Постанова

від 07.11.2019 по справі 420/5544/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 р.м. ОдесаСправа № 420/5544/18

Головуючий в І інстанції: Свида Л.І.

Дата та місце ухвалення рішення: 25.03.2019 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Колеснікова-Горобець І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю Інтерхім , Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю Інтерхім до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю Інтерхім звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказів про проведення фактичних перевірок ТДВ Інтерхім від 25.05.2018 року №№ 995, 996, 997, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2018 року №№ 0003124914, 0003114914, 0003104914, 0003144909, 0003134909, 0003174909, 0003164909.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.05.2018 року № 995 Про проведення фактичної перевірки ТДВ Інтерхім . Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.05.2018 року № 996 Про проведення фактичної перевірки ТДВ Інтерхім . Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.05.2018 року № 997 Про проведення фактичної перевірки ТДВ Інтерхім . Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року № 0003124914. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року № 0003114914. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року № 0003104914. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року № 0003144909. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року № 0003134909. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року № 0003174909. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року № 0003164909. Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з додатковою відповідальністю Інтерхім сплачений судовий збір у розмірі 43000 грн. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Інтерхім судовий збір у розмірі 344603 грн. на рахунок: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - 34310206084032; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом (Товариства з додатковою відповідальністю Інтерхім ) Одеський окружний адміністративний суд.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині стягнення з позивача судового збору, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм процесуального права.

Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 25.05.2018 року № 996, направлень на проведення перевірки від 25.05.2018 року № 150, 151, в період з 29 травня 2018 року по 07 червня 2018 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці Аптека № 1 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 86, яка належить суб`єкту господарювання ТДВ Інтерхім , за результатами якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки № 0010/28-08-49-16/РРО/14325705 від 08.06.2018 року (Т.І, а.с.40-55).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 6 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в частині незабезпечення зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, а також фіскальних чеків за цей же період; п. 2.6 Глави 2, абзацу 3 п. 4.2 глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 в частині не відображення в касовій книзі готівкової виручки, яка надійшла до каси відокремленого структурного підрозділу - Аптеки № 1 за період з 01.11.2017 року про 04.01.2018 року в загальній сум 730764,45 грн.; п. 11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148 в частині не відображення в касовій книзі готівкової виручки, яка надійшла до каси відокремленого структурного підрозділу - Аптеки № 1 за період з 05.01.2018 року про 29.05.2018 року в загальній сум 1173974,88 грн.

На підставі виявлених порушень, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0003124914 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 510 грн., податкове повідомлення-рішення № 0003114914 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 5869874,40 грн., податкове повідомлення-рішення № 0003104914 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 3653822,25 грн. (Т.І, а.с.26-31).

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 25.05.2018 року № 995, направлень на проведення перевірки від 25.05.2018 року №№ 152, 153, в період з 29 травня 2018 року по 07 червня 2018 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці - Аптека № 2 за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 37, яка належить суб`єкту господарювання ТДВ Інтерхім , за результатами якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки № 0011/28-08-49-16/РРО/14325705 від 08.06.2018 року (Т.І, а.с.56-67).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 6 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в частині незабезпечення зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, а також фіскальних чеків за цей же період; п. 11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148 в частині не відображення в касовій книзі готівкової виручки, яка надійшла до каси відокремленого структурного підрозділу - Аптеки № 2 за період з 05.01.2018 року про 29.05.2018 року в загальній сум 2317805,70 грн.

На підставі виявлених порушень, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0003144909 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1020 грн., податкове повідомлення-рішення № 0003134909 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 11589028,50 грн. (Т.І, а.с.32-35).

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 25.05.2018 року № 997, направлень на проведення перевірки від 25.05.2018 року №№ 154, 155, в період з 29 травня 2018 року по 07 червня 2018 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці - Аптека № 6 за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 26, яка належить суб`єкту господарювання ТДВ Інтерхім , за результатами якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки № 0012/28-08-49-16/РРО/14325705 від 08.06.2018 року (Т.І, а.с.68-79).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 6 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в частині незабезпечення зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, а також фіскальних чеків за цей же період; п. 11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148 в частині не відображення в касовій книзі готівкової виручки, яка надійшла до каси відокремленого структурного підрозділу - Аптеки № 6 за період з 05.01.2018 року про 29.05.2018 року в загальній сум 874513,3 грн.

На підставі виявлених порушень, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0003174909 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1020 грн., податкове повідомлення-рішення № 0003164909 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 4372566,50 грн.

Позивач не погодився з правомірністю винесення податкових повідомлень-рішень за фактичними перевірками та оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС, проте скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню з підстав їх невідповідності положенням Податкового кодексу України.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані до суду докази, які свідчать, що структурні підрозділі позивача (аптеки № 1, № 2, № 6) здійснювали облік готівки шляхом ведення КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО без застосування касових ордерів та касової книги, що відповідає вимогам законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок визначений у статті 80 Податкового кодексу України.

Так, у пункті 80.1 статті 80 Податкового кодексу України закріплено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Аналізуючи наведені положення Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Висновки суду апеляційної інстанції у даній справі відповідають правовим позиціям, які неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24.12.2010 року у справі № 21-25а10, та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.09.2019 року у справі № 810/6948/13-а.

Матеріалами справи підтверджено, що посадові особи позивача отримали направлення на перевірки та копії наказів на проведення фактичних перевірок господарських одиниць позивача.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ревізори фактично були допущені до проведення перевірок господарських одиниць позивача, за результатами проведення таких перевірок складені відповідні акти та винесені податкові повідомлення - рішення.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп в справі № 3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. .

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, оскаржувані накази про проведення перевірок є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактами їх виконання, а отже, задоволення позову в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав платника податків. Колегія суддів зазначає, що за результатами реалізації прав, що випливають із вказаних наказів, податковим органом складено не лише акти перевірки, а й прийняті податкові повідомлення-рішення.

Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірок та оформлення результатів таких перевірок, у зв`язку з чим, оскаржувані накази не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів про проведення перевірок не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такі накази відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірок права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідних перевірок.

Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірок, у спірних правовідносинах актами, що мають певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є рішення податкового органу (акти індивідуальної дії), прийняті за результатами проведених перевірок у відповідності до Податкового кодексу України.

Зазначені обставини помилково не враховані судом першої інстанції при вирішенні даної справи.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було допущено посадових осіб відповідача до перевірок, з огляду на те, що оскаржувані накази про проведення фактичних перевірок позивача вичерпали свою дію фактами їх виконання та наслідками перевірок позивача винесені податкові повідомлення - рішення, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів про проведення фактичних перевірок ТДВ Інтерхім від 25.05.2018 року №№ 995, 996, 997 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 802/853/18-а.

В свою чергу, надаючи оцінку вимогам позивача про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.07.2018 року №№ 0003124914, 0003114914, 0003104914, 0003144909, 0003134909, 0003174909, 0003164909, колегія суддів виходить з наступного.

Так, підставою для виставлення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок відповідача про неоприбуткування готівки в господарській одиниці позивача (аптека № 1) в період діяльності з 01.11.2017 року по 04.01.2018 року в загальній сумі 730764,45 грн.

Згідно п. 2.6 постанови Правління Національного банку України Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, яка діяла у вказаний період, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО, оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Висновки суду апеляційної інстанції у даній справі відповідають правовим позиціям, які неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 11 грудня 2012 року у справі № 21-400а12, та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 2а-12605/11/2670 та від 06 лютого 2018 року у справі № 2а-14315/10/0470.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, з 01.11.2017 року по 04.01.2018 року в господарській одиниці позивача - аптеці № 1 розрахункові операції проводились із застосуванням РРО.

Відповідач не заперечує проведення позивачем у вказаній господарській одиниці фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Ці обставини підтверджуються і наявними в матеріалах справи КОРО (Т.1 а.с.174-255, Т.2 а.с.1-239, Т.3 а.с.1-206, Т.4 а.с.1-107).

Що стосується посилань відповідача на те, що в ході перевірки було встановлено ведення з боку позивача в господарській одиниці - аптеці № 1, окрім КОРО, також і касової книги, колегія суддів вважає такі посилання в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних ППР безпідставними, оскільки, як вже зазначалось, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО, оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій, що прямо встановлено у п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 року № 637 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідач не заперечує, що позивачем дотриманні наведені вимоги щодо оприбуткування готівки, а саме шляхом фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Зазначені обставини виключають можливість застосування до позивача штрафних санкцій за неоприбуткування готівки в касі.

Таким чином, враховуючи, що позивачем в аптеці № 1 було належним чином оприбутковано всю суму готівкових коштів у розмірі 730764,45 грн., що спростовує встановлені під час перевірки факти порушення п. 2.6 Положення № 637, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно застосовано до підприємства штрафні санкції оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями.

Також, підставою для виставлення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок відповідача про неоприбуткування готівки в господарських одиницях позивача з 05.01.2018 року по 29.05.2018 року.

При цьому, доходячи наведених висновків, відповідач послався на те, що до перевірок не були надані касові книги по аптеках №№ 1, 2, 6, що свідчить, що виручка, яка отримана наведеними структурними підрозділами є неоприбуткованою.

Проте, колегія суддів не погоджується зі вказаними висновками відповідача з огляду на викладене.

Згідно п. 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 року № 148 (в редакції з 05.01.2018 року по 29.05.2018 року), оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій).

Водночас, згідно п. 39 цього ж Положення відокремлені підрозділи установ/підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також фізичні особи-підприємці касової книги не ведуть.

Як зазначено самим відповідачем, в оскаржуваному випадку останнім було проведено саме перевірку відокремлених підрозділів позивача - аптек №№ 1, 2, 6, в яких здійснюються готівкові розрахунки із застосуванням РРО та веденням КОРО.

Також, відповідач не заперечує проведення позивачем у вказаних господарських одиницях фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книгах обліку розрахункових операцій (Т.1 а.с.174-255, Т.2 а.с.1-239, Т.3 а.с.1-206, Т.4 а.с.1-107).

Таким чином, враховуючи, що позивачем в аптеках №№ 1, 2, 6 в період з 05.01.2018 року по 29.05.2018 року було належним чином оприбутковано всю суму готівкових коштів шляхом фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книгах обліку розрахункових операцій, колегія суддів вважає, що висновок відповідача про неоприбуткування цими відокремленими підрозділами готівки та обов`язок наведених відокремлених підрозділів вести касову книгу є безпідставними та такими, що прямо суперечить п. 39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 року № 148.

Окрім наведеного, надаючи оцінку обґрунтованості оскаржуваних ППР, колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , за неоприбуткування, (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки передбачений штраф - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З аналізу наведеного вбачається, що фінансові санкції, передбачені даною нормою, можуть застосовуватися лише у разі реального (тобто, такого, що дійсно мало місце в господарській діяльності платника податків) неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, яка фактично надійшла до підприємства.

Проте, в ході оскаржуваних перевірок відповідачем не було встановлено неоприбуткування готівки в господарських одиницях позивача. Навпаки, відповідачем встановлено, що в господарських одиницях позивача оприбутковано всю суму готівкових коштів шляхом фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книгах обліку розрахункових операцій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно оскаржуваними ППР застосував до позивача штрафні санкції згідно абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Окрім наведеного, колегія суддів зазначає, що підставою для виставлення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок відповідача про відсутність у позивача КОРО за три роки до проведення перевірок, за що відповідальність у вигляді штрафу передбачена п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Проте, висновки відповідача про незберігання позивачем книг обліку розрахункових операцій спростовуються змістом самого акту перевірки, яким встановлено наявність у позивача КОРО, а також наданими позивачем до матеріалів справи КОРО по усіх трьох аптеках (Т.1 а.с.174-255, Т.2 а.с.1-239, Т.3 а.с.1-206, Т.4 а.с.1-107).

Отже, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак, про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Доводи апеляційної скарги - відповідача у наведеній частині спростовуються вказаними висновками суду апеляційної інстанції.

Водночас, вирішуючи справу та доходячи обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних ППР, суд першої інстанції помилково стягнув з позивача несплачену ним суму судового збору, оскільки за правилами ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю Інтерхім підлягає задоволенню, апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - задоволенню частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову. Також, підлягає зміні розподіл судових витрат у відповідності до висновків суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Інтерхім - задовольнити.

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю Інтерхім до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року №№ 0003124914, 0003114914, 0003104914, 0003144909, 0003134909, 0003174909, 0003164909.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з додатковою відповідальністю Інтерхім (код ЄДРПОУ 14325705) сплачений судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 45467 (сорок п`ять тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 57 коп.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) відстрочену Товариству з додатковою відповідальністю Інтерхім суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 344603 (триста сорок чотири тисячі шістсот три) гривні 62 коп.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 18.11.2019 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька