Постанова

від 08.11.2019 по справі 344/1401/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/1401/18

Провадження № 22-ц/4808/1258/19

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.,

секретаря Турів О.М.,

з участю:представника апелянта Стадник Ю.В., позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Безпека-Захід про стягнення коштів, за апеляційною скаргою приватного підприємства Безпека-Захід на заочне рішення Івано-Франківського суду, ухвалене суддею Польською М.В. 30 січня 2019 року, повний текст якого виготовлено 08 лютого 2019 року в м. Івано-Франківськ,

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подано позов до приватного підприємства Безпека-Захід про стягнення коштів та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 грудня 2017 року позивач звернулась до приватного підприємства фірми Безпека-Захід з метою укладення договору про спостереження за сигналами охоронно-тривожної сигналізації її квартири АДРЕСА_1 , що обладнано системою ТЗО. Отримавши кошторис обладнання та послуг, нею внесено кошти у розмірі 6500 грн на рахунок відповідача. Договір не укладала, оскільки директор юридичної особи запевнив, що потреби в укладенні письмового договору немає.

21 грудня 2017 року виконавець провів монтажно-налагоджувальні роботи по монтажу та підключенню до пульта централізованої охорони ПП Безпека-Захід охоронно-тривожної сигналізації та приведення її до вимог нормативних документів в Україні, про що було складено акт прийому-передачі виконаних монтажно-налагоджувальних робіт та акт прийняття об`єкта під охорону засобами тривожної сигналізації об`єкта. Вивчивши акт прийняття об`єкта під охорону нею виявлено, що підставою для їх складання в першому випадку є кошторис, а в другому - договір на охорону об`єкта від 01.01.2017 року, якого в дійсності не існувало. Ціною значних зусиль вона домоглася проекту договору про спостереження від 01.01.2018 року, який вона не підписала так як зрозуміла, що оплатила значну суму за передачу квартири під охорону під впливом обману. Вважає, що підприємство не мало права вимагати від неї оплати за обладнання, яке зобов`язаний надавати безкоштовно і такі дії свідчать про безпідставне збагачення відповідача. Крім того, обладнання фірми не сертифіковане, на початку січня 2018 року сигналізація вийшла з ладу, про що вона негайно повідомила охоронну фірму.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати договір №01-12/17 (ТЗО) про спостереження за сигналом охоронно-тривожної сигналізації об`єкту недійсним та стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в розмірі 6500 грн та судові витрати (а.с.2-3, 23-24).

Заочним рішенням від 30 січня 2019 року позов задоволено. Стягнуто із ПП Безпека-Захід на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 6500 грн та понесені судові витрати у розмірі - 704 грн 80 коп судового збору.

Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с.83).

Не погодившись з рішенням суду представник ПП Безпека-Захід подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що відповідач не був присутнім при розгляді справи, що позбавило його заперечити позовні вимоги, а також скористатися іншими процесуальними правами. Розгляд справи без участі відповідача є процесуальним порушенням, яке призвело до невірного з`ясування обставин справи та ухвалення помилкового рішення.

Задовольняючи позов, суд помилково застосував норму матеріального права, зокрема ст. 1212 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку слід застосувати норми, які регулюють відносини побутового підряду.

Чинним законодавством України не закріплено спеціальних вимог щодо форми договору побутового підряду, що означає можливість його укладення в усній або письмовій формі відповідно до загальних положень про форму правочину (ст.205-210 ЦК України).

Апелянт звертає увагу на те, що позивачка визнала факт домовленості з відповідачем з приводу проведення робіт зі встановлення системи сигналізації в її квартирі. Сторонами підписано кошторис, в якому замовник та підрядник погодили об`єм робіт і матеріалів та їхню вартість. Позивачка, як замовник, допустила працівників відповідача до власної квартири, відповідні роботи були виконані, однак, з її пояснень, відмовилась підписувати акт прийому-передачі виконаних монтажно-налагоджувальних робіт по причині несправностей в роботі сигналізації та відсутності сертифікатів відповідності на встановлене обладнання. Наведене свідчить про укладення між сторонами договору побутового підряду, а тому кошти , сплачені на його виконання, не можна вважати безпідставно набутим майном.

Крім того, апелянт зауважує, що у відповідача наявні сертифікати відповідності поставленого позивачці обладнання, а тому її відмова прийняти поставлене за домовленістю обладнання є безпідставним.

Просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити (а.с.88-90).

Не погодившись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу.

Зазначає, що не заперечує проти вартості робіт згідно кошторису. Причиною не підписання актів приймання-передачі виконаних робіт явилась не якість обладнання, а те, що в той же день не було їй представлено такий акт. Надалі, після вимоги про представлення їй акта та інших документів приблизно через три тижні після встановлення обладнання отримала пакет документів, в яких було кілька актів виконаних робіт, наявні розбіжності, що викликало сумнів у діяльності цієї компанії. Після виявлення несправностей обладнання вона звернулась до директора ПП Безпека-Захід з пропозицією повернення обладнання та з вимогою повернення коштів в розмірі 5700 грн. При цьому 800 грн залишала за монтаж та демонтаж обладнання. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Можливості досягнення врегулювання спору миром вичерпані.

Вислухавши пояснення представника апелянта, позивача, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необгрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено, що позивач 12 грудня 2017 р. звернулась до приватного підприємства фірми Безпека-Захід з метою укладення договору про спостереження за сигналами охоронно-тривожної сигналізації її квартири АДРЕСА_1 , що обладнано системою ТЗО та на рахунок юридичної особи сплатила 6500 грн.(а.с.4)

Письмовий договір укладений не був.

21 грудня 2017 року виконавець провів монтажно-налагоджувальні роботи по монтажу та підключенню до пульта централізованої охорони ПП Безпека-Захід охоронно-тривожної сигналізації, про що було складено акт прийому-передачі виконаних монтажно-налагоджувальних робіт та акт прийняття об`єкта під охорону технічними засобами охорони. Цей акт позивачем отримано 29 грудня 2017 року, однак остання такий акт не підписала.

Згідно кошторису для проведення монтажно-налагоджувальних робіт квартири ОСОБА_1 загальна вартість робіт становить 6500 грн. Кошторис також не затверджений (не погоджений) власником квартири ОСОБА_1 (а.с.5-7)

Зі змісту акта від 21 грудня 2017 року та акта без зазначення дати його складання встановлено, що підставою для їх складання в першому випадку є договір на охорону об`єкта від 01.01.2017 року, а в другому - розрахунок-кошторис від 12.12.2017 року на суму 6655,45 грн (а.с.12-13).

Згідно проекту договору про спостереження за сигналами охоронно-тривожної сигналізації (ОТС) об`єкту, що обладнано системою ТЗО від 01.01.2018 року встановлено, що цей проект позивачем не підписано (а.с.10-11).

16.01.2018р. та 24.01.2018р. ОСОБА_1 подано звернення до директора ПП Безпека Захід про відмову від договору та послуг ПП Безпека Захід з вимогою про повернення внесених нею коштів (а.с.14-15).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України, встановивши, що з позивачем у встановленому порядку договір укладений не був, а встановлена за кошти позивача сигналізація без прийняття замовником таких послуг, є несправною, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення сплачених коштів з відповідача на користь позивача.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо стягнення коштів, однак рішення суду щодо підстав задоволення позову не в повній мірі відповідає нормам матеріального права.

Питання охоронної діяльності врегульовані Законом України Про охоронну діяльність , який є спеціальним. За змістом статті 1 зазначеного Закону охоронна діяльність є послугами, тому, крім спеціального Закону, правовідносини регулюються положеннями Глави 63 ЦК України та Законом України Про захист прав споживачів .

Статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України Про охоронну діяльність суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб`єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов`язань.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов`язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

Оскільки сторони не досягли згоди по істотних умовах договору, в тому числі і його вартості, а законом встановлена обов`язкова письмова форма договору про надання послуг з охорони, тому договір є неукладеним.

Відповідно до статті 1 Закону України Про охоронну діяльність охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього;

технічні засоби охорони - технічні засоби, що використовуються під час здійснення охоронної діяльності: системи, прилади та обладнання для виявлення, оповіщення і попередження про наявність небезпеки для життя людей та/або майна;

пункт централізованого спостереження - центр з працюючим персоналом, який спостерігає за станом систем передавання тривожних сповіщень.

Стаття 7 Закону України Про охоронну діяльність регулює ліцензування охоронної діяльності, яке здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 року №960 Про затвердження ліцензійних умов провадження охоронної діяльності охоронну діяльність можуть проводити на всій території України юридичні особи, а також фізичні особи - підприємці на підставі ліцензії за наявності матеріально-технічної бази, необхідної для провадження такої діяльності, та умови виконання такими особами організаційних, кадрових і технологічних вимог, передбачених такими ліцензійними умовами.

Виходячи з обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що волевиявлення сторін було спрямоване на укладення договору про спостереження за сигналами ОТС об`єкту, що обладнано системою ТЗО і охоплювалося єдиним наміром на укладення договору про надання послуг охорони майна.

Враховуючи цей намір сторін, лише з цією метою відповідачем встановлювалися технічні засоби охорони з наступним під`єднанням до пункту централізованого спостереження, що передбачено положеннями Закону України Про охоронну діяльність .

Таким чином, доводи апелянта про те, що технічні засоби охорони встановлені на підставі окремого договору побутового підряду, при укладенні якого Закон не вимагає обов`язкової письмової форми, не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Отже, оскільки сторони не дійшли згоди за усіма суттєвими умовами договору, позивач не підписала а ні договір, на укдадення якого вимагається обова`язкова письмова форма, а ні акт виконаних робіт, а ні кошторис, тому сплачені нею кошти в розмірі 6 500 гривень дійсно підлягають поверненню їй на піставі положень ст. 1212, ч. 1 статті 1213 ЦК України як безпідставно набуте майно.

Належних та допустимих доказів щодо несправності охоронної сигналізації, яка встановлена у квартирі позивача відповідачем, суду не представлено. Тому такий висновок суду є необгрунтованим.

При тому відповідач не обмежений у праві звернутися з вимогою до позивача. В тому числі і у судовому порядку, про повернення технічних засобів охорони.

За таких обставин мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні в редакції цієї постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Безпека-Захід задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського суду від 30 січня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2019 року.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: В.А.Девляшевський

Р.Й. Матківський