Ухвала

від 15.11.2019 по справі 923/293/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

УХВАЛА

15 листопада 2019 року м. Херсон Справа № 923/293/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліна Т.Г., за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу за позовом: Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (м. Херсон, пр. Ушакова, 75)

до Боржника : Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Харківська" (м.Каховка Херсонської області, вул. Карла Маркса, 150, код ЄДРПОУ 38188743)

про банкрутство

за участю представників:

від кредитора - Кромп О.П., дов. від 05.09.2019 № 185/9/21-22-10-03-04

від боржника - ліквідатор Тущенко С.В.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів,

а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

встановив:

Обставини справи викладені в попередніх судових рішеннях.

Постановою від 08.08.2018 суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Тущенко С.В.

Після закінчення встановленого Законом строку ліквідаційної процедури 12 місяців, ліквідатор арбітражний керуючий Тущенко С.В. не подав до суду звіт та ліквідаційний баланс боржника.

З огляду на викладене, ухвалою від 15.08.2019 призначено судове засідання та зобов`язано ліквідатора в строк до 28.08.19 надати до суду всі наявні документи щодо здійснення повноважень у ліквідаційній процедурі (оригінали), повний звіт, ліквідаційний баланс боржника.

28.08.2019 ліквідатор подав до суду звіт та ліквідаційний баланс та просить припинити провадження у справі та ліквідувати юридичну особу боржника.

Також ліквідатор подав 05.09.2019 клопотання, яким просить суд:

1. Розглянути та затвердити ухвалою суду ЗВІТ арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних із здійсненням повноважень ліквідатора у справі № 923/293/18 про банкрутство ТОВ Агрофірма Харківська , складений станом на 30.07.2019 року (додається).

2. Затвердити створення фонду про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Тущенкй С.В. за виконання обов`язків ліквідатора у справі, а саме: формування фонду здійснити за рахунок Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі для оплати послуг ліквідатора у справі №923/293/18 у розмірі 33 384,00 гри

3. Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на користь арбітражного керуючого Тущенка Сергія Васильовича ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 п/р НОМЕР_2 в ГІАТ "КБ "ПриватБанк"", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 33 384,00 (тридцять 'гри тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора боржника.

Ліквідатором подано до суду протокол засідання комітету кредиторів від 31.07.2019 (а.с. 237-239, т. 2), відповідно до якого прийнято рішення схвалити звіт ліквідатора про виконану в ході ліквідаційної процедури роботу за період з 08.08.2018 по 30.07.2019.

Відповідно до зазначеного протоколу, звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат під час здійснення повноважень ліквідатора комітет кредиторів вирішив не схвалювати.

Відповідно до подано 17.09.2019 відзиву кредитор просив відмовити в задоволенні заяви ліквідатора про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди.

Ухвалами від 29.08.2019, 11.09.2019, 25.09.2019 та 11.10.019 розгляд справи відкладався.

В засіданні суду 15.11.2019 затверджено звіт та ліквідаційний баланс банкрута, закрито провадження у справі та ліквідовано юридичну особу банкрута.

В засіданні суду розглянуто клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат, виходячи з наступного.

Представник єдиного кредитора у справі - ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в засіданні суду повідомив суд, що не заперечує проти задоволення клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат.

Суд зазначає, що протягом 12 місяців ліквідаційної процедури будь-яких скарг на дії або бездіяльність ліквідатора кредитором не заявлялось.

Згідно статті 115 Закону про банкрутство, що діяв протягом провадження у даній справі, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ніш повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Окрім того, Закон про банкрутство передбачає, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим на затвердження до господарському суду.

Згідно розрахунку ліквідатора, розмір оплати послуг складає 33384 грн за період з 08.08.2018 по 30.07.2019 із розрахунку 4173 грн - розмір мінімальної заробітної плати на місяць.

Витрати ліквідатором у ліквідаційній процедурі не здійснювались.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, будь-які майнові активи за банкрутом не зареєстровано, виробнича діяльність боржником не здійснюється, таким чином єдиним джерелом для оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора у даній справі про банкрутство є кошти кредитора.

Зазначена правова позиція знайшла своє підтвердження у практиці застосування норм Закону про банкрутство Верховним Судом України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Так, зокрема, Верховний Суд України у постанові від 01.08.2018р. у справі №912/1783/16 зазначає:

Беручи до уваги те, що касаційна скарга стосується права ліквідатора на отримання винагороди та відшкодування витрат за виконання ним своїх повноважень і це має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 15.12.2017 і постанова суду апеляційної інстанції від 06.03.2018 в частині відмови виплати ліквідатору винагороди за рахунок єдиного ініціюючого кредитора - Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в даному конкретному випадку підлягають касаційному оскарженню .

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення клопотання ліквідатора банкрута про стягнення з Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошову винагороду в розмірі 60 262,15 грн. (пункт 35 постанови ВСУ).

У постанові Верховного Суду України від 04.10.2018р. у справі № 916/1503/17 судом касаційної інстанції констатовано наступне (пункт 17):

Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого /розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора/, разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті cm. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996року тощо) та суперечить cm. 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019р. та від 01.03.2018р. у справі № 910/32824/15.

Відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, Верховним Судом України було визначено єдність судової практики для забезпечення однакового та правильного застосування норм права в питанні оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора у випадку коли така оплата здійснюється не за рахунок ліквідаційної маси, шляхом її оплати за рахунок коштів кредиторів.

Відповідно до приписів статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 29.01.2008р. № 2-рп/2008 проголошено:

У міжнародному праві вироблено систему прав людини як визначальних засад правового статусу фізичної особи. Наразі цю систему складають: Загальна декларація прав людини 1948 року, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Енцикліка прав людини (Pacem in terris) 1963 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року тощо. Сукупність прав, зазначених у названих документах, дістала відображення у Конституції України 1996 року. За змістом вказаних документів природні права є винятковими, невід`ємними від людини, невідчужуваними і непорушними будь-ким, зокрема державою.

Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Право на працю закладено у самій людській природі. Його має кожна людина, воно є невідчужуваним, тому самій особі належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до праці.

Визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Частина 4 статті 11 ГПК України визначає, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом з тим, й відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006р. за заявою № 31443/96 у справі Броньовський проти Польщі ) зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

При цьому, відсутність майна у підприємства-банкрута або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на оплату послуг арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті cm. 4 Конвенції про захист прав людини і основополооісних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Відповідно до п. 64 Рішення Європейського суду з прав людини Меньшакова проти України від 04.10.2010р. - Майном може бути або існуюче майно , або активи, включаючи право вимоги, щодо яких заявники можуть стверджувати, що вони мають щонайменше законне сподівання отримати можливість ефективної реалізації права на майно (серед багатьох інших джерел, ухвали щодо прийнятності у справах Мелгоус проти Чеської Республіки (Malhous v. the Czech Republic) [ВП, заява № 33071/96, ECHR 2000-XII, Грацінгер та Грацінгерова проти Чеської Республіки (Gratzinger and Gratzingerova v. the Czech Republic) [ВП], заява № 39794/98, п. 69, ECHR 2002- VII, рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 35, ECHR 2004-ІХ, ухвала щодо прийнятності у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини (Von Maltzan and Others v. Germany) [ВП], заяви №№ 71916/01, 71917/01 та 10260/02, п. 74, ECHR 2005-V, та ухвала від 24.06.2008р. щодо прийнятності у справі Бата проти Чеської Республіки (Bata v. the Czech Republic), заява № 43775/05).

Також в рішенні Європейського Суду з прав людини від 12.07.2001р. у справі Ганс-Адам II проти Німеччини (п.83) визначено, що майном може бути як існуюче майно , так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права.

Арбітражний керуючий (ліквідатор) закономірно має право вважати, що його сподівання на отримання оплати послуг та відшкодування витрат при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ Агрофірма "Харківська" є легітимними сподіваннями , передбаченими нормами чинного законодавства і на них поширюється режим існуючого майна .

Враховуючи неможливість оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок майна банкрута через відсутність у нього будь-яких активів та відсутність фонду на оплату грошової винагороди, Господарський суд Херсонської області дійшов висновку, щодо задоволення клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди та стягненні грошової винагороди ліквідатора боржника.

Суд зазначає, що 18.10.2018 Верховною Радою України було прийнято Кодекс України з процедур банкрутства, а його офіційне опублікування відбулось у газеті Голос України № 77 від 20.04.2019, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться у дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.10.2019.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення у дію нього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, у тому числі, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Враховуючи викладене вище, розгляд справи № 923/293/18 про банкрутство здійснюється із застосуванням норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Розглянувши звіт ліквідатора банкрута, ліквідаційний баланс банкрута а також звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, судом було встановлено, що вказані документи подані у відповідності до норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнанню його банкрутом , який втратив чинність на підставі ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Також суд зауважує, що питання оплати послуг арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства вирішено таким же чином, як було унормовано і ст. 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено наступне.

Арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого визначається в розмірі:

- 5 відсотків вартості стягнутого на користь боржника майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб;

- 3 відсотки суми погашених вимог кредиторів.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Оскільки Кодекс України з процедур банкрутства регулює питання визначення порядку, умов та джерел оплати послуг арбітражного керуючого (у даній справі ліквідатора) так само, як і ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд вважає за необхідне застосувати правові висновки Верховного Суду, викладені у його постановах під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому суд керується п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якого висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. (Частина шоста статті 13 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017).

Керуючись ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства та 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Затвердити звіт ліквідатора арбітражного керуючого Тущенко Сергія Васильовича про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних із здійсненням повноважень ліквідатора у справі №923/293/18 про банкрутство ТОВ Агрофірма Харківська , складений станом на 30.07.2019 року.

2. Затвердити створення фонду про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Тущенко Сергія Васильовича за виконання обов`язків ліквідатора у справі, а саме: формування фонду здійснити за рахунок Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі для оплати послуг ліквідатора у справі №923/293/18 у розмірі 33 384,00 гри

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (м. Херсон пр. Ушакова, 75, код 43143201) на користь арбітражного керуючого Тущенка Сергія Васильовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 п/р НОМЕР_2 в ГІАТ "КБ "ПриватБанк"", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 33 384,00 ( Тридцять три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора боржника у справі № 923/293/18.

4. Ухвалу надіслати кредитору, ліквідатору Тущенко С.В.

Ухвала набрала законної сили 15.11.2019 та може бути оскаржена протягом 10 днів до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області.

Суддя Т.Г. Пінтеліна