Рішення

від 07.11.2019 по справі 917/895/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.19 Справа № 917/895/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд Лайн", 03179, м. Київ, вул. М. Ушакова, буд. 1 Г, кв. 86

до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод", 39611, м. Кременчук, Полтавська область, проїзд Ярославський, 8

про стягнення 2897158,84 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники 08.10.2019р., 17.10.2019р. , 31.10.2019р., 07.11.2019р.:

від позивача: адвокат Короленко О.М.

від відповідача: адвокат Осадчий А.В.

Рішення приймається після перерв, оголошених в судових засіданнях 08.10.2019р., 17.10.2019р., 31.10.2019р., відповідно до ст. 216 ГПК України, про що представники сторін були повідомлені під розписку.

Суть справи: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд Лайн" до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" про стягнення 2897158,84 грн. заборгованості за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.12.2012 р. №12/2012, з яких: 2147687,90 грн. - основного боргу, 502421,83 грн. - пені, 199682,85 грн. - інфляційних втрат, 47366,26 грн. - 3% річних (в редакції заяви про збільшення позовних вимог).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №917/895/19 в порядку загального позовного провадження.

17.07.2019 р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вхід. №7464) в якому повідомляє, що 08.07.2019 р. ним на користь позивача було перераховано 65676,36 грн. Також відповідач вважає, що розмір штрафних санкцій значно завищений, а тому просить суд зменшити розмір неустойки на 70%. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про вирішення питання щодо пошуку грошових коштів для подальшого погашення заборгованості та повідомив, що звертався до позивача з пропозицією укласти мирову угоду.

02.08.2019 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій проти зменшення неустойки позивач заперечує та повідомляє, що не погоджується на умови проекту мирової угоди.

Ухвалою суду від 13.08.2019 р., відкладено підготовче засідання на 17.09.2019 р. та продовжено строк його проведення, задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог.

12.09.2019 до суду надійшли письмові пояснення позивача (вхід. №9695).

За ухвалою від 17.09.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 08.10.2019 р.

В судових засіданнях 08.10.2019 р., 17.10.2019 р., 31.10.2019 р. були оголошені перерви для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом.

В судовому засіданні 07.11.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 07.11.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.

10 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АКОРД ЛАЙН (далі по тексту - ТОВ АКОРД ЛАЙН або Позивач) та Публічним (наразі -Приватним) акціонерним товариством Кременчуцький колісний завод (далі по тексту ПрАТ Кременчуцький колісний завод або Відповідач) було укладено Договір за № 12/2012 транспортного експедирування вантажів (далі по тексту - Договір, Т. 2, а.с. - 24-27).

Умовами договору №12/2012 сторони погодили наступне:

- предметом даного договору є регламентування взаємовідносин між замовником та експедитором, які виникають при плануванні перевезень вантажів, розрахунках та здійсненні міжнародних та внутрішніх (по Україні) автомобільних перевезень, наданням інших послуг, пов`язаних з автомобільними перевезеннями вантажів. Експедитор приймає на себе зобов`язання організувати та забезпечити транспортування вантажів у відповідності з заявками Замовника, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується здійснити оплату Експедитору за виконані транспортно-експедиційні послуги по узгодженим ставкам-нетто. (п.1.1. договору);

- оплата за транспортно-експедиційні послуги проводиться по погодженим ставкам нетто в національній валюті. Ставка-нетто, збільшення або зменшення рівня ставки, встановлюється та погоджується доповненнями до даного договору або заявками-дорученнями, де в кожній заявці-дорученні погоджується ставка - нетто (п. 3.1. договору );

- замовник оплачує вартість послуг експедитора в розмірі, зазначеному в замовленнях на перевезення протягом 15 календарних днів з моменту надання експедитором рахунку, товарно-транспортних накладних, з відміткою про доставку вантажу, актів виконаних робіт (п. 3.2. договору). Відповідно до Доповнення № 39 від 12.03.2018 року до Договору (Т. 2, а.с. - 28) сторони вирішили викласти пункт 3.2. розділу 3 Договору в наступній редакції: Замовник сплачує вартість послуг Експедитора в розмірі, зазначеному в заявках на перевезення, протягом 100 календарних днів з моменту представлення Експедитором оригіналу рахунка, міжнародної товаротранспортної накладної СМR з відміткою про доставку вантажу, актів виконаних робіт. Відшкодування інших витрат Експедитора (штрафів, зборів і т.п.) здійснюється в такий же строк з моменту представлення підтверджуючих документів (листа простою).

- за несвоєчасне виконання замовником своїх обов`язків передбачених договором, замовник сплачує експедитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки (п.4.2.5. договору );

- Згідно Доповнення № 43 від 26.12.2018 до Договору сторони вирішили визначити строк дії Договору - до 31.12.2019 року

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 12/2012 Позивачем було надано Відповідачеві послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 2 147 687, 90 грн., строк оплати яких настав (більше 100 днів), що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття (надання послуг) та рахунками фактури (Т. 2, а.с. - 30-215) .

Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором, здійснивши розрахунки за надані експедиторські послуги частково, з порушенням строку визначеного договором. У зв`язку з цим заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення позивача з даним позовом до суду складає 2147687,90 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, на підставі умов договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 502421,83 грн. - пені, 199682,85 грн. - інфляційних втрат, 47366,26 грн. - 3% річних, нарахованих згідно договору (в редакції заяви про збільшення позовних вимог)

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 2897158,84 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору транспортного експедирування, за яким в силу ч. 1 ст. 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 ЦК України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що свої зобов`язання за договором на транспортно-експедиторські послуги № 12/2012 позивач виконав, що підтверджується переліченими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не заперечується відповідачем (Т. 2, а.с. - 31-215).

З огляду на визначений у договорі №12/2012 порядок розрахунків в редакції Доповнень №39 від 12.03.2018 р., відповідач зобов`язаний був проводити розрахунок за надані послуги протягом 100 календарних днів з моменту отримання ним оригіналу рахунку, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR з відмітками вантажоотримувача про одержання вантажу, акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання щодо оплати виконав частково з порушенням строків виконання зобов`язання, що відображено в копіях банківських виписок по контрагенту ПАТ Кременчуцький колісний завод (Т. 1, а.с. - 152-166).

Так на момент звернення з даною позовною заявою до суду (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.06.2019 р) основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 2147687,90 грн.

Після звернення позивача до суду із позовною заявою відповідач в період з 08.07.2019 р. по 25.10.2019 р. сплатив на користь позивача 766320,05 грн. основного боргу, що підтверджується банківськими виписками за період з 31.05.2019 р. по 29.10.2019 р. (Т. 4, а.с. -82-83).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15, від 06.03.2019 у справі №914/130/16.

За даних обставин наявні всі підстави для закриття провадження в частині стягнення 766320,05 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - відсутній предмет спору.

Враховуючи здійснені проплати, у відповідача перед позивачем залишився несплаченим борг у сумі 1381367,85 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що станом на 12.07.2019 р. залишок заборгованості за договором транспортного експедирування вантажів №12/2012 від 10.12.2012 р. складає 2082011,57 грн. (позивачем 08.07.2019 р. була здійснена оплата на суму 65676,36 грн). Таким чином, у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив заявлену позивачем до стягнення заборгованість.

Доказів сплати відповідачем позивачу суми боргу у розмірі 1381367,85 грн. в добровільному порядку матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1381367,85 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В матеріалах справи є підписані сторонами акти звірки взаєморозрахунків сторін (Т. 2, а.с. - 216-230), які приймаються до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту наданням позивачем відповідачу відповідних послуг та наявності у відповідача боргу в означеній сумі.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.2.5. договору №12/2012 за несвоєчасне виконання замовником своїх обов`язків передбачених договором, замовник сплачує експедитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу 502421,83 грн. - пені, 199682,85 грн. - інфляційних втрат, 47366,26 грн. - 3% річних за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №12/2012 (розрахунки том 1, арк. с. - 193-203, Т. 3, а.с. - 20-29).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 502421,83 грн. пені та 47366,26 грн 3% річних, суд визнає правомірними та обгрунтованими, Перевірку розрахунку сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3".

Позивач заявляє до стягнення 199682,85 грн. інфляційних втрат (розрахунок Т. 1 а.с. - 197-200, Т. 3, а.с - 26-29). Однак, в розрахунку вказаних вимог позивач не зазначив періоду нарахування інфляційних втрат по кожному рахунку окремо. Вказане позбавляє суд можливості встановити за який період позивач нараховує інфляційні втрати та перевірити правильність розрахунку. Саме зазначення суми інфляційних втрат без її належного обґрунтування не може бути підставою для задоволення позовних вимог. В зв`язку з викладеним, позовні вимоги в частині стягнення 199682,85 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідач надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 70%.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що він перебуває в скрутному фінансовому становищі, в підтвердження чого надав баланс (звіт про фінансовий стан) за 2018р.

Відповідач зазначає, що докази того, що позивач поніс збитки -відсутні. Відповідач , не зважаючи на скрутний фінансовий стан знайшов можливість скоротити заборгованість за час провадження у справі та вирішує питання про пошук грошових коштів для подальшого погашення заборгованості.

Позивач проти зменшення пені категорично заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За змістом наведених норм, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності наведених вище виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

При цьому суд зазначає, що прохання відповідача зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 70 відсотків є неспіврозмірним з порушенням договору.

Враховуючи те, що згідно Балансу (Звіт про фінансовий стан) за 2018р. діяльність відповідача є збитковою, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 50%.Стягненню підлягає сума пені у розмірі 251210,92 грн.

При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1381367,85 грн. - основного боргу, 251210,92 грн. - пені, 47366,26 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідач не надав жодних обґрунтованих заперечень проти позову чи обґрунтованого контррозрахунку.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам (без врахування розміру зменшених судом санкцій та частини позовних вимог, провадження по яких закрито).

У позовній заяві позивач просить стягнути 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (в редакції заяви про збільшення позовних вимог).

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2385/10 від 30.10.2003 року; Договір № 01/03/2019 від 01.03.2019 року, Додаткову угоду № 1 до Договору № 01/03/2019 від 01.03.2019 року, Договір №15/05/2019 від 15.05.2019 року, Додаткову угоду № 1 до Договору № 15/05/2019 від 15.05.2019 року, платіжні доручення на суму 1500 грн., 10 000 грн. та 3500 грн. відповідно (т. 1,а.с. -206, 215, Т. 3, а.с -130-131)

Згідно ч. ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідач заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача не надавав.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (9731,75 грн.).

Згідно зі ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивач має право подати до суду клопотання про винесення ухвали про повернення судового збору сплаченого у цій справі в частині позовних вимог, провадження по яких закрито.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 86, 123, 126, 129, 219 , 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" (39611, м. Кременчук, Полтавська область, проїзд Ярославський, 8, код ЄДРПОУ 00231610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд Лайн" (03179, м. Київ, вул. М. Ушакова, буд. 1 Г, кв. 86, код ЄДРПОУ 38272174) 1381367,85 грн. - основного боргу, 251210,92 грн. - пені, 47366,26 грн. - 3% річних, 28967,34 грн. - судового збору, 9731,75 грн. - витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження в частині стягнення 766320,05 грн. основного боргу закрити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити в задоволенні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019р.

Суддя В.В. Паламарчук