Рішення

від 12.11.2019 по справі 923/842/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року Справа № 923/842/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ЛОГІСТІК ГРУП", м.Київ

до Приватного підприємства "Щасливе дитинство", м.Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 57 581,42 грн. за договором поставки

за участю представників:

позивача - Скринчук М. Є.

відповідача - Юрченко Н. С.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ЛОГІСТІК ГРУП" (позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою від 12.09.2019 до Приватного підприємства "Щасливе дитинство" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 57 581,42 грн. за договором поставки № 29 від 01.07.2018.

Відповідно до ухвали Господарського суду Херсонської області від 04.10.2019 р. у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві зазначає, що вимоги, викладені Позивачем у позовній заяві не визнає, вважає їх безпідставними та необгрунтованими, з огляду на наступне.

На підставі Договору Відповідач отримав від Позивача Товар на загальну суму 337 012,84 грн. з відстроченням оплати в 30 календарних днів з моменту поставки Товару. Відповідач здійснив оплату товару в повному обсязі, з незначним порушенням встановленого Договором строку, яке було пов`язане виключно з поганим купівельним попитом на товар, що призвело до низької його реалізації. Станом на 11.10.2019 року у Відповідача обліковується отриманого від Позивача товару на загальну суму 183 442,66 грн., що підтверджується довідкою вих. № 11/10-1 від 11.10.2019 року.

Отримавши від Позивача претензію вих.. № 32/19-3 від 30.07.2019 року з вимогою про сплату основної суми боргу за Договором у розмірі 87 239,00 грн., Відповідач не ухилявся від виконання вимог, і з представником Позивача було погоджено графік погашення залишку заборгованості за Договором, а саме:

03.08.2019 року - 40 000,00 грн.

15.08.2019 року - 20 000,00 грн.

24.08.2019 року - 27 239,76 грн.

Зазначений графік Відповідачем дотримано та в повному обсязі погашено заборгованість за Договором.

Умовами Договору сторони не визначили строк сплати штрафних санкцій за неналежне виконання Договору.

Пунктом 9.1. Договору сторони погодили, що всі спори, що виникають між сторонами з приводу виконання умов даного Договору, вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - передаються на розгляд в господарський суд згідно з чинним законодавством України. Позивач не направляв на адресу Відповідача вимогу про сплату штрафних санкцій, передбачених Договором, а також інфляційних втрат та трьох відсотків річних. На думку відповідача, даний факт є порушенням умов Договору та прав Відповідача. Направлення такої вимоги Відповідачу, в розумінні ч.2 ст.530 та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за твердженням Відповідача, дозволило б урегулювати спір мирним шляхом та уникнути покладення на Відповідача судових витрат.

У відзиві Відповідач наголошує, що звернення Позивача до суду з вимогою стягнути з Відповідна надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Заслухавши представників, які прибули в судове засідання, дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд

в с т а н о в и в:

01 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРАЙМ ЛОГІСТІК ГРУП (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством ЩАСЛИВЕ ДИТИНСТВО (далі - Відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 29 (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору сторони визначили, що постачальник зобов`язується поставляти на умовах, визначених Договором, товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних заявках-замовленнях покупця, переданих усно або письмово представнику постачальника, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар у повному розмірі, на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно пункту 2.1. Договору сторони визначили, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації постачальника, яка надається покупцю (прайс-лист), а також в видаткових накладних.

Відповідно до умов пункту 5.1. Договору покупець оплачує поставлені товари за цінами, визначеними у товаросупроводжувальній документації (видатковій накладній, податковій накладній) на умовах даного Договору в порядку, в строк та у формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами, про що сторонами укладається додаткова угода до даного Договору.

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок або до каси постачальника (пункт 5.4. Договору ).

Згідно пункту 7.2. Договору за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару за даним Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Крім того, пунктом 7.3 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару понад 10 календарних днів покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 10 % від простроченої вартості неоплаченого товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2018 року (пункт 8. 1. Договору).

Разом з тим в пункті 8.2. Договору сторони визначили, що вразі, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, про що сторона повинна повідомити іншу сторону письмово під розпис або рекомендованим листом, то дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах без обмеження кількості таких пролонгацій.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків (пункт 8.3. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов даного Договору та на підставі заявок-замовлень в період з липня 2018 року по серпень 2019 року включно Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 337 012 грн. 84 коп., про що уповноваженими представниками сторін було складені та підписані видаткові накладні (№ плг0000074 від 05.07.2018 року на суму 12 588 грн. 68 коп., № плг0000073 від 05.07.2018 року на суму 80 968 грн. 85 коп., № плг0000154 від 31.07.2018 року на суму 37 987 грн. 23 коп., № плг0000315 від 28.08.2018 року на суму 8 809 грн. 05 коп.. № плг0000364 від 31.08.2018 року на суму 43 584 грн. 60 коп., № плг0000828 від 01.11.2018 року на суму 7 884 грн. 43 коп., № плг0001012 від 01.11.2018 року на суму 17 949 грн.01 коп., № плг0000985 від 29.11.2018 року на суму 396 грн. 00 коп., № плг0000982 від 29.11.2018 року на суму 2 424 грн. 54 коп., № плг0000983 від 29.11.2018 року на суму 473 грн. 40 коп., № плг0000984 від 29.11.2018 року на суму 2 294 грн. 10 коп., № плг0000010 від 28.02.2019 року на суму 91 721 грн. 88 коп. та № плг0000009 від 28.02.2019 року на суму 29 929 грн. 80 коп.).

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем за отриманий товар по Договору було проведено розрахунок з Позивачем на загальну суму 337 012 грн. 80 коп., а саме: платіжним дорученням № 3174 від 21.08.2018 року на суму 93 558 грн. 76 коп., платіжним дорученням № 3814 від 25.10.2018 року на суму 37 987 грн. 23 коп., платіжним дорученням № 3814 від 31.10.2018 року на суму 20 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням № 3897 від 02.11.2018 року на суму 32 393 грн. 65 коп., платіжним дорученням № 4550 від 22.12.2018 року на суму 25 833 грн. 44 коп., платіжним дорученням № 5899 від 02.05 2019 року на суму 30 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням № 6014 від 16.05.2019 року на суму 10 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням № 6128 від 02.08.2019 року на суму 40 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням № 6163 від 15.08.2019 року на суму 20 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням № 6260 від 23.08.2019 року на суму 27 239 грн. 72 коп. За підсумком проведених оплат розрахунок з Позивачем був проведений в повному обсязі.

Позивач звертає увагу суду, що оплата Відповідачем за отриманий товар була проведена з порушенням строків, визначених Договором, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, суд погоджується з думкою позивача, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару, порушив взяте на себе зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме:

- штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Так, в пункті 7.2. Договору сторони встановили можливість застосування неустойки у випадку невиконання та неналежного виконання покупцем зобов`язань по договору відповідно у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи Ліга (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 18 745 грн. 85 коп. підлягають задоволенню.

Пунктом 7.3 Договору за несвоєчасну оплату товару понад 10 календарних днів передбачено зобов`язання покупця сплатити штраф в розмірі 10 % від простроченої вартості неоплаченого товару.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 33 701 грн. 16 коп. підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами частини 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи Ліга (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) перевірив розрахунок інфляційних та річних, здійснений позивачем, та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 532 грн. 98 коп. інфляційних втрат та 1 601 грн. 43 коп. трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються відповідними доказами.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні первісного позову та частково задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Відповідно до ст..129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1921,00 грн. покладаються на відповідача. Питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом не розглядалось у зв`язку із заявою позивача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства ЩАСЛИВЕ ДИТИНСТВО (ідентифікаційний код 42088674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМ ЛОГІСТІК ГРУП (ідентифікаційний код 42088674) інфляційні нарахування в розмірі 3 532 грн. 98 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 601 грн. 43 коп., пеню в розмірі 18 745 грн. 85 коп., штраф в розмірі 33 701 грн. 16 коп. та судовий збір 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 20.11.2019 року.

Суддя В.В.Литвинова