Рішення від 29.10.2019 по справі 910/22774/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2019Справа № 910/22774/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О.

до Державної іпотечної установи

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання припиненими правовідносин

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача, Заміховський М.М.;

від третьої особи, Штогріна С.В.;

від відповідача, Чалов А.О.;

від відповідача, Тодосієнко В.М .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - позивач, ПАТ "КБ "Надра") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи (далі - відповідач) про визнання припиненими з 11.12.2013 правовідносин за Договором застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008 (надалі - Договір застави) та Договором про відповідальне зберігання від 15.10.2008 (далі - Договір зберігання), укладеними між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Надра .

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "КБ "Надра" послалося на те, що у зв`язку із погашенням суми основної заборгованості з нарахованими процентами та фактом виконання вимог за Кредитним договором № 7/1 від 15.10.2018 (далі - Кредитний договір), які забезпечені Договором застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008, а також враховуючи вимоги ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним нормативним актом у спірних правовідносинах, ст. 593 Цивільного кодексу України, ст. 28 Закону України Про заставу , застава за Договором застави майнових прав №7/1-3 від 15.10.2008 є припиненою. При цьому, ПАТ "КБ "Надра" вважає, що в силу припинення Договору застави є припиненим і Договір про відповідальне зберігання від 15.10.2008, який є похідним від Договору застави, оскільки відповідно до п. 1.1 Договору зберігання, його укладено на виконання умов Договору застави майнових прав № 7/1-3 від 15.10.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2017 у справі №910/22774/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ"Надра" Стрюкової І.О. задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17554/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю та стягнуто з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Розпорядженням від 18.10.2017 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/22774/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справа №910/22774/16 передана для подальшого розгляду судді Борисенко І.І.

Ухвалою суду від 09.10.2017 прийнято справу до провадження судді І.І. Борисенко. Розгляд справи призначено на 14.11.2017.

В подальшому справа була надіслана до Київського апеляційного господарського суду для розгляду заяви Державної іпотечної установи про виправлення описки в резолютивній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №910/22774/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 відмовлено Державній іпотечній установі у задоволенні заяви про виправлення описки у резолютивній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №910/22774/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2017 виправлено описку у шостому абзаці четвертої сторінки постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 у справі №910/22774/15 господарського суду міста Києва, а саме, викладено перше речення даного абзацу у наступній редакції: "Проте судом першої інстанції, яким у повному обсязі задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ"Надра" Стрюкової І.О. не надано належної правової оцінки зазначеним вище умовам п.1.4 договору застави у сукупності з обставинами, встановленими судами у господарських справах №№5011-35/4877-2012, 9/343-33/125, 910/16431/13, 5011-35/14679-2012, 34/218-22/171 та 4/517".

В подальшому справа скерована до Господарського суду міста Києва.

13.12.2017 позивачем подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач виклав позовні вимоги наступним чином:

"Визнати припиненим права застави з 05.06.2015 по Договору застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008 (надалі - Договір застави),що укладений між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра".

Визнати припиненим з 05.06.2015 Договір про відповідальне зберігання від 15.10.2008, що укладений між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра".

Відповідач заперечує проти Заяви Позивача щодо зміни предмету позову. У відзиві на позовну заяву від 16.01.2018 за №235/15 та в підготовчому засіданні Відповідач звернув увагу суду, що Позивач в свій заяві про зміну предмету позову, як на підставу позовних вимог посилається на ст.572 ЦК України про те, що право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. З чого Позивач робить висновок про те, що вимоги, які перевищують обмеження, встановлені ч.3 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підлягають задоволенню в загальному порядку, згідно встановленої ч.2 вказаної статті черговості.

Також, як на підстави для задоволення позову Позивач посилається на відповідність норм статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ст. 1054 ЦК України. Тобто, в Заяві про зміну предмету позову, Позивач, на думку Відповідача, змінює його підстави, оскільки в первинному позові не було зазначено матеріально-правовими підставами позову ст.72 та 1054 ЦК України.

Крім того, на думку Відповідача, змінюються загальні матеріально-правові підстави позову, так при подачі позову Позивач зазначив про преюдиціальний факт нібито встановлений судовими рішеннями по справі про повне виконання зобов`язань Банку перед Державною іпотечною установою, що є підставою для задоволення позову, а в заяві про зміну предмету позову підставою для припинення зобов`язань Банку перед ДІУ міститься посилання на норму, за якою виконання зобов`язання Банку перед ДІУ є неможливим.

Суд в підготовчому засіданні розглянув подану позивачем заяву про зміну предмету позову та заслухавши представників сторін вирішив відмовити в задоволенні заяви про зміну предмету позову.

У задоволенні заяви, поданої через відділ діловодства суду 14.11.2017 про колегіальний розгляд справи, суд відмовив, за необґрунтованістю підстав.

14.11.2017 відповідачем подані додаткові пояснення з врахуванням постанови Вищого господарського суду України.

14.11.2017 також відповідачем подані доповнення до відзиву на позовну заяву.

Через відділ діловодства суду 14.11.2017 позивачем долучені до матеріалів справи додаткові пояснення щодо змісту позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій справа №910/22774/16 розглядалась за правилами Господарського процесуального кодексу, що діяв у редакції, яка передувала редакції названого Кодексу, запровадженої із набранням чинності 15.12.2017 Законом України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи те, що справу № 910/22774/16 порушено до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р., зазначена справа має розглядатись за правилами названої редакції Кодексу.

Ухвалою суду від 28.12.2017 ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.01.2018.

12.01.2018 третьою особою подані письмові пояснення по справі, які долучені судом до матеріалів справи.

17.01.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що грошові зобов`язання ПАТ КБ Приватбанк перед ДІУ за кредитним договором не виконано.

22.01.2018 відповідачем, через відділ діловодства суду подані додаткові пояснення на письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичного осіб.

26.01.2018 третьою особою подані додаткові письмові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи.

30.01.2018 позивачем подана відповідь на відзив на позові Державної іпотечної установи.

У судовому засіданні 30.01.2018 судом оголошено перерву до 01.02.2018.

07.02.2018 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 08.02.2018 судом оголошено перерву до 01.03.2018.

01.03.2018 позивачем подані додаткові письмові пояснення.

23.03.2018 відповідачем подані пояснення з приводу додаткових пояснень ПАТ КБ Надра .

У судовому засіданні 24.05.2018 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, в порядку п. 2 ст. 231 ГПК.

05.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі №910/22774/16 та клопотання про зупинення провадження у справі№910/22774/16 до вирішення справи №910/5783/18, в якому позивач заперечував проти клопотання про закриття провадження у справі та просив зупинити провадження у справі до вирішення справи №910/5783/18.

Клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтовано тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 відкрито провадження у справі №910/5783/18 за позовом ПАТ "КБ "Надра" до Державної іпотечної установи про визнання припиненими правовідносин з 05.06.2015, яка є датою введення процедури ліквідації в ПАТ "КБ "Надра" та запровадження обмежень в обсягах цивільно-правової відповідальності банку відповідно до статей 46 та 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Подані клопотання Позивача та Відповідача були поставлені судом на обговорення, за результатами якого, суд прийшов до висновку про відмову відповідачу в клопотанні про закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі №910/22774/16 Державна іпотечна установа посилається на факт подання позовної заяви про припинення правовідносин з 05.06.2015, що на її думку свідчить про відсутність предмету спору у справі №910/22774/16. Суд вважає такі доводи Відповідача необґрунтованими, з наступних підстав.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору між сторонами у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору і при цьому між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, про що ідеться в п.4.4 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції".

Суду доведено, що станом на 04.06.2018 договір застави майнових прав №7/1-3 від 15.10.2008 та договір відповідального зберігання в судовому порядку не припиненні, недійсними не визнані. Обмеження на розпорядження заставним майном є чинними та внесенім до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Державною іпотечною установою (Відповідачем) припинення дії договорів між сторонами з 11.12.2013 не визнається, про що свідчить відзив Відповідача на позовну заяву від 16.01.2018 за №235/15.

Позивач від позову по справі №910/22774/16 не відмовився, позовні вимоги щодо припинення дії договорів з 11.12.2013р. вважає обґрунтованими.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що предмет спору між сторонами існує, оскільки обмеження на розпорядження майном за договором застави №7/1-3 від 15.10.2008 зберігають свою дію.

Відповідачем факт припинення договору застави з 11.12.2013 не визнається.

Отже між сторонами продовжує існувати предмет спору в частині припинення спірних правовідносин з 11.12.2013.

Клопотання Позивача про зупинення провадження у справі №910/22774/16 до розгляду справи №910/5783/18 судом задоволено.

Ухвалою суду від 14.06.2018 зупинено провадження у справі № 910/22774/16 до розгляду господарським судом міста Києва справи №910/5783/18.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 ухвалу суду від 14.06.2018 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2018.

23.05.2019 через відділ діловодства суду від Державної іпотечної установи надійшло клопотання про поноволення провадження у справі, у зв`язку з тим, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, на підтвердження чого відповідачем додана зокрема постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/5783/18, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 залишено без змін, якою в свою чергу рішення суду від 10.09.2018 скасовано.

Відповідно до ст. 230 ГПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи та за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Ухвалою суду від 28.05.2019 судом поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 02.07.2019.

У судовому засіданні 02.07.2019 судом оголошено перерву до 23.07.2019.

В підготовчому засіданні 23.07.2019 остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З`ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.07.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/22774/16. Призначено розгляд справи №910/22774/16 по суті на 19.09.2019.

У судових засіданнях 19.09.2019, 15.10.2019 судом оголошено перерви.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 29.10.2019 судом було заслухано вступне слово позивача, відповідача, третьої особи, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 06 червня 2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 р. між Державною іпотечною установою (далі - кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) (далі - Договір), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000,00 грн. та сплатити відсотки за користуванням кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009 р. (п. 1.2. кредитного договору).

Згідно з п. 1.2.1 Договору кредит рефінансування надається з метою формування позичальником портфелю іпотечних кредитів, що відповідають вимогам до іпотечних кредитів, затверджених Наглядовою радою кредитора (додаток 1 до Генерального договору № 1 від 21.02.2006 р. з урахування норм "Порядку надання державних гарантій за зобов`язаннями Державної іпотечної установи"), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1094), в розмірі отриманого кредиту рефінансування згідно цього договору.

Пунктами 1.4.1, 1.4.2 Договору встановлено, що за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує кредитору відсотки наступним чином: відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9 % річних та нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору позичальник зобов`язується не пізніше дня погашення кредиту рефінансування з урахуванням графіку сформувати портфель іпотечних кредитів у національній валюті України - гривні, що відповідають вимогам до кредитів. В строки, обумовлені договором, погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.

Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № 7/1 від 15.10.2008 р. доповнено пункт 1.1 першого розділу Договору підпунктами 1.1.1, 1.1.2 наступного змісту: з 23.03.2009р. сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає позичальнику, а останній зобов`язується повернути, складає 693 595 080,00 грн.

15.10.2008 року, з метою забезпечення зобов`язань за Кредитним договором, між позивачем (як Заставодержателем) та відповідачем (як Заставодавцем) укладено Договір застави майнових прав №7/1-3 (далі по тексту - Договір застави), за умовами якого (п.1.1. Договір застави) предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами та договорами забезпечення, зазначеними у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до пунктів 1.3. 1.4 Договору застави, надане у заставу майно забезпечує виконання Заставодавцем зобов`язань перед Заставодержателем за кредитом, наданим згідно з Кредитним договором, за рахунок заставленого майна вимоги Заставодержателя задовольняються в повному обсязі, уключаючи суму основного боргу, нараховані відсотки, пеню, штрафи та збитки, а також витрати на звернення стягнення на заставлені майнові права.

15.10.2015 між сторонами було укладено Договір про відповідальне зберігання, відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання кредитні та забезпечувальні договори, отримані на виконання умов Договору застави майнових прав.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим що, в зв`язку із погашенням суми основної заборгованості з нарахованими процентами та фактом виконання вимог забезпечених Договором застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а також враховуючи вимоги ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним нормативним актом у спірних правовідносинах, ст.593 Цивільного кодексу України, ст.28 Закону України "Про заставу", застава за Договором застави майнових прав №7/1-3 від 15.10.2008 є припиненою. При цьому, Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра" вважає, що в силу припинення Договору застави є припиненим і Договір про відповідальне зберігання від 15.10.2008, який є похідним від Договору застави, оскільки відповідно до п.1.1. Договору відповідального зберігання, даний Договір укладено на виконання умов Договору застави майнових прав від 15.10.2008 №7/1-З.

Відповідач у своєму письмовому відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки, на думку відповідача, зобов`язання по Кредитному договору повністю не виконані.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Пунктом 2.2.2 Договору встановлено, що позичальник зобов`язується у строки, обумовлені договором, погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.

У відповідності до п.п. 1.3, 1.4 Договору застави, надане у заставу майно забезпечує виконання заставодавцем зобов`язань перед заставодержателем за кредитом, наданим згідно з Кредитним договором, за рахунок заставленого майна вимоги заставодержателя задовольняються в повному обсязі, включаючи суму основного боргу, нараховані відсотки, пеню, штрафи, неустойку та збитки, а також витрати на звернення стягнення на заставлені майнові права.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" визначено, що застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Враховуючи наведене, за загальним правилом зобов`язання за Кредитним договором та Договором застави є виконаними та припиняються з моменту повернення суми кредитних коштів, відсотків за користуванням кредитними коштами, а також сум пені, штрафу, інших платежів та відшкодування збитків.

Щодо наявності чи відсутності заборгованості за Кредитним договором, а також стосовно посилання сторін на пов`язані справи, слід відмітити наступне.

У справі № 54/267 (4/397) розглядалися позовні вимоги Державної іпотечної установи до ПАТ"Комерційний Банк "Надра" , з урахуванням зави про зміну предмету позову, про стягнення:

- 693 595 080,00 грн. заборгованості по поверненню кредиту,

- 55 497 107,72 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 10.04.2009 по 20.01.2010,

- 69 359 508,00 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2009 по червень 2011.

- 46 233 337,80 грн. 3 % річних за період з 10.04.2009 по 26.06.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 у справі № 54/267 (4/397), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2014, позов задоволено частково. Вказаним рішенням було:

- припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення з ПАТ КБ Надра на користь Державної іпотечної установи заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 693 595 080,00 грн.

- стягнуто з ПАТ "Комерційний Банк "Надра" на користь Державної іпотечної установи інфляційні втрати в розмірі 69 359 508,00 грн., 3 % річних у розмірі 28 731 938,65 грн.

- розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 у справі № 54/267 (4/397) на загальну суму 98 115 056,19 грн. на п`ять років (60 місяців).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 у справі № 54/267 (4/397) встановлено наступні обставини.

Підставою для припинення провадження в частині основного боргу стала сплата кредитору основної заборгованість з повернення кредиту в розмірі 693 595 080,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру № 60001582 від 31.01.2013.

В частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних було враховано висновки у постанові Верховного Суду України від 02.07.2013 у справі № 3-12гс13 та постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2011 у справі № 4/517, у яких зазначено, що відсотки за користування кредитом за Кредитним договором № 7/1 від 15.10.2008 мають нараховуватись до 10.04.2009, а також те, що під час дії мораторію відсотки за користування кредитними коштами, інфляційні втрати та пеня не нараховуються. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводився постановами Правління Національного банку України Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві Комерційний банк Надра від 10.02.2009 № 59 з 10.02.2009 по 10.08.2009 та продовжувався постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 до 10.02.2010. Таким чином, з 10.02.2009 по 10.02.2010 діяв мораторій.

Висновок щодо строку нарахування (до 10.04.2009) зроблено з огляду на умови п.п. 1.2, 1.4.2 Кредитного договору.

Оскільки сума відсотків за користування кредитом у розмірі 55 497 107,72 грн. нарахована за період з 10.04.2009 по 20.01.2010, тобто після встановленої у договорі остаточної дати розрахунку та під час мораторію, то підстави для задоволення вказаної позовної вимоги - відсутні.

Інфляційні втрати та 3% річних нараховані на заборгованість з погашення кредиту частково задоволено, а саме за період після дії мораторію.

У справі № 34/218-22/171, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 та постановою Вищого господарського суду міста Києва від 10.02.2014, позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ КБ Надра на користь Державної іпотечної установи інфляційні втрати у розмірі 19 539 267,00 грн. в межах періоду з 11.02.2010 по 31.03.2010 та пеню - 4 168 221,39 грн. (розмір пені склав 41 682 213,92 грн. за період з 11.02.2010 по 28.05.2010 та був зменшений судом до 10% - 4 168 221,39 грн.). Розстрочено виконання судового рішення строком на п`ять років. У частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих після 10.04.2009, інфляційних втрат та пені за прострочення зобов`язання щодо сплати відсотків, нарахованих під час дії мораторію та після 10.04.2009 - відмовлено.

У справі № 5011-35/14679-2012, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 та постановою Вищого господарського суду міста Києва від 03.02.2014, позов задоволено частково стягнуто з ПАТ КБ Надра на користь Державної іпотечної установи 26 123 909,01 грн. 3% річних за період з 30.06.2011 по 30.09.2012. В частині стягнення пені відмовлено, оскільки нарахування здійснено поза строком шестимісячним строком, передбаченим ч. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України.

У справі № 9/343-33/125, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2014 позов Державної іпотечної установи до ПАТ "Комерційний Банк "Надра" про стягнення відсотків за користування кредитом та пені задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ Надра на користь Державної іпотечної установи пеню за основним боргом у розмірі 2 597 656,09 грн. (розмір пені склав 25 976 560,94 грн. за період з 29.05.2010 по 11.08.2010 та був зменшений судом до 10% - 2 597 656,09 грн.). Розстрочено виконання рішення суду на строк 5 років. У частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих після 10.04.2009 та пені за прострочення зобов`язання щодо сплати стягуваних відсотків, нарахованих після 10.04.2009 - відмовлено.

У справі № 5011-35/4877-2012, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 та постановою Вищого господарського суду міста Києва від 25.12.2013, у задоволенні позову Державної іпотечної установи до ПАТ "Комерційний Банк "Надра" про стягнення відсотків за користування кредитом, пені та інфляційних втрат, нарахованих на відсотки за користування кредитом відмовлено. Оскільки вони нараховані після 10.04.2009.

У справі №910/16431/13, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 та постановою Вищого господарського суду міста Києва від 28.01.2014, у задоволенні позову Державної іпотечної установи до ПАТ КБ Надра про стягнення відсотків за користування кредитом та 3% річних, нарахованих на відсотки за користування кредитом відмовлено. Оскільки вони нараховані після 10.04.2009.

Підсумовуючи висновки у зазначених справах, суд зазначає, що судами було задоволено вимоги Державної іпотечної установи до ПАТ "Комерційний Банк "Надра" про стягнення заборгованості, з урахуванням того, що постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011 у справі № 4/517 та постановою Верховного Суду України від 02.07.2013 у справі № 3-12гс13 (№ 34/218-22/171) було встановлено, що нарахування відсотків за користування кредитом, у відповідності до п. 1.4.2 Кредитного договору № 7/1 від 15.10.2008 має нараховуватись до 10.04.2009. Крім того, відповідно до п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України Про банки і банківську діяльність протягом дії мораторію забороняється, зокрема, здійснювати стягнення та нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань. Таким чином, на підставі постанов Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009, № 452 від 05.08.2009 з 10.02.2009 по 10.02.2010 діяв мораторій. У зв`язку з чим, будь-які нарахування за вказаний період судами відхилялися.

Таким чином, на підставі вказаних судових рішень, за Кредитним договором, вимоги за яким забезпечені Договором застави, з ПАТ "Комерційний Банк "Надра" на користь Державної іпотечної установи було стягнуто 150 520 500,14 грн., зокрема:

- інфляційні втрати загалом у сумі 88 898 775,00 грн., в тому числі: 69 359 508,00 грн. у справі № 54/267(4/397), 19 539 267,00 грн. у справі № 34/218-22/171,

- 3 % річних загалом у сумі 54 855 847,66 грн., в тому числі: 28 731 938,65 грн. у справі № 54/267(4/397), 26 123 909,01 грн. у справі № 5011-35/14679-2012,

- пеню загалом у сумі 6 765 877,48 грн., в тому числі: 4 168 221,39 грн. у справі № 34/218-22/171, 2 597 656,09 грн. у справі № № 9/343-33/125.

Доказів погашення позивачем вказаної заборгованості до матеріалів справи не надано.

Щодо посилання на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/11633/16, яким у позові Державної іпотечної установи до ПАТ "Комерційний Банк "Надра" про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відмовлено, слід відмітити наступне. Обґрунтування рішення зводиться до того, що Державна іпотечна установа, в силу ч. 3 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , втратила право на звернення стягнення на заставлене майно, оскільки ПАТ "Комерційний Банк "Надра" погашено основну суму боргу та відсотків за Кредитним договором.

У справі № 910/14247/14, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 та постановою Вищого господарського суду міста Києва від 12.03.2015, позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Державної іпотечної установи до ПАТ "Комерційний Банк "Надра" про стягнення відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 228 140 524,16 грн. - задоволено повністю.

Судовими рішеннями у вказаній справі було досліджено, що умови Кредитного договору не встановлюють порядок та розмір нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами. Проте, таку можливість передбачено положеннями ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Положеннями ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Тобто, задоволення вказаної вимоги відбулося не на підставі та у порядку передбаченому Кредитним договором, а на підставі зазначених норм Цивільного кодексу України.

Крім того, положення п.п 1.3, 1.4 Договору застави, передбачають перелік зобов`язань за Кредитним договором, які є забезпеченими Договором застави, а саме: основний борг, нараховані відсотки, пеня, штраф, неустойка та збитки, а також витрати на звернення стягнення на заставлені майнові права.

Суд приходить до висновку, що стягнуті на підставі ст.ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України 228 140 524,16 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами не забезпечені Договором застави (оскільки Кредитним договором не встановлено підстав для їх нарахування, а Договором застави - забезпечення), а отже заборгованість за цим рішенням не впливає на вирішення даного спору.

Враховуючи наведене, у ПАТ "Комерційний Банк "Надра" перед Державною іпотечною установою наявна заборгованість за Кредитним договором зі сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 150 520 500,14 грн.

Таким чином, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 593, ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 28 Закону України Про заставу зобов`язання ПАТ "Комерційний Банк "Надра" перед Державною іпотечною установою за Договором застави не припинилося, оскільки забезпечене основне зобов`язання не виконане повністю, а саме в частині сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 150 520 500,14 грн.

Проте, ПАТ "Комерційний Банк "Надра" , як на правову підставу для задоволення позову про визнання правовідносин припиненими з 11.12.2013, посилається на спеціальну норму - ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також положення ст. 1054, абз. 2 ч. 1 ст. 593 (право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом) та ст. 599 Цивільного кодексу України.

Слід відмітити, що постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 та рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 № 26 віднесено ПАТ КБ Надра до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію з 06.02.2015.

Постановою Правління Національного Банку України від 04.06.2015 № 356 та рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 № 113 відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ КБ Надра .

Отже, посилання позивача на ч.3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є безпідставним, оскільки станом на 11.12.2013 ПАТ КБ Надра не перебував у процедурі ліквідації, а тому стаття 52 вказаного закону, яка визначає черговість та порядок задоволення вимог банку, оплату витрат на здійснення платежів в процедурі ліквідації банку не може бути застосована до правовідносин між позивачем і відповідачем, які склались станом на 11.12.2013.

Крім того, предмет спору (визнання припиненим права застави з 11.12.2013 по договору застави майнових прав №7/1-3 від 15.10.2008) у даній справі не стосується черговості та порядку задоволення вимог до банку, оплати витрат та здійснення платежів в процедурі ліквідації банку, які регулюються нормами статті 52 Закону.

Стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить прямої норми і не визначає підстави або випадки, коли застава припиняється.

Проте, зазначена обставина не впливає на вирішення спору, оскільки вказана норма у зазначеній позивачем редакції не передбачає можливості припинення забезпечення.

Частиною 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку № 629-VIII від 16.07.2015, який набув чинності 12.08.2015) визначено, що майно банку, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов`язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

Станом на 11.12.2013 - дату, на яку позивач просить визнати зобов`язання припиненими, ч. 3 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб була викладена в наступній редакції: Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з уповноваженою особою Фонду звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. У разі якщо обсяг коштів від реалізації заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом .

Частина 3 ст. 52 вищевказаного закону вказує, що у разі продажу Фондом заставленого майна (активів), кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя в межах суми основного боргу та відсотків за забезпеченим зобов`язанням, а решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Тобто, ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить положення щодо обмеження сум коштів, які від реалізації майна можуть бути позачергово зараховані на користь заставодержателя.

Жодних висновків щодо припинення забезпечення основного зобов`язання, у зв`язку з погашенням основної суми боргу та відсотків, у випадку наявності боргу зі сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних ані ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , ані інші норми, вказані позивачем, не містять.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими відносин за Договором застави задоволенню не підлягають.

Враховуючи відсутність підстав для припинення відносин за Договором застави, вимоги про припинення відносин за Договором зберігання, з огляду на те, що вказаний договір є похідним від забезпечення, також не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74-86, 129, 232, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 20.11.2019

Суддя І.І. Борисенко