Рішення

від 04.11.2019 по справі 464/4380/18

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/4380/18

пр.№ 2/464/44/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2019 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Чорна С.З.

при секретарі судових засідань Бусько Ю.В.

за участю:

представники позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника відповідача ЛМР - Поліщук О.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасувань рішень органу місцевого самоврядування,-

в с т а н о в и в :

позивач Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 Ваврик В. звернувся в суд з врахуванням уточненої позовної заяви до відповідачів Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради №602 від 26.05.2016 року "Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ; визнати недійсною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №2994 від 25.01.2018 "Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 ", визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 27.08.2018 між Львівською міською радою та ОСОБА_2 , про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0309 га, кадастровий номер - 4610136800:03:004:0144, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що Вивченням Львівською місцевою прокуратурою №1 ухвал Львівської міської ради встановлено, що ухвалою міської ради №602 від 26.05.2016 Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0309 га по АДРЕСА_2 в оренду для обслуговування житлового будинку. В подальшому, ухвалою Львівської міської ради №2994 від 25.01.2018 Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0309 га на АДРЕСА_2 в оренду терміном на 5 років. Водночас встановлено, що згадані ухвали Львівської міської ради суперечать вимогам чинного земельного законодавства і підлягають скасуванню з наступних підстав. Так, як вбачається з пояснювальної записки до проекту ухвали, ухвалою Львівської міської ради №721 від 24.04.1997 Про передачу в приватну власність та надання в постійне користування гр. ОСОБА_4 земельної ділянки на АДРЕСА_1 надано земельну ділянку площею 0,0350 га в постійне користування для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 . В подальшому, ОСОБА_5 (спадкоємиця ОСОБА_4 ) надала свою згоду на вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , на підставі якої Львівською міською радою прийнято дві оспорювані ухвали. Однак, порядок реєстрації права власності на земельні ділянки визначений Земельним кодексом України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Законом України Про Державний земельний кадастр . Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до вимог ст. ст. 10, 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. У ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. п. а), б) ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. В силу ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, у тому числі, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 ЗК України).

В той же час, встановлено, що посадовими особами Львівської міської ради не забезпечено додержання вимог щодо продажу вільних земельних ділянок на конкурентних засадах (земельних торгах). Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають в державній та комунальній власності, передбачено ст. 124 Земельного кодексу України. Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. При цьому, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України (ч. ч. 2, 3 ст. 124 Земельного кодексу України). Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі ). Водночас, як вбачається із збірного кадастрового плану земельної ділянки та плану земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136800:03:004:0144 та пл. 0,0309 га по АДРЕСА_2 є вільною від забудови, що також підтверджується і пояснювальною запискою до проекту ухвали. Таким чином, посадовими особами Львівської міської ради при вирішенні питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0309 га по АДРЕСА_2 в порушення вимог ч. 2 ст. 124 ЗК України надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів (аукціону). Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України право оренди земельної ділянки на АДРЕСА_2 підлягало продажу виключно на конкурентних засадах, укладення договору оренди такої земельної ділянки може відбутись лише за результатами аукціону. Більше того, вбачається, що посилання в оспорюваній ухвалі на ст. 121 Земельного кодексу України як на підставу прийняття ухвали №2994 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки така регламентує норми безоплатної приватизації земельних ділянок, а не передачу їх в оренду. Як вбачається з інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 Львові між Львівською міською радою та ОСОБА_2 на момент пред`явлення позову не укладений та його державну реєстрацію не проведено. Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Підпунктом 2 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право користування.Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, з огляду на положення статей 125, 126 ЗК України, та беручи до уваги відсутність укладеного договору про оренду землі та його державної реєстрації, визнанню недійсними підлягають лише ухвали Львівської міської ради. У відповідності до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в судах у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до окружного адміністративного суду в інтересах держави передбачено ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 та ст. 56 ЦПК України. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 2 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ). Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. При цьому, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Територіальна громада міста Львова, як власник спірної земельної ділянки, делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Таким чином, здійснення Львівською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади. Враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 134 ЗК України право оренди земельної ділянки на АДРЕСА_2 підлягало продажу виключно на конкурентних засадах, укладення договору оренди такої земельної ділянки могло відбутись лише за результатами аукціону. Просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 13.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

10.09.2018 від відповідача ОСОБА_2 до суду поступив відзив на позовну заяву. В якому просить в задоволені позову відмовтити, оскільки спірна земельна ділянка Ухвалою Львівської міської ради від 24.04.1997 була передана в приватну власність на постійне користування гр. ОСОБА_4 . 27.10.2015 ОСОБА_5 - спадкоємець ОСОБА_4 надала свою згоду на вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується нотаріальною заявою, тобто до винесення ухвал ЛМР ОСОБА_2 на законних підставах володіла і користувалася спірною ділянкою, а тому прийняття оскаржуваних ухвал ЛМР жодним чином не порушує інтереси територіальної громади м.Львова.

30.10.2018 від представника позивача до суду поступили додаткові пояснення в яких зазначив, що у відповідності до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в судах у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено статтею 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 та статтею 56 ЦПК України. Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Підставою подання до суду даного позову є необхідність захисту інтересів держави, в основі яких, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих, у даному випадку на охорону землі як національного багатства. Відповідно до пунктів три, чотири, п`ять рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Так, як встановлено Львівською місцевою прокуратурою №1 здійснення Львівською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 по справа № 6-2161цс16 (№522/10652/15). Підставою подання до суду даного позову є необхідність захисту інтересів держави, в основі яких, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих, у даному випадку на охорону землі як національного багатства. Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення (ухвали) органу місцевого самоврядування. При цьому, спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади м. Львова, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель. У зв`язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 звернувся до Сихівського районного суду м. Львова за захистом державних інтересів і набув статусу позивача. Також слід звернути увагу і на практику Європейського суду з прав людини, який погоджується із правом прокурора на звернення до суду в інтересах держави. Так, у справі Менчинська проти Росії (№42454/02, 15.01.2009) суд відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35). Окрім цього, у справі Бацаніна проти Росії Європейський суд дійшов висновків, що підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) на 63-му пленарному засіданні (10-11 червня 2005 року) дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур або вступу в існуючі процедури або застосування різних засобів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності). Вказане право на звернення прокурора до суду в інтересах держави у разі порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування підтверджено і практикою Верховного Суду (постанова по справі №910/32312/15 від 08.05.2018 та постанова по справі №911/620/17 від 13.03.2018). Порядок реєстрації права власності на земельні ділянки визначений Земельним кодексом України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Законом України Про Державний земельний кадастр . Так, відповідно до статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 ЗК України). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя статі 79-1 ЗК України). Водночас, ухвалою Львівської міської ради №721 від 24.04.1997 Про передачу в приватну власність та надання в постійне користування гр. ОСОБА_4 земельної ділянки на АДРЕСА_2 в приватну власність ОСОБА_4 передано безоплатно земельну ділянку площею 1000 кв. м. для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , який належить їй на праві приватної власності. При цьому, предметом даного спору є земельна ділянка комунальної власності площею 0,0309 га на АДРЕСА_2 та яка є вільною від забудови, з огляду на що будь-які твердження ОСОБА_2 , щодо права розпорядження ОСОБА_5 спірною земельною ділянкою є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 12.10.2018 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

11.02.2019 від представник відповідача ЛМР - Поліщук О. до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ЛМР заперечує проти заявлених вимог, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки ні у позовній заяві, ні у додаткових поясненнях позивачем не вказно, які саме інтереси держави порушено органом місцевого самоврядування ЛМР при здійсненні нею її виключного права у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, а саме - розпоряження землями територіальних громад. Позивачем не доведено, які інтереси держави порушено при розпорядженні землями комунальної власності.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні змісту викладеному у позовній заяві та додатках до неї, просив позов задоволити.

Представник відповідача ЛМР - Поліщук О.С. в судовому засіданні проти позову повністю заперечила, надала пояснення, які відповідають змісту поданого відзиву на позов, вважає, вимоги позивача безпідставними, а тому в задоволені таких просить відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив з тих же підстав, що наведені в раніше поданому ним відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволені позову у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю такого.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою Львівської міської ради №721 від 24.04.1997 Про передачу в приватну власність та надання в постійне користування гр. ОСОБА_4 земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_4 передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 1000 кв.м. для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , який належить їй на праві приватної власності, земельну ділянку площею 350 кв.м. залишено в постійному користуванні.

09.02.1998 на підставі ухвали Львівської міської ради №721 від 24.04.1997, ОСОБА_4 , отримала державний акт ІІ-ЛВ №000624 на право приватно власності на землю площею 0,1000 га на АДРЕСА_2 та державний акт ІІ-ЛВ №000723 на право постійного користування землею площею 0,0350 га на АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Згідно заповіту від 09.03.1989 року, зареєстрованого в реєстрі за №7-1340, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Чаус Л.М. все майно, що належить ОСОБА_4 на день смерті, остання заповіла ОСОБА_5 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВРМ №781613 реєстр.№3-1024 від 10.10.2011 ОСОБА_5 набула права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_2 та отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №902416

10.01.2012 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 продала належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_2 ОСОБА_2

27.10.2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юхимович М.Л. засвідчено справжність підпису ОСОБА_5 на заяві, згідно якої ОСОБА_5 - спадкоємець ОСОБА_4 , надала свою згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,0350 га, яка розсташована за адресою: АДРЕСА_2 з свого користування на користь ОСОБА_2

Ухвалою Львівської міської ради №602 від 26.05.2016 року Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0309 га на АДРЕСА_2 в оренду для обслуговування житлового будинку.

Ухвалою Львівської міської ради №2994 від 25.01.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0309 га на АДРЕСА_2 в оренду терміном на 5 років.

У пояснювальних записках до проектів ухвал №602 від 26.05.2016 року та №2994 від 25.01.2018 зазначено, що земельна ділянка площею 0,0309 га, яка пропонується до відведення вільна від забудови та межує із земельною ділянкою, яка знаходиться у власності ОСОБА_6 Громадянка ОСОБА_5 (спадкоємець ОСОБА_4 ) надала свою згоду на вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_1 на користь гр. ОСОБА_2 , що підтверджено нотаріально завіреною заявою.

27.08.2018 між ОСОБА_2 та Львівською міською радою укладено договір оренди землі, згідно якого відповідачу передано земельну ділянку площею 0,0309 га, кадастровий номер 4610136800:03:004:0144 на АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку.

Пунктом 8 передбачено, що договір укладено на 5 (п`ять) років до 25.01.2023 року.

27.08.2018 договір оренди землі зареєстрований у Львівській міській раді за №С-4581, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі С-4 вчинено запит.

Згідно листа №1186/01-16 від 08.08.2019 року Перша Львівська державна нотаріальна контора повідомила, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,0350 га, яка розташована на АДРЕСА_2 не видавалось.

Листом від 15.08.2019 року №10-13-0.37-764/109-19 Відділ у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повідомив, що відповідно до даних державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,0350 га, у АДРЕСА_2 знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_4 (Державний акт на право постійного користування зареєстрований за №27 в книзі записів 04-1 від 09.02.1998 р.).

У листі №2403/3500 Департаменту містобудування Львівської міської ради від 14.08.2019 зазначено, що рішень (ухвал) про вилучення з постійного користування громадянки ОСОБА_4 земельної ділянки площею 350 кв.м. на АДРЕСА_2 та надання цієї земельної ділянки громадянці ОСОБА_5 в користування не приймалось.

Також, Львівською міською радою рішень (ухвал) про вилучення з користування громадянки ОСОБА_5 земельної ділянки площею 350 кв.м. на АДРЕСА_2 не приймалось.

У відповідності до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в судах у випадках визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до окружного адміністративного суду в інтересах держави передбачено ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 та ст. 56 ЦПК України.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 2 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Львова, як власник спірної земельної ділянки, делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Львівською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 по справа № 6-2161цс16 (№522/10652/15-ц).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення (ухвали) органу місцевого самоврядування.

При цьому, спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади м. Львова, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель.

У зв`язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, а тому Львівська місцева прокуратура №1 звернулась до суду з даним позовм.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначив, що у випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. (п. 26). В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визнав стороною у справі певний орган (п. 27).

При цьому, право на звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Менчинська проти Росії (№42454/02, 15.01.2009) суд відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35).

У справі Бацаніна проти Росії Європейський суд дійшов висновків, що підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) на 63-му пленарному засіданні (10-11 червня 2005 року) дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур або вступу в існуючі процедури або застосування різних засобів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ч.2 ст.373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. а), б) ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, у тому числі, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 ЗК України).

В той же час, встановлено, що посадовими особами Львівської міської ради не забезпечено додержання вимог щодо продажу вільних земельних ділянок на конкурентних засадах (земельних торгах).

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають в державній та комунальній власності, передбачено ст. 124 Земельного кодексу України.

Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України (ч. ч. 2, 3 ст. 124 Земельного кодексу України).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі ).

Водночас, як вбачається із збірного кадастрового плану земельної ділянки та плану земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136800:03:004:0144 та пл. 0,0309 га по АДРЕСА_2 є вільною від забудови, що також підтверджується і пояснювальною запискою до проекту ухвали.

Згідно п. 3 договору оренди землі від 01.03.2018 року, на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна.

Таким чином, посадовими особами Львівської міської ради при вирішенні питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0309 га по АДРЕСА_2 в порушення вимог ч. 2 ст. 124 ЗК України надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів (аукціону).

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України право оренди земельної ділянки на АДРЕСА_2 підлягало продажу виключно на конкурентних засадах, укладення договору оренди такої земельної ділянки може відбутись лише за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім ти, що пов`язані з його недійсністю.

У п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ зазначено, що земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що порушено інтереси територіальної громади м. Львова, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель, суд приходить до висновку, що позов є підставним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідачів в користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1762 грн., що підтверджені відповідною квитанцією.

На підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 1, 23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 16, 182, 321 ЦК України та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 141, 258, 263-265, ЦПК України,суд,-

у х в а л и в :

позовну заяву Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 - задовольнити.

Визнати недійсною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №602 від 26.05.2016 Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1

Визнати недійсною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №2994 від 25.01.2018 Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної діялнки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 27.08.2018 між Львівською міською радою та ОСОБА_2 про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0309 га, кадастровий номер - 4610136800:03:004:0144, яка знаходиться у АДРЕСА_2 наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь прокуратури Львівської області 1762 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з Львівської міської ради в користь прокуратури Львівської області 1762 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 , вул. Богомольця, 9, м. Львів, ідентифікаційний код - 02910031.

Відповідач: Львівська міська рада, пл. Ринок, 1, Львів, 79006, ідентифікаційний код - 04055896

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 13.11.2019.

Суддя Чорна С.З.