Постанова

від 25.09.2019 по справі 910/126/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. Справа№ 910/126/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Дідиченко М.А.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 25.09.2019

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 (повний текст складено 20.05.2019)

у справі №910/126/19 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Холдінг

до Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Медвін-2011

про зобов`язання вчинити дії.

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю Імперія Холдінг звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Медвін-2011 , про зобов`язання відповідача передати належним чином засвідчені копії кредитних договорів №4М13210Д від 17.04.2013, №4М13467И від 31.07.2013, №4М13694И від 30.10.2013, №4М14038И від 23.01.2014 та №4М15012И від 14.01.2015, укладені між Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Медвін-2011 .

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після належного виконання позивачем забезпеченого порукою зобов`язання всупереч умов договору відповідач не передав належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

1.3. Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що платіжні доручення, надані позивачем, не є належним доказом того, що позивач виконав у повному обсязі всі обов`язки боржника за кредитним договором. Також відповідач вказував на те, що норми чинного законодавства не передбачають виникнення обов`язку передачі оригіналів будь-яких документів, які можуть бути в розпорядженні відповідача як суб`єкта господарювання позивачу, який фактично є третьою особою по відношенню до кредитного зобов`язання.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами

2.1. Місцевим господарським судом встановлено, що між Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (далі - відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Медвін-2011 (далі - третя особа у справі) укладені кредитні договори №4М13210Д від 17.04.2013, №4М13467И від 31.07.2013, №4М13694И від 30.10.2013, №4М14038И від 23.01.2014 та №4М15012И від 14.01.2015. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

2.2. 17.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Імперія Холдінг (далі - поручитель, позивач у справі) та Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (кредитор) укладено договір поруки №4М14289И/П, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю Медвін-2011 за кредитними договорами №4М13210Д від 17.04.2013, №4М13467И від 31.07.2013, №4М13694И від 30.10.2013, №4М14038И від 23.01.2014 та №4М15012И від 14.01.2015 з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах, визначених відповідними кредитними договорами.

2.3. Згідно з п. 8 договору поруки сторони дійшли згоди, що до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорам застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

2.4. Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

2.5. Як вказав суд першої інстанції, копіями платіжних доручень №№ 13, 14, 15, 16, 17 від 18.11.2016 підтверджується факт перерахування позивачем на користь відповідача в рахунок виконання зобов`язання третьої особи грошових коштів за наступними кредитними договорами: №4М13210Д від 17.04.2013 у розмірі 447 495 298,62 грн, №4М13467И від 31.07.2013 - 145 569 370,39 грн, №4М13694И від 30.10.2013- 298 290 889,14 грн, №4М14038И від 23.01.2014 - 53 249 903,40 грн, №4М15012И від 14.01.2015 - 22 813 177,72 грн, загалом 967 418 639,27 грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/126/19 позов задоволено частково. Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк надати Товариству з обмеженою відповідальністю Імперія Холдінг належним чином засвідчені копії кредитних договорів № 4М13210Д від 17.04.2013, №4М13467И від 31.07.2013, №4М13694И від 30.10.2013, №4М14038И від 23.01.2014, №4М15012И від 14.01.2015, укладених між Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Медвін-2011 . Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Холдінг 1 762 грн витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

3.2. Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд, встановивши обставини виконання позивачем обов`язків поручителя третьої особи за вищевказаними кредитними договорами, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів передачі відповідачем позивачу передбачених п. 10 договору поруки належним чином посвідчених копій документів, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Разом з тим, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що доводи про виникнення у позивача обов`язку відповідати також за зобов`язаннями третьої особи зі сплати пені за порушення строків розрахунків та винагороди за одержаний кредит суперечать умовам укладеного між ними договору, а тому є безпідставними.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом було надано невірну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, та допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт стверджує, що зобов`язання позивача за кредитними договорами були виконані лише частково, а відтак вказані обставини не породжують перехід до нього прав кредитора за договором поруки. Скаржник вважає, що за наслідком часткового виконання позивачем обов`язку боржника у відповідача не виник обов`язок з передачі копій документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, визначений п. 10 договору поруки.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

5.1. Від позивача та третьої особи відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 07.06.2019 відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/126/19.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Зубець Л.П., Дідиченко М.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/126/19, справу призначено до розгляду.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Дідиченко М.А., Ткаченко Б.О.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 по справі оголошено перерву на підставі ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

6.5. Представники позивача та третьої особи у судове засідання 25.09.2019 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники позивача та третьої особи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, та участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

6.6. Представник відповідача у судовому засіданні 25.09.2019 надав суду пояснення по справі, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1 Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

7.2. Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України встановлено, що після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

7.2. Господарський процесуальний кодекс України

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Системний аналіз положень ст.ст. 554, 556 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що перехід до поручителя прав кредитора у зобов`язанні після виконання ним обов`язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/20898/17.

При цьому, часткове виконання поручителем зобов`язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №910/6381/18.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про виконання позивачем обов`язків поручителя третьої особи за кредитними договорами №4М13210Д від 17.04.2013, №4М13467И від 31.07.2013, №4М13694И від 30.10.2013, №4М14038И від 23.01.2014 та №4М15012И від 14.01.2015. Колегія суддів зауважує, що сплата позивачем на користь відповідача в рахунок виконання зобов`язання третьої особи грошових коштів за вказаними кредитними договорами в загальній сумі 967 418 639,27 грн не підтверджує того, що позивачем виконано зобов`язання боржника у повному обсязі та належним чином. Відтак, позивачем не доведено наявності підстав для переходу до нього прав кредитора.

Враховуючи викладене, а також положення ст. 554, 556 Цивільного кодексу України, судова колегія дійшла висновку про те, що у відповідача відсутній обов`язок передати позивачу належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, встановлений п. 10 договором поруки, оскільки положення п. 10 договору поруки пов`язують виникнення відповідного обов`язку кредитора саме з виконанням поручителем обов`язку боржника за кредитними договорами у повному обсязі, а не з частковим виконанням такого обов`язку.

8.3. Крім того, апеляційний господарський суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 21.08.2018 у справі №910/14144/17, відповідно до якої вимоги про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

9. Висновки апеляційного суду

З урахуванням викладеного, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача передати належним чином засвідчені копії кредитних договорів №4М13210Д від 17.04.2013, №4М13467И від 31.07.2013, №4М13694И від 30.10.2013, №4М14038И від 23.01.2014 та №4М15012И від 14.01.2015, укладені між Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Медвін-2011 , є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/126/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/126/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк .

4. Матеріали справи №910/126/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 20.11.2019

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Дідиченко

Б.О. Ткаченко