Рішення

від 20.11.2019 по справі 927/817/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2019 року м. Чернігівсправа № 927/817/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Комунального підприємства Житлово-комунальний центр Славутицької міської ради,

Київський квартал, 14, м. Славутич, Київська область, 07101;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверь ,

вул. Тітова, буд. 71, с. Неданчичі, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15046;

предмет спору: про стягнення 171577,58грн

за участю представників сторін:

від позивача: Познанський В.М. довіреність від 05.11.2019 №1919, представник;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 20.11.2019 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

30.09.2019, до Господарського суду Чернігівської області, Комунальним підприємством Житлово-комунальний центр Славутицької міської ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверь про стягнення 242841,21грн, з яких: 108829,67грн основного боргу за послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення та захоронення) твердих побутових відходів, надані у період з листопада 2015 року по серпень 2019 року; 27450,08грн інфляційних втрат у період з грудня 2015 року по серпень 2019 року; 8919,66грн трьох відсотків річних за період з 30.11.2015 по 30.08.2019; 97641,80грн пені за період з 30.11.2015 по 30.08.2019 нарахованих за порушення грошових зобов`язань за договором від 01.01.2014 №49/14 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та додаткових угод №1-10 до нього, укладених у період з 04.10.2014 по 23.08.2019 (надалі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов вищевказаного Договору.

Ухвалою суду від 02.10.2019 на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позовну заяву Комунального підприємства Житлово-комунальний центр Славутицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверь про стягнення 242841,21грн, - залишено без руху та надано позивачу строк тривалістю 7 календарних днів з дня одержання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду: належних доказів на підтвердження направлення на адресу відповідача документів, доданих до матеріалів позовної заяви №1671 від 27.09.2019; письмового визначення правової підстави позову в частині вимоги про стягнення неустойки (пені), нарахованої у період з 30.11.2015 по 31.12.2015.

У межах процесуального строку, встановленого судом, позивачем подано заяву №1752 від 08.10.2019 про усунення недоліків, разом із позовною заявою №1753 від 08.10.2019, в якій останнім зроблено перерахунок заявлених до стягнення вимог у частині основного боргу (з урахуванням часткової оплати відповідача 17.09.2019 на суму 4899,59грн), трьох відсотків річних, інфляційних втрат та неустойки (пені), щодо яких змінено період нарахування; надано нормативно-правове обґрунтування позовної вимоги щодо стягнення неустойки (пені), зокрема зазначено про її стягнення на підставі умов п.6.2. Договору з урахуванням редакції додаткової угоди №4 від 01.01.2016 до Договору.

Виходячи з прохальної частини даної позовної заяви, з урахуванням усунутих недоліків, у межах даного позову Комунальне підприємство Житлово-комунальний центр Славутицької міської ради (надалі - КП ЖКЦ Славутицької міської ради) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверь (надалі - ТОВ Сіверь ) 171577,58грн, з яких: 103930,08грн основного боргу за послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення та захоронення) твердих побутових відходів, надані у період з листопада 2015 року по серпень 2019 року; 37168,06грн інфляційних втрат у період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року; 8630,69грн трьох відсотків річних за період з 09.10.2016 по 08.10.2019; 21848,75грн пені за період з 09.04.2019 по 08.10.2019, нарахованих за порушення грошових зобов`язань за Договором.

10.10.2019, після усунення позивачем недоліків, судом постановлено відкрити провадження у справі за позовом КП ЖКЦ Славутицької міської ради до ТОВ Сіверь про стягнення 171577,58грн за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 06.11.2019, про що в порядку статті 176 ГПК України винесено відповідну ухвалу.

Даним процесуальним документом відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позов тривалістю 15 днів, з дня вручення ухвали суду від 10.10.2019, але не пізніше 25.10.2019; позивачу - 5 днів, з дня отримання відзиву на позов, але не пізніше 01.11.2019, для подачі в порядку статей 166, 184, 251 ГПК України відповіді на відзив; відповідачу - до початку судового засідання, для подачі в порядку статей 167, 184, 251 ГПК України заперечень на відповідь на відзив (у разі наявності).

Відповідач у судове засідання по розгляду справи по суті 06.11.2019 не прибув, повноважного представника не направив; правом на подачу відзиву на позов у строк встановлений судом в порядку статей 165, 178 ГПК України не скористався; проти позову не заперечив.

Виходячи зі змісту частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

06.11.2019, розгляд даної справи відкладено у відповідності до частини 1 статті 216 ГПК України за клопотанням відповідача задоволеного судом на 20.11.2019, про що останній повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.

У судове засідання 20.11.2019 відповідач повторно не прибув, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Повторно заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю підготувати відзив на позов, оскільки його повноважний представник ознайомився з матеріали справи лише 20.11.2019.

Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, з зазначених ним підстав, - відхилено, враховуючи наступне.

За приписами статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За п.2 частини 3 даної статті, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи зокрема у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду даної судової справи, зокрема ухвалами суду від 10.10.2019 та від 06.11.2019, що ним отримані 11.10.2019 та 07.11.2019 згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №№ 1400045947442 та 1400045897690 відповідно.

Також, розгляд справи вже відкладався судом 06.11.2019 за клопотанням відповідача на 20.11.2019. При цьому, згідно витягу з офіційного сайту АТ Укрпошта Відстеження поштових відправлень (залученого судом до матеріалів справи), всупереч твердженням відповідача, матеріали позовної заяви з доданими до неї документами ним отримано станом на 11.10.2019 (номер поштового відправлення 0710100238850), тобто відповідач не був позбавлений можливості своєчасно ознайомитись зі матеріалами справи та у встановлений судом строк підготувати мотивований відзив на позов.

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору у відповідному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідач двічі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, при цьому своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористався, суд вважає, що неприбуття його у судове засідання та неподання ним відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Правові підстави для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи за висновком суду відсутні.

Позивач у судовому засіданні 20.11.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позові. Повідомив, що на момент проведення судового засідання відповідач за надані послуги не розрахувався, будь-яких часткових проплат в рахунок наявного боргу не здійснив. На огляд суду надав оригінали документів, належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів позовної заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

За частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до статті 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком (1) та комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (2).

Згідно з умовами п. 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами укладених договорів; такому праву прямо відповідає визначений п. 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, належить наявність договірних відносин між сторонами; факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг за договором; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасного розрахунку за надані послуги.

Уклавши з позивачем - виконавцем послуг з вивезення побутових відходів для І, ІІ та ІІІ груп споживачів (за рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 23.01.2012 №18) договір №49/14 від 01.01.2014 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (надалі - Договір), відповідач здійснив документальне оформлення відносин з надання йому житлово-комунальних послуг.

За умовами Договору (п.1.1.) Виконавець (позивач) зобов`язався надати, а Замовник (відповідач) прийняти й оплатити послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення та захоронення) твердих побутових відходів (надалі - ТПВ) з об`єктів Замовника.

Згідно з п.2.1. сума за Договором та фактична вартість наданих послуг за звітний період (місяць) визначається виходячи із фактично наданого обсягу послуг та діючого тарифу за 1 м. куб. вивезення ТПВ. У разі утворення в процесі діяльності Замовника додаткового об`єму ТПВ, Замовник сплачує його вартість на підставі виставленого Виконавцем рахунку.

У даному випадку факт надання послуг з вивезення ТПВ оформлюється актом здавання-приймання послуг (п.2.2. Договору).

У відповідності до п.2.3. та п.2.4. Договору тарифи за 1 м. куб. вивезення ТПВ у звітному періоді (місяці) застосовується відповідно до рішень уповноважених органів (виконавчого комітету Славутицької міської ради). На момент укладення даного Договору згідно рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради №337 від 10.08.2011 встановлено тариф - 48,8449грн, з урахуванням ПДВ за 1 м. куб. вивезення ТПВ.

Сторони домовились, що тарифи змінюються у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів та рішень. При зміні тарифів за договором сторонами оформлюється додаткові угоди до даного Договору, в яких сторони визначають дату, з якої приймаються нові тарифи та умови здійснення перерахунку вартості спожитих послуг за новими тарифами.

Сторонами неодноразово шляхом укладення додаткових угод: №1 від 04.10.2014, №3 від 25.03.2015 та №8 від 27.09.2018 переглядалась редакція пункту 2.3. Договору.

За додатковою угодою №8 від 27.09.2018 до Договору, п.2.3. Договору викладено в наступній редакції: за рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради №337 від 10.08.2011, встановлено тариф - 48,8449грн, з урахуванням ПДВ за 1 м куб вивезення ТПВ; з 04.10.2014 згідно рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради №375 від 15.09.2014, встановлено тариф - 81,1825грн, з урахуванням ПДВ за 1 м куб вивезення ТПВ; з 03.04.2015 згідно рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради №119 від 18.03.2015, встановлено тариф - 94,32грн, з урахуванням ПДВ за 1 м куб вивезення ТПВ; з 18.08.2017 згідно рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради №431 від 28.07.2017, встановлено тариф - 101,97грн, з урахуванням ПДВ за 1 м куб. вивезення ТПВ; з 06.04.2018 згідно рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради №195 від 21.03.2018, встановлено тариф - 124,64грн, з урахуванням ПДВ за 1 м куб вивезення ТПВ.

За п.4.1. Договору, з урахуванням редакції додаткових угод: №2 від 31.12.2014, №4 від 01.01.2016, №5 від 01.01.2017, №7 від 01.01.2018 та №9 від 14.02.2019 строк (термін) надання послуг з 01.01.2014 по 31.12.2019.

За умовами п.4.8.-п.4.10. Договору здавання-приймання послуг у звітному періоді (місяці) оформлюється складеним у 2-х примірниках актом здавання-приймання послуг. Виконавець до 5-го числа місяця наступного за звітним, передає Замовнику на узгодження підписаний акт здавання-приймання послуг. Замовник, у свою чергу, протягом 3-х днів, з дня одержання акта здавання-приймання послуг, підписаного виконавцем, направляє виконавцю підписаний акт або мотивоване відмовлення в прийнятті послуг.

З матеріалів справи вбачається, що у період з листопада 2015 року по серпень 2019 року в межах Договору позивачем надано, а відповідачем отримано послуги з вивезення ТПВ на загальну суму 185523,30грн, про що свідчать двосторонні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписані та завірені печатками обох сторін, а саме: №ОУ-03618 від 30.11.2015 на суму 3566,23грн (за листопад 2015 року), №ОУ-03956 від 31.12.2015 на суму 3566,23грн (за грудень 2015 року), №ОУ-0000531 від 29.01.2016 на суму 3566,23грн (за січень 2016 року), №ОУ-0000901 від 29.02.2016 на суму 3424,75грн (за лютий 2016 року), №ОУ-0001292 від 31.03.2016 на суму 3566,23грн (за березень 2016 року), №ОУ-0001679 від 29.04.2016 на суму 3424,75грн (за квітень 2016 року), №ОУ-0002057 від 31.05.2016 на суму 3566,23грн (за травень 2016 року), №ОУ-0002411 від 30.06.2016 на суму 3566,23грн (за червень 2016 року), №ОУ-0002744 від 29.07.2016 на суму 3707,71грн (за липень 2016 року), №ОУ-0003111 від 31.08.2016 на суму 3566,23грн (за серпень 2016 року), №ОУ-0003459 від 30.09.2016 на суму 3566,23грн (за вересень 2016 року), №ОУ-0003823 від 31.10.2016 на суму 3707,71грн (за жовтень 2016 року), №ОУ-0004150 від 30.11.2016 на суму 3424,75грн (за листопад 2016 року), №ОУ-0004411 від 30.12.2016 на суму 3707,71грн (за грудень 2016 року), №ОУ-0000368 від 31.01.2017 на суму 3566,23грн (за січень 2017 року), №ОУ-0000639 від 28.02.2017 на суму 3283,27грн (за лютий 2017 року), №ОУ-0001077 від 31.03.2017 на суму 3707,71грн (за березень 2017 року), №ОУ-0001452 від 28.04.2017 на суму 3566,23грн (за квітень 2017 року), №ОУ-0001788 від 31.05.2017 на суму 3566,23грн (за травень 2017 року), №ОУ-0002073 від 30.06.2017 на суму 3566,23грн (за червень 2017 року), №ОУ-0002321 від 31.07.2017 на суму 3707,71грн (за липень 2017 року), №ОУ-0002787 від 31.08.2017 на суму 3699,28грн (за серпень 2017 року), №ОУ-0003092 від 29.09.2017 на суму 3855,48грн (за вересень 2017 року), №ОУ-0003404 від 31.10.2017 на суму 3855,48грн (за жовтень 2017 року), №ОУ-0003793 від 30.11.2017 на суму 3855,48грн (за листопад 2017 року), №ОУ-0004087 від 29.12.2017 на суму 4161,40грн (за грудень 2017 року), №ОУ-280 від 31.01.2018 на суму 3855,48грн (за січень 2018 року), №ОУ-502 від 28.02.2018 на суму 3549,58грн (за лютий 2018 року), №ОУ-860 від 30.03.2018 на суму 4008,44грн (за березень 2018 року), №ОУ-1137 від 30.04.2018 на суму 4576,62грн (за квітень 2018 року), №ОУ-1401 від 31.05.2018 на суму 4712,64грн (за травень 2018 року), №ОУ-1640 від 27.06.2018 на суму 4712,64грн (за червень 2018 року), №ОУ-1878 від 31.07.2018 на суму 4712,64грн (за липень 2018 року), №ОУ-2038 від 31.08.2018 на суму 4899,59грн (за серпень 2018 року), №ОУ-1985 від 28.09.2018 на суму 4712,64грн (за вересень 2018 року), №ОУ-2062 від 31.10.2018 на суму 4712,64грн (за жовтень 2018 року), №ОУ-2147 від 30.11.2018 на суму 4712,64грн (за листопад 2018 року), №ОУ-2236 від 29.12.2018 на суму 4899,59грн (за грудень 2018 року), №ОУ-0002398 від 31.01.2019 на суму 4712,64грн (за січень 2019 року), №ОУ-0002563 від 01.03.2019 на суму 4151,76грн (за лютий 2019 року), №ОУ-0002786 від 29.03.2019 на суму 4899,59грн (за березень 2019 року), №ОУ-0002959 від 26.04.2019 на суму 4525,68грн (за квітень 2019 року), №ОУ-0003223 від 31.05.2019 на суму 4899,59грн (за травень 2019 року), №ОУ-0003497 від 27.06.2019 на суму 4525,68грн (за червень 2019 року), №ОУ-0003594 від 31.07.2019 на суму 4525,68грн (за липень 2019 року), №ОУ-0003726 від 30.08.2019 на суму 4899,59грн (за серпень 2019 року).

Оригінали перерахованих актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) оглянуто судом у судовому засіданні 20.11.2019.

На оплату вартості наданих послуг у спірному періоді відповідачу виставлено відповідні рахунки-фактури (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Розділом 3 Порядок здійснення оплати Договору сторони погодили, що підставою для проведення оплати за надані послуги є підписаний сторонами акт здавання-приймання послуг із зазначенням фактичної кількості та вартості наданої Виконавцем послуги за місяць. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Платежі за надані послуги вносяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту здавання-приймання послуг (п.3.2. Договору).

Додатковою угодою №4 від 01.01.2016 до Договору, що набула чинності з 01.01.2016 , сторонами змінено редакцію розділу 3 Договору та визначено, що: розрахунковим періодом є календарний місяць; платежі за надані послуги вносяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше ніж до 25 числа періоду, що наступає за розрахунковим (п.3.2. Договору).

Документом для проведення оплати за надані послуги є акт здавання-приймання послуг, який направляється Виконавцем Замовнику. Ухилення Замовника від підписання акту здавання-приймання послуг без пред`явлення Виконавцю обґрунтованих претензій у письмовому вигляді впродовж п`яти днів з дати направлення акту здавання-приймання послуг не являється підставою для несплати.

З урахуванням погодженого сторонами у п.3.2. Договору порядку розрахунків за послуги з вивезення ТПВ, судом встановлено, що граничний строк за послуги надані: у листопаді 2015 року настав 07.12.2015 (оплату прострочено з 08.12.2015); у грудні 2015 року - 11.01.2016 (оплату прострочено 12.01.2016), у січні 2016 року - 25.02.2016 (оплату прострочено 26.02.2016), у лютому 2016 року - 25.03.2016 (оплату прострочено 26.03.2016), у березні 2016 року - 25.04.2016 (оплату прострочено 26.04.2016), у квітні 2016 року - 25.05.2016 (оплату прострочено 26.05.2016), у травні 2016 року - 27.06.2016 (оплату прострочено 28.06.2016, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України), у червні 2016 року - 25.07.2016 (оплату прострочено 26.07.2016), у липні 2016 року - 25.08.2016 (оплату прострочено 26.08.2016), у серпні 2016 року - 26.09.2016 (оплату прострочено 27.09.2016, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у вересні 2016 року - 25.10.2016 (оплату прострочено 26.10.2016), у жовтні 2016 року - 25.11.2016 (оплату прострочено 26.11.2016), у листопаді 2016 року - 26.12.2016 (оплату прострочено 27.12.2016, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у грудні 2016 року - 25.01.2017 (оплату прострочено 26.01.2017), у січні 2017 року - 27.02.2017 (оплату прострочено 28.02.2017, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у лютому 2017 року - 27.03.2017 (оплату прострочено 28.03.2017, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у березні 2017 року - 25.04.2017 (оплату прострочено 26.04.2017), у квітні 2017 року - 25.05.2017 (оплату прострочено 26.05.2017), у травні 2017 року - 26.06.2017 (оплату прострочено 27.06.2017, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у червні 2017 року - 25.07.2017 (оплату прострочено 26.07.2017), у липні 2017 року - 25.08.2017 (оплату прострочено 26.08.2017), у серпні 2017 року - 25.09.2017 (оплату прострочено 26.09.2017), у вересні 2017 року - 25.10.2017 (оплату прострочено 26.10.2017), у жовтні 2017 року - 27.11.2017 (оплату прострочено 28.11.2017, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у листопаді 2017 року - 25.12.2017 (оплату прострочено 26.12.2017), у грудні 2017 року - 25.01.2018 (оплату прострочено 26.01.2018), у січні 2018 року - 26.02.2018 (оплату прострочено 27.02.2018, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у лютому 2018 року - 26.03.2018 (оплату прострочено 27.03.2018, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у березні 2018 року - 25.04.2018 (оплату прострочено 26.04.2018), у квітні 2018 року - 25.05.2018 (оплату прострочено 26.05.2018), у травні 2018 року - 25.06.2018 (оплату прострочено 26.06.2018), у червні 2018 року - 25.07.2018 (оплату прострочено 26.07.2018), у липні 2018 року - 27.08.2018 (оплату прострочено 28.08.2018, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у серпні 2018 року - 25.09.2018 (оплату прострочено 26.09.2018), у вересні 2018 року - 25.10.2018 (оплату прострочено 26.10.2018), у жовтні 2018 року - 26.11.2018 (оплату прострочено 27.11.2018, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у листопаді 2018 року - 26.12.2018 (оплату прострочено 27.12.2018, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у грудні 2018 року - 25.01.2019 (оплату прострочено 26.01.2019), у січні 2019 року - 25.02.2019 (оплату прострочено 26.02.2019), у лютому 2019 року - 25.03.2019 (оплату прострочено 26.03.2019), у березні 2019 року - 25.04.2019 (оплату прострочено 26.04.2019), у квітні 2019 року - 27.05.2019 (оплату прострочено 28.05.2019, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України), у травні 2019 року - 25.06.2019 (оплату прострочено 26.06.2019), у червні 2019 року - 25.07.2019 (оплату прострочено 26.07.2019) у липні 2019 року - 26.08.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) та у серпні 2019 року -25.09.2019 (оплату прострочено 26.09.2019).

Відповідач з порушенням строків частково розрахувався за надані послуги на загальну суму 81593,22грн, про що свідчать належним чином завірені копії банківських виписок по рахунку позивача за період з 30.09.2016 по 17.09.2019.

В іншій частині за надані позивачем у спірному періоді послуги вартістю 103930,08грн (185523,30грн - 81593,22грн) відповідач не розрахувався, що ним не заперечується. На момент винесення рішення у справі відповідач належних доказів на підтвердження погашення наявного боргу перед позивачем до суду не надав.

Заборгованість відповідача за надані послуги у вказаному розмірі також підтверджуються двостороннім актом звірки розрахунків по договору №49/14 від 01.01.2014, що складений станом на 31.08.2019 (без урахування останньої оплати в сумі 4899,59грн, проведеної 17.09.2019), що складений за підписом обох сторін та посвідчений печатками юридичних осіб. Оригінал акту звірки взаєморозрахунків сторін оглянуто в судовому засіданні 20.11.2019.

У відповідності зі статтею 193 ГК України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно вимог статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідач у порушення вимог наведених норм взяті на себе зобов`язання своєчасно не виконав, за отримані послуги з вивезення ТПВ у період з листопада 2015 року по серпень 2019 року не розрахувався в повному обсязі, на час розгляду справи фактичних доказів виконання зобов`язань по сплаті спірних сум не надав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за послуги з вивезення ТПВ, надані на підставі договору №49/14 від 01.01.2014 у період з листопада 2015 року по серпень 2019 року підлягають задоволенню в сумі 103930,08грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати вартості послуг, наданих позивачем на підставі Договору у період з листопада 2015 по серпень 2019 років, що відповідачем не спростовується.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. При цьому, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п.6.2. Договору в редакції додаткової угоди №4 від 01.01.2016 до нього, що набула чинності з 01.01.2016, за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Керуючись п.6.2. Договору позивачем заявлено до стягнення 21848,75грн пені за порушення відповідачем грошових зобов`язань по розрахунку за отримані послуги за Договором, що нарахована в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 09.04.2019 по 08.10.2019, тобто за півроку, що передувало зверненню до суду з відповідним позовом.

Перевіривши наданий до матеріалів справи розрахунок неустойки (пені), у визначеному до стягнення періоді, суд встановив, що позивачем невірно застосовано приписи частини 6 статті 232 ГК України.

Даною нормою, що застосовується до неустойки (пені) за порушення саме грошових зобов`язань, передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. При цьому законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, право на нарахування та стягнення неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань виникає з дня прострочення такого зобов`язання і припиняється через шість місяців від дня, коли таке зобов`язання мало бути виконано, за умови що інший строк нарахування штрафних санкцій не передбачено умовами договору.

Судом встановлено, що умовами договору №49/14 від 01.01.2014, з урахуванням редакції додаткових угод до нього, не передбачено іншого порядку нарахування штрафних санкцій (пені) ніж той, що встановлений частиною 6 статті 232 ГК України.

Борг у розмірі 139160,95грн, з якого позивачем розпочато нарахування штрафних санкцій (пені), виник у відповідача за зобов`язаннями по оплаті вартості послуг наданих у період з травня 2016 року по березень 2019 року, в той час як шестимісячний строк, встановлений частиною 6 статті 232 ГК України, що починає свій перебіг саме з дня прострочення виконання зобов`язання, відносно грошових зобов`язань по оплаті послуг, наданих у період з травня 2016 року по серпень 2018 року не увійшов до заявленого позивачем періоду стягнення (09.04.2019 - 08.10.2019); зокрема строк по оплаті вартості послуг наданих у березні 2019 року, станом на 09.04.2019, не настав (оплату прострочено з 26.04.2019).

Тобто, позивачем невірно визначено суму боргу, виходячи з якого мало бути проведено нарахування неустойки (пені) у заявленому до стягнення періоді , з огляду на те, що право на нарахування та стягнення пені із спливом шестимісячного строку з дня прострочення грошового зобов`язання, - припиняється.

Також з наданого суду розрахунку вбачається, що позивачем при визначені періодів прострочення грошових зобов`язань по оплаті вартості наданих послуг не було враховано зміненого сторонами порядку розрахунку за послуги з вивезення ТПВ.

За пунктом 3.2. Договору у редакції додаткової угоди №4, що набула чинності з 01.01.2016, платежі за надані послуги вносяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше ніж до 25 числа періоду, що наступає за розрахунковим .

Натомість позивач при визначені граничних строків оплати вартості послуг за Договором керувався умовами п.3.2. в первісній редакції Договору.

Здійснивши перерахунок неустойки (пені) виходячи з умов п.3.2. Договору в редакції додаткової угоди №4 від 01.01.2016 з урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України, беручи до уваги часткові оплати відповідача в розмірі 13950,95грн (сплачених 13.08.2019 в рахунок квітня 2019 - червня 2019 року), в розмірі 4525,68грн (сплачених 19.08.2019 в рахунок липня 2019 року), суд встановив, що розмір неустойки (пені) у період з 09.04.2019 по 08.10.2019 становить 3906,73грн.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що всі інші платежі, сплачені відповідачем в рахунок вартості наданих послуг за Договором, підлягають зарахуванню в рахунок погашення боргу в порядку календарної черговості виникнення прострочки виконання грошових зобов`язань, з огляду на призначення платежу вказаного платником.

Таким чином, з огляду на те, що матеріали справи підтверджується прострочення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог по стягненню пені у період з 09.04.2019 по 08.10.2019 у сумі 3906,73грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Керуючись приписами статті 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 37168,06грн інфляційних втрат за період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року та 8630,69грн трьох відсотків річних за період з 09.10.2016 по 08.10.2019.

Перевіривши поданий розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних у заявлених до стягнення періодах суд встановив, що позивачем невірно визначено граничні строки по оплаті вартості наданих послуг, а саме без урахування змін внесених додатковою угодою №4 від 01.01.2016 до п.3.2. Договору.

За поясненнями повноважного представника позивача нарахування інфляційних втрат за прострочення грошових зобов`язань за Договором проведено у середньому за місяць , тобто з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р). При цьому з поданого до суду розрахунку вбачається, що наведені рекомендації не були дотримані при визначенні розміру інфляційних втрат у квітні 2018 року, у вересні - листопаді 2018 року, у січні 2019 року, у квітні 2019 року.

Також при розрахунку інфляційних втрат позивачем із заявленого до стягнення періоду необґрунтовано виключено липень 2018 року, де індекс інфляції був менше одиниці (99,3%), тобто мала місце дефляція.

Пояснень відносно того, за якою методикою проведено нарахування інфляційних втрат у вказаних місяцях, у судовому засіданні позивачем не надано.

Здійснивши перерахунок розміру трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, виходячи із заявлених до стягнення періодів та граничних строків оплати визначених у п.3.2. Договору в редакції додаткової угоди №4 від 01.01.2016 суд встановив, що розмір трьох відсотків річних у період з 09.10.2016 по 08.10.2019 становить 8409,72грн та розмір інфляційних втрат у період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року - 23871,96грн. У цій частині позов є правомірним та обґрунтованим, відтак підлягає задоволенню, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошових зобов`язань по розрахунку за послуги, отримані на підставі Договору.

При ухваленні рішення у справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином з огляду на те, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 2101,65грн, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Житлово-комунальний центр Славутицької міської ради (код ЄДРПОУ 32631821) до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверь (код ЄДРПОУ 30904325) про стягнення 171577,58грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверь (15046, Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Неданчичі, вул. Тітова, 71, код ЄДРПОУ 30904325) на користь Комунального підприємства Житлово-комунальний центр Славутицької міської ради (07100, Київська область, м. Славутич, Київський квартал, буд.14, код ЄДРПОУ 32631821) - 103930,08грн основного боргу, 23871,96грн інфляційних втрат, 8409,72грн трьох відсотків річних, 3906,73грн пені та 2101,65грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 20.11.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя А.В. Романенко