Рішення

від 14.11.2019 по справі 914/1869/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019 справа № 914/1869/19

За позовом: Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Київ, в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Краснодар, Харківська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь Люкс Торговий Дім , м. Дрогобич

про стягнення 167 250,15 грн

підстава позову : порушення умов договору поставки №УБГ 437/015-18 від 17.07.2018 року

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: Стернюк В.А.

від відповідача: Радзієвський О.В.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування до Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь Люкс Торговий Дім про стягнення 120 420,11 грн пені та 46 430,04 грн штрафу.

Ухвалою суду від 16.09.2019 позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.

17.09.2019 до суду надійшло заява (клопотання) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.10.2019, сторонам у справі встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем та відповідачем, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.

15.10.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№ 42531/19)

Ухвалою суду від 16.10.2019 задоволено клопотання позивача про участь його представника у справі № 914/1869/19 у судовому засіданні, призначеному на 24.10.2019 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 24.10.2019 оголошено перерву по розгляду справи у судовому засіданні на 14.11.2019, зобов`язано позивача та відповідачу надати додаткові пояснення (вимоги до технічних вимог світильника), що є предметом договору.

28.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 44272/19) із заявою про поновлення (продовження) строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву (вх.№ 44273/19).

Також, 28.10.2019 від позивач надійшла заява про уточнення до позовної заяви (в частині найменування товару) (вх.№ 44265/19), у зв`язку з допущенням помилки (описки).

07.11.2019 від позивача надійшли письмові пояснення у справі (вх.№ 46200/19).

У судовому засіданні 14.11.2019 року представник позивача підтримує уточнення позовної заяви в частині найменування товару, зазначає, що в тексті позовної заяви допустив технічну помилку (описку), а саме зазначив Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві лічильники води в асортименті В той же час, як згідно умов договору №УБГ437/015-18 від 17.07.2018 року товаром є світильники світлодіодні. З метою виправлення технічної помилки (описки) просить викласти позовну заяву, що Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві світильники світлодіодні . Заявлені позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю.

Суд долучає подане позивачем клопотання про уточнення позовних вимог (в частині найменування товару) до матеріалів справи, а саме щодо допущення технічної помилки (описки), що не змінює ні предмет, ні підставу позову, ні ціну позову. При цьому відповідає поданому договору.

Щодо заяви про поновлення (продовження) строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву (вх.№ 44273/19) та відповіді на відзив (вх. № 44272/19) суд зазначає.

Відповідно ч. 1-2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з тим, оскільки відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, враховуючи наявність доказів поважності пропуску такого строку, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд вважає задоволити заяву позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив та продовжити процесуальний строк на подання позивачем відповіді на відзив, прийняти відповідь на відзив на позовну заяву до розгляду та долучити його до матеріалів справи.

Відповідно ч. 4, ч. 5 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Виконуючи встановлений законодавцем процесуальний обов`язок сторони спору щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстави своїх вимог, зважаючи на принцип змагальності сторін, враховуючи положення ч. 4, 5 ст. 161 ГПК України, суд приймає до розгляду додаткові письмові пояснення позивач у справі (вх.№ 46200/19), для всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи.

В судовому засіданні 14.11.2019 представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, просить в позові відмовити.

У судовому засіданні 14.11.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором поставки № УБГ437/015-18 від 17.07.2018 року, а саме зобов`язання щодо поставки товару у встановлені строки не виконав, чим порушив п. 6.3.1. договору. У зв`язку з цим позивач на підставі п. 7.10 Договору просить стягнути 120 420,11 грн пені та 46 430,04 грн штрафу.

Аргументи відповідач.

Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги Позивача вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача не виникло ніяких зобов`язань перед позивачем щодо поставки товару визначеному у договорі.

Фактичні обставини справи.

17.07.2018 року між Акціонерним товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування (позивач, згідно договором - покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь Люкс Торговий Дім (відповідач, згідно з договором - постачальник) укладено Договір поставки № УБГ437/015-18 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві світильники світлодіодні (далі - Товар), зазначений у специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору, вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та є її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього Договору.

Згідно зі Специфікацією № 1 від 17.07.2018 року передбачено поставку Товару Світильники світлодіодні ССВ-006-240 в кількості 90 штук, на загальну вартість 669 000,60 грн. Строк поставки Товару: згідно рознарядки Покупця. Граничний термін поставки протягом 60 календарних днів з дати підписання договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань (п. 10.1. Договору).

Відповідно до рознарядки від 03.08.2018 вих.№ 015-03-8975-1, яка направлена Постачальнику 06.08.2018 та отримана ним 14.08.2018, що підтверджується повідомлення про врученням поштового відправлення, вбачається, згідно Договору покупець надає рознарядку на поставку світильників світлодіодних ССВ-006-240 згідно Специфікації № 1 (поставка товару в повному обсязі). Факт отримання рознарядки відповідачем не заперечується.

Відповідно п. 6.3.1. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором. Забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II цього Договору.

Відповідно розділу ІІ Договору Постачальник повинен поставити Покупцю Товар, передбачений Договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортом виробника, Держсгандартам, технічним або іншим умовам, які пред`являються до Товару даного виду та підтверджується відповідними документами.

Постачальник гарантує якість і надійність Товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк Товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на Товар встановлюється в Специфікації до Договору.

Згідно п. 5.9 Договору передача та отримання Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту/актів приймання-передачі Товару або видаткової/видаткових накладної/накладних.

Станом на 05.09.2019 Товар зазначений в Специфікації до Договору не поставлений.

Належних та допустимих доказів поставлення відповідачем товару не подано. Доказів розірвання Договору чи вчинення відповідачем інших дій для виконання зобов`язання за Договором відповідачем не подано.

Так, позивач звернувся до суду позовом про стягнення 120 420,11 грн пені та 46 430,04 грн штрафу.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, долучені до позовної заяви документи, описані вище, досліджені в судовому засіданні.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.

Норми права та мотиви суду .

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки товару.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Постачальник прострочив виконання зобов`язання по Договору, чим порушив п. 6.3.1.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 цього ж кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання (позиція, наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 року у справі № 912/2483/17).

Відповідно п. 7.10. Договору у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки Товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Судом встановлено, що прострочення виконання Договору наступило з 18 вересня 2018 року.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, приходить до висновку що стягненню підлягає пеня в сумі 119 751,11 грн, в частині стягнення 669,00 грн пені слід відмовити.

Щодо штрафу, суд зазначає, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання по поставці товару понад тридцять днів, у зв`язку заявлений до стягнення штраф в сумі 46 430,04 грн підлягає стягненню.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Серявін та інші проти України ЄСПЛ зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Враховуючи наведене, дослідивши наявні в справі докази, суд прийшов до висновку, про те, що відповідачем не подано доказів, які б підтверджували факт поставки та виконання умов договору, не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення 119 751,11 грн пені та 46 430,04 грн штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню. У вимозі про стягнення 669,00 грн пені суд відмовляє у зв`язку з порушенням періоду нарахування.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У прохальній частині позовної заяві позивач просить стягнути 120 420,11 грн пені та 46 430,04 грн штрафу, що в сумі складає 166 850,15 грн. (166850,15*1,5%= 2502,75 грн). Однак, позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 518,79 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2 492,72 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248, 252 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь Люкс Торговий Дім (82100, Львівськ область, місто Дрогобич, вулиця Йосипа Левицького, 1; ідентифікаційний код 40242846) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування (63304, Харківська область, місто Красноград, вулиця Полтавська, 86; ідентифікаційний код 00156392) 119 751,11 грн пені, 46 430,04 грн штрафу та 2 492,72 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua .

Повне рішення складене 19.11.2019 року.

Суддя Коссак С.М.