07.2018р. по 15.08.2018р. від суми боргу 30000,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 0,00 грн.;

за період з 17.08.2018р. по 24.06.2019р. від суми боргу 20000,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 1957,16 грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає до часткового задоволення, а саме до стягнення належить 1680,66 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти вимоги про стягнення інфляційних втрат відмовити за безпідставністю нарахування.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги з підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача належить: 20000,00 грн. основного боргу, 4482,08 грн. пені, 1500,00 грн. штрафу, 819,70 грн. 3% річних, 1680,66 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 427,24 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог

Окрім того, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення 179407,25 грн. Відтак, до сплати підлягав судовий збір в сумі 2691,11 грн.

Позивачем згідно платіжного доручення №272 від 04.07.2019 сплачено судовий збір в розмірі 2691,12 грн.

Відтак, сума зайво сплаченого судового збору становить 0,01 грн. Остання підлягає поверненню за клопотанням позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фірми «Амперсенд ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (79031, м.Львів, вул.Стрийська, буд.202, ідентифікаційний код 20774146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брівер» (73000, м.Херсон, вул.Декабристів, буд.49, офіс 7, вул.Гоголя, 137, оф.19, ідентифікаційний код 38207273) 20000,00 грн. основного боргу, 819,70 грн. 3 річних, 1500,00 грн. штрафу, 1680,66 грн. інфляційних втрат, 4482,08 грн. пені, 427,24 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 18.11.2019р.

Суддя Кітаєва С.Б.