Рішення

від 20.11.2019 по справі 927/820/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2019 року м. Чернігівсправа № 927/820/19

Суддею Господарського суду Чернігівської області Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Віанна Групп ,

вул. Доценко, 10, м. Чернігів, Чернігівська область, 14032;

предмет спору: про стягнення 228925,16грн

за участю представників сторін:

від позивача: Незнамова Т.О. - адвокат, довіреність №14-355 від 10.10.2019; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія РН№1276, видано на підставі рішення Ради адвокатів Рівненської області від 26.07.2019 №293;

від відповідача: Новик М.С. - адвокат, ордер на надання правової допомоги серія НОМЕР_1 №044920, виданий 05.11.2019; договір про надання юридичних послуг від 01.02.2019 б/н; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія №000289 від 16.03.2018, видане Радою адвокатів Чернігівської області;

У судовому засіданні 20.11.2019 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

30.09.2019, до Господарського суду Чернігівської області, Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - АТ НАК Нафтогаз України ) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Віанна Групп (надалі - ТОВ Віанна Групп ) про стягнення 228925,16грн, з яких: 0,02грн основного боргу за природний газ, поставлений згідно умов договору №3498/15-БО-39 від 31.12.2014 (надалі - Договір) у період з січня 2015 року по грудень 2015 року; 144841,00грн пені за період з 17.02.2015 по 14.07.2016; 8515,88грн трьох відсотків річних за період з 17.02.2015 по 29.08.2016 та 75568,26грн інфляційних втрат за період з березня 2015 року по грудень 2017 року, нарахованих за порушення грошових зобов`язань за вказаним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №3498/15-БО-39 від 31.12.2014 купівлі-продажу природного газу та додаткових угод №1-10 до нього, укладених у період з 27.02.2015 по 25.11.2015.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2019 після усунення позивачем недоліків позовної заяви, її прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №927/820/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.11.2019. Також, цією ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, відповідачу - 15-денний строк з дня вручення ухвали, але не пізніше 31.10.2019, для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву; позивачу - 3-денний строк з дня отримання відзиву, але не пізніше підготовчого судового засідання, для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив.

30.10.2019 (у встановлений судом строк) відповідачем надано суду відзив на позов /разом з доказами його завчасного направлення на адресу позивача/, та висловлено заперечення проти заявлених позивачем вимог у повному обсязі. Зокрема вказано, що за природний газ вартістю 712686,15грн поставлений за Договором у період з січня 2015 року по грудень 2015 року виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами та організаціями, відповідач розрахувався станом на 30.08.2016, тобто до набрання чинності положень Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 №1730-VIII. За природний газ поставлений у січні 2015 року відповідач повністю розрахувався станом на 08.06.2015; за природний газ поставлений у лютому 2015 року - 23.09.2015; за природний газ поставлений у березні 2015 року - 23.09.2015; за природний газ поставлений у квітні 2015 року - 23.09.2015; за природний газ поставлений у жовтні 2015 року - 21.04.2016; за природний газ поставлений у листопаді 2015 року - 21.04.2016; та за природний газ поставлений у грудні 2015 року - розрахувався частково. Сума боргу за поставлений природний газ у грудні 2015 року станом на 30.08.2016 становила 0,02грн та була погашена за рахунок переплати за договором №1829/14-БО-39 (останній платіж по якому здійснено 15.05.2015) згідно листа від 12.08.2019.

Просив відмовити у задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій (пені), трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань по оплаті вартості природного газу спожитого у період січень-грудень 2015 року, застосувавши до спірних відносин сторін положення частини 3 статті 7 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII, що набув чинності 30.11.2016, за яким на заборгованість за природний газ використаний для виробництва теплової енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У підготовчому судовому засіданні 06.11.2019 позивач повідомив про неотримання відзиву на позов на день проведення підготовчого засідання та про намір подати в порядку статей 166, 184 ГПК України письмову відповідь на відзив відповідача.

Судом, у відповідності до частини 2 статті 119 ГПК України продовжено позивачу строк для подання письмової відповіді на відзив відповідача по 13.11.2019, а відповідачу встановлено строк для подання письмових заперечень на відповідь на відзив (у разі наявності) в порядку статей 167, 184 ГПК України до 20.11.2019, про що до протоколу судового засідання внесено відповідний запис.

За результатами підготовчого судового засідання 06.11.2019 судом, у порядку п.3 частини 2 статті 185 ГПК України без виходу до нарадчої кімнати постановлено закрити підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2019, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засідання.

У межах процесуального строку, продовженого судом по 13.11.2019, позивачем направлено на адресу суду та відповідачу письмову відповідь на відзив, згідно якої спростовуючи доводи ТОВ Віанна Групп , вказано на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII. Зазначено, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості у відповідності до частини 1 статті 3 цього Закону. Звернув увагу, що відповідачем не доведено факт того, що він є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією та має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання для виробництва теплової енергії. Вказано, що лист від 12.08.2019 №12/08-1, за яким відповідач просив зарахувати переплату в розмірі 0,02грн за договором від 10.12.2013 №1829/14-БО-39 в рахунок погашення наявного боргу за договором від 31.12.2014 №3498/15-БО-39, направлений на адресу позивача після подачі позову до суду.

Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на обставини наведені в відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014, між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віанна Групп (надалі - Покупець) укладено договір №3498/15-БО-39 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України змінено тип публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (АТ НАК Нафтогаз України ).

Пунктом 2.1. Договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені.

Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 128тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 27, лютий - 25, березень - 19 (всього у І кварталі - 71), квітень - 8 (всього у ІІ кварталі - 8), жовтень - 3, листопад - 21, грудень - 25 (всього - у ІV кварталі - 49).

Обсяги газу, що планується передати за цим Договором можуть змінюватись сторонами в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами згідно п.2.1. цього Договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п.2.1.1. та п. 2.1.2. Договору).

Розділом 3 Порядок та умови передачі газу Договору сторони передбачили, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу вхідній/запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі (п. 3.1. Договору).

Приймання-передача природного газу переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця. Кількість газу, яка подається Покупцеві визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця (п.3.3., п.4.1. Договору).

За умовами п.3.4. Договору в редакції додаткової угоди №9 від 22.10.2015 до нього, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов`язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного/ газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає Покупцю та газорозподільному/ газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

При цьому, у разі якщо Покупець не надає або несвоєчасно надає Продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання газу встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується Продавцем відповідно до умов, зазначених у п.5.2. Договору.

За п.5.1. Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Додатковою угодою №8 від 21.10.2015 до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.10.2015, сторони виклали в п.5.1. Договору в новій редакції: ціна на природний газ розміщується на офіційному веб-сайті Продавця. Тарифи на транспортування природного газу, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Ціна за поставку природного газу встановлена у пункті 5.2. Договору, редакція якого неодноразово переглядалась та змінювалась сторонами, про що свідчать додаткові угоди № 1 від 27.02.2015, №2 від 19.03.2015, №3 від 15.04.2015, №4 від 25.05.2015, №5 від 30.06.2015, №6 від 27.07.2015, №8 від 21.10.2015 та №9 від 22.10.2015.

Так, ціна за 1000 куб.м. газу за цим Договором з 01.01.2015 по 31.01.2015 становила 7661,64грн (з ПДВ); з 01.02.2015 по 28.02.2015 - 7416,84грн (з ПДВ); з 01.03.2015 по 31.03.2015 - 11333,64грн (з ПДВ); з 01.04.2015 по 30.04.2015 - 9600,24грн (з ПДВ); з 01.05.2015 по 31.05.2015 - 9122,88грн (з ПДВ); з 01.06.2015 по 30.06.2015 - 8865,84грн (з ПДВ); з 01.07.2015 по 30.09.2015 - 8874,60грн (з ПДВ); з 01.10.2015 по 31.10.2015 - 8905,32грн (з ПДВ); з 01.11.2015 по 30.11.2015 - 8745,74грн (з ПДВ) (якщо місячний обсяг споживання газу до 50 тис. куб. м); з 01.12.2015 - 8751,10грн (з ПДВ).

Розділом 6 Договору сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків. Так, відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №9 від 22.10.2015 до Договору, що діє з 01.11.2015, сторони виклали п.6.1. Договору в новій редакції: оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України провадиться Покупцем виключно грошовим коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених у п.5.2 Договору. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 6.3. Договору з урахуванням редакції додаткової угоди №7 від 30.07.2015, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.

При цьому, сторони погодили, що при перерахуванні коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

За наявності заборгованості у Покупця за цим Договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоді по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

Договір підписаний представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками. Договір діє в частині реалізації природного газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

На виконання умов Договору, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 165138,98грн (за січень 2015 року), від 28.02.2015 на суму 140890,29грн (за лютий 2015 року), від 31.03.2015 на суму 131662,90грн (за березень 2015 року), від 30.04.2015 на суму 7132,98грн (за квітень 2015 року), від 31.10.2015 на суму 40839,79грн (за жовтень 2015 року), від 30.11.2015 на суму 99622,78грн (за листопад 2015 року) та від 31.12.2015 на суму 127398,45грн (за грудень 2015 року) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ у період з січня 2015 року по грудень 2015 року на загальну суму 712686,17грн (з ПДВ).

Згідно банківських виписок (наявних у матеріалах справи) відповідач розрахувався за природний газ, поставлений згідно Договору у період з січня 2015 року по грудень 2015 року, станом на 30.08.2016 в сумі 712686,15грн. Так, у рахунок вартості природного газу поставленого у січні 2015 року, 08.06.2015 сплачено 165138,98грн; в рахунок вартості природного газу поставленого у лютому 2015 року - 08.06.2015 сплачено 0,01грн та 23.09.2015 - 140890,28грн; в рахунок вартості природного газу поставленого у березні 2015 року - 23.09.2015 сплачено 131662,9грн; в рахунок вартості природного газу поставленого у квітні 2015 року - 23.09.2015 сплачено 7132,98грн; в рахунок вартості природного газу поставленого у жовтні 2015 року - 17.12.2015 сплачено 40107,96грн, 17.02.2016 -731,81грн та 21.04.2016 -0,02грн; в рахунок вартості природного газу поставленого у листопаді 2015 року - 21.04.2016 сплачено 99622,78грн, та в рахунок вартості природного газу поставленого у грудні 2015 року - 21.04.2015 сплачено 50377,20грн та 30.08.2015 - 77021,23грн.

Заборгованість за природний газ у розмірі 0,02грн, поставлений за Договором у грудні 2015 року, погашена за рахунок переплати, що обліковувалась за відповідачем згідно договору від 10.12.2013 №1829/14-БО-39. Зазначені кошти були зараховані в рахунок повного погашення заборгованості відповідача за договором від 31.12.2014 №3498/15-БО-39 на підставі листа відповідача від 12.08.2019 за №12/08-1, отриманого позивачем 13.08.2019 за вх.№4201/21-19 (про що зазначено у заяві про усунення недоліків від 08.10.2019 за №14/4-5671/14/4.06-19). Факт отримання вказаного листа 13.08.2019 підтверджено повноважним представником позивача у судовому засіданні 20.11.2019.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі належать: наявність договірних відносин між сторонами у спірному періоді щодо поставки природного газу; факт надання позивачем та отримання відповідачем природного газу у заявленому обсязі та вартістю; порушення відповідачем договірних зобовязань щодо своєчасного розрахунку за спожитий природний газ на підставі договору.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на частину 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з правової природи укладеного сторонами правочину (договору від 31.12.2014 за №3498/15-БО-39) суд встановив, що між сторонами склались відносини з поставки природного газу, на які поширюється дія § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У межах даного позову позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за природний газ, поставлений за Договором у грудні 2015 року, у розмірі 0,02грн.

Як встановлено судом, згідно наявних у матеріалах справи доказів, зокрема належним чином завірених копій банківських виписок по рахунку позивача у період з 08.06.2015 по 30.08.2016, акту звіряння розрахунків сторін від 01.12.2016 та листа відповідача від 12.08.2019 №12/08-1 про погашення заборгованості за спірним Договором за рахунок переплати за договором від 10.12.2013 №1829/14-БО-39, отриманої позивачем 13.08.2019 (згідно вхідного штемпеля №4201/21-19), - заборгованість відповідача в розмірі 0,02грн, за природний газ поставлений за спірним Договором у грудні 2015 році, на момент подачі позову до суду (25.09.2019 - згідно штемпеля відділу поштового зв`язку на конверті, у якому позовну заяву направлено до суду), була відсутня.

У заяві про усунення недоліків від 08.10.2019 за №14/4-5671/14/4.06-19, позивач підтвердив відсутність заборгованості у відповідача за спірним Договором, оскільки наявний борг у розмірі 0,02грн був погашений на підставі листа ТОВ Віанна Групп від 12.08.2019 №12/08-1 за рахунок переплати за договором від 10.12.2013 №1829/14-БО-39.

Судом встановлено, що вказаний лист було отримано позивачем 13.08.2019 (згідно вхідного штемпеля на документі), тобто на момент звернення до суду у АТ НАК Нафтогаз України було відсутнє порушене право, за захистом якого він звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 0,02грн за Договором. Повноважним представником позивача у судовому засіданні 20.11.2019 підтверджено факт отримання листа ТОВ "Віанна Групп" №12/08-1 станом на 13.08.2019.

З урахуванням наведеного, судом відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 0,02грн, що погашений відповідачем до подачі позову до суду.

З аналізу здійснених відповідачем оплат за спожитий природний газ за Договором вбачається, що така оплата проведена з порушенням строків, визначених п.6.1. Договору.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати вартості природного газу в сумі 165138,98грн у період з 17.02.2015 по 07.06.2015 (поставленого у січні 2015 року); вартості природного газу у сумі 140890,29грн у період з 17.03.2015 по 22.09.2015 (поставленого у лютому 2015 року); вартості природного газу у сумі 131662,90грн у період з 15.04.2015 по 22.09.2015 (поставленого у березні 2015 року); вартості природного газу у сумі 7132,98грн у період з 15.05.2015 по 22.09.2015 (поставленого у квітні 2015 року); вартості природного газу у сумі 40839,79грн у період 17.11.2015 по 16.12.2015, у сумі 731,83грн у період з 17.12.2015 по 16.02.2016 та у сумі 0,02грн у період з 17.02.2016 по 20.04.2016 (поставленого у жовтні 2015 року); вартості природного газу у сумі 99622,78грн у період з 15.12.2015 по 20.04.2016 (поставленого у листопаді 2015 року); вартості природного газу у сумі 127398,45грн у період з 15.01.2016 по 20.04.2016, у сумі 77021,25грн у період з 21.04.2016 по 29.08.2016 та у сумі 0,02грн у період з 30.08.2016 по 12.08.2019 (поставленого у грудні 2015 році).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. При цьому, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з умов п. 7.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору він зобов`язаний сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлено тривалістю у 5 років (п.9.3. Договору).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Таким чином, керуючись наведеними нормами та умовами п.7.2 та п.9.3. Договору враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого за Договором у період з січня по грудень 2015 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 144841,00грн пені за період з 17.02.2015 по 14.07.2016, 8515,88грн трьох відсотків річних за період з 17.02.2015 по 29.08.2016 та 75568,26грн інфляційних втрат за період з березня 2015 року по грудень 2017 року.

При цьому, як вірно зазначив відповідач, позивачем при звернені до суду не було враховано положень Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії , який набрав чинності 30.11.2016.

Відповідно до статті 2 цього Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 3 статті 7 даного Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Слід зауважити, що частина 3 статті 7 вказаного Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Обов`язок щодо списання нарахованих неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №905/2796/17, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 14.05.2019 у справі №905/300/18, від 29.05.2019 у справі №916/2279/18, від 10.06.2019 у справі №904/4592/18, від 11.06.2019 у справі №905/1964/18, від 25.07.2019 у справі №916/2278/18, висновки яких мають бути враховані при вирішенні наявного спору в силу вимог частини 4 статті 236 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та умов Договору (п.1.2.) газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації ТОВ "Віанна Групп" (залученого судом до матеріалів справи), основним видом діяльності останнього є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (КВЕД 35.30).

Тобто відповідач є організацією, на яку поширюється дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Наведені обставини вже були встановлені Північним апеляційним господарським судом у постанові від 03.06.2019 у справі №927/4/19, що набула законної сили 03.06.2019, винесеною за результатами вирішення аналогічного спору між тими ж сторонами. Дані обставини є преюдицією та не потребують повторного доведення в силу частини 4 статті 75 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечується, що заборгованість за природний газ у сумі 712686,15грн, поставлений у період з січня по грудень 2015 року, на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та три проценти річних, була повністю погашена відповідачем самостійно 30.08.2016, тобто до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Відтак правові підстави для стягнення з відповідача пені в сумі 144841,00грн за період з 17.02.2015 по 14.07.2016, трьох відсотків річних в сумі 8515,88грн за період з 17.02.2015 по 29.08.2016 та інфляційних втрат в сумі 75568,26грн за період з березня 2015 року по липень 2016 року нарахованих за прострочення відповідачем оплати вартості природного газу, поставленого у січні-листопаді 2015 року в сумі 585287,72грн та у грудні 2015 року в сумі 127398,43грн, - відсутні.

Провівши перерахунок неустойки (пені), трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати вартості природного газу поставленого у грудні 2015 року, у сумі 0,02грн, погашеного у 2019 році, тобто після набуття чинності Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії № 1730-VIII, суд встановив, що розмір неустойки (пені), трьох відсотків річних та інфляційних втрат, виходячи із суми простроченого боргу 0,02грн, у заявлених до стягнення періодах дорівнює нулю.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що на момент звернення до суду з позовом заборгованість за поставлений природний газ у відповідача була відсутня, в той час як пеня, інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані за прострочення оплати природного газу вартістю 712686,15грн поставленого у період січень - грудень 2015 року підлягали списанню з 30.11.2016 відповідно до частини 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII, а розмір пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нараховані за прострочення оплати природного газу вартістю 0,02грн, поставленого у грудні 2015 року, дорівнює нулю у заявлених до стягнення періодах, тому відсутнє порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 ГПК України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю Віанна Групп (вул. Доценко, 10, м. Чернігів, Чернігівська область, 14032, код ЄДРПОУ 38915769) про стягнення 228925,16грн, - відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 20.11.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко