Рішення

від 14.11.2019 по справі 916/2078/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2078/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Стапінський В.О. - довіреність

відповідача: не з`явився,

третьої особи: Хмель В.Р. - довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2078/19

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, площа Митна, буд. 1)

до відповідача: Благодійної організації «Благодійний фонд В`ячеслава Крука «Південна столиця» (65016, м. Одеса, провул. Ванний 3)

про стягнення, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях, звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Благодійної організації «Благодійний фонд В`ячеслава Крука «Південна столиця» із врахуванням уточнень позовних вимог /вх.№19113 від 19.09.2019р./ про:

- стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 29 285,55 грн., з яких 24 128,72 грн. заборгованість по орендній платі, 5 156,83 грн. пеня;

- розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2013р. укладеного між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Благодійною організацією «Благодійний фонд В`ячеслава Крука «Південна столиця» ;

- виселення Відповідача з займаного орендованого приміщення державної власності, а саме: приміщення 7 рівня будинку морвокзалу, загальною площею 32,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська 6, що перебуває на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» /Адміністрація Одеського морського порту/.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання Відповідачем зобов`язань прийнятих на себе за умовами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2013р. в частині сплати орендних платежів, проведення оцінки майна та здійснення страхування об`єкту оренди, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

20.08.2019р. від Третьої особи на адресу Господарського суду надійшли письмові пояснення (вх № 16664/19), в яких позовні вимоги РВ ФДМУ були підтримані у повному обсязі.

Третя особа, звертає увагу Суду, що Відповідачем постійно порушуються умови п. 3.5. Договору в частині своєчасної сплати орендної плати . Крім того Третя особа зазначає, що станом на 06.08.2019р. загальна сума заборгованості Відповідача перед Балансоутримувачем становить 1 835,55 грн., а тому вважає, позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

21.09.2019р. на адресу Господарського суду надійшли письмові пояснення (вх № 17824/19) від Третьої особи, в яких була викладена правова позиція тотожня викладеної у письмових поясненнях за вх. № 16664/19 від 20.08.2019р.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2019р. позовна заява вх.№2132/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

24.07.2019р. ухвалою Господарського суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії /Адміністрація Одеського морського порту/ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

21.09.2019р. від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшло клопотання (вх. № 2-3942/19), в якому із посиланням на реорганізацію РВ ФДМУ по Одеській області у РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, просило суд залучити його до участі у справі в якості позивача.

В судовому засіданні 22.08.2019р. суд розглянув клопотання РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, протокольною ухвалою задовольнив його та залучив клопотання РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях в якості позивача в зв`язку з реорганізацією установи з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях.

17.09.2019р. в судовому засіданні, судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів.

В судовому засіданні 10.10.2019р. суд проголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.10.2019р. о 14год.40хв.

24.10.2019р. у судовому засіданні по справі № 916/2078/19 у зв`язку із неможливістю завершити розгляд справи в цьому засіданні було оголошено перерву в судовому засіданні до 11год.20хв. 14.11.2019р.

14.11.2019р. від Відповідача на адресу Господарського суду надійшло клопотання (вх. № 23573/19), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи докази оплати боргу, а саме копію квитанції про оплату боргу від 13.11.2019р. на суму 23002,58 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2019р. у зв`язку із частковою сплатою Відповідачем заборгованості з орендної плати та пені у загальній сумі 23002,58 грн, провадження у справі №916/2078/19 про стягнення основної заборгованості у розмірі 18 996,90грн. та пені у розмірі 4 005,68грн. було закрито.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Третьої особи позивача також позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача про час та місце судових засідань повідомлявся своєчасно, про що свідчить подане ним 14.11.2019р. клопотання (вх. № 23573/19), а також направленням поштових повідомлень на адресу, визначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте його представник в суд не з`явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив, своїм правом на захист не скористувався.

Копії ухвал суду про призначення судових засідань направлялися Відповідачу на адресу: буд. № 3, провул. Ванний, м. Одеса, , 65016 (саме така адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) рекомендованими листами з повідомленням про вручення, але поштові відправлення були повернені до суду з відміткою: "у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну його місцезнаходження, копії надсилались судом за адресою Відповідача, яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до Господарського суду із відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання", суд вважає, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду про призначення справи до розгляду вважаються врученими Відповідачу - Благодійній організації «Благодійний фонд В`ячеслава Крука «Південна столиця» в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", а отже, Відповідач є належно повідомленим про час та місце судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом було з`ясовано всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 14.11.2019р. Господарським судом було закінчено розгляд справи по суті та відповідно до ч. 1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

23.09.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області /орендодавець/ та Благодійною організацією «Благодійний фонд В`ячеслава Крука «Південна столиця» /орендар/ було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності /надалі - договір/, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення на 3-му рівні Одеського морського вокзалу, інв.№ 073000, реєстровий №01125666.1.АААІГА987, загальною площею 52,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, /далі - майно/, що обліковується на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» /далі - балансоутримувач/, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» станом на 30 червня 2013р. і становить 441 820,00грн.

Згідно п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації /розміщення громадських організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить: не більше як 50 кв. метрів/ - 50 кв.м.; розміщення громадської організації на площі, не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить: понад 50 кв. метрів/ - 2 кв.м.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.95р. № 786 /зі змінами/ та становить без ПДВ за базовий місяць оренди /липень 2013р./ - 1 160,04 грн. /п.3.1 договору/.

За умовами п. 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством /п. 3.4 договору/.

Згідно п. 3.5 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМ України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.5.7 договору, орендар зобов`язується протягом 15 днів з моменту укладення цього договору застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди на суму не менше, ніж на його вартість за звітом про незалежну оцінку на користь балансоутримувачу, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь термін оренди майно було застрахованим. Невиконання цієї умови є підставою для розірвання договору оренди.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ об`єкту оренди з вини орендаря /п. 5.10 договору/.

Пунктом 8.2 договору визначено, що орендодавець та балансоутримувач мають право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, стягнення збитків по заборгованості з орендної плати, пені, неустойки, його розірвання в разі погіршення стану об`єкта оренди, а також його втрати /повної або часткової/ внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Згідно п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 23.09.2013р. по 23.09.2014р. включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов`язань.

У відповідності до п. 10.3 договору, за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, та у разі якщо орендар не погоджується підписувати новий розрахунок орендної плати та відповідні зміни до договору при зміні методики розрахунку орендної плати, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов`язань.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Відповідно до п.10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.

На виконання умов договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області 23.09.2013р. за актом приймання-передавання державного нерухомого майна передало в строкове платне користування нежитлові приміщення на 3-му рівні Одеського морського вокзалу, інв.№073000, реєстровий №01125666.1.АААІГА987, загальною площею 52,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, /далі - майно/, що обліковується на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» /далі - балансоутримувач/, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» станом на 30 червня 2013р. і становить 441 820,00грн.

10.10.2014р. сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди від 23.09.2013р., яким продовжили термін дії цього договору до 23.09.2015р. включно.

30.03.2016р. сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди від 23.09.2013р., яким п.1.1. договору викладено в такій редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення 7 рівня будинку морвокзалу, інв.№073000, /далі - майно/, площею 32,10 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, що перебуває на балансі ДП «Адміністрація морських портів України» /Адміністрація Одеського морського порту/ /далі - балансоутримувач/, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «КК «Бюро оцінки Стефанович» станом на 30.06.2013р. і становить 272 738,88 грн.

Пункт 3.1. договору оренди викладено в такій редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою КМУ від 04.10.1995р. №786 /зі змінами та доповненнями/ становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2015р.: 2855,64грн.

Пункт 10.1. договору оренди доповнити реченням такого змісту: Продовжити термін дії цього договору до 23.09.2016р. включно.

30.03.2016р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області за актом приймання-передавання державного нерухомого майна передало в строкове платне користування приміщення 7 рівня будинку морвокзалу, інв.№073000, /далі - майно/, площею 32,10 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, що перебуває на балансі ДП «Адміністрація морських портів України» /Адміністрація Одеського морського порту/ /далі - балансоутримувач/, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «КК «Бюро оцінки Стефанович» станом на 30.06.2013р. і становить 272 738,88 грн.

Регіональним відділенням було проведено конкурс на визначення суб`єкта оціночної діяльності для здійснення незалежної оцінки, при цьому Орендар/Відповідач не надав суб`єкту оціночної діяльності підписаний договір та необхідну документацію для проведення оцінки, що підтверджено листом від ТОВ Експертне агентство «Укрконсалт» від 06.06.2019р. №47.

Між тим, Відповідач листом від 23.09.2017р. звернувся до Регіонального відділення з проханням надати час для переоцінки майна та зобов`язався її провести, однак як зазначив Позивач до теперішнього часу переоцінку державного нерухомого майна так і не було проведено.

Позивач листами від 11.10.2016р. за вих.№15-05-05127, від 12.10.2017р. за вих.№17-05-04987, зокрема висловив своє небажання продовжувати термін дії договору, у зв`язку тим, що Відповідач систематично порушував умови договору оренди, в частині своєчасної оплати орендної плати та своєчасного надання договору страхування орендованого майна на новий термін.

У претензії №17-06-00419 від 25.01.2019р. орендодавець повідомив орендаря про наявну заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 9627,35 грн. та пені у розмірі 2503,00 грн. та зазначив, що у разі невиконання вимог зазначеної претензії фонд буде змушений звернутись до суду з позовом про стягнення існуючої заборгованості та розірвання договору.

У претензії №17-06-02097 від 15.05.2019р. орендодавець повідомив про те, що строк дії наданого орендарем страхового полісу 209840910944 закінчився, але до теперішнього часу документів, підтверджуючих страхування орендованого майна, орендодавцем не отримано, та зазначив, що у разі невиконання вимог зазначеної претензії у строки визначені в ст.188 ГК України, фонд буде змушений звернутись до суду з позовом про розірвання договору оренди у зв`язку із невиконанням істотних умов договору.

Таким чином, у зв`язку з несплатою відповідачем своєчасно та в повному обсязі орендної плати, порушення відповідачем п.5.7 договору, ненадання нової оцінки нежитлових приміщень по вул. Приморська, 6 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення заборгованості, пені, а також розірвання договору оренди від 23.09.2013р. та про виселення.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки до яких дійшов суд.

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із змісту договору оренди нерухомого майна від 23.09.2013 року, за своєю правовою суттю вказаний договір відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до державної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна» .

Згідно до п.п.1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 3.6. договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне викання).

У п.1 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що розірвання договору є одним із правових наслідків, встановлених договором або законом, який настає у разі порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Стаття 764 ЦК України, по суті, передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Положення ч.1 ст. 785 ЦК України встановлюють, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Крім цього, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.

У ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В свою чергу, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведених приписів процесу суд зазначає наступне.

В частині стягнення з Відповідача боргу та пені суд дійшов наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи у Відповідача перед Позивачем за договором оренди від 23.09.2013р. виник борг у загальній сумі 24128,72 грн. та пені у розмірі 5156,83 грн.

Враховуючи те, що Відповідачем 14.11.209р. самостійно сплачена заборгованість з орендної плати у розмірі 23002,58 грн. суд вважає, що у Відповідача перед позивачем залишилась заборгованість з орендної плати у розмірі 1126,14 грн яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Розрахунок пені, який здійснений Позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованої Відповідачу пені становить 5 156,83 грн., перевірений судом та встановлено що Позивачем при розрахунку пені допущені помилки, а тому суд зробив власний розрахунок відповідно до якого: за період з 13.09.2018р. по 12.10.2019р. на суму боргу 5818,54грн. пеня становить 172,17грн.; за період з 13.10.2018р. по 09.11.2018р. на суму боргу 8218,11грн. пеня становить 226,95грн.; за період з 13.07.2019р. по 12.08.2019р. на суму боргу 18 996,91грн. пеня становить 551,69грн., за період з 13.08.2019р. по 12.09.2019р. на суму боргу 21 566,67грн. пеня становить 618,64грн., помилка Позивача має місце у визначені обліковій ставки НБУ. Таким чином загальна сума пені яка підлягає стягненню з Позивача становить 5121,37 грн.

Так, Позивачем заявлена до стягнення більша сума пені ніж та що встановлена судом, отже задоволенню підлягає сума пені, яка розрахована судом.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 1126,14 грн. та часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 5121,37 грн, з підстав допущених помилок при обрахунку останньої.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди та виселення Відповідача із орендованого нерухомого майна, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 10.4 договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Судом встановлено, що Позивачем в якості належного повідомлення Відповідача про відмову від продовження дії договору оренди надані копії листів за вих.№17-05-05127 від 11.10.2016р., за вих.№17-05-04987 від 12.10.2017р., зі змісту яких вбачається не бажання Позивача продовжувати дію договору на новий термін, проте, Позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення Відповідачу зазначених листів, а тому суд вважає, що вони не можуть бути прийняті в якості доказів належного повідомлення Відповідача про припинення дії договору. Додані до матеріалів справи описи вкладення підтверджують направлення Відповідачу претензій.

Тобто, матеріалами справи не підтверджено, що Позивач, відповідно до вимог законодавства та положень договору, своєчасно повідомив Відповідача про припинення терміну дії договору та відмову від продовження його дії, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що договір оренди від 23.09.2013р. продовжив свою дію на той самий термін і на тих самих умовах, що визначені в ньому і на час розгляду справи в суді є чинним.

Між тим, дії Позивача щодо нарахування орендної плати, не звернення останнього до суду щодо примусового повернення орендованого Відповідачам майна, так і дії Відповідача щодо користування орендованим майном та сплати орендних платежів, зокрема до листопада 2018р. свідчали про намір сторін продовжувати договірні відносини.

Крім того, як встановлено судом, відповідно до п. 5.7 договору, орендар зобов`язується протягом 15 днів з моменту укладення цього договору застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди на суму не менше, ніж на його вартість за звітом про незалежну оцінку на користь балансоутримувачу, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь термін оренди майно було застрахованим. Невиконання цієї умови є підставою для розірвання договору оренди.

За умовами п.п. г), в) п. 9.4. договору оренди встановлено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо орендар, зокрема, не сплачує або не своєчасно сплачує орендну плату та не здійснив страхування об`єкту оренди відповідно до п.5.7. та не застрахував об`єкт оренди у подальшому на весь термін дії цього договору.

Проте, матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем п.5.7. договору, що дає суду можливість дійти висновку про порушення Відповідачем умов зазначеного пункту договору оренди, а саме що Відповідач не здійснив страхування об`єкту оренди на весь термін дії цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного майна та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вище встановлено господарським судом, умовами п. 10.9 договору визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ об`єкту оренди з вини орендаря. /п. 5.10 договору/.

З огляду на вищевикладене, а також встановлені обставини справи щодо чинності договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності станом на дату розгляду справи, не здійснення Відповідачем страхування об`єкту оренди на весь термін дії договору та не проведення незалежної оцінки орендованого майна, що є порушенням умов договору суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди та виселення Відповідача є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Суд, керуючись п.4 ч.5 ст.13 ГПК України зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про стягнення з Благодійної організації «Благодійний фонд В`ячеслава Крука «Південна столиця» заборгованості по орендній платі та пені; розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2013р. укладеного між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Благодійною організацією «Благодійний фонд В`ячеслава Крука «Південна столиця» та виселення Відповідача з займаного орендованого приміщення державної власності, а саме: приміщення 7 рівня будинку морвокзалу, загальною площею 32,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська 6, що перебуває на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» /Адміністрація Одеського морського порту/ законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають частковому задоволенню судом у зв`язку із допущеними помилками у розрахунку пені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті Позивача по сплаті судового збору в розмірі 5760,67 грн. покладаються на Відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд В`ячеслава Крука «Південна столиця» /65016, м. Одеса, провул. Ванний 3, код ЄДРПОУ 37223410/ на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях /65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722/ заборгованість з орендної плати в сумі 1126 /одна тисяча сто двадцять шість/ грн. 14 коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 5121 /п`ять тисяч сто двадцять одна/ грн. 37 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 5760 /п`ять тисяч сімсот шістдесят/ грн. 67коп.

3.Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2013р. укладеного між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області /65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722/ та Благодійною організацією «Благодійний фонд В`ячеслава Крука «Південна столиця» /65016, м. Одеса, провул. Ванний 3, код ЄДРПОУ 37223410/.

4. Виселити Благодійну організацію «Благодійний фонд В`ячеслава Крука «Південна столиця» /65016, м. Одеса, провул. Ванний 3, код ЄДРПОУ 37223410/ з займаного орендованого приміщення державної власності, а саме: нежитлових приміщень на 7 рівня будинку морвокзалу, загальною площею 32,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська 6, що перебуває на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» /Адміністрація Одеського морського порту/.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 20 листопада 2019р.

Суддя О.В. Цісельський