Рішення

від 07.11.2019 по справі 340/2067/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2067/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивачів : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

відповідача : Руденко Г.В .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ); ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ., РНОКПП - НОМЕР_3 ); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ., РНОКПП - НОМЕР_4 ) до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (27134, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с.Приют, вул. Маршала Конєва, 4, код ЄДРПОУ - 04363981) провизнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять:

1)визнати протиправним та скасувати рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11 лютого 2019 року №466, в частині відмови громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , у виділенні земельних часток (паїв) у власність;

2)визнати протиправним та скасувати рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 25 березня 2019 року №487, в частині відмови громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) у власність із земель резервного фонду Приютівської сільської ради;

3)зобов`язати Приютівську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області повторно розглянути заяви громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та прийняти рішення про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості).

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що рішенням Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №77 від 24 грудня 1999 року вирішено передати у приватну власність громадянам земельну ділянку площею 529,5 га сільгоспугідь з земель резервного фонду. Про зазначене рішення сесії сільської ради позивачам стало відомо в кінці 2018 року з рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.12.2018 року, яким визнано незаконним і скасовано рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 17.05.2000 року №126 Про розпорядження сільського голови Про зупинення рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року Про приватизацію земельних ділянок з земель резервного фонду , яким відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року, як таке, що прийнято з порушенням законодавства.

Позивачі, у січні 2019 року звернулися до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, в розмірі земельної частки (паю).

Рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11 лютого 2019 року №466 відмовлено у задоволенні вищезазначених заяв.

В подальшому, в лютому 2019 року позивачі повторно звернулися до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області із заявами Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, в розмірі земельної частки (паю).

Рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Кіровоградської області від 25 березня 2019 року №487 відмовлено у задоволенні вищезазначених заяв.

Вважаючи зазначенні рішення незаконними та такими, що порушують права, свободи та інтереси позивачі звернулися до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав викладених в ньому. Крім того зазначав, що оскаржувані рішення прийняті з підстав та у спосіб передбачений чиним законодавством, тому рішення є законними та скасуванню не підлягають.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою суду від 20.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 23.08.2019 року суд ухвалив перейти до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 02.10.2019 року.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення позивачів, представників сторін, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

28 грудня 1995 року КСП Дружба Новоукраїнського району Кіровоградської області був виданий державний акт на право колективної власності на землю.

На час видачі цього державного акта позивачі у списку - додатку, до даного державного акту включенні не були.

Протоколом зборів уповноважених членів КСП Дружба №2 від 22 грудня 1999 року визначено необхідність оформлення земельні паї, тим хто проживає на території, соц.сфері. необхідність створення комісії по видачі паїв (а.с.72-80).

Рішенням Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №77 від 24 грудня 1999 року передано у приватну власність громадянам земельну ділянку площею 529,5 га сільгоспугідь з земель резервного фонду (а.с.23).

Згідно додатку №1 до зазначеного рішення за №46 включено ОСОБА_7 , за №33 включено ОСОБА_1 , за №12 - ОСОБА_2 , за №8 - ОСОБА_8 .

Зазначені обставини також підтверджуються, листом КСП Дружба адресованому Новоукраїнеькій райдержадміністрації, яким на підставі рішення загальних зборів /протокол №3 від 22 грудня 1999 року, КСП Дружба просило виготовити/видати сертифікати на право на земельну частку (пай) громадянам - членам КСП Дружба , які були помилково пропущенні в списку, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю. Серед помилково пропущених осіб зазначені позивачі.

17.05.2000 року Приютівська сільська рада рішенням №125 Про розпорядження сільського голови Про призупинення рішення сільської ради відмінила рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду .

В подальшому рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.12.2018 року, визнано незаконним і скасовано рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 17.05.2000 року №126 Про розпорядження сільського голови Про зупинення рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року Про приватизацію земельних ділянок з земель резервного фонду , яким відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року, як таке, що прийнято з порушенням законодавства (а.с.43-46).

З метою реалізації зазначеного рішення, позивачі у січні 2019 року, звернулися до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, в розмірі земельної частки (паю) (а.с.26,63,97,131).

Рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11 лютого 2019 року №466 відмовлено у задоволенні вищезазначених заяв (а.с.133).

В подальшому у лютому 2019 року позивачі повторно звернулися до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області із заявами Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, в розмірі земельної частки (паю) (а.с.27,64,98,132).

Рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Кіровоградської області від 25 березня 2019 року №487 відмовлено у задоволенні вищезазначених заяв (а.с.134).

Незгода із прийнятими відповідачем рішеннями обумовила позивачів на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Аналізуючи вищезазначені норми суд зауважує, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України).

Разом з тим, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. (частина 5 статті 116 ЗК України).

З матеріалів справи вбачається, що заяви позивачів відповідач розглянув у місячний строк.

Дослідивши подані заяви про надання дозволу на розробку суд встановив, що позивачі в порушення вимог ст.118 Земельного кодексу України у заявах від 18.01.2019 року та 21.01.2019 року не зазначили цільове призначення земельних ділянок та їх орієнтовні розміри. Крім того, не додали графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Разом з тим, з оскаржуваного рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11 лютого 2019 року №466 вбачається, що підставою відмови відповідач зазначив не надання згоди орендарями земельних ділянки резервного фонду передані їм оренду, на внесення змін до договорів з метою забезпечення громадян земельними частками (паями).

При цьому, надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Розроблення документації із землеустрою регламентується статтею 50, 55 Закону України Про землеустрій .

Такими технічними матеріалами згідно статті 55 Закону України "Про землеустрій" є технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Процедура, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, тобто розробки такої документації, визначено "Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" затвердженої наказом Держкомзему України від 18 травня 2010 року №376. У відповідності до пункту 2.1 цієї Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України землевпорядної документації, зокрема технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками.

Таким чином, власник чи користувачу земельної ділянки повинен вже мати рішення про передачу чи надання земельної ділянки, якою він користується.

Судом встановлено, що позивачі не набули право користування земельною ділянкою, а отже не є користувачами чи власниками, тому підстави для звернення з заявами у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) у власність із земель резервного фонду Приютівської сільської ради були відсутні.

Пунктом а частини 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97 ВР Про місцеве самоврядування в Україні (Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов вірного висновку Приютівської сільська рада діяла на підставі, в межами повноважень та у спосіб визначений Конституцією та законам України.

Крім того, щодо тверджень представника позивачів про те, що позивачі мають право на отримання часток (паїв) в натурі (на місцевості) на виконання рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №77 від 24 грудня 1999 року, яким передано у приватну власність громадянам земельну ділянку площею 529,5 га сільгоспугідь з земель резервного фонду, прийнятого на підставі Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям №720/95 від 08.08.1995 року, суд зазначає наступне.

Правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулюється Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (надалі - Закон України від 05.06.2033 №899-IV).

Згідно статті 2 Закону України від 05.06.2003 №899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до абзацу 4 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

На підставі зазначеного, право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

При зверненні до Приютівської сільської ради з заявами позивачі жодного з документів передбачених законом, на подавали.

Статтею 1 Указу Президента України від 08.08.95 №720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельний пай засвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою.

Згідно частини статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку особи виникає після одержання та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З урахуванням викладеного вбачається, що відповідно до Земельного кодексу України, сертифікат на право на земельну частку (пай) підлягає обміну на Державний акт про право власності на землю. Саме після одержання такого Державного акту вважається, що фізична особа одержала право власності на землю (нерухоме майно в розумінні Закону).

Під час розгляду справи судом встановлено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) не було створену відповідну комісію та здійснено розробку схему поділу земель переданих у колективну власність КСП "Дружба" в адміністративно-територіальних межах Приютівської сільської ради, з подальшим виготовленням сертифікатів, на підставі яких отримати державні акти на право власності на земельні ділянки.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивачів, наданих у ході судового розгляду справи, станом на день прийняття оскаржуваних рішень позивачами не надано доказів наявності схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) під землями колишнього КСП "Україна", що дає змогу встановити виділені земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) та не отримано державні акти на право власності саме на спірні земельні ділянки.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що позивачами не додержало процедури отримання земельної ділянки у власність, передбаченої законодавством.

З огляду на викладене, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачам необхідно обирати було такий спосіб захисту, який міг би відновити їх становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З аналізу зазначених норм прав, спосіб захисту та предмету позову, суд дійшов до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

VI. Судові витрати.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) ; ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) ; ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ., РНОКПП - НОМЕР_3 ) ; ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ., РНОКПП - НОМЕР_4 ) до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (27134, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с.Приют, вул. Маршала Конєва, 4, код ЄДРПОУ - 04363981) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук