Рішення

від 12.11.2019 по справі 915/2052/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Справа № 915/2052/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» , 01011, м.Київ, вул.Панаса Мирного, 28, оф.20

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд.Пром» , 54000, м.Миколаїв, проспект Центральний, буд.24/9

про: стягнення 8 250,00 грн., -

30.09.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява №22/1573 від 27.09.2019 року, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд.Пром» суму попередньої оплати 8 250,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за фактом здійснення позивачем замовлення відповідач виставив позивачу рахунок №СФ-0010130 від 08.08.2016 року на суму 8 250,00 грн. Позивач 13.10.2016 року здійснив попередню оплату відповідачу за замовлену засувку у розмірі 8 250,00 грн. Після надходження коштів, відповідач не виконав зобов`язання із поставки обумовленої сторонами засувки, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.2019 року позовну заяву №22/1573 від 27.09.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказана ухвала отримана позивачем 11.10.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 38012774.

21.10.2019 року позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заяву №22/1679 від 18.10.2019 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/2052/19, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.11.2019 року.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 12.11.2019 року не забезпечив.

04.11.2019 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 12.11.2019 року не забезпечив. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.10.2019 року відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання. Вказана ухвала була направлена на юридичну адресу відповідача та повернулась до суду з зазначенням причин невручення. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

У відповідності до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 24.10.2019 року направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та у зробленому судом запиті з сайту Міністерства юстиції України, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо поставки відповідачем на користь позивача товару, а саме: засувки для ремонту трубопроводів холодної та гарячої води, системи опалення і каналізації.

Платіжним дорученням №5168 від 13.10.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041) перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергобуд.Пром» (код ЄДРПОУ 39701470) грошові кошти в сумі 8 250,00 грн., призначення платежу: передоплата за засувку згідно рахунку №СФ-0010130 від 08.08.2016 року, в тому числі ПДВ 1375,00 грн. (а.с. 17)

Переказ грошових коштів також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за період з 01.01.2016 року по 24.09.2019 року, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергобуд.Пром» грошові кошти в сумі 8 250,00 грн. згідно рахунку №СФ-0010130 від 08.08.2016 року (а.с. 11).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав.

Листом №02/1353 від 03.09.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків у двох екземплярах, в акті зазначено суму дебіторської заборгованості в розмірі 8 250,00 грн. Позивач просив один підписаний екземпляр акту повернути позивачу у триденний строк. Якщо сума зазначеної дебіторської заборгованості не відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «Енергобуд.Пром» , просив надати належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують поставку товару. У разі відсутності зазначених первинних документів, позивач просив повернути надлишково сплачені кошти у розмірі 8 250,00 грн. протягом трьох банківських днів (а.с. 28-29) .

15.10.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №22/1675 від 15.10.2019 року щодо виконання зобов`язання (а.с. 26-27), в якій зазначено, що ТОВ «Євро-Реконструкція» замовило у ТОВ «Енергобуд.Пром» засувку для ремонту трубопроводів холодної та гарячої води, системи опалення і каналізації (далі - товар). ТОВ «Євро-Реконструкція» 13.10.2016 року здійснило 100% попередню оплату ТОВ «Енергобуд.Пром» за товар у сумі 8 250,00 грн. відповідно до виставленого рахунку №СФ-0010130 від 08.08.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №5168 від 13.10.2016 року. Оскільки ТОВ «Енергобуд.Пром» не здійснило поставку замовленого та оплаченого товару, ТОВ «Енергобуд.Пром» керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України вимагає поставити замовлений та оплачений товар або повернути попередню оплату в сумі 8 250,00 грн. протягом 7 днів з дати отримання вимоги.

Доказів надання відповіді на вимогу, поставки товару або повернення суми попередньої оплати в розмірі 8 250,00 грн. суду не надано.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)

Згідно зі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури на оплату товару та, відповідно, здійснення позивачем оплати вказаного рахунку, на який є посилання у платіжному дорученні №5168 від 13.10.2016 року та який за твердженням позивача не зберігся.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання зі здійснення попередньої оплати за товар за ціною, визначеною у рахунку-фактурі, однак відповідач обумовлений товар не поставив.

Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Як зазначено вище, 15.10.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №22/1675 від 15.10.2019 року щодо виконання зобов`язання, в якій вимагав поставити замовлений та оплачений товар або повернути попередню оплату в сумі 8 250,00 грн. протягом 7 днів з дати отримання вимоги. Факт направлення вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення та поштовою квитанцією (а.с. 26, 27).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно матеріалів справи відповідач обов`язок щодо повернення передплати у розмірі 8 250,00 грн. не виконав.

Відповідно до ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з`ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару та повернення коштів, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8 250,00 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд.Пром» (54029, м.Миколаїв, проспект Центральний, буд.24/9, код ЄДРПОУ 39701470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, м.Київ, вул.Панаса Мирного, 28, оф.20, код ЄДРПОУ 37739041, р/р НОМЕР_1 у АТ «Альфа-Банк» м.Київ) суму попередньої оплати в розмірі 8 250,00 грн. та судовий збір у сумі 1 921,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.11.2019.

Суддя Н.О. Семенчук