Рішення

від 18.11.2019 по справі 695/192/18

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/192/18

номер провадження 2/695/88/19

18 листопада 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді - Середи Л.В.,

за участю секретаря - Оніщенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя .

Вимоги позовної заяви, з урахуванням уточнених позовних вимог, мотивовані тим, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який 20.10.2017 року було розірвано. За час перебування у шлюбі сторони набули майно, а саме: житловий будинок з надвірними прибудовами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,4419 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , автомобіль марки Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп бортовий д.н.з. НОМЕР_2 , а також речі побуту, зокрема: пральну машину LG, швейну машину Brohter Modern, відеокамеру Panasonic, фотоапаарт Panasonic, планшет Acer.

Оскільки спірне майно, як наполягає позивач, придбано під час проживання однією сім`єю із відповідачем, на спільні кошти, то воно є їх спільною сумісною власністю, а оскільки відповідач вказане право позивача заперечує, остання звернулася до суду із позовом про захист своїх прав та поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позивач в судове засідання не з`явилась, однак надала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримала, розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явися, однак надав до суду заяву, в якій від своїх зустрічних позовних вимог відмовився, первісний позов ОСОБА_1 визнав у повному обсязі, розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Судом встановлено, що позивач та відповідач по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.06.2006 року. Вказаний шлюб між сторонами був розірваний на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року. Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , який проживає разом з позивачем по справі та перебуває на її утриманні. За таких обставин із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх сина ОСОБА_3 стягуються аліменти до досягнення дитиною повноліття.

Вказані обставини встановлені судом на підставі рішень Оболонського районного суду м. Києва від 12.07.2017 року та 20.10.2017 року, а тому в силу норм ст. 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченком С.В. за № 5993, ОСОБА_2 придбав жилий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно з даними Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ №681273, ОСОБА_2 на підставі рішення Броварківської сільської ради від 19.02.2008 року за №16-3/V та від 26.01.2010 р. №33-4/V, є власником земельної ділянки площею 0.4419 га, що розташована АДРЕСА_1 та призначена для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС України від 13.06.2018 року за №31/351аз, станом на 11.06.2018 року у базі даних Єдиного державного реєстру МВС значиться автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_3 , який значиться зареєстрованим на праві власності за ОСОБА_1 .

Окрім того за ОСОБА_1 числиться набутий в 2009 році причіп бортовий, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , 2009 року випуску, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Позивач в своїй уточненій позовній заяві зазначає, що відповідач без згоди позивача забрав собі придбані за час шлюбу речі побуту, які є спільною сумісною власність подружжя.

Позивач наполягає, що вказане майно було придбано сторонами по справі в інтересах сім`ї, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Таким чином позивач та відповідач мають право при поділі майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності , отримати рівні частини вказаного майна.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України .

Поділ майна, що є об`єктом права сумісної власності подружжя , здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, що передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 71 СК України, або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки.

За положеннями ч.,ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Нормами статей 12 та 13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначалось вище за загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України майно, одержане одним із подружжя що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Зокрема, за ч. 3 ст. 61 СК України - довести, що хоча майно придбавалося в період шлюбу, в тому числі з використанням коштів сімейного бюджету, проте справжньою метою укладення договору були не інтереси сім`ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов`язані із сімейними.

Разом з тим при розгляді вказаної справи судом встановлено, що ні позивач, ні відповідач не заперечують факту набуття зазначеного вище майна в період шлюбу та за спільні кошти в інтересах сім`ї, за таких обставин вказані доводи позивача додатковому доказування не підлягають в силу норм ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009р. № 2 , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

За таких обставин, враховуючи безумовне визнання відповідачем уточнених позовних вимог позивача, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для поділу між співвласниками за домовленістю між ними вказаного вище майна, що в свою чергу буде відповідати якнайкращому захисту як прав, так і інтересів сторін по справі та не суперечитиме нормам чинного законодавства.

Суд переконався, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси як самих учасників по справі так і інших осіб.

Таким чином суд вважає, що зазначені вище доводи позивача є доведеними, оскільки фактично відповідачем не оспорюються, а матеріали справи містять належні докази, щодо виду майна та часу його придбання який збігається із часом перебування сторін у шлюбі.

Жодна із сторін не надала суду докази придбання зазначеного спірного майна за особисті кошти, а тому таке майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Щодо порядку розподілу такого майна суд враховує, що як вбачається із даних технічного паспорту спірний будинок реально в натурі поділити не можливо. За таких обставин суд визначає частки подружжя у зазначеному майні буз його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності, що буде відповідати також п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя .

Щодо розподілу іншого майна між сторонами, суд враховує згоду чоловіка та дружини на такий розподіл майна, якою фактично сторони погоджують його рівноцінність та не мають заперечень з приводу такого поділу.

Таким чином суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для задоволення уточнених позовних вимог.

Суд також вважає, що з відповідача необхідно стягти судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, сплата якого стверджуються квитанцією від 16.01.2018 року.

На підставі зазначеного та керуючись ст., ст. 10, 264, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя - задовольнити повністю.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

- житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 7121581300:01:002:0081 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль Chevrolet Aveo, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 ;

- причіп бортовий синій державний номер НОМЕР_2 , 2009 року випуску;

- пральну машину LG F 1092 MD,

- швейну машину ОСОБА_4 Modem,

- відеокамеру Panasonic,

- фотоапарат Panasonic,

- планшет Acer.

Поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 7121581300:01:002:0081 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль Chevrolet Aveo, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ,

- 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номёром 7121581300:01:002:0081 за адресою: АДРЕСА_1 ,

- причіп бортовий синій державний номер АА5594ХР, 2009 року випуску,

- пральну машину LG F 1092 MD,

- швейну машину ОСОБА_4 Modem,

- відеокамеру Panasonic,

- фотоапарат Panasonic,

- планшет Acer.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1028 (одну тисячу двадцять вісім) гривень 53 коп. - в порядку відшкодування оплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст., ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя : Середа Л.В.