Постанова

від 12.11.2019 по справі 140/1426/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9501/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Виш А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Волдінер Ф.А. у м. Луцьку, повний текст судового рішення складено 29 липня 2019 року) у справі № 140/1426/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тронус до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019 № 0000531202, № 0000511202, № 0000521202.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачем перевірку за результатами якої складено акт від 19.02.2019 № 2901/03-20-12-01/41270151, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, було проведено з порушенням встановлено порядку, а саме, не було належним чином вручено наказ на її проведення та позбавлено позивача права бути присутнім при проведення перевірки. Також позивач посилався на те, що суми бюджетного відшкодування, заявлені ТзОВ ТРОНУС підтверджуються документами, які додавалися до заперечення на акт перевірки. Крім того, податковий орган всупереч вимогам Податкового кодексу України не призначив додаткову позапланову перевірку, на підставі поданих заперечень на акт перевірки

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 17.04.2019 № 0000531202, № 0000511202, № 0000521202.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що необхідною передумовою для прийняття податкового повідомлення-рішення (або іншого акта індивідуальної дії) у разі встановлення контролюючим органом порушень платником податкового та іншого законодавства є саме проведення перевірки, то в силу відсутності такої перевірки як юридичного факту (зокрема, у зв`язку з її незаконністю) податкове повідомлення-рішення, рішення та/або податкова вимога винесені за результатами її проведення підлягають скасуванню як протиправні. Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та, у свою чергу, спростовує припущення про те, що рішення, дії та бездіяльність контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що ними позапланова виїзна перевірка позивача проведена у відповідності до п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Так позапланова виїзна перевірка проведена на підставі наказу Головного управління ДФС у Волинській області № 203 від 19.01.2018, направлення № 268 від 25.01.2019. Копія наказу на перевірку та направлення вручено 08.02.2019 під розписку Коровинській Ірині Віталіївні - бухгалтеру ТзОВ Тронус . Вважають, що суд першої інстанції при встановленні даних обставин дійшов неправомірного висновку, що бухгалтер ТзОВ Тронус не є посадовою особою платника тому не має права на отримання копії наказу на перевірку та направлення. Крім цього зазначають, що зі сторони ТзОВ Тронус відмови від проведення документальної перевірки та недопуск посадових осіб контролюючого органу до її проведення не відбулося. Також вказують на те, що з моменту отримання наказу про проведення перевірки та дії суб`єкта владних повноважень щодо її проведення ТзОВ Тронус в судовому порядку не оскаржувались.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що наказ про проведення перевірки було вручено бухгалтеру ТзОВ Тронус 08.02.2019, тобто вже під час проведення перевірки, а не до її початку. Крім цього, наказ було вручено лише бухгалтеру підприємства, не головному бухгалтеру і не керівнику ТзОВ Тронус . Вказує, що бухгалтер товариства не є тією посадовою особою, яка уповноважена на отримання документів на перевірку.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Позивач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Під час судового засідання апеляційного розгляду справи задоволено клопотання відповідача та проведено заміну відповідача Головного управління ДФС у Волинській області на його правонаступника Головного управління ДПС у Волинській області.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Головним управлінням ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Тронус з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2017 року - листопад 2018 року та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших, що сплачуються до державного бюджету за листопад 2018 року, терміном 5 робочих днів із 08.02.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 19.02.2019 № 2901/03-20-12-01/41270151.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п. 200.1, абзац 6 п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 976 166, 00 грн за період з червня 2017 року по листопад 2018 року та суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку на загальну суму 821680, 00 грн за період серпень 2017 року - листопад 2018 року.

04.04.2019 ТзОВ Тронус надало ГУ ДФС у Волинській області заперечення на акт перевірки, разом з первинними документами.

За результатами перевірки відповідачем 17.04.2019 було складено податкові повідомлення - рішення № 0000531202, № 0000511202, № 0000521202

Позивач вважаючи такі податкові повідомлення - рішення відповідача протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 61.2 ст. 61 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені ст. 75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 ст. 78 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як зазначено у п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (п. 86.10 ст. 86 ПК України).

У свою чергу, положеннями п. 86.8 ст. 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Зміст наведених правових норми дає підстави для висновку, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки лише за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, документів, а саме наказу на проведення перевірки та направлення на проведення вказаної перевірки.

Крім цього потрібно зазначити, що така перевірка має здійснюватися за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Водночас неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов`язана з недопуском посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про недопуск.

При цьому проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень та зафіксованих в акті перевірки, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.

Як зазначив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до акта від 19.02.2019 № 2901/03-20-12-01/41270151 перевірку за результатами якої складено вказаний акт проведено на підставі направлення від 25.01.2019 № 268 та наказу від 18.01.2019 № 203 в період з 08.02.2019 по 14.02.2019.

Вказаний наказ разом з направленням на проведення перевірки головний державний ревізор - інспектор ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_2 вручила бухгалтеру ТзОВ ТРОНУС Коровинській Ірині Валентинівні 08.02.2019.

Вручення згаданого наказу 08.02.2019 також підтвердила сама ОСОБА_2 , яка надавала пояснення в суді першої інстанції, як свідок та представник апелянта під час судового засідання, що в свою чергу вказує на те, що фактично вручення наказу про проведення перевірки в період з 08.02.2019 по 14.02.2019 було здійснено під час проведення такої перевірки, а не до її початку.

Більше того, як зазначила свідок в суді першої інстанції та таке підтвердила представник апелянта, що по суті документальна виїзна перевірка позивача проводилася в приміщення податкового органу без виїзду за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Крім цього в акті перевірки відсутні відомості про недопуск позивачем перевіряючих до проведення документальної позапланової виїзної перевірки та складання ГУ ДФС у Волинській області відповідного акту. Немає у даному акті також відомостей про прийняття контролюючим органом рішення про проведення невиїзної перевірки ТзОВ Тронус , що виключає помилкове зазначення відповідачем у назві та тексті акта виду перевірки виїзна .

Доводи ж представника апелянта про те, що бухгалтерська документації не знаходилась за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки будь - яких дій щодо проведення перевірки за місцезнаходженням платника податків контролюючим органом не було здійснено і в результаті чого в акті перевірки не було відображено будь - якої інформації про відсутність бухгалтерської документації саме за місцезнаходженням позивача.

Наведене вище свідчить на користь висновку про те, що контролюючим органом розпочато проведення перевірки господарської діяльності позивача без вручення останньому копії відповідного наказу та направлень, а документальна виїзна перевірка позивача проводилася в приміщення податкового органу без виїзду за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, що підтверджує висновки суду першої інстанції про те, що податковим органом порушено вимоги пп. 75.1.2 п. 75.1ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, оскільки невиконання вимог пп. 75.1.2 п. 75.1ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції в органу доходів і зборів на прийняття актів індивідуальної дії.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року у справі № 140/1426/19 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 19 листопада 2019 року