Рішення

від 06.11.2019 по справі 908/1504/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/34/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2019 Справа № 908/1504/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1504/19

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС" (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 3-Б)

про визнання договору № 340567 від 03.04.2019 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним

за участю представників:

від позивача - Савел`єв А.А., довіреність № 539/20-19 від 27.05.2019, член правління

від відповідача - Самар Т.Г., довіреність № б/н від 18.10.2019, адвокат

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів - програмно-апаратного комплексу Оберіг та Акорд .

СУТЬ СПОРУ

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 2352/20 від 13.06.2019, в прохальній частині якої просить визнати договір № 340567 від 03.04.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном "Міські теплові мережі" та Запорізьким обласним благодійним фондом "Фізичне виховання здоров`я нації" укладеним в редакції позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 24.06.2019 позовну заяву Концерну "Міські теплові мережі" за вих. № 2352/20 від 13.06.2019 залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України.

08.07.2019 на адресу суду позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивач усунув недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху. У вказаній заяві позивач зазначив, що в прохальній частині позову було допущено технічну помилку щодо відповідача та замість ПАТ Транссервіс був зазначений Запорізький обласний благодійний фонд "Фізичне виховання здоров`я нації", який до справи не має жодного значення. Просить вважати відповідачем у справі № 908/1504/19 ПАТ Транссервіс , код ЄДРПОУ 19272758. Також позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій просить визнати договір № 340567 від 03.04.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном "Міські теплові мережі" та ПАТ Транссервіс укладеним в редакції позивача.

Ухвалою суду від 12.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1504/19, присвоєно справі номер провадження 12/34/19, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.08.2019 о 15:00.

06.08.2019 на адресу суду від представника ПрАТ "ТРАНСЕРВІС" адвоката Балкового Р.Л. надійшло клопотання, в якому останній просить перенести розгляд справи на іншу дату, оскільки збір доказів по даному провадженню для захисту інтересів ПрАТ "ТРАНСЕРВІС" ще не закінчився, відповіді на адвокатські запити не було отримано та у зв`язку із зайнятістю адвоката.

Ухвалою суду від 07.08.2019 відкладено підготовче засідання на 19.08.2019 0 17:00.

19.08.2019 до початку підготовчого судового засідання від Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС" (далі заявник) через канцелярію суду надійшов зустрічний позов за вих. б/н від 19.08.2019 до Концерну "Міські теплові мережі", в якому Приватне акціонерне товариство "ТРАНССЕРВІС" просить зобов`язати Концерн "Міські теплові мережі" відключити від постачання централізованого опалення нежитлове приміщення за адресою: вул. Моторобудівників, буд. 11, приміщення ХХХІV підвалу (літера А-4), приміщення ХХХІ першого поверху (літера А-4), яке належить ПрАТ "ТРАНССЕРВІС" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2019, зазначений вище зустрічний позов ПрАТ "ТРАНССЕРВІС" передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 19.08.2019 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 05.09.2019 о 10:00.

Ухвалою суду від 23.08.2019 повернуто зустрічну позовну заяву ПрАТ "ТРАНССЕРВІС".

03.09.2019 на адресу суду від відповідача у справі - Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС" надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- ПрАТ Транссервіс відмовився від укладення договору з Концерном Міські теплові мережі , сторони не встановили права та обов`язки у зв`язку з чим неможливо укладання договору, між сторонами не виникли підстави для укладання договору;

- дана позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки відсутній об`єкт спірних правовідносин, оскільки договір є за своєю природою домовленістю та волевиявленням двох та більше сторін, спрямованою на виконання умов договору;

- 22.02.2019 представники відповідача АО Біленко, Балковий та партнери на підставі угоди про надання правової допомоги від 21.02.2019 щодо виникнення спірних питань, які виникли між ПрАТ Транссервіс та Концерном Міські теплові мережі , надіслали звернення, в якому було зазначено, що ПрАТ Транссервіс повністю відмовляється від теплопостачання та з метою вирішення питання з правовідносин, які в подальшому можуть виникнути пропонує Концерну Міські теплові мережі прийняти участь у вирішенні питання звернення до проектної організації з метою розроблення проекту зняття приладів опалення/їх відключення в приміщенні ПрАТ Транссервіс , а також прийняти участь в розробці ізоляційних заходів, та заходах, спрямованих на відключення, перенесення транспортних магістралей;

- 22.02.2019 відповідач відмовився від будь-яких послуг позивача, але всупереч відмови йому було надіслано договір від 03.04.2019, тобто даний договір був визначений та погоджений лише однією стороною, що суперечить чинному законодавству, а саме ч. 1 ст. 628 ЦК України;

- окрім того, Концерн Міські теплові мережі здійснив відключення постачання гарячої води та було опломбовано лічильник у встановленому законом порядку, про що складено відповідний акт;

- ПрАТ Транссервіс не вчиняло дії, спрямовані на укладання договору, а навпаки відмовилось від надання послуг неодноразово;

- в другому абзаці пункту 4 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги чітко позначено необґрунтована відмова споживача від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу;

- навіть якщо договір укладений між співвласниками багатоквартирного будинку та виконавцем, який надає послуги, це не є підставою та чинним законодавством не передбачено в обов`язковому порядку кожному власнику, який володіє та користується власністю укладати такий договір, якщо він суперечить потребам і інтересам власника;

- укладання договору неможливе без повного складу технічної документації, в тому числі інженерних комунікацій, які відсутні у Концерну Міські теплові мережі , про що останній вказав в листі про розгляд адвокатського запиту від 27.08.2019;

- дані позовні вимоги суперечать чинному законодавству, нормам ЦК України, ГК України та Закону України Про житлово-комунальні послуги , оскільки в чинному законодавстві чітко зазначено про свободу волевиявлення укладання договору та досягненні згоди при укладанні договору. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1504/19 до 10.10.2019, та відкладено підготовче засідання на 23.09.2019 о 12:00.

В судовому засіданні 23.09.2019 представник відповідача надав із супровідним листом копію відповіді Мотор Січ для долучення до матеріалів справи.

23.09.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2019 о 12:00.

В судовому засіданні 07.10.2019 представник відповідача надав із супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/1504/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2019 о 09:00.

21.10.2019 на адресу суду від відповідача надійшли пояснення, в яких останній зазначає наступне:

- у позовній заяві (уточненій) та у заяві про виправлення недоліків у позовній заяві відсутні докази здійснення позивачем постачання теплової енергії в гарячій воді до нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: просп . Моторобудівників , б . 11 (нежитлові приміщення ХХХIV підвалу (літера А-4), приміщення ХХХІ першого поверху (літера А-4);

- постачання теплової енергії в гарячій воді до буд. 11 по просп . Моторобудівників у м. Запоріжжі здійснювалось ПАТ Мотор Січ , що підтверджується листом ПАТ Мотор Січ ;

- доказів закріплення на праві господарського відання за Концерном Міські теплові мережі та відповідно підтвердження права позивача на постачання теплової енергії в гарячій воді матеріали не містять;

- позивачем не підтверджено право на укладення спірного договору, що є недоведеністю обставин, які мають значення для справи;

- позивач просить визнати укладеним договір № 340567 від 03.04.2019, який підписаний начальником відділу збуту Концерну Міські теплові мережі Суліма С.І., яка діє на підставі довіреності від 02.01.2019 № 412/20-19, проте в матеріалах справи відсутня копія такої довіреності;

- супровідний лист до договору від 04.04.2019 № 875/09-1 підписано особою, повноваження якої також не підтверджено;

- в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про ідентифікацію особи Суліма С.І. , будь-які докази надання позивачем їй повноважень на підписання від імені Концерну Міські теплові мережі документів, зокрема договорів відсутня;

- позивач не довів наявність та обсяг повноважень особи, яка підписала договір, що унеможливлює встановлення судом того факту, що примірники договору № 340567 від 03.04.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які направлені відповідачу, були підписані уповноваженою особою;

- зміст договору № 340567 від 03.04.2019 не відповідає типовому договору;

- таблиця 4 проекту договору, що направлявся позивачем відповідачу, в якому передбачено зазначення характеристики засобів обліку води і теплової енергії, відповідних характеристик не містить, тобто не визначено, що засоби обліку у відповідача відсутні;

- з акту обстеження вбачається, що у відповідача наявний засіб обліку гарячої води, проте у запропонованому проекті договору засіб обліку не зазначений;

- з пункту 6 запропонованого позивачем договору слідує, що в ньому визначено орієнтований розмір річної плати за надані послуги (з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору становить 188406,28 грн., у тому числі централізоване постачання гарячої води 95949,98 грн., централізоване опалення 92456,30 грн.;

- в той же час відповідно до пунктів 5, 6 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Правилами № 630, вбачається, що тарифи та розмір плати на послуги з централізованого опалення встановлюються у грошовому вираженні (гривні) за кв.метр (куб.метр), а не за Гкал, як вказано в проекті договору, у пункті 6 Типового договору встановлено визначення розміру щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами споживання) на момент укладення договору, в той час як у п. 6 проекту договору вказано орієнтовний розмір річної плати;

- наявний в матеріалах справи розрахунок теплового навантаження по кожному виду теплопостачання / розрахунок теплового потоку на опалення відповідачу не надсилався, посилання на нього відсутнє у проекті договору, він не є додатком до договору, відтак розрахунок не встановлює будь-яких умов договору;

- у договорі відсутня суттєва умова договору - ціна;

- у проекті договору, запропонованого позивачем, відсутні положення (умови) наступного змісту: Розмір щомісячної плати за послугу з централізованого опалення визначається згідно з нормативами (нормами) споживання та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості діб надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим у разі відсутності засобів обліку … , що міститься у затвердженій формі Типового договору (п. 6 та розділ Оплата спожитих послуг );

- в абзаці п. 30 проекту договору зазначено У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між Споживачем та Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладення з 03.05.2018 ;

- умова договору щодо застосування до відносин, що виникли між сторонами до укладення такого договору може встановлюватися за взаємною згодою сторін, включення такої умови до умов договору при вирішенні питання щодо укладення договору в судовому порядку є необґрунтованим та не відповідає Правилам № 630;

- позивачем не надано доказів виникнення правовідносин з відповідачем з 03.05.2018 і включення цього пункту до проекту договору суперечить Правилам № 630;

- позивачем порушено ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. 19-21, ч. 2 ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги , Правила № 630 - проект договору не відповідає типовому договору;

- позивачем не доведено факту необхідності укладення відповідачем договору з позивачем;

- позивач не обґрунтував та не визначив момент виникнення спірних правовідносин та закон, який повинен до них застосовуватись, не доведено який саме закон регулює спірні правовідносини;

- на час звернення позивача до суду Закон України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-V, яким він обґрунтовує свої вимоги (діяв до 01.05.2019) втратив чинність у зв`язку із введенням в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189- VІІІ;

- поданий позивачем позов не призводить до відновлення порушених прав та законних інтересів, зважаючи на час такої реалізації права на захист в судовому порядку, що здійснюється на власний розсуд;

- позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав, пов`язаних із ухиленням відповідача від укладення відповідного договору раніше, адже листування між сторонами свідчить про те, що спірні питання з приводу укладення відповідного договору виникли ще у 2018-2019 роках, негативні наслідки такого зволікання несе позивач.

В судовому засіданні 21.10.2019 оголошено перерву до 06.11.2019 о 12:00.

В судове засідання 06.11.2019 з`явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2019 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2019 проти позову заперечив.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, позицію позивача та відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що Концерн "Міські теплові мережі" здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлові приміщення ХХХІV підвалу (літера А-4), приміщення ХХХІ першого поверху (літера А-4), що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. № 11, які належать Приватному акціонерному товариству "ТРАНССЕРВІС".

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 21700879 зазначені приміщення є приватною власністю Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 653, який виданий 11.03.1997 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Полотенко С.М.

Як вказує позивач в позові, нежитлове приміщення, яке займає відповідач, розташоване у багатоквартирному житловому будинку, відповідне обладнання якого приєднане до внутрішньо-будинкових систем та, відповідно є споживачем послуг і суб`єктом у сфері житлово-комунальних послуг.

Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії "МТМ" Шевченківського району, у зв`язку з рішенням про передачу магістральних та розподільчих теплових мереж у Шевченківському районі м. Запоріжжя на обслуговування Концерну "МТМ", листом від 04.04.2019 № 875/09-1 направив на адресу Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС" для розгляду та оформлення два примірника договору № 340567 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води. Вказаний лист з додатком 12.04.2019 був направлений на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується описом вкладення від 12.04.2019. Вищезазначений договір отримано відповідачем 07.05.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, додане до позову (том 1, а.с. 20).

Позивач в позові вказує, що відповідач в строки, передбачені нормою ст. 181 ГК України, не надав відповіді на пропозицію позивача та не повернув належним чином укладеного договору.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина перша ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним у судовому порядку в редакції позивача.

Надавши правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV (який був чинним до 01.05.2019), визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Стаття 4 цього Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 цього Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Цей обов`язок кореспондується з обов`язком виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (у поточній редакції від 30.08.2017) послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Даною постановою затверджено Форму та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно із ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Приписами ч. 3, 4 ст. 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору , але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно із ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст.181 Господарського кодексу України.

Вказаною статтею визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Матеріали справи свідчать, що Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії "МТМ" Шевченківського району, у зв`язку з рішенням про передачу магістральних та розподільчих теплових мереж у Шевченківському районі м. Запоріжжя на обслуговування Концерну "МТМ", листом від 04.04.2019 № 875/09-1 направив на адресу Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС" для розгляду та оформлення два примірника договору № 340567 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води. Вказаний лист з додатком 12.04.2019 був направлений на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується описом вкладення від 12.04.2019. Вищезазначений договір отримано відповідачем 07.05.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, додане до позову (том 1, а.с. 20).

Втім, будь-якої відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" об`єктами у сфері теплопостачання є теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об`єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж;

джерело теплової енергії - виробничий об`єкт, призначений для виробництва теплової енергії;

система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

теплова установка - обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії.

Теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Необхідно відзначити, що внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно п. 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 „Опалення, вентиляція та кондиціонування" опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Законодавство, яке регулює відносини пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання.

Позивачем до матеріалів справи наданий акт від 12.12.2018 обстеження системи теплоспоживання споживача ТОВ Транссервіс - магазин Лотос за адресою: вул. Моторобудівників, буд. 11, приміщення № ХХХІ першого поверху та приміщення № ХХХІV підвалу літ. А-4, складений :в присутності працівника магазину Лотос . У вказаному акті встановлено наступне: нежитлове приміщення - вбудовано-прибудоване, розташоване на 1-ому поверсі та в підвалі 4-поверхової будівлі гуртожитку. Джерело теплопостачання - котельня АО Мотор Січ . Система опалення приміщень спільна з житловим будинком. Вбудована частина опалюється від елеваторного вузла гуртожитку, прибудована частина (вбудована зона) від загального елеватора на приміщення: 1) ТОВ Содружество (магазин Second hand , магазин Елегант , Агенство нерухомості , 2) ТОВ Промзапал (кафе Ананас ), 3) ТОВ Транссервіс (магазин Лотос ). Дані приміщення розташовані в будівлі гуртожитку, система опалення приміщень є невід`ємною частиною централізованого опалення житлового будинку.

Працівник магазину Лотос відмовився підписати вказаний акт обстеження, про що зазначено в акті.

Відповідно до приписів ст. ст. 113, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах свої компетенції видає нормативні акти у формі постанов, які є обов`язковими до виконання. Постановою затверджуються положення, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання, та містить, зокрема, нормативні положення, правові норми, конкретні правила поведінки суб`єктів суспільних відносин, що становлять предмет правового врегулювання цією постановою.

З 01.05.2019 введений в дію новий Закон України Про житлово-комунальні послуги № 2189-VIII від 09.11.2017, в п. 2 ч. 2 ст. 8 якого передбачений обов`язок Виконавця комунальної послуги (суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Частиною 4 ст. 179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору , але мають право конкретизувати його умови

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України, статей 19, 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 № 6-110цс12.

Разом із тим, вирішуючи спір по суті щодо позовних вимог, які є предметом розгляду, суд враховує наступне.

З аналізу змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору , які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, укладення господарських договорів на підставі постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковим до виконання, і суб`єкти господарювання при цьому повинні додержуватись умов затверджених типових договорів.

Умови типового договору є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадку, коли такий відступ пов`язаний з конкретизацією умов договору, що кореспондується з положеннями п. 4 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таблиця у пункті 4 проекту договору № 340567 від 03.04.2019, що направлявся позивачем відповідачу, в якому передбачено зазначення характеристики засобів обліку води і теплової енергії, відповідних характеристик (вид засобу обліку, тип засобу обліку, заводський номер, показання, місце встановлення) не містить.

Разом з тим, в акті обстеження системи теплоспоживання від 12.12.2018 зазначено, що у відповідача встановлений лічильник води ЛК-15 Г заводський № 059860.

В пункті 5 проекту договору № 340567 від 03.04.2019 визначено тарифи на послуги:

1) з централізованого опалення: з будинковими або без будинкових приладів обліку теплової енергії 1499,940 грн. (з ПДВ) за Гкал;

2) з централізованого постачання гарячої води 81,348 грн. (з ПДВ) за куб. метр.

З пункту 6 запропонованого позивачем договору вбачається, що в ньому визначено орієнтовний розмір річної плати за надані послуги (з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору (дата договору 03.04.2019) становить 188406,28 грн., у тому числі: централізоване постачання гарячої води 95949,98 грн.; централізоване опалення 92456,30 грн. Згідно із п. 8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

В той же час, відповідно до пунктів 5, 6 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, вбачається, що тарифи та розмір плати на послуги з централізованого опалення встановлюються у грошовому виражені (гривні) за кв.метр (куб.метр), а не за Гкал, як вказано в проекті договору; у п. 6 Типового договору встановлено визначення розміру щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами споживання) на момент укладення договору, в той час, як у п. 6 проекту договору вказано орієнтовний розмір річної плати.

Разом з тим, у проекті договору, запропонованого позивачем, відсутні положення (умови) наступного змісту: "Розмір щомісячної плати за послугу з централізованого опалення визначається згідно з нормативами (нормами) споживання та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря i фактичної кількості діб надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим у разі: відсутності засобів обліку…" , що міститься в затвердженій формі Типового договору (абзац 2 п. 6 Типового договору).

Із наведеного слідує, що умова договору в частині оплати спожитих послуг, яка є істотною умовою даного виду договору, не відповідає змісту (умовам) затвердженого Кабінетом Міністрів України Типового договору, додержання яких в даному випадку є обов`язковим, не є конкретизацією таких умов та визначена позивачем на власний розсуд, тому задоволення позовних вимог, згідно з якими позивач просить вважати договір укладеним на зазначених умовах, не є можливим.

В розділі Оплата спожитих послуг в пункті 12 проекту договору № 340567 від 03.04.2019 відсутні положення (умови) наступного змісту: "Плата за послуги справляється згiдно з нормативами (нормами) споживання та з урахуванням фактичної температури зовнiшнього повiтря i фактичної кiлькостi дiб надання цiєї послуги в мiсяцi, який є розрахунковим у разі:

вiдсутностi у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобiв облiку теплової енергії;

несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення (у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку);

відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 Правил (у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку)", що міститься в затвердженій формі Типового договору.

Також в проекті проекту договору № 340567 від 03.04.2019 відсутній розділ Точки розподiлу, в яких здiйснюється передача послуг вiд виконавця споживачеві , що міститься в затвердженій формі Типового договору.

Відповідно до положень ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності . Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, вирішення судом спору здійснюється згідно із законодавством, яке було чинним на час виникнення спірних відносин, правова оцінка обставин справи та обґрунтованості заявлених вимог надається судом на момент звернення до суду.

Позивач звернувся з позовом, шляхом направлення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області 13.06.2019 (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті) з вимогами про визнання укладеним договору, проект якого направлявся відповідачу для підписання у квітні 2019. Господарським судом провадження у справі № 908/1504/19 відкрито 12.07.2019.

На час виникнення спірних правовідносин між сторонами був чинним Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV, що діяв до 01.05.2019 та втратив чинність у зв`язку із введенням в дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ був опублікований у офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 та набрав чинності з 10.12.2017. Отже, зазначений Закон на момент виникнення спірних відносин був чинним та передбачав лише відстрочення введення його в дію - з 01.05.2019.

Відповідно до пункту 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (в редакції Закону № 2454-VIII від 07.06.2018) встановлено, що договори про надання комунальних послуг,укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV, договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Згідно з умовами Типового договору передбачено, що договір укладається на строк _____ і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Дослідивши зміст договору, який позивач просить визнати укладеним, суд встановив наступне.

Направлені Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії "МТМ" Шевченківського району на адресу ПрАТ "Транссервіс" примірники договору № 340567 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води датовано 03 квіня 2019. Згідно з п. 30 цього договору, він укладається на строк один рік і набирає чинності з дня його укладення. В абзаці 2 п. 30 цього проекту договору зазначено: "У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони погодилися, що умови Договору застосовуються до відносин між Споживачем та Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладення - з 03.05.2018".

Частиною 3 ст. 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За змістом ч. 2 ст. 187 ГК України днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше, вважається день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору.

Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що умова договору щодо застосування до відносин, що виникли між сторонами до укладення такого договору, може встановлюватися за взаємною згодою сторін, як власне і вказано у абз. 3 п. 30 проекту договору. Включення ж такої умови до умов договору при вирішенні питання щодо укладення договору в судовому порядку, є необґрунтованим.

Отже, в даному випадку, у разі визнання договору укладеним, договір вважався би таким з дати набрання чинності судовим рішенням.

В той же час, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, який введено в дію 01.05.2019, передбачається збереження чинності договорів про надання комунальних послуг, які укладено до введення в дію цього Закону, тобто до 01.05.2019.

Таким чином, поданий позивачем позов не призводить до відновлення порушених прав та законних інтересів, зважаючи на час такої реалізації права на захист в судовому порядку, що здійснюється на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, запропонований позивачем проект договору № 340567 від 03.04.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не довів суду наявність підстав для задоволення позову, оскільки наданий ним проект договору № 340567 від 03.04.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наданого позивачем проекту договору № 340567 від 03.04.2019, від імені Концерну Міські теплові мережі вказаний проект підписаний начальником відділу збуту Суліма С.І. на підставі довіреності від 02.01.2019 № 412/20-19, проте копія вказаної довіреності до матеріалів справи позивачем не надана, що позбавляє суд можливості перевірити наявність повноважень останньої для укладення вказаного договору.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС" про визнання договору № 340567 від 03.04.2019 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним в редакції позивача слід відмовити.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Приписами ст.ст. 12, 13, 14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи.

Згідно із ст.ст. 14, 15 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі і відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; особливості предмета спору; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій.

Суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав, пов`язаних із ухиленням відповідача від укладення договору раніше, адже зважаючи на дату складеного позивачем Акту обстеження від 12.12.2018, наданого в обґрунтування своїх вимог, вбачається, що спірні питання з приводу укладення відповідного договору виникали ще у 2018 році, негативні наслідки такого зволікання несе позивач.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. згідно із п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - Концерн "Міські теплові мережі".

У судовому засіданні, яке відбулося 06.11.2019, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного акціонерного товариства "ТРАНССЕРВІС" про визнання договору № 340567 від 03.04.2019 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним в редакції, зазначеній в позовній заяві, відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. покладаються на позивача у справі - Концерн "Міські теплові мережі".

Повне рішення складено - 18.11.2019 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.