Рішення

від 17.10.2019 по справі 160/6539/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Справа № 160/6539/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача Козарь Ю.І.

представників відповідача Ваховської Г.О., Солодової А.О., Бондаренко М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати як таке, що не відповідає чинному законодавству України податкове повідомлення-рішення № 0003434606 від 15.04.2019 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в розмірі 56 238 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 28 119,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкове повідомлення № 0003434606 від 15.04.2019 року є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки № 44/28-10-46-07/35537363 від 21.03.2019 року. Вказує, що висновки перевірки про заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у грудні 2018 року на суму 56 828,00 грн по операціям з придбання товарів та послуг у контрагента ТОВ ТЕХІНКОМ-Т , які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаним контрагентом-постачальником, є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних.

Представник позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, надавши до суду відзив на адміністративний позов, в якому позицію обґрунтовали тим, що контролюючим органом проведено документальну перевірку позивача, в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, та такими, що винесене відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні. Доводи, наведені у позовній заяві позивача, не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства з тих підстав, що у акті перевірки перевіряючими зроблено висновки про те, що позивач мав взаємовідносини із ТОВ ТЕХІНКОМ-Т на підставі наданих до перевірки первинних документів, договорів, а також баз даних АІС Податковий блок, а саме: АІС картка платника АРМ Автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розмірі контрагентів на рівні ДПА України , єдиний реєстр податкових накладних; підсистеми Податковий блок : Обробка ПЗ та платежів , Реєстрація ПП , Аналітична система , які відповідно до ст.ст. 71, 74 ПК України є належними доказами та наявна зібрана у них інформація використовується контролюючим органом для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Враховуючи неведене, просили відмовити у задоволенні позову.

22 серпня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

16 жовтня 2019 року від представника відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" 25.12.2007р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 26, перебуває на обліку як платник податків до бюджету у Офісі великих платників податків ДФС.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 21.02.2019 року по 14.03.2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.02.2019 року №343 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (код ЄДРПОУ 35537363) з питання перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року (вх. від 18.01.2019 року за №9307745573), з урахуванням уточнюючих розрахунків (вх. від 30.01.2019 року за №9008603305 та від 11.02.2019 року за № 9016336193).

За результатами перевірки складено акт № 44/28-10-46-07/35537363 від 21.03.2019 року, у висновку якого зазначено, що пепевіркою встановлено порушення:

- п 187.8 ст. 187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п. 201.1 ст.201, п. 208.2 ст.208 Податкового кодексу України, внаслідок заниження податкових зобов`язань та завищення податковго кредиту, призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у грудні 2018 року на суму 56 828,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" порушено:

- абз. б п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за грудень 2018 року на суму 56 828,00 грн.

На підставі акту перевірки № 44/28-10-46-07/35537363 від 21.03.2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесене податкове повідомлення-рішення № 0003434606 від 15.04.2019 року форми "В1", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 56 828,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 28 414,00 грн.

Як вбачається з даного податкового повідомлення-рішення, останнє винесене за порушення п.198.1, п.198.2 ст.198, п. 201.1 ст.201, абз. б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Позивачем було оскаржено вищевказане податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України в порядку адміністративного оскарження, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 25.06.2019 року №28995/6/9898-11-04-02-25 у задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність вищенаведеного податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби є предметом даної адміністративної справи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильності обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом б п.200.4 ст.200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Разом з тим, ані актом перевірки, ані із наданих учасниками справи документів судом не встановлено, а відповідачем не доведено відсутності у позивача податкових накладних по взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ ТЕХІНКОМ-Т у спірний період за наведеними у акті перевірки господарськими операціями.

Таким чином, отримання позивачем від свого контрагента (продавця товару та послуг) - ТОВ ТЕХІНКОМ-Т податкових накладних, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, є обов`язковими підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем протягом звітного періоду, а відповідно, і наявності права у позивача на бюджетне відшкодування, згідно до вимог ст.ст.198, 200, 201 ПК України.

Між тим, як вбачається зі змісту вищенаведеного акту перевірки № 44/28-10-46-07/35537363 від 21.03.2019 року, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, виписаних вищенаведеним продавцем товару (послуг), зареєстрованих у ЄРПН таким продавцем, посадовими особами відповідача зроблено висновок про те, що позивачем було здійснено документальне оформлення нереальності господарської операції з придбання строп СТК 3,0-3000-1 у ТОВ ТЕХІНКОМ -Т , що призвело до завищення суми податкового кредиту у грудні 2018 року на суму ПДВ 56 238,00 грн.

При цьому, підставами для таких висновків стала податкова інформація АІС Податковий блок , дані ЄРПН, які свідчать про те, що ТОВ ТЕХІНКОМ-Т не мали фізичної можливості виробляти/зберігати будь-який товар, без достатньої кількості працівників та основних фондів, крім того, не встановлено фактичного придбання товару по ланцюгам постачання (встановлено обрив ланцюга постачання реалізованого товару ТОВ ТЕХІНКОМ -Т на ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб ).

Так, в акті перевірки відповідачем зазначено наступне.

Згідно даних АІС Податковий блок , ТОВ ТЕХІНКОМ-Т (код ЄДРПОУ 41356322) зареєстроване в ГУ ДФС в Одеській області (Малиновський р-н м. Одеси); основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, згідно з поданим балансом (Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва) станом 31.12.2018 року основні фонди відсутні; кількість працівників - 4 особи за даними Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і утриманого з них податку за IV квартал 2018 року (форма 1-ДФ). Керівник та головний бухгалтер ТОВ ТЕХІНКОМ-Т в одній особі - ОСОБА_2 (код РНОКПП 6414531), який є також засновником ТОВ "ПРОМ ЛАЙН +" (код ЄДРПОУ 41356317).

До перевірки надано паспорт відповідності матеріально-технічної бази та висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи (видана Державною Службою України з питання безпечності харчових продуктів та захисту споживачів) від 13.05.2017 року № 602-123-20-1/14067, згідно яких виробником Строп СТК 3,0-3000-1 згідно ТУ У 29.2-21674530-011:2006 зі змінами 1, 2 є ТОВ Трейдопт Маркет (код ЄДРПОУ 37280546). В паспорті відповідності матеріально-технічної бази зазначено рік і місяць виготовлення строп, а саме, грудень 2018 року.

Згідно даних АІС Податковий блок ТОВ Трейдопт Маркет (код ЄДРПОУ 37280546) зареєстроване в ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській обл.; основний вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; не основний вид діяльності - виробництво канатів, мотузок, шпагату та сіток, згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2018 року основні фонди відсутні; кількість працівників - 1 особи за даними Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за IV квартал 2018 року (форма 1-ДФ). Керівник та головний бухгалтер ТОВ Трейдопт Маркет в одній особі - ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) є засновником ще 5 СГД у м. Одесі.

За даними ЄРПН протягом 2018 року, зокрема, в періоді зазначеному в паспорті відповідності матеріально - технічної бази - в грудні 2018 року ТОВ Трейдопт Маркет (код ЄДРПОУ 37280546) не зареєстровано жодної податкової накладної на продаж товару чи надання послуг. Тобто, факту продажу ТОВ Трейдопт Маркет (код ЄДРПОУ 37280546) на ТОВ ТЕХІНКОМ-Т строп СТК 3,0-3000-1 згідно ТУ У 29.2-21674530-011:2006 зі змінами 1,2 не встановлено.

В декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року поданої ТОВ Трейдопт Маркет до податкового органу (реєстраційний номер 9307411610 від 18.01.2019 року), Додаток 5 до декларації (реєстраційний номер 9307411669 від 18.01.2019 року), підприємством задекларовані податкові зобов`язання за грудень 2018 року.

За даними ЄРПН встановлено, що ТОВ Трейдопт Маркет (код ЄДРПОУ 37280546) протягом липня-листопада 2018 року, на адресу ТОВ "ТЕХОСНАСТКА-Н" ( код ЄДРПОУ 40939637), ТОВ "УІТАКА" (код ЄДРПОУ 34203597), ТОВ Пром Лайн+ (код ЄДРПОУ 37280546) виписані податкові накладні, по яким відповідно до п.201 .16 ст.16 ПКУ Державною фіскальною службою України зупинено реєстрацію, податкові накладні відповідають вимогам пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платників податків .

За даними ЄРПН встановлено, що ТОВ ТЕХІНКОМ-Т та ТОВ Трейдопт Маркет здійснювали реєстрацію податкових накладних з однієї IP адреси - 78.26.205.72.

Зважаючи на викладене, ані ТОВ ТЕХІНКОМ-Т (код ЄДРПОУ 41356322), ані ТОВ Трейдопт Маркет (код ЄДРПОУ 37280546) не мали фізичної можливості виробляти/зберігати будь-який товар, без достатньої кількості працівників та основних фондів, крім того не встановлено фактичного придбання товару по ланцюгам постачання.

Тобто, відповідно до проведеного аналізу ЄРПН та АІС Податковий Блок встановлено обрив ланцюга постачання реалізованого товару ТОВ ТЕХІНКОМ-Т на ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб .

Крім того, за даними ЄРПН та АІС Податковий Блок встановлено інший ланцюг постачання, а саме: постачальником Строп СТК 3,0-3000-1 згідно ТУ У 29.2-21674530-011:2006 зі змінами 1,2 у кількості 3000 шт. по ціні 97,73 грн. на ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб був ТОВ ТЕХІНКОМ-Т (код ЄДРПОУ 41356322), який в свою чергу зазначену продукцію у кількості 3000 шт. по ціні 93,7 грн. в грудні 2018 року та протягом року отримано виключно від ТОВ КАРГОСТРОП (код ЄДРПОУ 42344208).

За даними АІС Податковий Блок підприємство зареєстровано в ГУ ДФС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ (МАЛИНОВСЬКИЙ Р-Н М.ОДЕСИ), чисельність 5 осіб (звіт про нарахування єдиного внеску за грудень 2018 року), основні засоби - відсутні, керівник та головний бухгалтер в одній особі ОСОБА_3 , який одночасно є керівником та головним бухгалтером на ТОВ Трейдопт Маркет .

Відповідно даних фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік (реєстраційний номер від 22.02.2019 року №9310741420) запаси (рядок 1100) на початок року мають значення 0 , тобто, відсутні товарні залишки, що виключає можливість придбання зазначеного товару в попередніх роках.

При відстеженні походження товару по ланцюгу постачання, не встановлено придбання ТОВ КАРГОСТРОП протягом 2018 року строп СТК 3,0-3000-1 згідно ТУ У 29.2-21674530-011:2006 зі змінами 1,2.

Зважаючи на викладене, ТОВ КАРГОСТРОП не мало фізичної можливості виробляти/зберігати будь-який товар, без достатньої кількості працівників та основних фондів, крім того не встановлено фактичного придбання товару по ланцюгам постачання.

Разом з тим, із досліджених судом наданих сторонами у справі документів та обставин у справі щодо реальності/нереальності господарських операцій, здійснених позивачем та його вищенаведеними контрагентами у спірний період у сукупності із нормами чинного податкового законодавства, судом було встановлено, що наведені вище висновки посадових осіб контролюючого органу не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, які оформлені у відповідності до вимог ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у тому числі підтверджують зміни у власному капіталі, рух активів позивача по сплаті за придбаний товар від свого контрагента ТОВ ТЕХІНКОМ-Т .

Так, позивачем як до перевірки, так і до суду було надано копію укладеного між позивачем та його контрагентом договору поставки №20170517 від 21.09.2017 року, укладеного між ТОВ ТЕХІНКОМ-Т (Постачальник) та ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб (Покупцем) за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість товару вказані у Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід`ємною його частиною. Так, за Специфікацією №10/20170517 від 21.12.2018 р. Постачальник поставив позивачеві як Покупцю товар (стропи СТК 3,0-3000-1) на умовах поставки відповідно до правил Інкотермс 2010 - СРТ (продавець товару бере на себе зобов`язання по перевезенню товару до місця призначення та передачі його покупцю).

Фактичне реальне здійснення господарської операції за наведеним договором поставки підтверджується також і копіями видаткової накладної №РН-0000689 від 27.12.2018 р., рахунку-фактури №СФ-0000699 від 27.12.2018 р., товарно-транспортної накладної №РН-0000689 від 27.1.2.2018 р., податкової накладної №6 від 27.12.2018 р. на загальну суму 281 190,00 грн, у тому числі ПДВ 56 238,00 грн., паспорту на придбаний товар, виданого виробником товару - ТОВ ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ , висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.05.2017р., копією 2-вимоги №3 від 15.01.2019 р. про використання вказаного товару у своїй господарській діяльності, а також копіями платіжнних доручень №2692 від 14.03.2019р., № 2734 від 15.03.2019р., 3337 від 02.04.2019р. зі змісту яких вбачаться, що позивачем було здійснено оплату за придбаний товар (стропи СТК 3,0-3000-1) на користь ТОВ ТЕХІНКОМ-Т у розмірі 281 190,00 грн., де у складі вартості товару позивачем як покупцем товару були сплачені і 20% ПДВ у розмірі 56 238,00 грн. за вищезазначеним договором.

Аналіз зазначених вище досліджених судом документів спростовують висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 21.03.2019 року № 44/28-10-46-07/35537363, щодо неможливості підтвердити реальність господарської операції із вищевказаним контрагентом, у тому числі і щодо руху активів позивача (сплати позивачем суми ПДВ в складі оплати вартості придбаних товару та послуг), що було обов`язковою умовою (не правом платника податку, а обов`язком) для віднесення позивачем сум такого податку до податкового кредиту згідно до вимог вищенаведеного податкового законодавства.

При цьому, роблячи висновок про те, що позивачем було здійснено документальне оформлення нереальної господарської операції по постачанню товару від ТОВ ТЕХІНКОМ-Т з підстав того, що вказане підприємство не мало можливості виробляти/зберігати товар через відсутність достатньої кількості працівників та основних фондів при постачанні товару на адресу позивача, відповідачем безпідставно не було враховано умови договору поставки за якими обов`язок по транспортування товару було покладено на Постачальника товару (ТОВ ТЕХІНКОМ-Т (п.3.1 договору) згідно Специфікації умовами поставки були визначені - СРТ, за якими передбачено, що саме Постачальник бере на себе зобов`язання поставити товар у визначене продавцем місце, а відповідно, у позивача і не може бути ніяких документів щодо перевезення товару, оскільки позивач не мав такого обов`язку з умовами договору, тому покладення відповідальності відповідачем на позивача за відсутність документів на перевезення товару Постачальником суперечить вимогам ст.61 Конституції України, оскільки за наведеною нормою юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Крім того, відповідачем при проведенні перевірки було проігноровано та не надано оцінки і тому факту, що позивачем була надана копія товарно-транспортної накладної №РН-0000689 від 27.12.2018р. зі змісту якої видно, що вказаний товар перевозився на замовлення ТОВ ТЕХІНКОМ-Т автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_5 , автомобілем МАN НОМЕР_2 водій - ОСОБА_4 , що свідчить про те, що між ТОВ ТЕХІНКОМ-Т та ФОП ОСОБА_5 мали місце взаємовідносини по перевезенню товару на адресу позивача, при цьому, фізичні особи-підприємці, як правило, не є платниками ПДВ, знаходяться на спрощеній системі оподаткування, а тому інформація баз даних АІС Податковий блок та ЄРПН може не співпадати, у зв`язку з чим зібрана у них податкова інформація, без дослідження первинних бухгалтерських документів, оформлених підприємствами, не може слугувати беззаперечними доказами нереальності господарських операцій між суб`єктами господарювання.

За таких обставин, висновки посадових осіб контролюючого органу про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах позивача із вищенаведеним контрагентом за грудень 2018 р. є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам податкового законодавства, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства, спростовуються вище дослідженими первинними бухгалтерськими документами та при їх дослідженні судом не встановлено їх юридичної дефектності, а відповідачем така дефектність не доведена належними доказами виходячи з вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій позивача свідчить про те, що позивач діяв у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання товару та послуг від контрагента позивача - продавця товару - ТОВ ТЕХІНКОМ-Т податкових накладних, які були зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, що давало позивачеві як покупцю послуг право (обов`язок) на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарських операцій, суд приходить до висновку про відсутність порушення саме позивачем як покупцем товару вимог п.198.1, п.198.2 ст.198, п. 201.1 ст.201, абз. б п.200.4 ст.200 ПК України, виходячи із того, що за вищевказаними операціями відбулися зміни у капіталі позивача (отриманий товар), відбувся рух активів позивача по сплаті за придбані позивачем товар на користь вищенаведеного контрагента позивача, де у складі вартості придбаних товарів позивачем були і сплачені відповідні суми ПДВ, що підтверджено копіями платіжних доручень з відмітками банку та не спростовано відповідачем жодними належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

А виходячи з того, що зміна власного капіталу та рух активів платника податків (позивача) фактично відбувся, що не спростовано відповідачем жодними доказами, позивач придбав товар (стропи СТК 3,0-3000-1) та прийняв його за видатковою накладною, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, висновки посадових осіб контролюючого органу щодо безпідставного оформлення господарських операцій позивачем по нереальних господарських операціях із вищенаведеним контрагентом, викладені в акті перевірки від 21.03.2019 р., є лише припущеннями таких посадових осіб та спростовуються оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст. 1, 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, представниками відповідача у ході судового розгляду справи не доведено жодними належними, достовірними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не спростовані докази, які надані позивачем з урахуванням обставин встановлених судом у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення та відхиляються посилання відповідача на те, що товар (стропи СТК 3,0-3000-1) позивачем не міг бути придбаний у ТОВ ТЕХІНКОМ-Т з підстав того, що ТОВ ТЕХІНКОМ-Т вказаний товар не придбавав, виробник товару - ТОВ "Трейдопт Маркет" не продавав цей товар вказаному контрагенту згідно аналізу даних ЄРПН, а, відповідно, неможливо дослідити походження послуг від виробника таких послуг через обрив ланцюга , оскільки вказані обставини не можуть бути підставами для позбавлення саме позивача, як кінцевого покупця такого товару, права на формування податкового кредиту за умови наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарської операції у відповідності до норм ст.ст. 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ст.44 ПК України та виходячи із того, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер за ст. 61 Конституції України, а, відповідно, позивач як кінцевий споживач придбаних послуг не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Є безпідставними і доводи відповідача про те, що висновки акту перевірки контролюючого органу ґрунтуються на підставі аналізу баз електронних баз даних контролюючих органів, оскільки податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу відносно контрагента позивача (суб`єктів господарювання) по ланцюгах постачання послуг, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформаційний характер та може бути лише підставою для ініціювання перевірок або зустрічних звірок суб`єктів господарювання та не є безумовними доказами нереальності господарських операцій без дослідження первинних бухгалтерських документів суб`єкта господарювання, що також передбачено і нормами податкового законодавства.

Посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача - ТОВ ТЕХІНКОМ -Т достатньої кількості працівників та основних фондів для ведення господарської діяльності, у тому числі і по взаємовідносинах за вищенаведеним договором поставки, а також і відсутність можливості продажу товару у виробника такого товару ТОВ Трейдопт Маркет (третьої особи, яка не є учасниками спірних договорів) не може вважатися достатньою підставою для визнання господарських операцій між позивачем та його вищенаведеним контрагентом нереальними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, що передбачено нормами податкового законодавства України і жодними нормами не передбачено відповідальності платника податків, який не був учасником такої господарської операції за наведеним вище договором.

Вищенаведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 16.01.2018р. у справі №820/4648/13-а, від 29.03.2019р. у справі №808/3412/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також слід зазначити, що судом враховується і те, що позивач не може нести відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства контрагентом позивача, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер згідно ст.61 Конституції України.

Окрім того, і відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у його постановах від 13.01.2009р., у постанові від 01.06.2010р., а також і у постановах від 26.12.2006р. №21-262, від 06.09.2008р., від 09.09.2008р. № 21-500во08, від 11.10.2006р. №21-593во06, від 31.01.2011р. №21-47а10.

Також неодноразово зазначалася вказана правова позиція і у Інформаційних листах Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10, від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 стосовно того, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку та при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, доводи відповідача про те, що контролюючий орган при проведенні перевірки не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників (обрив (розрив) ланцюга), не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг за умови дотримання покупцем товару, робіт та послуг вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено було у суму податку на додану вартість (а.с.54,97).

Отже, за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості товару (послуг) на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару (послуг).

Також відповідачем не було надано жодних доказів і на підтвердження того, яким чином дії третіх осіб (ТОВ Трейдопт Маркет ) можуть впливати на дані податкового обліку позивача, а також і не наведено жодних підстав на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності і обережності та позивачу було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти та/або контрагенти його контрагентів, аж до виробників продукції.

При цьому, слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.

Щодо посилання відповідача на кримінальне провадження № 1017000000002780 від 30.08.2017 року , фігурантом якого є ТОВ ТЕХІНКОМ-Т , порушеного за фактами вчинення за попередньою змовою упою осіб фіктивного підприємництва, фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, підроблення групою осіб документів по створенню ряду суб 'єктів підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч .2 ст. 209, ч.3 ст.191 КК України, суд зазначає наступне.

У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003р. №3 роз`яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у ст.205 КК України, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Так, у силу ч.1 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України.

За положеннями ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в межах такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2018р. у справі №816/809/17.

Разом з тим, відповідачем не надано вироку у вказаному кримінальному провадженні, який би підтверджував фіктивне підприємництво позивача чи його контрагента - ТОВ ТЕХІНКОМ-Т .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що із аналізу наданих первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірки у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаної господарської операції позивача із його контрагентом, з урахуванням обставин та норм чинного податкового законодавства досліджених судом.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентом позивача та постачальниками контрагента позивача по ланцюгу постачання товару (обрив ланцюга), які викладені в акті перевірки від 21.12.2019р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому, судом враховується і те, що наведений акт перевірки взагалі не містить жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених правовідносинах з наведеними вище контрагентами до податкового кредиту, з урахуванням того, що як свідчать матеріали справи, розрахунки між позивачем із вищевказаним контрагентом по отриманню позивачем товару від вказаного контрагента були проведені позивачем у безготівковому порядку та позивачем, як покупцем такого товару, було отримано товар та сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості товару, що не спростовано відповідачем наданими документами.

Тобто, позивач, отримавши товар, сплативши податок на додану вартість у складі вартості товару, як покупець, дотримався всіх умов, визначених податковим законодавством щодо сплати податку на додану вартість, включив вказані суми до податкового кредиту, а отже, має законні та обґрунтовані сподівання на їх відшкодування відповідно до вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення № 0003434606 від 15.04.2019 року форми "В1", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 56 828,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 28 414,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0003434606 від 15.04.2019 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 56 238 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 28 119,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (ЄДРПОУ 35537363) судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча девятсот двадцять одна) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 01.11.2019 року.

Суддя В.В. Кальник