Постанова

від 20.11.2019 по справі 540/1990/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/1990/19 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління Держпраці у Херсонській області, третя особа: Державна регуляторна служба України, про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2019р. ПрАТ "Херсонський КХП" звернулося в суд із позовом до ГУ Держпраці у Херсонській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ "Про анулювання дозволів" за №874 від 3.09.2019р..

Одночасно з позовом ПрАТ "Херсонський КХП" подало заяву до суду про забезпечення позову, в якій просило суд зупинити дію оскарженого наказу до набрання законної сили судового рішення по даній справі.

В обґрунтовування вказаного клопотання товариство зазначило, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до втрати позивачем можливосты проводити повноцінно господарську діяльність, та як наслідок, до фактичного зупинення діяльності товариства, а це погіршення якості прийнятого на зберігання товару, неможливість виконання договірних зобов`язань, що призведе до економічних збитків. Крім того, у разі задоволення позовних вимог, для відновлення прав та інтересів про захист яких поданий позов, доведеться докласти значних зусиль та витрат, пов`язаних з поновленням порушених прав, оскільки законодавство з питань охорони праці встановлює тільки процедуру отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, їх переоформлення та анулювання, а також закріплює право особи повторно отримати дозвіл у разі анулювання і, в той же час, не передбачає можливості й процедури поновлення дії анульованого дозволу.

Посилаючись на вказане товариство просило задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ПрАТ "Херсонський КХП" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм права просить вжити заходи забезпечення позову, а також стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову та даної апеляційної скарги.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та не підтвердження належними доказами, та не доведення заявником істотних обставин які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, виходячи з наступного.

Приписами ч.1,2 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Вказані підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У відповідності до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

При цьому, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018р. у справі за №826/14722/17 вказав на те, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Як вбачається із матеріалів справи, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову товариство зазначає, що наслідком прийняття відповідачем оскаржуваного наказу за №874 від 3.09.2019р. є виникнення у нього обов`язку подати оригінали дозволів контролюючому органу для проставляння позначки щодо їх анулювання та припинення дії дозволів, у зв`язку з чим товариство втратить право здійснювати роботи підвищеної небезпеки та експлуатувати механізми, устаткування підвищеної небезпеки.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія вважає, що в даному випадку, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу є, фактично, вирішенням справи по суті заявлених позовних вимог. При цьому, доводи позивача про втрату права проводити повноцінно господарську діяльність є безпідставними, оскільки підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати прибутку, виникнення додаткових витрат та інше. Судова колегія зазначає, що дійсно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, у відповідності до ст.150 КАС України вказані обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Що стосується посилань апелянта на відсутність процедури поновлення дії анульованого дозволу, то судова колегія зазначає, що вказане посиланя жодним чином не свідчить про істотні ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому.

Отже, товариством не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 ст.150 КАС України, у зв`язку з чим судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

На думку судової колегії, викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

Враховуючи, що питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом під час прийняття судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції не вирішує питання про стягнення сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.286, 312, 316, 325 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" - залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв