Постанова

від 13.11.2019 по справі 810/3443/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3443/18 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кучми А.Ю.

суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Протексім до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Протексім звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 20.02.2018 №397 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Протексім з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ Торговий дім Компанія Рікон за період з 01.08.2017 по 31.08.2017 ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0008991411;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0009001411.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вважає безпідставними висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки господарські відносини між ТДВ Протексім і ТОВ Торговий дім Компанія Рікон мали реальний характер, товари поставлені контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності.

Крім того, позивач стверджує про те, що контролюючим органом протиправно призначено документальну позапланову виїзну перевірку, оскільки у відповідному запиті щодо господарських відносин між ТДВ Протексім і ТОВ Торговий дім Компанія Рікон відповідачем не було чітко визначено підставу для надання такого запиту, проте Товариством надано на нього обґрунтовану відповідь.

Згідно з відзивом на адміністративний позов, відповідачем щодо задоволення позовних вимог заперечено, оскільки аналіз фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагента вказує на здійснення нереальних (безтоварних) господарських операцій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.03.2018 №0008991411 та №0009001411, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, та постановити в цій частині, нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано правомірністю прийнятих відповідачем рішень.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20.02.2018 №397 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Протексім з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Торговий дім Компанія Рікон у період з 01.08.2017 по 31.08.2017.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Протексім з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Торговий Дім Компанія Рікон за період з 01.08.2017 по 31.08.2017, за результатами якої складно акт від 12.03.2018 №185/10-36-14-11/39774016 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення товариством порушень податкового законодавства, а саме: п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 12 147,00 грн., що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року та занижено податок на додану вартість за серпень 2017 року у сумі 907 313,00грн.

На підставі висновків акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 30.03.2018:

- №0008991411, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 12 147,00 грн.;

- №0009001411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 360 970,00 грн, з яких 907 313,00 грн по основному платежу, та 453 675,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження висновки акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи наказ про призначення перевірки та вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу було достатньо підстав для винесення спірного наказу про призначення позапланової перевірки, при цьому встановлено протиправність висновків відповідача щодо протиправного формування позивачем податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ Торговий Дім Компанія Рікон .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг сум ПДВ до податкового кредиту є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.

З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати використання позивачем транспортних засобів та придбаного пального для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ Протексім (Покупець) і ТОВ Торговий дім Компанія Рікон (Постачальник) було укладено Договір поставки від 01.08.2017 №15/08-2017 (т. 1, а.с. 26 29).

Відповідно до Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах Договору товар пшеницю фуражну врожаю 2017 року. Якість Товару підтверджується посвідченням (свідоцтвом, сертифікатом) про якість та повинна відповідати вимогам до якості Товару (базисним показникам), які встановлюються у Специфікаціях.

Ціна, кількість Товару та одиниця його виміру встановлюються у Специфікаціях.

Доставка всієї кількості Товару здійснюється погодженими партіями на умовах EXW Інкотермс 2010.

Судом встановлено, що сторонами Договору складено та підписано Специфікацію до Договору (т. 1, а.с. 30).

Поставка товару оформлювалась видатковими накладними (т. 1, а.с. 31-53).

Перевезення товару здійснювалось Покупцем власним транспортним засобом та оформлено товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с. 89).

Операції по придбанню пшениці відображені у бухгалтерському обліку ТОВ Протексім за серпень 2017 року.

По першій події, а саме даті відвантаження товару, ТОВ Торговий дім Компанія Рікон складено та зареєстровано в ЄРПН в адресу ТОВ Протексім податкові накладні на загальну суму 5 516 757,00 грн., у т.ч. ПДВ 919 459,50 грн. Суми ПДВ сплачені позивачем за наслідком вказаного правочину включені ним до податкового кредиту за відповідні періоди.

Як вбачається із змісту акту перевірки, вказані первинні документи надавались позивачем до перевірки, що не заперечувалось відповідачем (т. 1, а.с. 114 116).

Проаналізувавши надані суду документи, з урахуванням наданих пояснень представника позивача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, та висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що позивачем у відповідності до ст. 44, ст. 85 ПК надано первинні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ Протексім з його контрагентами, оборотньо-сальдові відомості бухгалтерського обліку та розрахункові документи, що підтверджують факт оплати товару/робіт (послуг).

Наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами з метою отримання господарської вигоди. При цьому, результати проведення господарських операцій позивачем належним чином задекларовані в податкових деклараціях відповідних звітних періодах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинна документація оформлена належним чином, містить відомості, які послуги (постачання товару) надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Надані первинні документи містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, що підтверджує участь позивача та його контрагентів у виконанні обумовлених послуг.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Водночас, висновок контролюючого органу про наявність факту порушення ґрунтується виключно на припущеннях щодо наявності в зазначених суб`єктів господарювання ознак нереальності здійснення операцій, а саме: відсутності основних засобів, недостатність трудових ресурсів, встановлено розрив ланцюга постачання, що свідчить про не підтвердження ТОВ Торговий дім Компанія Рікон реальності придбання такого товару та подальшої його реалізації, зокрема, ТОВ Протексім .

Проте, такі припущення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки не мають документального підтвердження і спростовуються фактичними обставинами справи.

Крім того, колегія суддів вважає, що зазначена інформація щодо відсутності основних засобів, недостатність трудових ресурсів не може бути беззаперечним доказом нереальності здійснення операцій, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних засобів, трудових ресурсів не є документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Одночасно з цим, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Доводи позивача про правомірність формування податкового кредиту згідно з вищевказаними господарськими операціями доведені сукупністю наданих доказів та відповідачем не спростовані.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення , а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18.11.2019.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

Л.В. Бєлова

Н.В. Безименна