Постанова

від 19.11.2019 по справі 313/355/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.11.2019 Справа № 313/355/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 313/355/18

Провадження №22-ц/807/3067/19

Головуючий в 1-й інстанції - Нагорний А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарОстащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 25 липня 2019 року, ухвалене у смт Веселе (повний текст рішення складено 02 серпня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Агро Інвест , ОСОБА_1 , третя особа - Веселівська районна державна адміністрація (як державний реєстратор) про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та зустрічним позовом заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Агро Інвест , третя особа - Веселівська районна державна адміністрація (як державний реєстратор) про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року позивач звернувся з позовом до ТОВ Грін Агро Інвест , ОСОБА_1 третя особа - Веселівська районна державна адміністрація (як державний реєстратор) з проханням визнати суд недійсним з моменту укладення договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Грін Агро Інвест від 04.01.2018 р. щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 2321284600:01:012:0008 площею 7,57 га, зареєстрованого 25.01.2018 р. державним реєстратором Корж Наталією Анатоліївною Веселівської районної державної адміністрації, номер запису про інше речове право 24613172. Державну реєстрацію договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Грін Агро Інвест від 04.01.2018 р. щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 2321284600:01:012:0008 площею 7,57 га, зареєстрованого 25.01.2018 р.,скасувати.

У квітні 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача із зустрічною позовною заявою, у якій просив суд визнати недійсним, з моменту його укладення, договір оренди землі від 01.09.2010 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , земельної ділянки площею 7,57 га розміщеної на території Гоголівської сільської ради, Веселівського району, Запорізької області, зареєстрований у Веселівському РВ ЗРФ ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2010 р. за №041026800005.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 25 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 за первісним позовом -задоволено.

Договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Грін Агро Інвест від 04.01.2018 р. щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 2321284600:01:012:0008 площею 7,57 га, зареєстрованого 25.01.2018 р. державним реєстратором Корж Наталією Анатоліївною Веселівської районної державної адміністрації, номер запису про інше речове право 24613172 - визнано недійсним з моменту укладення.

Державну реєстрацію договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Грін Агро Інвест від 04.01.2018 р. щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 2321284600:01:012:0008 площею 7,57 га, зареєстрованого 25.01.2018 р. - скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на суму 1 409, 60 грн., понесені при подачі первісного позову до суду.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на суму 352,40 грн., понесені при подачі заяви про забезпечення позову.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 щодо визнання недійсним, з моменту укладення договору оренди землі від 01.09.2010 р., між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , земельної ділянки площею 7,57 га розміщеної на території Гоголівської сільської ради, Веселівського району, Запорізької області, зареєстрованого у Веселівському РВ ЗРФ ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2010 р. за №041026800005, застосувавши строки позовної давності - відмовлено.

Судові витрати у сумі 704,80 грн., пов`язані зі сплатою судового збору при подачі зустрічної позовної заяви, залишено за ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити вимоги за зустрічною позовною заявою у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на час укладання договору оренди землі між ТОВ Грін Агро Інвест та ОСОБА_1 , було проведено перевірку наявності прав третіх осіб на земельну ділянку і ніяких речових прав ОСОБА_2 , не було виявлено. Наслідком спірного договору є створення формального прикриття для ухилення орендаря від сплати податків до бюджету. Під час судового розгляду, судом першої інстанції не було витребувано відомостей про перебування під податковим обліком спірного договору оренди землі та не було досліджено відповідним чином це питання. Крім того, розглядаючи клопотання про призначення експертизи у справі, судом першої інстанції було визначено іншу експертну установу ніж просив позивач, хоча представник відповідача не заперечував проти вказаного клопотання. Зазначені доводи вказують на неповноту з`ясування усіх обставин справи.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є в тому числі неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини, відповідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2010 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договорів оренди землі, який був зареєстрований у Веселівському РВ ЗРФ ДП Центр державного земельного кадастру , що підтверджується записом у Державному реєстрі земель від 18.10.2010 р. за № 041026800005 .

Відповідно до умов вищевказаного договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в оренду належну йому на праві приватної власності, згідно державного акту серія ІІ-ЗП № 028830, виданого Гоголівською сільською Радою народних депутатів 27.04.2001 р. земельну ділянку кадастровий номер 2321284600:01:012:0008 площею 7,57 га.

Відповідно до п. 8 вищевказаного договору оренди землі договір укладено на 10 років, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Отже вищевказаний договір дійсний до жовтня 2020 року.

В пункті 43 договору оренди землі від 01.09.2010 р. зазначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Зазначений договір було зареєстровано у Веселівському РВ ЗРФ ДП Центр державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2010 р. № 041026800005. Зазначена обставина підтверджується відміткою у договорі оренди землі від 01.09.2010 р. та листом головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області відділ у Веселівському районі від 05.03.2018 р. № 0-8-0.25-20/164-18.

04.01.2018 р. відповідачі ОСОБА_1 та ТОВ Грін Агро Інвест уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2321284600:01:012:0008, строк дії договору якого до 04.01.2028 р.

Державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі провів 25.01.2018 р. державний реєстратор Веселівської районної державної адміністрації Корж Н.А.

Суд першої інстанції задовольняючи вимоги первісного позову виходив з того, що оскільки на день укладення договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Грін Агро Інвест , діяв чинний договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з терміном дії до 18.10.2020 р., який набрав чинності після проведення у встановленому законом порядку його державної реєстрації 18.10.2010 р., у власника земельної ділянки не було права володіти та користуватися цією земельною ділянкою, а відповідно і права на укладення в цей період іншого договору оренди земельної ділянки та проведення його державної реєстрації. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції послався на недоведеність вказаних вимог та пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про який заявлено представником позивача за первісним позовом.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України Про оренду землі , в редакції яка діяла на період укладення договору оренди, оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а ст. 13 цього закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, в редакції на день виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ЗК України в редакції на день реєстрації договору оренди землі право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

В пункті 43 договору оренди землі від 01.09.2010 р. зазначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Зазначений договір було зареєстровано у Веселівському РВ ЗРФ ДП Центр державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2010 р. № 041026800005. Зазначена обставина підтверджується відміткою у договорі оренди землі від 01.09.2010 р. та листом головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області відділ у Веселівському районі від 05.03.2018 р. № 0-8-0.25-20/164-18.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державну реєстрацію договору оренди землі від 01.09.2010 р. укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було проведено відповідно до норм чинного законодавства, яке діяло на момент його укладення, і ОСОБА_2 у відповідності до умов договору набув право оренди земельної ділянки строком до 18.10.2020 р.

Факт укладення договору неспростовано.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі на орендодавця покладено обов`язок при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а відповідно до статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із частиною 3 статті 152 ЗК України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Грін Агро Інвест в період дії попереднього договору (між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), який станом на 04.01.2018 р. був чинним та не припинив свою дію. В зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав про визнання недійсним вказаного договору та скасування його реєстрації.

Що стосується зустрічної позовної заяви, то суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач за цим позовом не довів своїх вимог з приводу відсутності договірних відносин з ОСОБА_2 , враховуючи отримання ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою протягом 7 років.

Саме недоведеність вимог і є підставою для відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Суд першої інстанції застосовуючи пропуск строку позовної давності не врахував, що згідно з роз`ясненням, викладеними в п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення до суду з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже наслідки спливу позовної давності застосовуються лише тому випадку, якщо порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Зазначені порушення норм процесуального права суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення останнім цієї справи по суті, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

В зв`язку з наведеним рішення суду підлягає зміні з виключенням із мотивувальної частини рішення посилання на застосування строків позовної давності.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу порушення вимог податкового законодавства ОСОБА_2 , то вказані обставини не відносяться до предмета доказування і не можуть бути самі по собі підставою для визнання договору недійсним, оскільки неподання договору оренди землі до податкових органів є наслідком його укладання і не може впливати на правовідносини які вже відбулися за часом раніше.

Доводи апеляційної скарги з приводу неможливості проведення експертного дослідження з підстав визначення судом експертної установи на власний розсуд є неспроможними, оскільки відповідно до ч.3 ст. 103 ЦПК України з урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Також слід зазначити, що з вказаних підстав ОСОБА_1 ухвалу суду про призначення експертизи в апеляційному порядку не оскаржив.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 25 липня 2019 року у цій справі змінити та виключити з мотивувальної частини рішення посилання на застосування строків позовної давності.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 20 листопада 2019 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

О. З. Поляков