Постанова

від 18.05.2020 по справі 917/895/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р. Справа № 917/895/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Плахов О.В. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" (вх.№107П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі №917/895/19 (повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019 суддею Паламарчуком В.В. у приміщенні господарського суду Полтавської області),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд Лайн", м.Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод", м.Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 2897158,84 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акорд Лайн" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення 2897158,84 грн заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.12.2012 №12/2012, з яких: 2147687,90 грн - основного боргу, 502421,83 грн - пені, 199682,85 грн - інфляційних втрат, 47366,26 грн - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд Лайн" 1381367,85 грн - основного боргу, 251210,92 грн - пені, 47366,26 грн - 3% річних, 28967,34 грн - судового збору, 9731,75 грн - витрат на правничу допомогу. Провадження у частині стягнення 766320,05 грн основного боргу закрито. В іншій частині позовних вимог відмовлено у задоволенні.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що свої зобов`язання за договором на транспортно-експедиторські послуги № 12/2012 позивач виконав, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не заперечується відповідачем. З огляду на визначений у договорі №12/2012 порядок розрахунків у редакції доповнень №39 від 12.03.2018, відповідач зобов`язаний був проводити розрахунок за надані послуги протягом 100 календарних днів з моменту отримання ним оригіналу рахунку, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR з відмітками вантажоотримувача про одержання вантажу, акту виконаних робіт. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати виконав частково з порушенням строків виконання зобов`язання, що відображено у копіях банківських виписок по контрагенту ПАТ "Кременчуцький колісний завод". На момент звернення позивача до господарського суду (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.06.2019) основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 2147687,90 грн. Після звернення позивача до суду відповідач у період з 08.07.2019 по 25.10.2019 сплатив на користь позивача 766320,05 грн основного боргу, що підтверджується банківськими виписками за період з 31.05.2019 по 29.10.2019. Доказів сплати відповідачем позивачу суми боргу у розмірі 1381367,85 грн у добровільному порядку матеріали справи не містять. Господарський суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1381367,85 грн основного боргу. Суд першої інстанції також зазначив, що підписані сторонами акти звірки взаєморозрахунків сторін приймаються до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту наданням позивачем відповідачу відповідних послуг та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Перевіривши розрахунок заявлених позивачем вимог про стягнення 502421,83 грн пені та 47366,26 грн 3% річних, суд визнав їх правомірними та обґрунтованими. Щодо заявлених до стягнення 199682,85 грн інфляційних втрат господарський суд відмовив у задоволенні позову у цій частині, оскільки в розрахунку вказаних вимог позивач не зазначив періоду нарахування інфляційних втрат по кожному рахунку окремо, що позбавляє суд можливості встановити за який період позивач нараховує інфляційні втрати та перевірити правильність розрахунку. Лише зазначення суми інфляційних втрат без її належного обґрунтування не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Розглянувши клопотання відповідача зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 70 відсотків, господарський суд, урахувавши, що згідно з балансом (Звіт про фінансовий стан) за 2018 діяльність відповідача є збитковою, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зменшив розмір пені на 50% та стягнув пеню у розмірі 251210,92 грн. Стосовно стягнення 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) господарський суд виходив з того, що від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідно до пункту 2 частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладено на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 9731,75 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі №917/895/19.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначив, що відповідно до умов договору №12/2012 від 10.12.2012, зокрема, пункту 3.2 договору, строк виконання зобов`язання з оплати відповідачем виконаних позивачем послуг слід починати рахувати тільки після надання позивачем оригіналів відповідних документів, обумовлених договором. Ураховуючи, що позивач не виконав цієї умови договору і не надав відповідачу оригінали документів, обумовлених договором, строк оплати не настав, а тому, відповідно, не було порушено право позивача. Докази отримання відповідачем оригіналів рахунків, міжнародних товаротранспортних накладних CMR у матеріалах справи відсутні. Заявник вважає, що позивач не довів суду факт отримання позивачем оригіналів рахунків, міжнародних товаротранспортних накладних CMR, а відтак відсутні дати, з яких саме і має починатися перебіг 100 днів для оплати послуг (пункт 3.2 договору у редакції доповнення №39 від 12.03.2018) та починається прострочка оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству "Кременчуцький колісний завод" (вх.№107П/2) строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі №917/895/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" (вх.№107П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі №917/895/19 . Призначено справу до розгляду на 05.03.2020 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 28.02.2020 для подання заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

17.02.2020 від ТОВ Акорд Лайн до суду надійшов відзив (вх.№1544) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму заборгованості та суму пені, 3% річних та інфляційних втрат, які були розраховані позивачем та зазначені у додатках до позовної заяви. Контррозрахунків суми основного боргу, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат відповідач не надавав. Твердження відповідача щодо ненастання строку для виконання зобов`язань за договором не відповідає дійсним обставинам справи. Фактично під час співпраці по договору сторони узгоджували ставки-нетто по відповідному маршруту перевезення шляхом укладення доповнень до договору, а заявки на перевезення подавалися відповідачем позивачу зазвичай по телефону або іноді шляхом направлення листів електронною поштою. Датою виставлення рахунку позивачем та датою акту виконаних робіт була дата фактичного відвантаження у кінцевому пункті доставки, що зазначена на міжнародній товаро-транспортній накладній CMR з відмітками вантажоотримувача про одержання вантажу. Після виконання перевезення позивач надсилав через ТОВ Нова Пошта пакет документів, дата відправки всього пакету документів зафіксована позивачем у журналі відправки ТОВ Акорд Лайн , який вівся працівниками товариства. Відповідач залишав у себе оригінал рахунку, оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, підписував акти виконаних робіт і один екземпляр повертав позивачу, оригінали зазначених документів надавалися на огляд суду під час судових засідань у господарському суді Полтавської області. Не зважаючи на дату отримання паперових документів (виставленого рахунку, міжнародної товаро-транспортної накладної CMR, 2 екземплярів акту виконаних робіт), фактичною датою виконання позивачем зобов`язань по договору перевезення була дата, зазначена на актах виконаних робіт. Усі акти по кожному відповідному рахунку були підписані відповідачем без зауважень. Акти звірки взаємних розрахунків між сторонами та фактична часткова оплата відповідачем основної заборгованості фактично є підтвердженням факту існування такої заборгованості та визнання її відповідачем у справі.

03.03.2020 від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№2154), в якому просить при винесенні постанови у частині розподілу судових витрат урахувати витрати на правову допомогу, понесені ТОВ Акорд-Лайн , у зв`язку з переглядом даної справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 7000,00 грн. До клопотання надано копії: договору №15/05/2019 про надання правових послуг адвокатом від 15.05.2019, додаткової угоди №3 до договору від 11.02.2020, звіту про надані послуги від 11.11.2019, акту здачі-прийняття робіт по договору №15/05/2019 про надання правових послуг адвокатом від 15.05.2019 від 11.11.2019, рахунку-фактури №11/02-2020 від 11.02.2020 на суму 7000,00 грн, платіжного доручення №5 від 12.02.2020 на суму 7000,00 грн, ордеру серії КС №169744 від 11.02.2020, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2385/10 від 30.10.2003, довіреності від 11.02.2020.

У судовому засіданні 05.03.2020 після заслуховування правової позиції учасників справи оголошено перерву до 23.03.2020 до 09:30 години.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги ПрАТ Кременчуцький колісний завод на рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі №917/895/19. Про дату, час і місце розгляду наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2020 призначено справу до розгляду на 18.05.2020 о 10:45 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників у судове засідання не є обов`язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами, у разі подання відповідного клопотання.

14.05.2020 від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№4604), в якому просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника ТОВ Акорд Лайн , у разі необхідності проведення огляду оригіналів документів, що надані на підтвердження позовних вимог, та/або надання пояснень по окремим питанням просить надати час та можливість представнику позивача ТОВ Акорд Лайн з`явитися у судове засідання.

У судове засідання 18.05.2020 учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені ухвалою суду від 16.04.2020, копію якої позивач та відповідач отримали 21.04.2020.

Клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи не надійшло, отже у ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Ураховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги та вирішення даного спору, зважаючи на відсутність передбачених частиною 11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про закінчення апеляційного розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності представників учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

10.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акорд Лайн" та Публічним (наразі - Приватним) акціонерним товариством "Кременчуцький колісний завод" (далі - " ПрАТ "Кременчуцький колісний завод") укладено договір за №12/2012 транспортного експедирування вантажів, за умовами пункту 1.1 якого предметом даного договору є регламентування взаємовідносин між замовником та експедитором, які виникають при плануванні перевезень вантажів, розрахунках та здійсненні міжнародних та внутрішніх (по Україні) автомобільних перевезень, наданням інших послуг, пов`язаних з автомобільними перевезеннями вантажів. Експедитор бере на себе зобов`язання організувати та забезпечити транспортування вантажів відповідно до заявок замовника, а замовник, у свою чергу, зобов`язується здійснити оплату експедитору за виконані транспортно-експедиційні послуги за узгодженими ставками-нетто.

Загальна сума договору становить 1000000,00 грн (один мільйон) гривень (пункт 1.3 договору).

Оплата за транспортно-експедиційні послуги проводиться за погодженими ставками нетто у національній валюті. Ставка-нетто, збільшення або зменшення рівня ставки, встановлюється та погоджується доповненнями до даного договору або заявками-дорученнями, де в кожній заявці-дорученні погоджується ставка - нетто (пункт 3.1 договору).

Замовник оплачує вартість послуг експедитора у розмірі, зазначеному в замовленнях на перевезення протягом 15 календарних днів з моменту надання експедитором рахунку, товарно-транспортних накладних, з відміткою про доставку вантажу, актів виконаних робіт (пункт 3.2. договору).

За несвоєчасне виконання замовником своїх обов`язків, передбачених договором, замовник сплачує експедитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки (пункт 4.2.5. договору).

Відповідно до доповнення №39 від 12.03.2018 до договору сторони погодили викласти пункт 3.2. розділу 3 договору у такій редакції: "Замовник сплачує вартість послуг експедитора у розмірі, зазначеному у заявках на перевезення, протягом 100 календарних днів з моменту надання експедитором оригіналу рахунка, міжнародної товаротранспортної накладної СМR з відміткою про доставку вантажу, актів виконаних робіт. Відшкодування інших витрат експедитора (штрафів, зборів і т.п.) здійснюється у той же строк з моменту надання підтверджуючих документів (листа простою) (а.с.28, том 1).

Згідно з доповнення №43 від 26.12.2018 до договору сторони вирішили визначити строк дії договору - до 31.12.2019 року (а.с.29. том 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору №12/2012 позивачем надано відповідачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 2147687,90 грн, строк оплати яких настав (більше 100 днів), що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття (надання послуг) та рахунками фактури .

Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором, здійснивши розрахунки за надані експедиторські послуги частково, з порушенням строку визначеного договором. У зв`язку з цим заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення позивача з даним позовом до суду склала 2147687,90 грн. Крім того, на підставі умов договору та ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 502421,83 грн - пені, 199682,85 грн - інфляційних втрат, 47366,26 грн - 3% річних, нарахованих згідно з договором (у редакції заяви про збільшення позовних вимог)

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору транспортного експедирування, за яким у силу приписів частини 1 ст.929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Аналогічні положення містяться у статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність".

Частиною 3 вказаної статті визначено, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до частини 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг транспортного експедирування №12/2012 від 10.12.2012, зокрема, підписаними без зауважень з боку відповідача актами прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про надання послуг у повному обсязі, належним чином та відповідно до умов договору, а також відсутність у клієнта до експедитора заперечень щодо якості, повноти та вартості надання послуг за договором.

При цьому виконання своїх зобов`язань в обсязі, визначеному спірним договором, не заперечується відповідачем.

Жодних доказів у спростування факту виконання позивачем спірного договору матеріали справи не містять.

З огляду на визначений у договорі №12/2012 порядок розрахунків у редакції доповнень №39 від 12.03.2018, відповідач зобов`язаний проводити розрахунок за надані послуги протягом 100 календарних днів з моменту надання експедитором оригіналу рахунку, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR з відмітками вантажоотримувача про одержання вантажу, акту виконаних робіт.

Оскільки відповідач узяті на себе зобов`язання за договором у повному обсязі не виконав, за надані послуги не розрахувався, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2897158,84 грн, з яких: 2147687,90 грн - основного боргу, 502421,83 грн - пені, 199682,85 грн - інфляційних втрат, 47366,26 грн - 3% річних.

З матеріалів справи також убачається, що відповідач у період з 08.07.2019 по 25.10.2019 сплатив на користь позивача 766320,05 грн основного боргу, що підтверджується банківськими виписками за період з 31.05.2019 по 29.10.2019 (а.с.82-83, том 4).

Отже, господарський суд, керуючись пунктом 2 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у частині стягнення 766320,05 грн, оскільки відсутній предмет спору.

З урахуванням здійсненої оплати, заборгованість становить 1381367,85 грн, доказів сплати суми боргу у добровільному порядку справи не містять.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором у сумі 1381367,85 грн колегія суддів вважає правомірним.

Заявник апеляційної скарги вважає, що строк виконання зобов`язання з оплати відповідачем виконаних позивачем послуг слід починати рахувати тільки після надання позивачем оригіналів відповідних документів, обумовлених пунктом 3.2 договору, а, ураховуючи, що позивач не виконав цієї умови договору і не надав відповідачу оригінали документів: рахунків, міжнародних товаротранспортних накладних CMR, строк оплати за договором не настав, а тому, відповідно, не було порушено і право позивача.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, з відзиву на позовну заяву, відповідач визнав наявність заборгованості за договором транспортного експедирування вантажів №12/2012 від 10.12.2012, заявленого у позовній заяві, яка станом на 12.07.2019 складала 2082011,54 грн (а.с.136-137, том 3). Також зазначив, що вирішується питання про пошук грошових коштів для подальшого погашення заборгованості, що склалася.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не заявлялися відповідачем у суді першої інстанції у відповідності до вимог ст.165, 167 Господарського процесуального кодексу України, якими, зокрема, встановлено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен, зокрема, містити: - у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; -обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; -заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; - перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; - заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; - попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що за змістом рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

У силу вищезазначених приписів Господарського процесуального кодексу України відповідач позбавлений права заперечувати щодо обставин, проти яких він не заперечував під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції.

Окрім того, не довів жодним обґрунтуванням та доказами неможливість надання відповідних заперечень під час розгляду справи, а також існування будь-яких підстав, що не залежали від нього.

У відповідності до вимог пунктів 1, 5, 6 частини 2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом і судом.

Частиною 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судова колегія зауважує, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність основного боргу, відсутність підстав для стягнення заявлених інфляційних втрат, оскільки у розрахунку позивач не зазначив періоду нарахування по кожному рахунку окремо, також визнав обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення пені та 3% річних, узявши до уваги акти звірки взаєморозрахунків сторін у якості доказів не лише проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й факту надання позивачем відповідачу відповідних доказів та наявності у відповідача боргу в означеній сумі.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на частину 6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 4.2.5 договору №12/2012 за несвоєчасне виконання замовником своїх обов`язків, передбачених договором, замовник сплачує експедитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже зазначалося, умовами пункту 3.1 договору сторони погодили, що оплата за транспортно-експедиційні послуги проводиться за погодженими ставками нетто у національній валюті. Ставка-нетто, збільшення або зменшення рівня ставки, встановлюється та погоджується доповненнями до даного договору або заявками-дорученнями, де в кожній заявці-дорученні погоджується ставка - нетто. Відповідно до доповнення №39 від 12.03.2018 до договору сторони погодили викласти пункт 3.2. розділу 3 договору у такій редакції: "Замовник сплачує вартість послуг експедитора у розмірі, зазначеному у заявках на перевезення, протягом 100 календарних днів з моменту надання експедитором оригіналу рахунка, міжнародної товаротранспортної накладної СМR з відміткою про доставку вантажу, актів виконаних робіт. Відшкодування інших витрат експедитора (штрафів, зборів і т.п.) здійснюється у той же строк з моменту надання підтверджуючих документів (листа простою).

Позивач стверджує, що датою виставлення ним рахунку та датою актів виконаних робіт була дата фактичного відвантаження у кінцевому пункті доставки, що зазначена на міжнародній товаро-транспортній накладній CMR з відмітками вантажоотримувача про одержання вантажу.

Колегія суддів вважає, що дати підписання актів виконаних робіт підтверджують повне виконання робіт за спірним договором. У свою чергу факт та дати підписання актів виконаних робіт свідчать про повне виконання позивачем узятих на себе зобов`язань за договором та виникнення обов`язку сплатити за надані послуги, що спростовує доводи відповідача про те, що не настав строк виконання зобов`язання з оплати відповідачем за спіним договором. При цьому не може бути узято до уваги лише посилання заявника апеляційної скарги на не підтвердження факту отримання оригіналів документів.

Отже, перевіривши розрахунок сум заявлених до стягнення пені та 3% річних, судова колегія зазначає, що вимоги у частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 47366,26 грн та пені у розмірі 502421,83 грн є обґрунтування та підлягають задоволенню.

Оскільки заявник апеляційної скарги не наводить доводів в обґрунтування неправомірності стягнення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9731,75 грн, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів не переглядається правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог у цій частині.

Щодо заявленого ТОВ Акорд Лайн клопотання (вх.№2154) про урахування суми судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції колегія суддів виходить з такого.

У якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2385/10 від 30.10.2003, копію ордеру КС №169744 від 11.02.2020, копію довіреності віл 11.02.2020; копію договору №15/05/2019 від 15.05.2019, копію додаткової угоди №3 від 11.02.2020 до договору №15/05/2019 від 15.05.2019, копію звіту про надані послуги за договором №15/05/2019 від 15.05.2019, копію акту здачі-приймання робіт по договору №15/05/2019 від 15.05.2019, копію рахунку-фактури №11/02-2020 від 11.02.2020 на суму 7000,00 грн, платіжне доручення №5 від 12.02.2020 на суму 7000 грн (а.с.129-137, том 4).

Згідно з пунктом 12 ст.3 Господарського процесуального кодексу України основними завданнями (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторін, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокатські послуги ТОВ Акорд Лайн під час апеляційного перегляду рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі №917/895/19 надані адвокатом Короленко Оксаною Миколаївною на підставі додаткової угоди №3 від 11.02.2020 до договору про надання правової допомоги №15/05/2019 від 15.05.2019.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України адвокат Короленко О.М. здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2385/10 від 30.10.2003.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 15.05.2019 у зв`язку з оскарженням ПрАТ Кременчуцький колісний завод рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі №917/895/19 до Східного апеляційного господарського суду, сторони домовились доповнити пункт 1 договору положеннями, які включають послуги адвоката на стадії розгляду справи в апеляційній інстанції. Також у пункті 3 додаткової угоди до договору сторони погодили, що вартість послуг адвоката за проведення аналізу підстав та обґрунтування апеляційної скарги, формулювання правової позиції захисту у Східному апеляційному господарському суді, підготовку відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ Кременчуцький колісний завод , розгляд, підготовку та складання усіх необхідних документів, заяв, клопотань, пояснень, а також інших належних доказів, необхідних у процесі розгляду справи в апеляційній інстанції, представництво інтересів замовника у судових засіданнях складає 7000 грн. Клієнт сплачує вартість вказаних послуг на користь адвоката протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди до договору та отримання рахунку-фактури на оплату. Після виконання пункту 2 даної додаткової угоди сторони оформлюють акт виконаних робіт.

Таким чином, сторони узгодили строк та вартість виконання зобов`язань за додатковою угодою №3 від 11.02.2020 до договору про надання правової допомоги №15/05/2019 від 15.05.2019, зокрема, виконавця, у частині надання юридичних послуг у суді апеляційної інстанції в обумовлені строки та належної якості, а замовника - у частині оплати послуг після їх надання та виконання.

Оплата витрат на правову допомогу ТОВ Акорд Лайн на користь адвоката Короленко О.М. у розмірі 7000,00 грн за юридичні послуги за додатковою угодою №3 до договору про надання правової допомоги №15/05/2019 від 15.05.2019 підтверджується платіжним дорученням №5 від 12.02.2020 на суму 7000,00 грн про сплату послуг за надання правової допомоги за вказаною додатковою угодою (а.с.134, том 4).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальність понесених ТОВ "Акорд Лайн" у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу, встановлених ст.126 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами . Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та не надавав заперечень щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Ураховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідно до пункту 3 частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі №917/895/19 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не підтверджуються матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно зі ст.277 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі №917/895/19 в апеляційному порядку слід покласти на скаржника у порядку, передбаченому ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі №917/895/19 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" (39611, м.Кременчук, Полтавська область, проїзд Ярославський, 8, код ЄДРПОУ 00231610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд Лайн" (03179, м.Київ, вул. М.Ушакова, буд.1 Г, кв.86, код ЄДРПОУ 38272174) 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.05.2020.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.В. Тарасова