Постанова

від 25.02.2020 по справі 340/2067/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 340/2067/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року, (суддя суду першої інстанції Жук Р.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький, повне судове рішення складено 17.11.2019 року, в адміністративній справі №340/2067/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

15 серпня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11.02.2019 року №466, в частині відмови громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у виділенні земельних часток (паїв) у власність; визнати протиправним та скасувати рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 25.03.2019 року №487, в частині відмови громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) у власність із земель резервного фонду Приютівської сільської ради, зобов`язати Приютівську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області повторно розглянути заяви громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та прийняти рішення про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості).

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що рішенням Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №77 від 24 грудня 1999 року вирішено передати у приватну власність громадянам земельну ділянку площею 529,5 га сільгоспугідь з земель резервного фонду. Про зазначене рішення сесії сільської ради позивачам стало відомо в кінці 2018 року з рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.12.2018 року, яким визнано незаконним і скасовано рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 17.05.2000 року №126 "Про розпорядження сільського голови "Про зупинення рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року "Про приватизацію земельних ділянок з земель резервного фонду", яким відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року, як таке, що прийнято з порушенням законодавства.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів земелеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Жодне з оскаржуваних рішень відповідача не містить такого обґрунтування для відмови у задоволенні заяв позивачів, як невідповідність місця розташування земельних ділянок. Висновки суду, що підставою для відмови у задоволенні заяв слугувало неправильне оформлення заяв, зокрема, не долучення до заяв схеми викопіювання чи іншого документу, є виключно припущення суду першої інстанції не відповідають обставинами справи. Також, позивач зазначає, що питання набуття права власності не є предметом розгляду у даній справі. Позивачі звернулись до суду не з метою встановлення права на земельну ділянку, а з метою реалізації вже набутого, за рішенням Приютівської сільської ради Новоукраїнського району №77 від 24.12.1999 року, права. Однак, вирішуючи спір щодо законності рішень Приютівської сільської ради Новоукраїнського району, прийнятих у 2019 році, за результатами розгляду заяв про виділення земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення та розробку технічної документації, суд надав власний аналіз порядку набуття позивачами права власності, тим самим вийшов за межі позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального та матеріального права, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 грудня 1995 року КСП "Дружба" Новоукраїнського району Кіровоградської області був виданий державний акт на право колективної власності на землю.

На час видачі цього державного акта позивачі у списку - додатку, до даного державного акту включенні не були.

Протоколом зборів уповноважених членів КСП "Дружба" №2 від 22 грудня 1999 року визначено необхідність оформлення земельні паї, тим хто проживає на території, соц.сфері. необхідність створення комісії по видачі паїв (а.с.72-80).

Рішенням Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №77 від 24 грудня 1999 року передано у приватну власність громадянам земельну ділянку площею 529,5 га сільгоспугідь з земель резервного фонду (а.с.23).

Згідно додатку №1 до зазначеного рішення за №46 включено ОСОБА_2 , за №33 включено ОСОБА_3 , за №12 - ОСОБА_1 , за №8 - ОСОБА_4 .

Зазначені обставини також підтверджуються, листом КСП "Дружба" адресованому Новоукраїнеькій райдержадміністрації, яким на підставі рішення загальних зборів /протокол №3 від 22 грудня 1999 року, КСП "Дружба" просило виготовити/видати сертифікати на право на земельну частку (пай) громадянам - членам КСП "Дружба", які були помилково пропущенні в списку, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю. Серед помилково пропущених осіб зазначені позивачі.

17.05.2000 року Приютівська сільська рада рішенням №125 "Про розпорядження сільського голови "Про призупинення рішення сільської ради" відмінила рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року "Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду".

В подальшому, рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.12.2018 року, визнано незаконним і скасовано рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 17.05.2000 року №126 "Про розпорядження сільського голови "Про зупинення рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року "Про приватизацію земельних ділянок з земель резервного фонду", яким відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року, як таке, що прийнято з порушенням законодавства (а.с.43-46).

З метою реалізації зазначеного рішення, позивачі у січні 2019 року, звернулися до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, в розмірі земельної частки (паю) (а.с.26,63,97,131).

Рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11 лютого 2019 року №466 відмовлено у задоволенні вищезазначених заяв (а.с.133).

В подальшому, у лютому 2019 року позивачі повторно звернулися до Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області із заявами Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, в розмірі земельної частки (паю) (а.с.27,64,98,132).

Рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 25 березня 2019 року №487 відмовлено у задоволенні вищезазначених заяв (а.с.134).

Не погодившись із рішеннями відповідача від 11.02.2019 року та від 25.03.2019 року позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходить з того, що рішення Приютівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про відмову позивачам в наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення у власність земельних ділянок є такими, що відповідає вимогам Законів та Конституції України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма містить вичерпний перелік підстав для надання відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вказаний перелік не підлягає розширеному тлумаченню при його застосуванні.

Разом з тим, з урахуванням положень частини шостої статті 118 ЗК України , яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною , може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року в адміністративній справі №509/4156/15-а, що враховано судом відповідно до ст. 242 КАС України.

Встановлені обставини справи свідчать, що підставою для прийнятті відповідачем рішень про відмову в наданні дозволу позивачам на розроблення технічної документації щодо відведення у власність земельних ділянок послугувало те, що земельні ділянки, які позивачі бажають отримати у власність, передані в оренду та орендарі не надали згоди на внесення змін до договорів оренди з метою забезпечення громадян земельними частками (паями).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ст.2 КАС України, які фактично визначають вимоги зокрема до рішень суб`єктів владних повноважень, визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи факт ненадання погодження землекористувачів на внесення змін в договори оренди земельних ділянок для умов їх відведення у власність позивачів останніми не спростовано.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем за наслідками розгляду заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації для відведення у власність земельних ділянок в порядку ст. 188 КАС України правомірно та обґрунтовано прийнято рішення про відмову в наданні відповідних дозволі з підстав ненадання погодження землекористувача на внесення змін до договору оренди, якщо бажана земельна ділянка не є вільною .

Стосовно доводів позивачів з приводу того, що вони як колишні члени КСП Дружба мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), відтак подання до Приютівської сільської ради заяв про надання дозволу на виготовлення технічної документації є реалізацією набутого позивачами на підставі рішення Приютівської сільської ради від 24.12.1999 року №77 права на земельні ділянки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулюється Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (надалі - Закон України від 05.06.2033 №899-IV).

Згідно статті 2 Закону України від 05.06.2003 №899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Статтею 1 Указу Президента України від 08.08.95 №720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельний пай засвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою.

Згідно частини статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку особи виникає після одержання та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, відповідно до Земельного кодексу України, сертифікат на право на земельну частку (пай) підлягає обміну на Державний акт про право власності на землю. Саме після одержання такого Державного акту вважається, що фізична особа одержала право власності на землю (земельну частку - пай).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відведення земельної ділянки (частки) в натурі та її подальша приватизація здійснюється зацікавленими особами - колишніми членами КСП в іншому, ніж визначений ст. 118 ЗК України порядку, який визначає підстави отримання всіма зацікавленими громадянами України безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.

Відтак, оскільки позивачі звернулись до відповідача із заявами про надання дозволів на виготовлення технічної документації в порядку ст. 118 ЗК України, доводи з приводу того, що вони набули право на земельні ділянки (паї), як колишні члени КСП Дружба , та реалізують таке право шляхом подання заяв в порядку ст. 118 ЗК України, не створюють для останніх жодних додаткових гарантій чи прав для останніх, при розгляді уповноважених органом їхніх заяв в порядку ст. 118 ЗК України - загальному порядку отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для його зміни або скасування - відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року в адміністративній справі №340/2067/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Постанова в повному обсязі складена 25.02.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай